Версiя для друку Обговорити в форумi

Ось так завжди – все літо чекаєш, коли настане золотий вересень, розкуйовдить вітрами волосся, розпорошить кольорове листя… І запросить на традиційний Форум видавців до славного міста Лева. Море читачів – і це приємний сюрприз, що тішить письменницьке серце. Отже, попри песимістичні прогнози, читають і старші, і малеча. Прискіпливі експерти підрахували і оприлюднили вражаючу цифру: понад 100 тонн книжок представили видавці на Форумі. За п’ять днів його роботи у 60 різних місцях було влаштовано понад тисячу культурних та освітніх заходів. Звісно, що літературні гурмани прагнули відвідати усі цікаві акції та презентації. Цього року з’явилося ноу-хау – потужно представлено тематичний блок «Освіта». Більшість його подій відбулися на новій території (не лише для Форуму, а й для Львова загалом). Йдеться про Центр Митрополита Андрея Шептицького – нещодавно відкриту бібліотеку. Інтерес до реформування української освіти в суспільстві неабиякий, тому з таким інтересом читачі сприймали усі новинки, пов’язані з цією тематикою. Бо, як кажуть, годі знайти українську родину, в якій би хтось не навчався або не вчив. Тож не дивно, що чималий інтерес викликали відразу дві книжки на тему фінської системи освіти, яку нині активно ставлять у приклад українській. Йдеться про «Фінські уроки: Чого може навчитися світ із досвіду реформування системи освіти Фінляндії» Пасі Сальберга та «Вищий клас. Шкільне керівництво та управління по-фінськи» Арі Покки. Зацікавили також відвідувачів інтерактивна сесія: «Як у школі створити середовище, що сприяє свідомому вибору професії?»; дискусія «Як допомогти молодим людям на порозі дорослості обрати власну життєву траєкторію?»; «Освіта у країні майбутнього – стратегічні орієнтири»; «Дилема для батьків: альтернативна школа тепер чи Нова українська школа за кілька років?» (діалог практиків). Очевидно, що освітянський блок, що з’явився цього річ, матиме своїх шанувальників і впродовж наступних років. І це очевидно, адже освіта – то не приватна справа однієї родини, а стратегія, що визначає майбутнє суспільства. І все ж, пропри бажання відвідати усі заходи, це навряд чи можливо, адже місця проведення були розташовані у цілковито протилежних місцях Львова. Зрозуміло, що у Палаці мистецтв неможливо зібрати усіх письменників та їхніх шанувальників, але ж і величезна «розпорошеність» заходів унеможливлює відвідати усі цікаві заходи. А от видавець Аннетта Антоненко взагалі вважає, що українські видавці мають шукати інший формат спілкування з читачами. За її словами, книжкові виставки у Франкфурті та у Лондоні передусім орієнтовані на продаж авторських прав, пошук нових партнерів. Численні книжкові форуми на Заході акцентують увагу на фестивалях та авторських зустрічах. «Хотілося б, щоб в Україні з’явилися фестивалі філософської прози, детективної літератури, поезії», - пропонує пані Антоненко. Звісно, що різноманіття заходів свідчить про потужний творчий потенціал, але часто цікаві заходи збігалися у часі…Як наслідок – хочеш скрізь встигнути, а у підсумку не встигаєш нікуди. Цікавлюся у львів’янки пані Лесі, чи встигла вона відвідати бодай кілька із запланованих заходів. Та лише повторює озвучену мною проблему. «Непокоїть також фінансова складова, - зізнається пані Леся. – Квиток коштує 40 грн., книжкові новинки пропонують за ціною 100 грн. і вище. Можливо, якби були кращі часи, фінансові витрати не були б такими обтяжливими. Та нині мусимо економити кожну гривню, тож по сутні кожна витрата – додатковий фінансовий тягар». Попри різноманіття представлених заходів і презентованих книжок, читачі зауважили: на Форумі «не дорахувалися» багатьох видавництв. Якщо в минулі роки участь у форумі брали 600-700 видавництв, то цього річ їх…168. Як кажуть, без коментарів. Як зізнавалися знайомі видавці, цьогорічні фінансової витрати виявилися їм не по кишені. І хоча про фінанси видавці не дуже хотіли говорити, проте все ж таки зізнавалися: «З кожним роком все складніше «тягнути» фінансовий тягар». Приміром, за те, щоб торгувати у наметі на подвір’ї перед Палацом мистецтв, треба було заплати 4 тис. грн. за чотири дні. Всередині приміщення, в залежності від поверху і місця розташування – від 13 тис. грн. за квадратний метр (стартова ціна). Зрозуміло, що далеко не всім такі «розкоші» не по кишені. І все ж таки Форум видавців – це, насамперед, свято книги і зустрічі з читачами. І відбуваються ці зустрічі не лише у Палаці мистецтв, а й у бібліотеках. Так – так, саме бібліотеки під час проведення Форуму перетворюються на місця зустрічі з читачами і письменниками. І тут головне – відвідати не лише центральні книгозбірні, а й встигнути дістатися до віддалених районів міста. Про важливість таких зустрічей ми й говорили з бібліотеками. Вже традиційною відбулася моя зустріч з читачами Дитячого центру розвитку й дозвілля «Під спільним дахом», що на вулиці Симоненка, 10. Тут завжди активні читачі, які люблять подорожі, пригоди, розваги. Тому нову пригодницьку повість «Нас чекають у Щасливому» про неймовірні пригоди школярів Дани і Данка – сприйняли з інтересом. На згадку про зустріч у цій незвичайній бібліотеці діти подарували наліпку – смайлик, що примушує посміхнутися навіть у дощовий похмурий день. Цікаво, що цей популярний сьогодні знак з’явився ще у XIX столітті. 35 років тому професор американського університету Скотт Фалман запропонував використовувати смайлик як вияв емоцій у спілкуванні в мережі. Проте історія цього знаку сягає аж 1881 року, коли один з американських гумористичних журналів надрукував їх на своїх сторінках. Це були чорно-білі знаки, які складалися з крапок, дужок і тире, що зображали людські емоції: сум, радість, байдужість чи здивування. А придумав смайлик всесвітньо відомий американський художник Гарві Белл. Чималу роль у популяризацію смайла відіграли двоє братів-іспанців, які в 1970-ті роки створили слоган «Щасливий день». Сьогодні смайлики дарують на знак дружби, тим самим виявляючи свої товариські прояви. Зізнаюся: цей знак із симпатичним личком – посмішкою – найкращий подарунок для мене. І нагадування про незабутні зустрічі з допитливими школяриками, що завітали до бібліотеки-філії №24 та 3. Дітлахи читали уривки з пригодницької повісті «Нас чекають у Щасливому», відгадували загадки, брали участь у мовно-літературній грі. А потім зізналися: «Виявляється, можна цікаво провести дозвілля не лише граючись у комп’ютерні гри та бавлячись мобільним телефоном». До речі, одним з «домашніх завдань», що залишила я своїм читачам, виявилося незвичним. Необхідно було… підготувати фокуси, які придумали наші книжкові герої. І найактивніші читачі вже надіслали мені «звіт». Зізнаюся: фокусниками мої читачі виявилися спритними. А знайомство з пригодами наших літературних героїв триває. Тож на запитання: «Чи існує «життя» після Форуму видавців?» відповідь буде оптимістичною: «Все тільки починається!»

Наталія ОСИПЧУК,
письменниця, член НСПУ

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #39 за 29.09.2017 > Тема "Душі криниця"