Версiя для друку Обговорити в форумi

Наші традиці

Через 20 днів після початку Великого сорокаденного посту відзначають Середопістя, яке завжди припадає на середу. Загалом Середопісним є весь четвертий тиждень Великого (Передвеликоднього, Великоднього) посту. Сама середа називається Середохресною, а неділя — Хрестопоклінною. З цього дня у церкві (та й під час домашньої молитви) починають бити поклони аж до свята Воскресіння Христового.
У народній традиції українців на Середохресну середу випікали з пшеничного борошна прісне обрядове печиво у формі хрестиків, яке так і називали - “хрести”. Його зберігали до того часу, коли їхали в поле сіяти яровину. Перед тим, як зробити перший засів, господар і вся сім'я з'їдали по такому середопісному коржикові, а одне печиво-”хрест” клали на ріллю, “щоб добре родила”.
Прислухалися, чи не тріскає цього дня на водоймах лід, особливо після холодної затяжної зими. Якщо тріскає, то казали: “Це його щука хвостом розбиває і нагадує людям про Середопістя”. Щоправда, за народними повір'ями, щука могла “розбивати хвостом лід” і на Теплого Олекси (30 березня), особливо, якщо на цей день припадало Середопістя - “рухоме” залежно від Великодня свято. Застерігали: “На Середопістя на лід не ставай!”. А й бо справді, від уже доволі крихкий. Але здебільшого до цього часу крига скресає. Однак вірили: хто опівночі на Середопістя почує тріск льоду — буде щасливим упродовж року!
Народна прогностична прикмета говорить:
- Тепле Середопістя — теплий Великдень.

ВЕСНЯНЕ РІВНОДЕННЯ
21 березня — весняне рівнодення, тобто ніч і день вирівнюються у часі тривалості. Ми не випадково спершу згадали про ніч. Вона володарювала всю зиму. А після темряви так хочеться світла... Тепер ніч щоразу ставатиме коротшою аж до літнього рівнодення.
Настання весняного рівнодення здавна було величавою подією — ключовою точкою всього кола-року. Це і було початком року (ось чому східні слов'яни-язичники зустрічали новоріччя весною), і початком дії так  званого “Закону-Порядку”, яким тоді сприймався рух Сонця в колі зодіаку та найвищим святом входження Сонця в перше (головне в той період) сузір'я зодіаку — Сварожого кола. Можемо це назвати й астрономічним днем народження весни.
За давніми народними уявленнями, цього дня на світанку ще сонну землю будять своїм співом жайворонки, вівсянки та інші птахи, і вона прокидається, розступається. Усе гаддя, яке глибоко ховалося на зиму, поступово вилізає грітися на сонці.
Земля розкривається, одмикається і для всякого зілля, щоб росло, буяло, людей звеселяло. Тому світ наповнюється ароматами первоцвітів, які здатні покращити настрій людини, її самопочуття. Тоді кажуть: “Пахне весною!”.

КОЛИ СОРОКА ІМЕНИННИЦЯ
22 березня вшановуємо пам'ять Сорока Святих Севастійських мучеників, які були найкращими воїнами давньоримського імператора Лікія. Сам Лікій виявився жорстоким язичником, гонителем християн. А ці сорок доблесних дружинників якраз і були пов'язані любов'ю до Ісуса Христа, відмовлялися від почестей і багатства, не погоджувалися приносити жертви язичницьким богам, вклонятися бездушним ідолам, за що їх, як стверджують деякі церковні джерела, живцем заморозили на Севастійському озері.
За народними уявленнями, після Сорока Святих ще можуть бути сорок морозів. У свято люди ретельно спостерігали за прикметами, змінами у природі, особливо чекали першого грому, бо до нього земля ще вважається замерзлою або сонною. Почувши перші громовиці, трималися (чи хапалися) за голову, щоб бути здоровим, “голова не боліла і не знала клопотів”. Дівчата вмивалися водою у відкритих водоймах чи набирали “дощовиці” і витиралися червоною крайкою - “для краси”. А цілительки на Сорок Святих вмивали криничною водою дітей, “аби ті не підпадали під вроки, також — для запоруки міцного здоров'я”.
На Сорок Святих — друга зустріч весни (після Явдохи, 14 березня). Героїнею цього дня є сорока. Етимологічно слово “сорока” пов'язане зі словом “сорок”. Тому Сорока, Сороки — друга назва свята, звісно, народна. Вважали, якщо не турбувати цю птицю, не руйнувати її гнізда, то вона неодмінно стане оберегом дому. А ще на Сорок Святих сорока кладе у своє гніздо сорок прутиків. Так це чи ні — поспостерігайте...
Тарас ЛЕХМАН

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #11 за 16.03.2018 > Тема "Душі криниця"