|
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 24.10.2003 > Тема "З потоку життя"
#43 за 24.10.2003
З КРИМСЬКОТАТАРСЬКОЮ ДУШЕЮ
Валерій БАСИРОВ
- Я хочу подарувати вам своє видання. - Чоловік запитально дивився на мене і у той же час простягував книжку. - Для знайомства.
- "Чан чала", - прочитав я вголос і зацікавлено запитав: - Про що книга? Невже про кримських татар?
Замість відповіді мій новий знайомий ствердно хитнув головою.
Так відбулося моє знайомство з дніпропетровським письменником Геннадієм Завгороднім.
Декілька годин ми блукали вулицями міста Дніпропетровська. Більшу частину часу я був у ролі слухача: Геннадій яскраво і переконливо розповідав про свої зустрічі з кримськими татарами, про своє розуміння ролі і місця кожного народу в розвитку тої чи іншої цивілізації.
Пізніше, вже у поїзді, повертаючись до Криму, я сторінку за сторінкою уважно проглядав текст, написаний талановито і неупереджено українським письменником. Г. Завгородній дав урок того, як потрібно сильно і до самозабуття любити свій народ, аби піднести інший - у даному випадку кримськотатарський. Геннадій показує не тільки спільні витоки двох народів, кревні коріння українців і кримських татар, а й співпереживає.
Як він точно підмічає "вузьколобу" непримиримість до усього українсько-кримськотатарського! Коли автор старанно повторював за Еміне кримськотатарські слова, два оболтуси кинули: "Пойдём отседа. Здеся татарскую феню учат". А на книжковому ринку Геннадію довелося почути наступні "одкровення": "Это хорошо, что вы интересуетесь татарским языком, а то всё украинизация, украинизация..." Сміх та сльози.
Г. Завгородній стоїть вище нападів шовіністів. Свої спостереження він використовує як фон, на якому чітко виписані портрети його нових друзів - Аблязіза, Еміне, Сайде, Лейли, Ферата, Рустема, Медіни, Лілії, Аніфе, Наріє, Селіма, Ленура, Дінари, Османа... Їхній внутрішній світ чистіший і багатший від тих, хто, хизуючись своєю перевагою, усе глибше занурюється у трясовину розбещеного суспільства.
За останні декілька років мені не траплялася книга про кримськотатарський народ, написана іновірцем. Декілька десятків сторінок, наповнених теплом і повагою до корінного народу Криму, його культури, безсумнівно гідні того, аби вони стали доступні багатьом. Спасибі, Геннадію, за ці чесні і добрі сторінки. Ось тільки шкода, що наклад книги становить лише 100 примірників. Книга гідна масового видання.
Чан чала... Чан чала... Дзвенить не замовкаючи дзвоник нашої пам'яті. Ледь чутно, але дзвенить. Хто захоче - почує. Було б бажання. Не може бути, що всі душі зачерствіли. Не може бути...
.
* Чанъ чала - дзвенить дзвоник (кр.-тат.).
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 24.10.2003 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1357
|
ПРЕЗИДЕНТ НА АСКОЛЬДОВ╤Й МОГИЛ╤ УШАНУВАВ ПАМ’ЯТЬ ГЕРО╥В КРУТ
«ЧЕСТЬ ДЛЯ МЕНЕ»
ВОЛЯ ДО ПЕРЕМОГИ
ТРИ ДЕСЯТИЛ╤ТТЯ ДОПОМОГИ
