Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4600)
З потоку життя (7298)
Душі криниця (4291)
Українці мої... (1719)
Резонанс (2369)
Урок української (1007)
"Білі плями" історії (1873)
Крим - наш дім (1481)
"Будьмо!" (273)
Ми єсть народ? (257)
Бути чи не бути? (479)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (284)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРЕЗИДЕНТ НА АСКОЛЬДОВ╤Й МОГИЛ╤ УШАНУВАВ ПАМ’ЯТЬ ГЕРО╥В КРУТ
Володимир Зеленський зустр╕вся з курсантами й л╕це╖стами в╕йськових навчальних заклад╕в та...


«ЧЕСТЬ ДЛЯ МЕНЕ»
Ахтем Се╕табла╓в показався ╕з Залужним та розпов╕в про ╖хню зустр╕ч…


УКРА╥НА В Н╤Ч НА 27 ЖОВТНЯ ВОСТАНН╢ МА╢ ПЕРЕЙТИ НА ЗИМОВИЙ ЧАС
Це передбачено ухваленим Верховною Радою законом, яким скасовано перех╕д з л╕тнього на зимовий...


ВОЛЯ ДО ПЕРЕМОГИ
В╕д початку повномасштабного рос╕йського вторгнення загинуло майже 500 укра╖нських спортсмен╕в ╕...


ТРИ ДЕСЯТИЛ╤ТТЯ ДОПОМОГИ
Управл╕ння Верховного ком╕сара ООН у справах б╕женц╕в (УВКБ ООН) розпочало свою д╕яльн╕сть в...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #23 за 07.06.2013 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#23 за 07.06.2013
«СПАСИБ╤ ЗА ЖИТТЯ!»

Добро вряту╓ св╕т!

