Версiя для друку Обговорити в форумi

Свято з "гірчинкою"

Мене хвилюють, інколи просто злять і бісять публікації у київських газетах на болючу всім трудовим українцям тему: чи віддадуть заощадження, а чи вже можна сміло замовляти похоронний марш. Бо наші вклади давно пахнуть ладаном. Вибачте на слові, ота бузувірська трійка - Єльцин, Шушкевич і Кравчук, обдурили нас, простих смертних, мов горобців на м'якуші.
Без відома народу поділили нас на бідних і багатих. Собі владу і багатства, а нам - жебрацьку незалежність і самостійність. А тепер одні політики посилають нас у Москву шукати заощадження, а інші обраюють: та ви ж за свої вклади купили собі незалежність і самостійність! Боже милосердний, та де ми живемо, в якій країні, щоб за своє чесно зароблене та судитися? І від чого ми стали, нарешті, незалежні: від роботи, зарплати, освіти, медицини? Не дають зарплати - подавай на суд. Не дають заощаджень - подавай на суд. А суди кого захищатимуть? Ну, звісно, хто має гроші.
Мої сусіди були остарбайтерами. Тепер наші колишні вороги, переможені нашими батьками, братами, сестрами, виявилися добропорядними й чесними джентльменами і повертають всім, хто працював на Німеччину, зароблені марки, євро. Мої сестри не втікали у ліси, не ставали народними месниками-партизанами-підпільниками (гарно це чи ні?), а тепер мають від чужої країни хоч якусь допомогу, щоб купити на зиму дров, вугілля, а чи здоров'я підлікувати. А моя рідна й люба держава та її влада так безбожно й безсоромно посміялася з мене... Я заробив за 40 років букет болячок і ще 6 тисяч карбованців на чорний день. І ось цей чорний день настав, та своїх чесно зароблених грошей тепер не вирвати навіть зубами вовка. Тепер мої  болячки мені на "добру і вічну пам'ять", на все подальше життя. А кому ж дістануться мої  збереження? Сім'ї, нащадків немає... Боже, чи є десь у світі ще отаке приниження людської гідності, щоб за своє чесно зароблене та гризтися, хапатися за петельки, судитися?! Та де ми, нарешті, живемо? Боже, який сором, жах і ганьба! Які біль і образа ятрять серце, що доводиться лягати у домовину при зароблених грошах і заощадженнях.
Кому ж дістануться мої гроші після моєї смерті? Новим українцям, безжалісним, безсоромним і безсердечним нашим можновладцям. Боже, Ти вклав їм у груди не серце, а камінь. Тільки чого ж вони - кам'яні, холодні й байдужі - мають керувати моєю злиденною і знедоленою Україною?
З Богом й любов'ю до Вас - ваш читач інвалід, ветеран праці із 40-річним стажем
ЗАНЬКО Микола Іванович.
с. Воскресенівка Богодухівського району Харківської області.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #35 за 29.08.2003 > Тема "З потоку життя"