Версiя для друку Обговорити в форумi

(Продовження. Поч. у № 14)

Костянтин Ушинський, педагог; 1824-1871 рр.:
«Кожному народові призначено відігравати в історії свою особливу роль. І якщо він забув цю роль, то повинен піти зі сцени: він більше не потрібен».
«Поки жива мова в устах народу, до того часу живий і народ».
Леонід Глібов, байкар, поет-лірик; 1827-1883 рр.:
«Дурний порядок – дурне й діло».
Михайло Старицький, письменник, драматург, громадський і театральний діяч; 1840-1904 рр.:
«Живеш на Україні,
То знай її мову».
«Ми всіх пригорнули б до серця
 охоче,
Якби нам хоч трохи свободи!»
«Угору стяг! Хай кат шаліє,
Хай стисне нас, але на мить,
Бо іскру ту святу, що тліє,
Несила ворогу згасить».
Панас Мирний, письменник, громадський діяч; 1849-1920 рр.:
«Немає єдності – чорт має й волі!»
«З добрими, то й у миру, а з лихими — коли їх не вкладеш, то вони тебе уложать».
Іван Франко, письменник, громадський діяч; 1856-1916 рр.:
«Народ, що не шанує своїх великих людей, не варт звання освіченого народу».
«Хто твердить – люблю свій народ, а не виконує своїх обов’язків перед ним, — той твердить лож».
«Все, що йде поза рамки нації, се або фарисейство людей, що інтернаціональними ідеалами раді би прикрити свої змагання до панування однієї нації над другою, або хворобливий сентименталізм фантастів, що раді би широкими «вселюдськими» фразами покрити своє духовне відчуження від рідної нації».
Борис Грінченко, письменник, лексикограф, громадський діяч; 1863-1910 рр.:
«Кинути роботу для рідного краю і піти на роботу до його гнобителів… єсть справжньою цілковитою зрадою».
«Ще не вмерла Україна,
Але може вмерти:
Ви самі її, ледачі,
Ведете до смерті».
«Зло від своїх найтяжче уражає».
«Як мала у тебе сила,
То з гуртом єднайся ти:
Вкупі більше зробиш діла,
Швидше дійдеш до мети».
Павло Грабовський, перекладач, поет, громадський діяч; 1864-1902 рр.:
«Рідна мова на чужині
Ще милішою стає».
«Мало нас, та се – дарма;
Міцна віра рушить скали…
Там загибелі нема,
Кому світять ідеали!»
Леся Українка, поетеса, драматург, громадський діяч; 1871-1913 рр.:
«Солодка хвала від ворога на полі бою, та не в полоні».
«Права без обов’язків – то сваволя».
«Не поет, хто забуває
Про страшні народні рани,
Щоб собі на вільні руки
Золоті надіть кайдани».
Микола Міхновський, адвокат, засновник Української революційної партії, публіцист, громадський і військовий діяч; 1873-1924 рр.:
«Народ має право жити, коли він має силу жити».
«Одна єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від гір Карпатських аж по Кавказькі».
«Як не можна спинити річку, що, зламавши кригу навесні, бурхливо несеться до моря, так не можна спинити націю, що ламає свої кайдани, прокинувшись до життя».
«Ми сильні нашою любов’ю до України!»
Симон Петлюра, Голова Уряду УНР, Головний Отаман Армії УНР, публіцист; 1877-1926 рр.:
«Держава – понад партії, нація – понад класи!»
«Наша сила — в єдності, а порука успіху наших змагань – в державній слухняності!»
«Шлях звільнення кожної нації густо кропиться кров’ю».
«Вірність є основою не лише родинного життя».
В’ячеслав Липинський, філософ, історик, дипломат; 1882-1931 рр.:
«Без власної держави нема й не може бути нації української».
«Нації, де переважають «нейтральні»… неминуче засуджені на смерть і рабство».
«Нації творяться перемогами або нещастями, психологічно спільними для всіх членів одного національного колективу».
«Кожне національне відродження починається з відродження еліти».
«Не можуть вести когось за собою ті, що не мають ніяких внутрішніх даних на те, щоб самих себе повести».
«Держави здобуваються тільки спільним, організованим зусиллям, а не «популярністю серед народу», з якої можна дуже добре жити і без власної держави».
Дмитро Донцов, публіцист, громадський діяч; 1883-1973 рр.:
 «Найбільш гнітять того, хто найменше вимагає».
«Пророків, які з дому неволі вказують народу великі шляхи визволення, чекає каміння і хрест».
Павло Тичина, поет; 1891-1967 рр.:
«Де грози падають,
там райдуги встають».
«Нам треба голосу Тараса».
Микола Куліш, драматург; 1892-1937 рр.:
«На московському кумачі України самостійної не вишити!»
«Хоч ярмо й червоним стане, а ярмом не перестане!»
«Подумай, що скажуть на тому світі діди й прадіди наші, почувши, що ти міняєш прізвище».
Юліан Вассиян, публіцист, громадський діяч; 1894-1953 рр.:
«Дорога до Бога веде через Батьківщину».
«Шлях політичного визволення веде через зламання в собі від’ємних рис».
«Ми стали нацією і не можемо вже думати й прагнути інакше, ніж думає і чинить державна нація. Будучність і ціль нації лежать в ній самій».
Яків Гальчевський, військовий діяч, письменник; 1894-1943 рр.:
«Що нам потрібно? Не губити зв’язку з предками і думати про своїх нащадків».
«Півзасобами в нападі ворога не переможеш».
«В боротьбі сентиментів немає».
«Сильні народи не святкують своїх поразок, лише — побіди».
Олександр Довженко, письменник, кінорежисер; 1894-1956 рр.:
«Тільки сміхом можна беззлобно знищити зло».
«Не пролив ти крові ворога в грізну лиху годину, проллєш батькову і братову проллєш!»
«Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців».
Євген Маланюк, поет, літературознавець; 1897-1968 рр.:
«Наша національна проблема – брак почуття ієрархії».
«Як в нації вождя нема,
Тоді вожді її поети».
Володимир Державін, перекладач, літературознавець; 1899-1964 рр.:
«Держава, що є багатша за своїх громадян, є ворожим культурі чинником».
«Кожен режим гине насамперед через самоотруєння власною пропагандою, яка була первісно призначена для мас».

(Продовження в наступному номері)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #15 за 13.04.2012 > Тема "Урок української"