Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3353)
З потоку життя (6573)
Душі криниця (3557)
Українці мої... (1473)
Резонанс (1516)
Урок української (992)
"Білі плями" історії (1684)
Крим - наш дім (533)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
КУЗЬМИНКИ
Якщо погода похмура, на дорогах - болото, тод╕ до початку грудня мороз╕в не буде.


ВАЛЕНТИН БУТ: ЗАЧАРОВАН╤ СКЕЛ╤ АТЛЕШУ
Продовження. Початок у №№ 44, 45


З Г╤ТАРОЮ ╤ ВЛАСНИМИ В╤РШАМИ. ЯК В╤ДРОДЖУ╢ТЬСЯ АВТОРСЬКА П╤СНЯ
Нотатки з Всеукра╖нського фестивалю «Обер╕г-2019» у Луцьку


ПОЕТИЧНА СВ╤ТЛИЦЯ
Сьогодн╕ Поетична Св╕тлиця ма╓ задоволення представити сво╓му читачев╕ поез╕ю Галини Онацько╖...


УКРА╥НУ МОЖНА ПОБУДУВАТИ ЛИШЕ В НАСТУП╤
5 листопада в будинку к╕но в Ки╓в╕ в╕дбулася презентац╕я документального ф╕льму «Соловей...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 08.11.2019 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#45 за 08.11.2019
ЗАЧАРОВАН╤ СКЕЛ╤ АТЛЕШУ
Валентин Бут

(Продовження. Початок у №44)

