Версiя для друку Обговорити в форумi

Молодіжна майстерня

Відшуміли дитячим гомоном, піснями, урочистою ходою, змаганнями заходи, присвячені столітній річниці від дня створення у Львові першого пластового осередку — української скаутської організації.
Закономірно, що своєрідною столицею ЮМПЗ (Ювілейні міжкрайові пластові зустрічі) став Львів. Скромнішими ці заходи були на Лівобережжі України, тут усе ще не можуть позбутися упередженого ставлення до скаутського руху — ідеологічної спадщини радянського суспільства.
Дуже хотілося б, аби цей святковий пластовий дух, що з такою силою проявив себе у Львові, не погас, а отримав подальший творчий розвиток на всій території України — від Сяну до Дону… Ось чому з таким задоволенням читачі «Кримської світлиці» зустріли повідомлення про відкриття «Пластового року в Криму». Добре, що цій справі газета відвела цілу шпальту (див. «КС» від 19 жовтня), ще і тому, що регіональна газета давно вже стала не лише кримською, але і всеукраїнською, її передплачують та читають із задоволенням в усіх куточках України, у тому числі і на Донеччині. Цей факт варто особливо підкреслити зараз, коли йде передплата на 2013 рік.
Не будемо наївними. Тут, на південному сході України, традиції пластунів (скаутів) дуже важко пробиваються крізь товщі асфальту ворожості… Але з чогось і нам потрібно починати. І тут, де слова «скаут», «пластун» ще викликають у багатьох напад алергії, автор цих нотаток, спираючись на власний досвід, пропонує для початку ось такий хід.
* * *
Усі ми, дорослі, в роки свого дитинства читали і перечитували повість Аркадія Гайдара «Тимур і його команда». Письменник ще до війни розгледів вади піонерського руху, його надмірну регламентацію в рамках школи, він намагався змінити його на краще на засадах, про які, власне, ми і ведемо мову, хоча терміни «скаут», «скаутизм» там і не вживалися. Прочитайте разом з дітьми цю повість ще раз уважно і ви знайдете там чимало слушного для себе.
Ми не збираємося переповідати біографію Аркадія Гайдара, про нього написано немало книг, навколо імені письменника виникло багато легенд. Сьогодні нас цікавить не стільки сам сюжет повісті, скільки принцип його розкриття в умовах довоєнного часу.
Справа в тім, що Аркадій Гайдар всупереч загальноприйнятій думці вступив у своєрідну конфронтацію зі сталими піонерськими догмами, він, постійно спілкуючись з дітьми, відчув, що піонерський рух зайшов у бюрократичний глухий кут. Його Тимур — представник зовсім іншої «країни піонерії».
Що дає нам право так твердити?
Гортаємо сторінки твору і поступово вимальовується концептуальний каркас повісті. Ось лише кілька його складових:
— Сюжет твору розгортається поза школою.
— Серед активних дійових осіб повісті ми не знаходимо жодного «шкраба» — шкільного працівника.
— «Команда» Тимура відносно нечисленна, вона складалася не механічно, за наказом старших (шкільний клас — загін піонерів), а на основі спільних інтересів і переконань.
— «Команда» ця різновікова.
— На чолі «команди» по праву стоїть лідер за покликанням. Він обраний, а не призначений.
— Дії «команди» розгортаються з дотриманням елементів таємниці, паролів, сигналів, що так подобається підліткам. Їх можуть підняти по тривозі в будь-яку годину дня і ночі.
— За свої «добрі справи» «команда» не вимагає подяки, її принцип: твори добрі справи, не вимагаючи нічого натомість.
Але ж все це фрагменти зі скаутської (пластової) методики! Тим більша заслуга письменника і його літературного героя Тимура — не лише відчути потребу в докорінній зміні форм і змісту піонерської роботи, але й певною мірою втілити їх у практику у вкрай несприятливих ідеологічних умовах передвоєнних років. Доводиться лише дивуватися мужності автора повісті й тупості цензорів, які не розгледіли «криміналу»!
Стривожений голос Аркадія Гайдара не був, на жаль, почутий і осмислений, і наслідки не змусили себе довго чекати. То, може, ми, нині сущі, відгукнемося?

Павло МАЗУР,
краєзнавець
м. Маріуполь

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #47 за 23.11.2012 > Тема "Урок української"