Версiя для друку Обговорити в форумi

Наші традиції

22 травня — свято Перенесення мощей Миколая Чудотворця. У народі — Весняного або Літнього Миколи. В цей день господарі виводили коней на першу пашу. Тому казали: «Держи сіно й овес до Весняного Миколи, то не побоїшся зими ніколи».
Спостерігали й примовляли:
- На Миколи коні в лузі скачуть.
- Прийшов Миколай - коней випасай. (Оскільки випасати коней часто доручали дітям, то їм за це також дарували гостинці, як і на Зимового Миколи - 19 грудня).
- Літній Миколай коней відгодує, а Зимовий на двір загонить.
- Після Миколи не пускай коня на сіножать ніколи.
- Після Літнього Миколи може залишитися 12 ранкових морозів. Якщо не в травні, то після Семена - 14 вересня.
- До Миколи кріпись, хоч розірвись, а після Миколи живи і не тужи.
- На Літнього Миколи добре садити картоплю.
- Після Миколи не варто садити баштан, бо зав'язі не буде.
- Після Миколи не сій вівса ніколи.
- На Миколи заквакали жаби - добре вродить овес.
- До Миколи не сій гречки і не стрижи овечки.
- Не визрів до Миколи колос - буде голод. Тому інколи пересівали хлібні злаки.
Побутувало застереження: до Літнього Миколи не можна купатися у відкритих водоймах, бо з чоловіка виросте верба (тобто можна простудитися, захворіти і померти, а на могилі поставлять вербовий хрест...).

СВЯТО ЗІЛЛЯ

Усі трави мають цілющу силу, тільки потрібно знати, коли їх збирати.
Знахарі переконані, що є кілька днів у році, коли зілля набуває особливої сили, і тоді його слід збирати. Звісно, це ще залежить від пори року. Серед таких днів - свято Симона Зилоти, яке відзначаємо 23 травня.
Колись цього дня заміжні (!) жінки святково одягались і йшли до лісу. Зайшовши, віталися до нього, наче до живої істоти:
- Дорий день тобі, лісе! Прийшли до тебе по всяку траву, яка допомагає від усякого горя.
Збирали звіробій, суницю, материнку, іван-чай, ромашку, конвалію, подорожник, листя малини... Повернувшись додому, варили чай зі збору, а ввечері купалися у запареному зіллі, співали:
- Щоб я жила, не хворіла
На голову, на все тіло...
Як своєрідну молитву, проголошували:
- Зилот Симон оре, а Спаситель сіє - нехай приймається, а я зілля нарву - хай помагає!
Заготовлені висушені рослини використовували протягом року.

МОКРИЙ МОКІЙ

24 травня вшановуємо Священомученика Мокія.
Він служив священиком у місті Амфіполі (Македонія) за часів правління цісаря Діоклетіана. Як вірний Божий слуга, Мокій намагався навертати поган до Христової віри. За те його ув'язнили і після тривалих тортур стратили мечем. Це сталося у Візантії 295 року. Згодом цісар Костянтин Великий збудував на честь Священомученика Мокія величну церкву, у якій перепоховали його святі мощі.
За народним прогностиком:
- Якщо на Мокія розпочався дощ, то падатиме сорок днів.
- На Мокія день мокрий - літо буде мокре.
- На Мокія схід сонця багряний, а вдень розпочався дощ - буде грозове і нежарке літо.
- На Мокія туманно і схід сонця багряний, а вдень іде дощ - чекай мокрого літа.
Тому Мокія у народі називають мокрим.
Тарас ЛЕХМАН

СПІВАЙТЕ, СОЛОВ'Ї!
(З фенологічного щоденника)