- Дякую, зовс╕м забув про клюз, - прив╕тав мо╓ повернення Женя. – Тепер лиш доведеться сушитися. Розв╕сь мокре в машин╕. Там воно за годину просохне.
- Та вже доведеться. – Я в╕дкинув зелену брезентову запону ╕ спустився вниз. В машинному в╕дд╕ленн╕, тьмяно осв╕тленому двома круглими зак╕птюженими ╕люм╕наторами, стояв неймов╕рний гурк╕т. Треба сказати, що посп╕шаючи оминути Тарханкут завидна, ми не п╕дн╕мали в╕трила, а весь цей час йшли п╕д мотором, тож за дв╕ з половиною години його напружено╖ роботи, в машин╕ було гаряч╕ше, н╕ж колись на печ╕ мого д╕да Федота ╤вановича. Та, що там на печ╕! Задуха тут стояла така, що пор╕вняно з нею, нав╕ть люта спека сахарського полудня сприймалася б м’яким кл╕матичним курортом. Принаймн╕, сахарська спека в╕льна в╕д запах╕в солярки, гарячо╖ машинно╖ оливи та спалин. А ще Сахара не зл╕та╓ щок╕лька секунд догори, аби наступно╖ мит╕ з╕рватися вниз. Обпечений, оглушений, в╕дчуваючи, що пульсуючий шлунок почина╓ стр╕мко п╕дн╕матися до горла, я швиденько розв╕сив на гв╕здках свою мокру куртку ╕ чимшвидше вибрався нагору.
- Як там внизу? – б╕льше вгадав, ан╕ж розчув Женине запитання.
Перш н╕ж в╕дпов╕дати, щ╕льно закрив запону. – Гаряче. Чи, що ти ма╓ш на уваз╕?
- Двигун. Як в╕н?
- Як на мене, то нормально. Гримить ╕ смердить. Точн╕ше не скажу, бо, як ти зна╓ш, я в двигунах не петраю.
- Ну, зв╕сно, - усм╕хнувся Женя. – На д╕дька т╕ смердюч╕ тр╕скотлив╕ монстри, коли можна п╕дняти б╕л╕ в╕трила ╕ пливти соб╕, насолоджуючись плеском хвильок! Заради такого задоволення тиждень-другий чекання на попутний в╕тер, то не так вже й багато, чи не так?
- Не так. Люди в╕ками плавали п╕д в╕трилами без усяких двигун╕в. ╤ не лише за в╕тром, зверни увагу. Вс╕ географ╕чн╕ в╕дкриття зроблен╕ п╕д в╕трилами.
- Визнаю, - погодився Женя. - Але ж ск╕льком задля того довелося назавжди ошвартуватися в нижн╕х доках! А все через безсоромну нетерплячку, недостойну високого звання гомосап╕╓нса. Н╕, щоб спершу винайти двигуна, а пот╕м вже в╕дкривати Америки-Австрал╕╖!
Ти ж не станеш заперечувати, що плавати п╕д двигуном ╕ прост╕ше, ╕ безпечн╕ше?
Треба сказати, що дебати на темат того, що краще, над╕йн╕ше ╕ сучасн╕ше – мотор чи в╕трила – точилися м╕ж нами не перший р╕к ╕, попри те, що обидва чудово розум╕ли незаперечн╕ вигоди як одного так ╕ ╕ншого, кожен не приминав нагоди м’яко натякнути ╕ншому як глибоко той помиля╓ться, як закорен╕в у сво╓му нев╕гластв╕, ╕ як добре було б, якби в╕н в╕дмовився в╕д сво╓╖ ╓рес╕ ╕ прийняв ╕стинну в╕ру.
- Це неоднозначне питання, - в╕дказав я, аби припинити дискус╕ю. – Адже й ти не станеш заперечувати, що з появою на суднах двигуна, вони не перестали тонути, а за поз╕рну простоту плавання на моторному судн╕ доводиться розплачуватися експлуатац╕йними витратами, про як╕ в часи в╕трильного флоту ╕ гадки не мали. А що вже казати про забруднення! Та, год╕ про те. Поглянь-но, краще – х╕ба ото не Тарханкутський маяк? - Я вказав на б╕лу башточку, на протилежному мису. Вона стояла чи не на сам╕с╕нькому берез╕ ╕ виглядала з ц╕╓╖ в╕ддал╕ м╕н╕атюрною. За нею видн╕вся край яко╖сь буд╕вл╕ та зелений гайок. ╤ все те н╕би аж св╕тилося на фон╕ злов╕сно╖ чорноти, що нависала над ними. - Схоже, час тоб╕ забиратися од штурвалу, бо ж од Тарханкуту моя вахта. Вилазь, - штрикнув я його п╕д ребра.
- Та, зв╕сно, то в╕н ╕ ╓. Але не посп╕шай. До нього ще з п╕вгодини ходу. Може статися, що через цю халепу, - в╕н кивнув на хмару-страховисько, що погуркуючи громами, притисла до земл╕ принишклу Олен╕вку, - нам доведеться ще й ховатися в бухт╕.
- Отут? – я недов╕рливо роздивлявся сп╕нений аквен, через який , немов згра╖ знав╕сн╕лих гривастих чудовиськ, котилися здоровецьк╕ хвил╕, люто штурмуючи невисок╕ скел╕ п╕вн╕чного берега, з оскажен╕лим сичанням вергаючись на пос╕р╕л╕ в╕д страху п╕ски розлогого пляжу. – Краще вже штормувати в мор╕.
- Б╕ля п╕вденного берега ц╕лком можна буде в╕дстоятися, - роздумливо промовив Женя, але впевненост╕ в його голос╕ я не почув.
