Версiя для друку Обговорити в форумi

Володимир Денщиков — єдина в світі людина, яка створює ікони з льняної нитки.
Фахівці називають його засновником нового виду іконотворчості, що сьогодні вже отримав назву «духовне макраме». Володимир Анатолійович використовує унікальну авторську техніку, що не має аналогів у світі. Обличчя і руки святих прописуються, а ризи й оклади виконуються з нетипового для цього виду мистецтва матеріалу — льняної нитки завтовшки 0,5-2 мм. Кожна з робіт майстра налічує мільйони вузликів, зав’язаних вручну, без використання якихось технічних засобів.
Народився Володимир Анатолійович Денщиков 1 липня 1952 року в Києві. У 1974 році закінчив Київський театральний інститут ім. Карпенка-Карого. З 1975 до 2007 рр. — понад 30 літ! — працював артистом, режисером, художником-постановником у Кримському академічному російському драматичному театрі ім. М. Горького.
У 2007 році народний артист України Володимир Денщиков перейшов на викладацьку роботу, нині він — професор Кримського університету культури, мистецтв і туризму. Чотири роки тому у Володимира Анатолійовича стався інсульт, йому паралізувало праву руку, тому перестав виходити на сцену. Після такої хвороби, якщо людина залишається жити, то стає інвалідом, кажуть лікарі. У багатьох після цього опускаються руки...
 «У 1970-ті роки макраме було дуже поширеним хобі, — розповідає майстер. — Активно розкуповувався білизняний шнур: усі плели скатерки, серветки... У мене був дуже хороший учитель, він говорив: «Ніколи нічого не повторюй — вигадуй своє». І тому Володимир в’язав кулони, кольє, сумки, капелюшки. Пізніше почав робити фантазійні картини в техніці макраме-колаж. А одного дня на церковній службі вдивився в ікону Володимирської Божої Матері і спитав себе: «Чому я досі не спробував створити ікону?» У нього виникло бажання показати, що велич святих можна передати і за допомогою простої сірої льняної нитки, не застосовуючи, як інші майстри, коштовності — золото-срібло. Адже льон, за словами В. Денщикова, такий же простий і доступний, як і саме православ’я.
Першу свою ікону із льняної нитки Володимир показав о. Сергію, настоятелю храму-маяка Миколи Чудотворця в с. Малоріченське. Тоді і виникла ідея створити ікону святителя Миколая для цього храму і подарувати її на Великдень. Та коли робота вже була близька до завершення і стався той злощасний інсульт. Володимира забрали до лікарні, робота була «паралізована», як і сам автор.
Перше, про що згадав Володимир, коли прийшов до тями, це те, що вдома лежить незавершена ікона Миколи Чудотворця, а Великдень через декілька тижнів. І тоді він, лежачи в лікарні в реанімації під крапельницею, приймає рішення завершити роботу. На його прохання до лікарняної палати дружина, народна артистка України Наталя Малигіна, принесла незавершений виріб і клубок льняних ниток. От так вони разом у лікарні завершили витвір, і на Великдень ікона святителя Миколая зайняла своє місце в Малоріченському храмі Миколи Чудотворця.
У це можна не повірити, але факт залишається фактом: під час роботи над іконою пальці паралізованої правої руки починали працювати і, за словами Володимира, «ніби Бог рукою водив». З цього моменту і розпочалась дивовижна історія одужання Володимира Анатолійовича Денщикова. Життя внесло свої корективи, і останніми роками духовне макраме стало для Володимира тим джерелом, що дає йому сили для життя і творчості. Отець Сергій став сімейним духівником родини Денщикових, і в тому, що Володимир реабілітувався, вбачає велике щастя і Божий промисел.
У 2011 році о. Сергій представляв разом з Володимиром Анатолійовичем ікони на виставці в Києво-Печерській Лаврі і мав можливість бути присутнім при врученні Блаженнійшому Митрополиту Київському і всієї України Володимиру ікони «Святого Благовірного князя Володимира». За словами о. Сергія, отримавши льняну ікону, Митрополит Володимир приклався до неї і сльози з’явились на очах у Блаженнійшого.
У храмі-маяку с. Малоріченське є вже дві ікони Володимира Денщикова — святителя Миколая та Казанської Божої Матері. І всі, хто заходить до храму, відразу звертають на них увагу, людей як магнітом тягне до льняних ікон майстра.
