Версiя для друку Обговорити в форумi

Фактичний керівник інформаційної служби телеканалу "Інтер" Ігор Шувалов видворений за межі України з забороною в'їзду строком на 5 років. Про це написав у Facebook радник глави МВС Антон Геращенко. 
"Сьогодні російський пропагандист, фактичний керівник інформаційної служби телеканалу "Інтер", шеф відомої провокаторки Марії Столярової - Ігор Шувалов був видворений українськими прикордонниками за межі України із забороною в'їзду строком на 5 років", - написав Геращенко.
Він повідомив, що за оперативними даними антиукраїнська діяльність Шувалова використовувалась спецслужбами Російської Федерації в активних заходах впливу у висвітленні спеціально підготовлених та резонансних відомостей через засоби масової інформації. За його словами, йдеться про репортажі щодо звинувачення керівництва України у "військовому захопленні влади у 2014 році" та "спланованої акції Небесна сотня".
Крім того, зазначив радник міністра, Шувалов залучений до широкомасштабної акції щодо зриву євроінтеграційних та сучасних реформ в Україні та бере активну участь у проекті просування Росії як єдиного нащадка "країни-переможця фашизму у Великій Вітчизняній війні" та як уособлення сучасного антифашизму.
Геращенко нагадав, що вперше за рішенням СБУ під тиском секретаря РНБО Олександра Турчинова і глави МВС Арсена Авакова Шувалов був видворений з України 28 березня 2014 року. "Але під тиском співвласників телеканалу "Інтер" на тодішнього голову СБУ Валентина Наливайченка це рішення було скасовано і Шувалов ще три роки продовжував виконувати завдання російської пропаганди, фактично керуючи інформаційним блоком "Інтера", - наголосив радник міністра.

ШУВАЛОВ – ПОЇХАВ В БІК «ОДНОКЛАСНИКІВ» ТА ГЕОРГІЇВСЬКОЇ СТРІЧКИ… ДАЛІ БУДЕ

Останні тиждень–два майже кожного дня надходять радісні для українського патріота новини. Ось сьогодні з України вигнали Ігоря Шувалова – фактичного керівника найголовнішої – інформаційної - служби проросійського телеканалу «Інтер». Патріоти давно на нього «гострили ножі», голосно вимагаючи від влади його «скальпу», і нарешті українська влада здійснила їхню мрію. Припинення хитромудрої та обережної, але все ж таки антиукраїнської пропаганди на провідному телеканалі (інакше навіщо чіпати Шувалова?) – подія, яка мало чим поступається найгучнішому кроку влади останніх днів, мається на увазі блокування доступу до російських соціальних мереж. А ще Верховна Рада нарешті заборонила використання георгіївської стрічки. А ще бачимо цілу низку інших, хоча й не таких резонансних, дій влади, спрямованих на відчуження Росії від України, приміром – заборона використання для перевезень українською залізницею російських товарних вагонів (тобто, власності російських компаній). Додамо до цього введення безвізового режиму з Євросоюзом, що непрямо актуалізувало питання про введення візового з Росією – і матимемо цілком позитивну, майже райдужну, картинку.
До речі, візовий режим з Росією – це, схоже, не тільки розмови, судячи з усього, питання і справді всерйоз розглядається, тож не виключено, що рішення парламент ухвалить найближчим часом. Зрештою, все закономірно: раз вирішили «обрізати» Росію, то треба доводити справу до кінця, а половинчастість завжди загрожує її, справу, поховати.
Звісно, позитивна емоція «нарешті!» - найперша і найголовніша у цій ситуації. Говоримо, зрозуміло, про тих українців, які хочуть і вимагають, з огляду на агресію Кремля, від влади жорсткішої політики щодо Росії. Лише інколи, «другим планом», виринає питання: «А чому так пізно, війні вже три роки?»
Причин, чому так пізно, багато. Так не буває, щоб була тільки якась одна. Однак головна є, її можна виокремити, і це – визначальне (нікуди від цього не дінешся!) питання у політиці – питання про владу.
З моменту здобуття державної незалежності Україна завжди була поділена на тих, для кого ця незалежність була незаперечною цінністю, і на тих, хто подумки залишався в СРСР, себто з Росією. Цей ментальний розкол існував і існує досі, політики в різний час по-різному намагалися його використовувати – відкрито чи приховано, - коли змагалися за владу. Хтось підкреслював його, хтось намагався «не помічати», а найчастіше – діяли за принципом «і нашим, і вашим». Приміром, з одного боку – не надавали російській мові статус державної, з іншої – нічого не робили, щоб виправити фактичну нерівність на користь російської у реальному житті і суспільства, і держави.
Війна принципово змінила, хоч і не миттєво, і цю задавнену практику української політики. Три роки, за інерцією, через консерватизм українських політиків, через їхнє побоювання різких, а тому ризикованих, кроків, традиційна політика «між крапельками» ще діяла, але під тиском війни дедалі слабше. Можливо, саме в ці дні відбувається остаточна відмова від неї.
Звісно, патріотизм владних чиновників тут відіграє далеко не головну роль. Визначальним спонукальним мотивом для них відмежовуватися від Росії стала потреба утримання влади. Адже вибори вже ось-ось. Не має жодного значення, про які вибори йдеться – дострокові чи планові, президентські чи парламентські, бо найпізніший їхній строк – 2019 рік, тобто за якихось два роки. Вони промайнуть швидко. Владі, якщо вона хоче залишитися владою і після виборів, варто визначатися вже зараз – на яку електоральну частину України їй спиратися?
А вибору тут насправді для чинної влади і нема. Виборці з «російським менталітетом» за неї голосувати вже не будуть ніколи, незалежно від того, заборонятиме вона російські соціальні мережі, чи не заборонятиме. Ті, для кого Майдан і вигнання Януковича – однозначне зло, свій вибір вже зробили. І їхнє додаткове роздратування з приводу блокування «Однокласников» чи зникнення з ефіру «Інтера» концерту радянських пісень нічого суттєвого в розкладі електоральних симпатій не змінить. Тому владі треба завоювати на майбутніх виборах прихильність іншої, протилежної за менталітетом, частини українських виборців. Тим більше, що з відторгненням Росією Криму та частини Донбасу кількість потенційно проросійських виборців помітно знизилася. Відносна рівновага між, умовно, українською та російською частинами України нині порушена на користь української, у тому числі (парадокс!) діями Кремля.
Звісно, і патріотично налаштовані українські виборці мають чимало претензій до влади, починаючи з отого самого «чому так пізно?» Але на цю претензію ще можна відповісти, хоча б простим «краще пізно, ніж ніколи». Патріоти – люди ідейні, і за втілення своєї ідеї готові багато чого пробачити. А якщо ще й кращого за рівнем патріотизму кандидата на виборах не буде, то результат можна сміливо прогнозувати: переможе кандидат від влади, якщо його суперником буде якийсь Бойко чи Вілкул, на яких, як-то кажуть, ще одного проросійського клейма ніде ставити. І це буде виправдано, а отже правильно.
Утім, розмірковувати про шанси сторін (кандидатів, партій) на майбутніх виборах ще явно зарано. Однак можемо із задоволенням констатувати: процес політичного розмежування України й Росії триває, причому з прискоренням. А які конкретні мотиви у конкретних політиків (українських і російських) діяти в руслі цього процесу – то вже для історії діло десяте.
Юрій Сандул
«Укрінформ»