Перший день л╕та. Чудова, тепла, але не спекотна погода. Дитяч╕ атракц╕они переповнен╕. Вони з’явилися нав╕ть там, де ╖х не було ран╕ше, — адже у маленьких с╕мферопольц╕в подв╕йне свято — день м╕ста ╕ М╕жнародний день захисту д╕тей! У транспорт╕ вони разом з матусями ╕ бабусями становлять майже третину пасажир╕в. Деяк╕ з╕ старшеньких д╕вчаток для завершення свого святкового образу нав╕ть поп╕дводили соб╕ оченята. Уявляю, ск╕льки пот╕м буде розмов, обм╕ну враженнями!
Та, на жаль, це — лише те, що у вс╕х на виду. ╢ й ╕нше життя, де зам╕сть атракц╕он╕в — крапельниц╕, зам╕сть усм╕шки — гримаса болю, а зам╕сть святкових локон╕в — хустка, яка прихову╓ поголен╕ д╕вчач╕ гол╕вки, аби врятувалося волосся в╕д х╕м╕отерап╕╖.
Ран╕ше все це було у нас якось поза кадром ╕ не нагадувало про себе. Сьогодн╕ ж горе дивиться з телеекран╕в, рекламних щит╕в, нав╕ть у найближчому магазин╕ «Фуршет» б╕ля кожно╖ каси — скринька для пожертв з портретами Л╕зоньки Тро╓губово╖. Чи то справа в т╕м, що, як кажуть, з’явилися непорядн╕ люди, котр╕ у такий спос╕б поправляють сво╖ матер╕альн╕ справи, чи у т╕м, що сьогодн╕ хвор╕ д╕ти вже не приречен╕, бо якщо в середин╕ 80-х рок╕в смертн╕сть серед пац╕╓нт╕в онкогематолог╕чного в╕дд╕лення становила 97%, то нин╕ вижива╓ понад 75% хворих. А тому не треба складати руки, хапайтеся за кожну соломинку, ╕ вона може виявитися рятувальною.
Й настане ось такий сонячний день ╕ для вас, й т╕льки ви зможете його по-справжньому оц╕нити, а в актов╕й зал╕ КРУ «Дитяча кл╕н╕чна л╕карня» безл╕ч раз╕в пролунають одн╕ й т╕ ж сам╕ слова, в╕д яких щоразу навертаються на оч╕ сльози: «Спасиб╕ за життя!». Справа в т╕м, що 1 червня онкогематолог╕чне в╕дд╕лення святку╓ день пац╕╓нта, сьогодн╕ — це вже двадцять перше свято.
╤ щоразу зав╕дувач в╕дд╕лення Валентин Павлович Усаченко (на фото угор╕) хвилю╓ться: а раптом не прийдуть? Раптом забули чи завадило щось б╕льш важливе ╕ нагальне? Бо свою справу л╕кар уже зробив, ╕, здавалося б, н╕хто н╕кому н╕чого б╕льше не винен. Та не забувають колишн╕ пац╕╓нти Валентина Павловича, ╕ т╕ двадцять дев’ятеро, що сьогодн╕ в зал╕ (приблизно саме ст╕льки хворих перебува╓ зараз у в╕дд╕ленн╕ на л╕куванн╕), ╕ т╕, хто зараз не в Криму або д╕йсно не зм╕г з’явитися. Бо не забувають же р╕дну мат╕р, яка подарувала життя, а тут його ще й в╕двоювали, долаючи в╕дчай, страх, б╕ль, знев╕ру, безгрош╕в’я, — все, що разом ╕з руйн╕вною, всепереможною силою п╕дступно╖ хвороби нависло над життям безпом╕чно╖ дитини. Долаючи ╕ добрим словом, що вселя╓ над╕ю, ╕ виснажливим дорогим л╕куванням, ╕ молитвою у тутешньому храм╕ на честь Божо╖ Матер╕, а то ╕ просто у сво╓му серц╕.
Валентин Павлович не справля╓ враження людини емоц╕йно╖, та й емоц╕╖ йому н╕ до чого, вони позбавляють можливост╕ ч╕тко рац╕онально мислити, приймати зважен╕ р╕шення. В╕н ╕ гарн╕ промови, зда╓ться, говорити не навчився. Просто коротенько в╕дзв╕тував про черговий етап ремонту, про ситуац╕ю з╕ штатом ╕ в╕дступив соб╕ в сторонку, до дверей, де ╕ простояв усе свято, зовс╕м не справляючи враження найголовн╕шо╖ ╕ найважлив╕шо╖ тут людини.
А розпочалося свято з╕ сво╓р╕дно╖ розминки — к╕лькох простеньких вправ, думаю, розроблених не без допомоги психолога, як╕ мали вив╕льнити присутн╕х в╕д ус╕х клопот╕в ╕ налаштувати ╖х на позитив. Дал╕ в руках Олександра Моргунова натхненно заграв баян ╕ настав момент урочистого нагородження найстарших «випускник╕в». А поняття це потребу╓ додаткових пояснень: до першо╖ групи «випускник╕в» онкогематолог╕чного в╕дд╕лення належать д╕ти, яких в╕д к╕нця л╕кування в╕дд╕ля╓ 5 рок╕в. Переступивши цей руб╕ж без рецидив╕в, вони можуть вважати, що одужали, у всякому раз╕, мають на це шанс. Другий етап — це десятил╕ття без хвороби. ╤ тут вже д╕йсно можна розслабитися ╕ подякувати Богов╕, що все минулося. Та насправд╕ краще про не╖ не забувати нав╕ть тим «випускникам», у яких позаду п’ятнадцять чи двадцять рок╕в, не забувати, аби не допускати ситуац╕й, що можуть спровокувати зниження ╕мун╕тету чи утворення яко╖сь ╕ншо╖ шпаринки, куди може просочитися небезпечна хвороба, пам’ятаючи свою колишню «дом╕вку».