Як розповідає настоятель Малоріченського храму-маяка Миколи Чудотворця отець Сергій, часто Володимир Анатолійович в нього запитував: за що, отче? Як таке сталося, що людина, яка присвятила своє життя служінню театру, народний артист України, досяг у своїй театральній кар’єрі такого, чого багато людей не досягають за все життя, і от в одну мить — страшна хвороба, інсульт. На сцені театру працював ради людей, віддавав їм свою душу. За що така кара?
Володимир запитував — за що? А треба питати: «Господи, для чого?» А для того, щоб ми все це бачили! Все це не для покарання, а для нагороди. Тепер він — відома особистість не тільки на сцені, а й у всьому світі. Єдина і неповторна людина у світі, яка створює такі чудо-ікони».
На сьогодні в доробку Володимира Денщикова понад півсотні експонатів та 17 виставок. Над створенням ікони розміром 40 на 50 см автор працює від 3 до 6 місяців. А над іконою «Святий Благовірний князь Олександр Невський» працював 14 місяців, вона налічує близько 9 мільйонів вузликів, зав’язаних вручну.
В роботах останніх років автор використовує винайдені і запатентовані ним декілька видів «Рукотворної тканини». Лики святих написані маслом на льняному полотні. Перед створенням кожної ікони майстер поститься. Всі свої ікони Володимир Анатолійович створює після благословення священиків. Неодноразово художника благословляв на створення визначних робіт митрополит Сімферопольський і Кримський Владика Лазар та сімейний духівник —  отець Сергій.
Роботи Володимира Денщикова експонувались в Україні, Німеччині, Росії, Угорщині, Австрії, також вони знаходяться в приватних колекціях України, Росії, Чехії та США. Створену ним ікону Божої Матері «Розчулення» уряд Криму подарував Святійшому Патріарху Московському Кирилу, коли той приїжджав до України.
У грудні 2011 року, напередодні Різдвяних свят, у Сімферопольському художньому музеї відкрилась чергова виставка ікон Володимира Денщикова. На відкритті виставки звучали слова подяки, захоплення, здивування. Появу майстра присутні зустріли оплесками. Міністр культури АРК Альона Плакіда подякувала художнику за неоціненний внесок у розвиток культури Криму та України і, за її словами, «внесок у культуру світову, адже ви — єдина людина у світі, яка створює подібні ікони. А такі роботи може створювати тільки людина, яка позначена Богом».
Сергій Цеков, голова постійної комісії з культури ВР АРК, навіть не сподівався, що таке мистецтво існує і що такі вироби може створити людина, яка перенесла інсульт. «Моя перша професія — лікар, і тому я розумію, з якими труднощами Володимиру Анатолійовичу довелось зіткнутися після інсульту. Я розумію, наскільки він сильна людина, щоб, подолавши таку хворобу, не просто жити, але й після себе залишати життя. Як майстер він буде жити у своїх витворах, життя Володимира Анатолійовича буде продовжене цими іконами навіки. А завдання влади — зробити все, щоб ці мистецькі вироби побачили не тільки в Криму чи по всій Україні, але й далеко за межами нашої Батьківщини».
На відкриття виставки до Сімферополя завітав засновник Київського класичного ювелірного дому, кавалер ордена Фаберже Ігор Лобортас, який сказав, що сьогодні аукціони багато уваги приділяють сучасному мистецтву. «Головне, щоб митець не копіював, не тиражував свої роботи тисячами. Мистецтво Володимира Денщикова неможливо скопіювати. Православна віра дала дуже багато образів, і кожна робота Володимира Анатолійовича стає абсолютно унікальною в єдиному екземплярі. Це буде тільки збільшувати і збільшувати її цінність. Ці роботи — це нова віха в історії культури, іконотворчості, навіть нова іконотворча «цивілізація». Ми підтримуємо такі речі, які дають світу розуміння того, хто ми є! Увесь світ добре знає, хто такий Фаберже і що у нього був будинок у Києві і майстерня в Одесі. І коли ми говоримо: Україна — це Фаберже світу, все стає зрозуміло. Те, що я побачив у роботах В. Денщикова, не можна не підтримувати. У нас були такі постаті, як Сікорський, Кандинський, Малевич, Архипенко. Тому якби мене за кордоном запитали, хто такий В. Денщиков і звідки витоки його мистецтва, я б сказав: звертайтесь до Кандинського!»
Роботами Володимира Денщикова вже сьогодні зацікавились досить відомі колекціонери зарубіжжя. Нещодавно до Києва завітав з Мілана принц Лоренсо Медичі. Він приїхав до України з інших причин, але, за словами Ігоря Лобортаса, коли побачив роботи Володимира Денщикова, то настільки зацікавився цими унікальними льняними іконами, що забажав обов’язково придбати їх для колекції своїх батьків.