ТИМ ЧАСОМ…
ВАКАРЧУК МАЙЖЕ НАСТУПАЄ НА П'ЯТИ ПОРОШЕНКОВІ

Соціологія Адміністрацї президента за березень показує, що одним з найрейтинговіших потенційних кандидатів у президенти є музикантСвятослав Вакарчук. Про це повідомляє "Українська правда".
У березні соціологічні служби "Социс" і "Рейтинг" зробили заміри президентських рейтингів, результати яких колишній глава фракції БПП та політтехнолог Ігор Гринів презентував під час наради на Банковій.
За Петра Порошенка проголосували б 13,2% виборців серед тих, хто визначився з кандидатом і планує взяти участь у виборах.
На другому місці з мінімальним відривом у рамках похибки – лідерка "Батьківщини" Юлія Тимошенко з 12,9%. Закриває трійку лідерів співак, лідер гурту "Океан Ельзи"Святослав Вакарчук з результатом 12,3%.
Четвертим та п'ятим у списку зазначені лідер партії "Громадянська позиція" Анатолій Гриценко та "Радикальної партії" Олег Ляшко – приблизно з однаковою підтримкою в 10%.
У спину їм дихає один з лідерів "Опозиційного блоку" Юрій Бойко з близько 8% підтримки та лідер партії "За життя!" Вадим Рабинович з трохи більше 7%.
Мера Львова і лідера партії "Самопоміч" Андрія Садового у березні підтримували приблизно 6% тих, хто визначився з кандидатом і планує взяти участь у виборах.
За словами одного з учасників нарад, знайомого з результатами опитувань, за умови виходу у другий тур, Тимошенко виграє в чинного президента з перевагою 5% голосів. З таким самим відривом Порошенко може перемогти Юрія Бойка.
"Розрахунок Порошенка, говорять у його близькому оточенні, вигравати вибори завдяки відсутності сильного конкурента. Святослава Вакарчука чинний президент поки що не вважає таким. Мовляв, той ще не визначився, чи йти в політику", - йдеться в тексті.
https://gazeta.ua

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #21 за 26.05.2017 > Тема "З потоку життя"