Версiя для друку Обговорити в форумi

Наше швидкоплинне життя, як відомо, — суцільна череда смуг. Світлих і темних, чи таких собі, безбарвних, себто якихось земних радощів і прикрих, дошкульних несподіванок. Утім, це вже як кому видається – чого таки більше. А от Сергій Дехтярьов із Сімферополя, як і вся його дружна родина, все більше зорієнтований на позитивне світосприйняття, тому й відповідне «віддзеркалення».
Мешкають Дехтярьови (дружина Олена, аспірантка Таврійського національного університету ім. В. Вернадського, і донька-школярка Ганнуся) у багатоповерхівці фактично на промисловій околиці Сімферополя. Проте глава родини знайшов у цьому свої переваги — можна таким чином найкоротшим шляхом вибратись за місто на природу. І це, між іншим, пан Сергій практикує доволі часто. Причому кожну таку «вилазку» на лоно незайманої природи – будь то схили Калан-Баїру, Долгоруковської яйли чи менш розвідані порослі лісом пагорби (під час минулої війни там дислокувалась Зуйська бригада кримських партизан і навіть був обладнаний для неї польовий аеродром) чоловік наповнює свіжими враженнями. Поясню: щоразу перед тим, як «довго гнати свій велосипед», він заздалегідь через Інтернет прокладає на місцевості новий 50-60-кілометровий маршрут. Справжнє активне дозвілля виходить, точніше, повний релакс з елементами фізичного навантаження та естетичного задоволення — адже є можливість помилуватись дивовижними краєвидами та ще й зафіксувати їх на фотоапарат. Деякі з тих знімків тепер прикрашають службовий кабінет офіцера. «Якби час дозволяв, отак би на велосипеді об’їхав весь Крим, — зізнається Сергій Олександрович, — але ще все попереду». До слова, до таких, щоправда, спочатку тільки піших прогулянок, Дехтярьов залучає і свою 11-річну доньку Ганнусю. Наприклад, вони вдвох уже піднімались на кручі Чатирдагу.
Щодо самої служби пана Сергія (а він підполковник, заступник начальника 386-го військового госпіталю Військово-медичного клінічного центру Кримського регіону з гуманітарних питань),  то вона торік позначилась непересічною подією. Високий професіоналізм усього колективу закладу, їхній вагомий внесок у зміцнення здоров’я військовослужбовців та ветеранів ЗС України відзначив сам Президент В. Янукович, підписавши указ про присвоєння госпіталю імені Святителя Луки (професора В. Ф. Войно-Ясенецького). Відтепер це — єдина медична установа в країні, що названа іменем відомого хірурга і водночас релігійного діяча. Знакова подія мимоволі надихнула офіцера освятити у місцевому Свято-Троїцькому храмі ікону «Спаса нерукотворного», яку він майстерно, що оцінив сам тамтешній настоятель, власноруч вирізав із дерева.
Різьблення по дереву — давнє захоплення офіцера-виховника. Колись, ще під час служби у Липниках, що під Львовом, він на дозвіллі віддавався йому сповна, вирізав з липових стовбурових поперечин оригінальні маски, які дарував потім друзям і знайомим. Ось такі маленькі святкові радощі життя серед прозаїчних буднів.

Василь САДОВСЬКИЙ

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #6 за 10.02.2012 > Тема "Душі криниця"