Версiя для друку Обговорити в форумi

10 липня народні депутати 227 голосами схвалили  Постанову про українсько-польську парламентську заяву у зв`язку з 60-ю річницею Волинської трагедії.
Нагадаємо, що народні депутати під час обговорення цієї заяви були категорично проти, щоб у заяві зазначалося, що лише польський народ був потерпілим під час Волинської трагедії. Але, як повідомив Голова Верховної Ради України Володимир Литвин, він двічі мав телефонну розмову з маршалом Польського сейму Мареком Боровським, який був категорично проти внесення будь-яких правок. Голова Верховної Ради також мав розмову з Президентом України, який теж просив прийняти цю постанову з узгодженим польською стороною текстом.

* * *

11 липня Президент України Леонід Кучма разом з Президентом Республіки Польща Александром Кваснєвським, перебуваючи у Волинській області, взяли участь у церемонії відкриття пам'ятника українсько-польському примиренню "Пам'ять - Скорбота - Єднання", виголосили спільну українсько-польську заяву та вмурували капсулу з текстом спільної заяви у підніжжя пам'ятника.

"ПРО ПРИМИРЕННЯ - В 60-ту РІЧНИЦЮ ТРАГІЧНИХ ПОДІЙ НА ВОЛИНІ"

Зважаючи на стратегічний характер партнерства між двома державами, виходячи із загальноєвропейських демократичних цінностей та ідеалів, прагнучи зробити спільний внесок у розбудову нової об'єднаної Європи, керуючись положеннями ухваленої у травні 1997 року Спільної заяви "До порозуміння і єднання", Україна і Польща не забувають про складні та болючі моменти спільного минулого.
Багатовікова історія українсько-польських відносин знає багато світлих сторінок і чимало трагічних подій, які перешкоджали мирному співіснуванню обох народів.
У пам'яті українців і поляків роз'ятреною раною ще залишається трагедія, яка сталася у 1943 - 1944 роках на Волині, Холмщині, Східній Галичині. Її образ пов'язаний з надзвичайно болісними долями повоєнного покоління обох народів.
З існуючої в той час ненависті, упереджень, соціальних та економічних проблем, помилкових ідеологій, політичних гріхів і застарілих образ вилилася страшна трагедія, яка поглинула життя десятків тисяч людей, перетворила на попелища села, храми і пам'ятники, принесла неуявленні страждання, посіяла глибокий біль та недовіру.
Ми не можемо змінити цієї історії ані її заперечити. Не можемо її замовчати ані виправдати. Натомість ми повинні знайти в собі відвагу сприйняти правду, щоб злочин назвати злочином, оскільки лише на повазі до правди можна будувати майбутнє.
Керуючись переконанням, що добросусідським українсько-польським відносинам не зашкодить оприлюднення навіть найбільш болючих фактів з нашого минулого, пам'ятаючи трагічні події на Волині, Холмщині, Східній Галичині, від імені українського і польського народів Президенти України і Республіки Польща:
- віддають найглибшу шану жертвам кривавих братовбивчих конфліктів, а також висловлюють співчуття їхнім родинам;
- поділяючи біль родин жертв, вважають за необхідне продовжити спільний пошук історичної істини про трагедію на Волині і здійснення публічного морального засудження виконавців злочинів, вчинених проти українського і польського народів;
- рішуче і однозначно засуджують злочини, вчинені у минулому проти наших народів, висловлюючи глибоке переконання, що жодна ідеологія, жодні політичні інтереси і рахунки за кривди з попередніх десятиліть не можуть бути виправданням злочинів, застосовування принципу колективної відповідальності, а також помсти у відносинах між народами;
- засуджують дії, які призвели до злочинів і вигнання українського і польського цивільного населення під час Другої світової війни.
Великих жертв зазнали обидва народи. Особливо трагічною виявилася доля польського населення на Волині в 1943 - 1944 роках;
- підтримують заклик Іоанна Павла II до українського і польського народів:
"Настав час звільнитися від болісного минулого!.. Нехай прощення - дароване й отримане - розіллється, немов цілющий бальзам, у кожному серці. Нехай завдяки очищенню історичної пам'яті усі будуть готові поставити вище те, що об'єднує, а не те, що розділяє, щоб разом будувати майбутнє, засноване на взаємній повазі, на братерській співпраці та істинній солідарності".
Схиляючи голови перед жертвами злодіянь та всіх трагічних подій, що мали місце в спільній історії, ми висловлюємо переконання, що взаємне прощення буде першим кроком до повного примирення молодих поколінь українців і поляків, які повністю увільняться від упереджень трагічного минулого. Ми глибоко цінуємо і поділяємо кожне слово, яким прощають, і слово, яким просять прощення, коли воно йде від душі.
Ми вважаємо, що конфлікти минулого не можуть перекреслити те, що протягом століть поєднує Україну і Польщу. З цього місця, трагічно вписаного в історію обох народів, ми звертаємося із закликом зробити ще тіснішими зв'язки, які нас поєднують, усвідомлюючи, що кожен, хто ці зв'язки намагається розірвати, діє не тільки проти іншого народу, але також і проти власного.
Сьогодні ми знаходимося ближче до правди, ближче один до одного - разом у об'єднаній Європі.
Леонід Кучма.
Александр Кваснєвський.
11 липня 2003 р.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #29 за 18.07.2003 > Тема "З потоку життя"