Тимчасом в природ╕ ╕ дал╕ в╕дбувалися зм╕ни. Правду кажучи, ми в╕дчули ╖х ще лиш вийшовши з-п╕д прикриття берега. Шквал, який за Приб╕йним мав би навалитися на нас з ус╕╓ю нетамованою берегом силою, начебто трохи збавив. ╤ те давало над╕ю. В усякому раз╕, зам╕сть вич╕кувати за прихистком мису, «Свята Мар╕я» простувала дал╕. Хвилин з десять в╕тер ще намагався надувати щоки, нал╕тав поривами, жбурляючи бризками, але його завзяття значно п╕дупало. А ще за чверть години в╕н остаточно видихнувся ╕ затих. Несене ним свинцево-чорне хмарисько спершу безпорадно зависло, а пот╕м, розсотуючись на окрем╕ хмари, повол╕ потягнуло на сх╕д, зав╕сивши бур╕ пагорби Тарханкутського кряжу сивою пеленою дощ╕в. Море ще якийсь час натужно дихало, котило довгу важку хвилю, але вже не грим╕ло загрозливо, не сичало люто, не шк╕рилося гребенями б╕ло╖ п╕ни. Його не збрижене в╕тром горбисте лоно вилискувало, немов плитке люстро живого ср╕бла, облямоване темним та лазуровим краями. З-за крила в╕дступаючо╖ хмари зблиснуло призах╕дне сонце ╕ то╖ ж мит╕, зл╕ва по борту, над Тарханкутським кряжем, над ковшем Караджинсько╖ бухти, над садками ╕ будиночками Олен╕вки*, що ховались в ╖╖ глибин╕, засв╕тилися щонайменше три веселки. Р╕зн╕ за розм╕ром, одна яскрав╕ша за ╕ншу, вони сяяли над Караджею, ч╕тко вир╕зняючись на темно-сивому тл╕ захмареного неба, немовби благословляючи цей, ще не з╕псований куточок кримського Едему. Видовище було просто фантастичним: наст╕льки, що Перший п╕сля Бога, не догукавшись Гени, здав мен╕ вахту ╕ б╕гцем побрався за ним до каюти. Скоро, щоправда, повернувся, кажучи, що той спить. На жаль, як ╕ всяке р╕дк╕сне явище, небесна вистава тривала недовго. Одна по одн╕й, веселки зблякли ╕ згасли.
- А погляну-но я на двигунець, - промовив Женя, в╕д╕рвавши зачарований погляд в╕д згаслого дива ╕ оглядаючи виднокруг.
- А, мо’, вимкнемо його ╕к б╕су та п╕демо п╕д в╕трилами?
- Всьому св╕й час. Спершу погляну, як в╕н там.
- Ну, то л╕зь вже в сво╓ пекло, - з╕тхнув я. – ╤ не турбуйся: я тут пригляну.
- Зв╕сно, приглянеш: твоя ж тепер вахта. Тримайся лишень подал╕ в╕д мису, – кивнув в╕н на рожев╕ючу в променях низького сонця башту маяка. Там в╕д нього на ц╕лу милю в напрямку на WNW тягнеться м╕лина. На краю – в╕шка. З нашою осадкою ми, зв╕сно, могли б просковзнути пом╕ж в╕шкою ╕ берегом, але краще об╕йти ╖╖ л╕вим бортом.
- Так ╕ зробимо. – Я переклав штурвал, забираючи морист╕ше. – Ти запону за собою не закривай, бо задихнешся: десь спалини пробиваються.
- Я, власне, за тим ╕ л╕зу, - в╕дказав Женя, демонструючи смужку намочено╖ асбестово╖ тканини. – Зварний шов на випускн╕й труб╕ трохи с╕че. Л╕том, на коротких проб╕жках, те було майже не пом╕тно, але тут, бачу, треба ту б╕ду л╕кв╕дувати, бо ще почад╕╓мо.
В т╕снот╕ машинного в╕дд╕лення не повернутися – двигун, його обв╕ска, його системи, жили кабел╕в, як╕ не можна зачепити, вигадливо вигнут╕ гаряч╕ труби, торкнувшись яких гарантовано залишиш на метал╕ шматки шк╕ри, а ще спекотище, мов у лазн╕, а ще гурк╕т мов в металообробному цеху – ╕ як ото в т╕й машин╕ можна всид╕ти, не те, щоб працювати?! Та, ба! – наш кеп, схоже, почува╓ться там, як риба у вод╕. Он, нав╕ть вил╕зши, ворушить ротом, немов той сом, якого витягли з р╕дно╖ саги. Чи то в╕н щось каже?
- Як воно тут, нагор╕? – чую нарешт╕, коли люк до машини щ╕льно закрито.
- Та, все гаразд. Он, щойно проминули в╕шку, про яку ти згадував. – в╕дказав я, вказуючи на похилу жердину за кормою. – Ну, то як: давай в╕трила поставимо, га? Он вже й поненто по-справжньому повернувся. Вийди, понюхай – тягне р╕вно, без порив╕в.
- Та, взагал╕-то, я не проти. ╤ двигун в╕дпочив би, - погодився Женя. – Але пильнувати треба буде дуже уважно, бо за тако╖ тенденц╕╖ в╕трець може добряче роздутися: тиск, хоч ╕ пов╕льно, але й дал╕ пада╓. А попереду н╕ч.
- Ясна р╕ч, пильнуватимемо, - гаряче запевнив я. – То, що – ставимо?
- А ставимо! – засм╕явся той. – Бо ж, якщо не погоджусь, то ще збунту╓ш мен╕ ек╕паж!
Сказано – зроблено. Кап╕тан п╕дняв п╕двахтового, зарип╕ли блоки ╕ сп╕льними зусиллями на щоглу п╕днято важенного грота. Проте с╕рувато-б╕ле з помаранчевими шкаторинами полотнище наст╕льки грубе, що легкий в╕тер не ма╓ сили нав╕ть належно розправити його. Розгойдуючись, воно безвольно висить на щогл╕ без усяко╖ корист╕. Так само безвольно гойда╓ться на полог╕й хвил╕ «Свята Мар╕я». Який же я був розчарований! Тепер я добре розум╕в, чому в л╕тн╕х рейсах з пасажирами, нав╕ть п╕дн╕маючи в╕трила, Женя не вимикав двигуна.
- Геную! Ставте геную, крикнув я з рубки.
Але Женя вже й сам взявся за не╖. У витягнуте на палубу новеньке, щойно зшите перед походом в╕трило ув’язали фал* та шкоти*. Ще др╕бця зусиль на п╕дняття - ╕ ось вже величезне рожеве полотнище ухопило в╕тер. Натягнулися шкоти ╕ судно, набираючи х╕д, повол╕ рушило вперед.
 