Айше Дерман серед «випускник╕в» — ветеран, минуло вже 27 рок╕в, як вона одужала. На свято прийшла разом ╕з мамою Вахт╕╓ та дочкою рок╕в 12 На╕л╓, в╕рн╕ше, не прийшла, а при╖хала, бо мешка╓ родина в с. Новоолекс╕╖вка. Та в╕дстань для них — не проблема, адже вс╕ при доброму здоров’╖.
Коли Айше захвор╕ла на гострий л╕мфоблазний лейкоз, ╖й було всього три рочки. Мати возила ╖╖ усюди, добралися ╕ до Москви — шукали, де краще, де над╕йн╕ше. Та все одно повернулися до С╕мферополя. КРУ «Дитяча кл╕н╕чна л╕карня» ще не було, ╕ л╕кувалася Айше в Республ╕канськ╕й кл╕н╕чн╕й л╕карн╕ ╕м. Семашка. Харчували д╕тей по 7-8 раз╕в на день, а загалом л╕кування тривало понад 5 рок╕в. Д╕вчинка тод╕ ще не в╕дчула повною м╕рою, що ходила по лезу бритви — ╖╖ хвороба була насамперед стресом для матер╕, ось ╕ при╖здить Вахт╕╓ щороку на свято, сво╓ свято.
Другим серед ветеран╕в-«випускник╕в» став Олекс╕й Аметов — в╕д хвороби його в╕дд╕ля╓ 25 рок╕в. Гострий ╖╖ пер╕од в╕н здолав тут, а пот╕м дол╕ковувався у Н╕меччин╕. ╤ хоч пам’ять, обер╕гаючи псих╕ку дитини, в╕дс╕яла те, що найб╕льше травмувало, вона не дала йому забути дорогу до л╕карн╕, де хлопець почува╓ться зовс╕м сво╖м (спочатку я нав╕ть сплутала його з членами персоналу л╕карн╕).
А Олекс╕й Кушнарьов цього разу в╕дзначав сво╓ п’ятнадцятир╕ччя. Захвор╕в хлопець дванадцятир╕чним. Дуже схуднув, пост╕йно бол╕в жив╕т. Через м╕сяць страждань потрапив у цю л╕карню, де д╕агностичне х╕рург╕чне втручання показало, що у хлопця пухлина кишковика. Вона виявилася злояк╕сною ╕ потребувала операц╕╖ у великому обсяз╕. Пережив. Перетерп╕в. А сьогодн╕ в╕н такий житт╓рад╕сний та справний! На пам’ять про той пер╕од залишилася лише обрана юнаком профес╕я фельдшера на «Швидк╕й допомоз╕». Бо Олекс╕й теж хоче допомагати хворим, як допомагали колись йому. А його доброта просто написана у хлопця на обличч╕.
Серед «випускник╕в» ╤ категор╕╖: Олеся Н╕конова, Настя ╤вл╓ва, В╕тал╕й Здоров, Руслан Токар╓в, Денис Шарапов, Люба Подолян, Влад Пархоменко. Вс╕ вони д╕стають грамоти ╕ подарунки й кажуть вдячн╕ слова, згадуючи не лише Валентина Павловича, але й палатних л╕кар╕в. А дехто ╕з тих, кому дякують старш╕ д╕ти, вже на ╕нш╕й робот╕ або ╕ взагал╕ в ╕ншому св╕т╕. Скаж╕мо, вже не один р╕к ╕сну╓ в л╕карн╕ штатна посада онколога, ╕ лише тепер зав╕дувач з горд╕стю представля╓ того, хто нарешт╕ ╖╖ об╕йняв ╕ не збира╓ться т╕кати туди, де б╕льше платять. Добре, якщо так воно ╕ станеться, бо Данило Леонардович Сакун за в╕ком — майже дитина. А так╕, набравшись трохи досв╕ду, частенько починають шукати кращо╖ дол╕. Хоча чи може бути щось кращим у св╕т╕, н╕ж рятувати життя ось тако╖ малеч╕, щиро╖, вдячно╖, назавжди залишаючись у ╖╖ серцях? Вт╕м, не вс╕ думають так, як я. Одним ╕з головних завдань зав╕дувача ╓ створення стаб╕льно╖ над╕йно╖ команди, у кожного представника котро╖ за плечима бодай 5 рок╕в роботи у цьому в╕дд╕ленн╕. Чи вир╕шене це питання сьогодн╕? Валентин Павлович каже, що так, але не надто впевненим голосом…
Пом╕ж тим свято трива╓. А щоб ус╕м було ц╕каво ╕ весело, д╕тей т╕шать маленьк╕ артисти. Це студ╕я сх╕дного танцю та акробатичний балет ╕з Севастополя. Та чи не найб╕льше д╕тлахи рад╕ сво╓му пост╕йному товаришев╕ клоуну Толяну. Здавалося б, ╕ похвалитися йому особливо н╕чим: не сп╕ва╓, не танцю╓, фокус╕в не показу╓ ╕ не розпов╕да╓ анекдот╕в. Але це, перш за все, завдяки йому в зал╕ пану╓ дух веселощ╕в, завдяки його вигадкам, вм╕нню витягти на сцену будь-кого ╕з присутн╕х ╕ з╕мпров╕зувати щось неординарне. Ось, тримаючись за Толянов╕ ноги, робить стойку на руках «випускниця» Катруся. А вже через мить Толян запрошу╓ на сцену одного ╕з татус╕в, раз╕в у п’ять б╕льшого за клоуна, ╕ пропону╓ йому зробити те ж саме, що ╕ Катя. Перемовини з татом зак╕нчуються тим, що той хапа╓ Толяна в оберемок ╕ носить його, як маленьку дитину, сценою п╕д захоплен╕ окрики малеч╕. Зда╓ться, задоволений ╕ клоун, якого останн╕ рок╕в 50 навряд чи хтось так пестив.