Незабаром Київський класичний ювелірний дім планує започаткувати такий виставковий формат, щоб разом з ювелірними виробами експонувались льняні ікони, створені сімферопольським майстром. За словами Ігоря Лобортаса, мистецькі вироби Володимира Денщикова незабаром будуть настільки відомі у світі, що багато людей вирушатимуть у паломницьку культурну подорож до Криму, щоб побувати і доторкнутись до того місця, де це мистецтво народилося і звідки воно поширюється. Це настільки серйозно, що всі кримчани повинні пишатись тим, що живуть поряд з маестро Денщиковим.
Те, що Володимир багато років працював у театрі, допомагає майстру створювати об’єм, глибину, багатоплановість його робіт. Присутніх на виставці вразила об’ємна робота, яка складається з понад 8 мільйонів вузликів. Храм із льону можна побачити з усіх боків. «Виникла ідея створити формат 4D, щоб можна було поглянути на об’єкт з усіх боків, — каже В. Денщиков. — Сучасне бачення у цій роботі поєднано з суворим дотриманням церковних канонів. Ворота, купол, хрест — усе відповідає православним правилам. В основі храму — три ікони, але побачити їх можна, лише відчинивши ворота храму».
Ворота відчиняються, на першому плані — Казанська Божа Матір, а по боках — архангели Михаїл і Гавриїл. Сама робота може демонструватися як у закритому, так і у відкритому варіанті.
Метровий храм із льону стояв на постаменті посеред зали і притягував погляди вражених глядачів. Я запитав у Володимира, що від такої творчої людини, як він, можна чекати в майбутньому? Володимир тільки посміхнувся у відповідь, а потім сказав: «Я не знаю, чи буде 5D, але обов’язково буде щось нове. Адже я працюю завжди і скрізь. Я працюю на кухні, у спальні, в машині. Моя Наталя може прокинутись о 5-й ранку і побачити, що я сиджу на ліжку і вже працюю. Адже Бог дав мені відчуття простору і тому мені не обов’язково робити якісь заміри чи креслення. Я сиджу і вже щось кручу в голові, напевне знаю одне, що все буде за церковними канонами, а от якою буде оправа, які деталі і якою буде робота у фіналі, не знаю. Головне, я ніколи не зупиняюсь, і в цьому мені допомагають дружина Наталя і племінник Данило, саме їх я можу назвати першими і найкращими учнями, які не тільки «фарбу розтирають», але коли треба і плече підставлять. У мене багато друзів, які також мені допомагають у житті. Дуже вдячний, зокрема, тобі, Олександре. Ми з тобою не тільки в одному інституті вчились і потім разом в театрі працювали. Ти і сьогодні не даєш мені «зав’янути», робиш усе можливе, щоб мої роботи бачили кримчани — глядачі ДТРК «Крим». До речі, багато років тому саме ти зробив перший репортаж про мої ікони у телепрограмі «Рідна хата».
Особлива подяка директору Сімферопольського художнього музею Ларіні Кудряшовій, яка докладає багато зусиль, щоб мої ікони побачили не тільки кримчани, але й глядачі всієї України і близького та далекого зарубіжжя. Вона — мій мистецький янгол-охоронець.
Користуючись нагодою, хочу звернутися до людей, у яких є якісь фізичні вади: не сидіть на місці, рухайтесь, робіть хоч щось, адже кожна людина може зробити корисне як для себе, так і для інших, створити якусь красу, навіть якщо у вас на руці працюють лише два пальці.
Інколи дивлюсь на свої роботи і не вірю, що це зробив я. Таке відчуття, що я — лише інструмент у руках Всевишнього...»
На відкритті виставки льняних ікон було багато промов, але мені найбільше запали в душу слова заслуженого художника України Тетяни Шевченко: «Мало сказати, що це унікальні витвори, унікальна техніка, це ще й унікальний майстер, який народжується раз у сто років. Твоє ім’я, Володя, великими літерами вже записано Там. Господь тебе любить, Він тебе оберігає».
Новий 2012 рік для Володимира Анатолійовича Денщикова особливий, йому виповнюється 60 років, тож ця Різдвяна виставка — достойний початок ювілейного року.

Олександр ПОЛЬЧЕНКО
Фото О. Носаненка

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #3 за 20.01.2012 > Тема "Душі криниця"