Версiя для друку Обговорити в форумi

Трапилася на очі фотографія: двоє чоловіків у вишиванках стоять у натовпі. Місце – Сімферополь, захід – якесь державне свято. Що вразило: відчуття тривоги за цих людей. Обличчя їхні спокійні, але сам факт перебування у вишиванці в теперішньому сімферопольському натовпі вражає тривогою.
Ці українці були схожі на євреїв часів Гітлера – тих, з пов’язками на рукавах. Ідентичні. Саме так.
Українські вишиванки зрівнялися, стали рівними смислами із зіркою Давида. І те, й інше означає гнаного, переслідуваного, одинака у натовпі, одинака, якого легко зацькувати. Необхідно зацькувати. Його легко вирізнити – на ньому знак.
Українське в Криму бісить окупантів так само, як німецьких фашистів єврейське. Це очевидно. Очевидна глибинна подібність цієї ненависті – теперішнє кримсько-російське, путінське, і те – німецьке, арійське. Зараз ходити в Сімферополі у вишиванці – однаково, що з пейсами Берліном 30-х.
Адже так? Саме так. Що ви відчуваєте, якщо зустрінете людину у вишиванці на вулиці або в магазині на материку? А в Криму? Тут — напевне, тривогу за неї. А що відчує любитель «Кримнашу»? А бойовик із «самооборони»? Чи тільки тривогу? Напевно, відчує те саме, що і нацист, який зустрів у 30-ті роки єврея із зіркою Давида...

Іван АМПІЛОГОВ,
російський письменник з Криму

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #48 за 28.11.2014 > Тема "З потоку життя"