Вже побувала на сцен╕ ╕ друга група «випускник╕в»: т╕, кого в╕дд╕ля╓ в╕д хвороби 10 рок╕в. Це Михайлик ╢вл╓в, Маша Демчук, Богдан Кул╓нков, Сел╕м ╤браг╕мов та ╕нш╕ д╕ти. Для присутн╕х стало звичним, що за м╕крофон береться д╕дусь Сел╕ма. Бо ск╕льки б в╕н не дякував л╕карям за врятоване життя онука, йому все зда╓ться замало: «Я радий, що наше сусп╕льство не зачерств╕ло душею, — каже в╕н. — Воно турбу╓ться про тих, хто цього потребу╓. Хочу, щоб люди приходили сюди як паломники, не забували м╕сце порятунку сво╖х близьких. В╕рю, що м╕й внук прийде сюди ╕ через 20, ╕ через 30, ╕ через 40 рок╕в, аби одержати подарунок, а головне, — подякувати л╕карям».
Порад╕ли вс╕ разом ╕ за долю Богдана Кул╓нкова, адже хлопчик — сирота ╕ в╕н вистраждав шанс на життя повною м╕рою.
Св╕й 15-р╕чний руб╕ж переступили Данило Новицький, який зараз готу╓ться до власного вес╕лля, Ельв╕на Усе╖нова, Ал╕на Пермякова та Катя Жукова. Вже 20 рок╕в, як одужав Андр╕й Капуст╕н. «Спасиб╕, що вклали в нас сво╖ душ╕ ╕ ми живемо», — каже цей високий чолов╕к м╕цно╖ статури, який теж був колись смертельно хворою дитиною.
А маленьк╕ артисти ╕з Севастополя передали з╕бран╕ там для в╕дд╕лення волонтерами кошти. ╤ хоча гр╕х скаржитися на державне ф╕нансування: якщо р╕к тому воно становило 1 млн. 300 тис. гривень, а тор╕к — 2 млн. 400 тис., то цього року дитяче онкогематолог╕чне в╕дд╕лення ма╓ бути проф╕нансовано в сум╕ 6 млн. 100 тис. гривень, але грош╕ тут не бувають зайвими ╕ ╖хню к╕льк╕сть можна розглядати у прям╕й пропорц╕╖ до к╕лькост╕ врятованих житт╕в.
У в╕дд╕ленн╕ — ╓вропейський ремонт, шк╕рян╕ дивани ╕ кр╕сла, в палатах-боксах — телев╕зори ╕з супутниковими антенами. Але все це — не за державн╕ кошти. ╤ люди, як╕ за цим стоять, розум╕ють: це — не розк╕ш, а лише наближен╕ до оптимальних умови для боротьби з хворобою. Тим б╕льше, що д╕ти знаходяться тут не днями, а м╕сяцями, а то й роками. Та ╕ зав╕дувачу при╓мно, що у нього все по-людськи, тим б╕льше, що це досягнуто його стараннями. ╤нший би з такою хваткою вже Л╕вад╕йський палац приватизував, а в╕н щасливий з того, що л╕карня ма╓ зручн╕ душов╕ та санвузли, та ще й хоче, аби у нього була стаб╕льна команда таких самих захоплених справою л╕кар╕в-ентуз╕аст╕в! Фантазер… Бо ж не у вс╕х, як у Валентина Павловича, вся с╕м’я — медики, як╕ ╕ розум╕ють, ╕ ц╕нують, ╕ не висувають сво╓ альтернативне бачення св╕ту!
Та ось ╕ минуло свято. ╤, попри затишок ╕ комфорт, у пов╕тр╕ витають т╕ сам╕ страх, б╕ль, а то ╕ безнад╕я. А випадкова дитяча усм╕шка схована за марлевою пов’язкою. Але пом╕чаю оч╕, в яких — сонячн╕ пром╕нчики. Ц╕ оч╕ ще побачать клоуна Толяна, у всякому раз╕, ╓ дуже багато людей, як╕ до безтями цього хочуть.
Але бажаного «хеп╕енду» не вийшло. Телев╕зор знову нагадав мен╕ про десятир╕чну Таню, до яко╖ через три роки п╕сля л╕кування у КРУ «Дитяча кл╕н╕чна л╕карня» знову повернулася хвороба. Сьогодн╕ ╖╖ останн╕й шанс — пересадка к╕сткового мозку. А це — величезн╕ кошти.
╤ у той час, коли комусь встановлюють в палацах нову «золоту» сантехн╕ку, батьки дитини благають про пожертви заради життя, яке може так ╕ не розцв╕сти.
Спасиб╕ нашому Президентов╕, що почав б╕льше прид╕ляти уваги онкохворим д╕тям, спасиб╕ Р╕нату Ахметову та ╕ншим представникам великого б╕знесу, як╕ вкладають кошти в медичн╕ програми, спасиб╕ пенс╕онеров╕, що переслав на Тан╕н рахунок останню гривню, бо це для нього б╕льше, н╕ж для декого — м╕льярд. ╤ давайте не забувати, що в╕д горя не застрахований н╕хто.

Тамара СОЛОВЕЙ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #23 за 07.06.2013 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=11850

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков