Версiя для друку Обговорити в форумi

Любов к Отчизні де героїть...

22 серпня на станції Південно-Західної залізниці Київ-Волинський (раніше Пост-Волинський) було урочисто відкрито меморіальну дошку на пам’ять про загиблих тут вояків Першого українського козачого імені гетьмана Богдана Хмельницького полку. Це була перша українська військова частина, сформована на добровільних засадах 1 травня 1917 року у Києві. Цим було покладено початок українізації військових частин російської армії.
26 липня 1917 року на вимогу командування Київського військового округу Українська Центральна рада дала згоду на виведення полку на Південно-Західний фронт. Полк їхав захищати Російську державу. Але ненависть російських шовіністів до всього українського була настільки великою, що вже при від’їзді богданівців почали обстрілювати. На станції Пост-Волинський російські солдати і донські козаки відкрили кулеметний і рушничний вогонь по вагонах з українськими військовиками. Богданівці не мали чим відповісти. Їхня зброя лежала в опломбованому вагоні. Росіяни всіляко збиткувалися над беззбройними українцями і говорили, що це — відплата їм за прагнення незалежної України.
За підрахунками українського історика Дмитра Дорошенка, загинуло 16 богданівців, а 100 було поранено. За іншими даними, загинуло майже 100 українців, а вночі росіяни розстріляли ще близько 50 вояків.
Українська Центральна рада порушила з приводу цього злочину справу, яка так і не була завершена.
Потім богданівці відзначилися бойовим завзяттям у фронтових операціях. Наприкінці жовтня полк повернувся до Києва і брав участь у збройній боротьбі за Українську державу.
Президент Історичного клубу «Холодний Яр» письменник і історик Роман Коваль провів урочисте відкриття меморіальної дошки пам’яті богданівців. Він наголосив, що події 98-річної давнини перегукуються із сучасністю. І тоді, й тепер Україна зазнала збройного нападу російських імперіалістів.
На відкритті був присутній Володимир Бражник, батько якого Іван Бражник командував взводом богданівського полку і розповів сину про трагедію на Посту-Волинському через 50 років.
Меморіальну дошку освятив настоятель Свято-Миколаївського храму на Татарці в Києві о. Тарас Мельник. Він зазначив, що кілька днів перед тим освячував пам’ятник українським воїнам, які загинули на Донбасі.
Зворушливим був виступ Уляни Гайдук, сестри Іллі Гайдука, десантника 25-ї аеромобільної бригади, який загинув у літаку Іл-76 минулого року. За тиждень до загибелі йому виповнився 21 рік.
— У нас було щасливе дитинство, — розповідала пані Уляна. — Мама вчила нас любити Бога й Україну.
Ілля Гайдук був на Майдані сотником Інгульської паланки. Згодом чотири місяці брав участь у боях на сході України, визволяв полонених. У перервах між боями юнак читав книгу «Чорний Ворон» Василя Шкляра і взяв собі псевдо Чучупака. Навесні Ілля збирався одружитися. Його кохана дівчина Юля овдовіла, не встигнувши стати дружиною.
Нині проводиться збір коштів на видання книги про загиблих у літаку Іл-76.
Про спадковість визвольної боротьби української нації говорили міністр освіти Сергій Квіт, голова ОУН Богдан Червак, учасник визволення Маріуполя у складі полку «Азов», один із жертводавців коштів на меморіальну дошку Дмитро Савченко, начальник відділу обліку і збереження міст Інституту національної пам’яті Павло Подобєд, який розшукує і відроджує могили вояків Армії Української Народної Республіки та інші.
Зворушливим був виступ Насті Ярової і Маргарити Тимошенко, наречених Андрія Медведька і Дениса Поліщука, яких звинувачують в убивстві Олеся Бузини. А хлопці захищали пам’ятники Києва й Україну. З ними хочуть розправитися.
У числі спонсорів меморіальної дошки інженер Андрій Жованик і Наталя Зубенко, яка надіслала 50 євро із Мюнхена.
Начальник станції Київ-Волинський Валерій Мельник подякував за встановлення меморіальної дошки.
З українськими піснями виступили Данило Мельник (він 14-річним взяв участь у вшануванні Михайла Теліги, а потім був учасником боїв під Іловайськом), Володимир Самайда, кобзар Тарас Силенко і учасник бойових дій на Донбасі бард Олексій Бик.
— Я вірю в перемогу українського народу, — сказав Роман Коваль. Він прочитав вірш Євгена Маланюка «Вояки» і зазначив, що на фронті зараз народжуються поети, чиї пісні співатимуть наступні покоління.
Урочисте зібрання завершилося спільним співом пісні «Червона калина».

Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ
м. Ірпінь

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #36 за 04.09.2015 > Тема "Урок української"