Травень — місяць пташиного співу. Не полінуйтеся (звертаюся насамперед до мешканців міст), особливо увечері чи на світанку, вийти на луг, де ростуть кущі верболозу, калини.., у гай, ліс, навіть прогулятися лісосмугою, щоб насолодитися пташиними концертами. Почуєте ви їх у міському парку, у садах... Та усіх пернатих переспівують солов'ї. Кожен хоче неодмінно «зіграти першу скрипку». Тьохкають, витьохкують, щебечуть, свистять - хто кого переспіває. Ото слухав би їх і слухав годинами.
Співають, як правило, «парубки», а «дівчата» мовчать. Вибирають собі з-поміж них найголоснішого, найартистичнішого, тільки зрідка відспівують, і то, мабуть, коли «дівчині» сподобався «парубок», коли погодилася з ним «на шлюб». А так - не виявляє почуттів, береже гордість.
* * *
Молодим солов'ям ще зась до старших. Ті співають майстерно-майстерно. А молодь лише намагається наздогнати їх у майстерності, навіть пробує наслідувати. Але у кожного співака має бути свій неповторний голос. Згодом так воно і станеться.
* * *
Пізньою весною чи на початку літа, коли випадає нагода погостювати у селі в дідуся та бабусі, інколи всю ніч не можу заснути. Не сплю аж до світанку. Так вже заповзято виспівують солов'ї. А віконця у моїй кімнаті, яке виходить у сад, а відразу за садом - луг з порослими кущиками, зумисне не зачиняємо, бо парко у хаті.
Не ображаюся на солов'їв, які не дають задрімати. Навпаки, краще недосплю, та таки послухаю їхні мелодійні співи.
* * *
У дитинстві часто не міг розрізнити соловейка і горобчика, коли бачив їх поряд чи окремо. Пояснювали дорослі, яка між ними різниця, та второпати не міг. Зовні вони схожі. Потім сам дійшов такого висновку: соловейко - голосистий, здається, що ось-ось голос «надірве», а горобчик так не заспіває. Однак узимку, коли соловейка нема, ми і горобчику раді!
* * *
Знову ж, ще малим пізнього літа побачив у садку на кущі смородини пташине гніздечко, вже спорожніле. Пташенята вилупилися, підросли і покинули його. Воно нагадувало мені круглий великодній кошик, тільки крихітний і вимощений на дні пір'ячком. Як підказали батьки, це було гніздечко соловейків. Згодом на холодному осінньому вітрі, під покровом зимового снігу воно і далі залишалося триматися на кущі, аж до весни. Тільки-от весною соловейки чомусь у ньому не оселилися... Облюбували інше місце...
Під враженням від побаченого я написав і надрукував у газеті одну з своїх перших заміток - «Пташине гніздечко». Тоді я навчався у четвертому класі...
* * *
У травні голос соловейка добре чути. Навіть різкі, як для тієї пори року, похолодання, рясні дощі не стають йому на заваді. У другій половині червня солов'їні концерти поступово стихають. А потім їх взагалі не чути. Щоправда, зрідка таки озветься соловейко. Кажуть, що це той, який так і не знайшов собі пари. Інші зайняті «сімейними клопотами»: годують комашками, черв'ячками ненаситних малят, а їх у гніздечку може бути четверо-шестеро. Тут уже не до співу та розваг.
* * *
Наприкінці липня - у першій половині серпня знову зрідка можна почути голос соловейка, і то, якщо пташина близько. Але це не той голос, який лунає весною. Не дивуйтеся! Адже пробують співати молоденькі солов'ї - вчорашні пташенята. Вони щойно вчаться. Та так кортить заявити про себе перед відльотом у вирій.
...Нехай опановують ази співу, «вивчають ноти», а весною потішать і зачарують нас!
* * *
Турбує інше. І про це годі не сказати! Надмірне використання хімічних добрив для підживлення трави на луках та сільськогосподарських культур у полях, підпалювання сухостою, пожежі у лісах та гаях чи на тих же луках, спричинені людиною, неодмінно призведуть до зменшення популяції солов'їв, і не тільки їх. А втрати, завдані Природі, не компенсуєш жодними штрафами, яками б «захмарними» вони не були...
* * *
Якщо у вас туга на серці, душа сповнена негативних емоцій, злоби (мало що трапляється у житті), то послухайте соловейків. Це вас неодмінно заспокоїть, зніме стреси...
Маркіян ЛЕХМАН,
студент факультету медіакомунікацій та підприємництва Української академії друкарства
м. Львів

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #21 за 22.05.2020 > Тема "Душі криниця"