(Дал╕ буде)

*поненто (ponente)– зах╕дний в╕тер;
*бушприт – горизонтальний брус, що вида╓ться перед носом судна ╕ служить для постановки носових в╕трил;
*кеч – двощоглове в╕трильне оснащення з великою щоглою попереду та меншою щоглою на корм╕, попереду баллера стерна;
* б╕зань – в╕трило на кормов╕й (б╕зань-)щогл╕;
*грот – основне в╕трило, ставиться на основн╕й (грот-)щогл╕, позаду не╖;
*стаксель – зазвичай трикутне в╕трило, що розтягу╓ться м╕ж першою в╕д носа судна щоглою та кр╕пленням на нос╕ судна;
*летючий кл╕вер – трикутне в╕трило, що розтягу╓ться м╕ж першою в╕д носа судна щоглою та ноком* (к╕нцем) бушприта;
*суднова роль – список ек╕пажу судна з позначенням функц╕ональних обов’язк╕в;
*бак – п╕двишена передня частина судна;
*клюз – отв╕р в борту чи палуб╕ судна;
*Приб╕йний – найзах╕дн╕ший мис Кримського п╕вострова.
*Олен╕вка (Караджа) – село на самому краю Тарханкутського п╕вострова.
*генуя – велике в╕трило для легких в╕тр╕в; ставиться на грот-щогл╕, розтягуються м╕ж ╖╖ топом (верхом) та ноком бушприта;
* фал – линва, за допомогою яко╖ п╕дн╕мають в╕трило;
*шкоти – линви, за допомогою яких управляють в╕трилом.
*гострий (ostro) – п╕вденний в╕тер

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 08.11.2019 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=21701

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков