Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2348)
З потоку життя (5457)
Душі криниця (3122)
Українці мої... (1398)
Резонанс (1377)
Урок української (978)
"Білі плями" історії (1585)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (231)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НА В ООН: РАДА БЕЗПЕКИ Н╤ЧОГО НЕ ЗРОБИЛА, ЩОБ ЗУПИНИТИ ОКУПАЦ╤Ю КРИМУ
Укра╖нська делегац╕я закликала головн╕ ╕нституц╕╖ ООН сво╓часно реагувати на конфл╕кти у св╕т╕ з...


У РОС╤╥ ВИР╤ШИЛИ СПИСАТИ КРИМЧАНАМ БОРГИ ПЕРЕД УКРА╥НСЬКИМИ БАНКАМИ
У Криму ╕ Севастопол╕ вже готують рег╕ональний проект.


СКОРО РОС╤Я СПРИЙМАТИМЕТЬСЯ СВ╤ТОМ– НЕ ЯК «ВЕДМ╤ДЬ», А ЯК «МУРЛО»
Майбутн╕й суд у справ╕ загибел╕ пасажир╕в рейсу МН17 завдасть остаточного ╕ нищ╕вного удару по...


М╤Н'ЮСТ ЗАРЕ╢СТРУВАВ ПАРТ╤Ю САВЧЕНКО
Ця партiя не буде формуватися звичним чином, ми не будемо набирати багато партiйцiв, роздавати...


РОС╤ЙСЬКИЙ УЧЕНИЙ ЗАЯВИВ НА ТБ, ЩО КРИМ УКРА╥НСЬКИЙ ╤ П╤ДЛЯГА╢ ПОВЕРНЕННЮ
Крим - це територ╕я Укра╖ни, ╕ його анекс╕я не об╕ця╓ Рос╕╖ н╕чого доброго, тому п╕востр╕в...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #28 за 14.07.2017 > Тема "З перших уст"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#28 за 14.07.2017
ВОЛОДИМИР В’ЯТРОВИЧ: ТЕПЕР╤ШНЯ В╤ЙНА НАЙКРАЩЕ ДЕМОНСТРУ╢, ЩО УКРА╥НЦ╤ УСВ╤ДОМЛЮЮТЬ Ц╤НН╤СТЬ СВО╢╥ ДЕРЖАВИ ╤ ГОТОВ╤ ╥╥ ЗАХИЩАТИ

Голова Укра╖нського ╕нституту нац╕онально╖ пам’ят╕ Володимир В’ятрович в ╕нтерв’ю УН╤АН пор╕вняв три укра╖нськ╕ Майдани, розпов╕в про продовження декомун╕зац╕╖ та ╖╖ нюанси, а також зауважив, нав╕що потр╕бна дерусиф╕кац╕я.

- Сто рок╕в тому, у 1917 роц╕, в Укра╖н╕ почалася боротьба за державн╕сть, яка зак╕нчилась, на жаль, поразкою. У Першому ун╕версал╕ Центрально╖ Ради було сказано: «Однин╕ сам╕ будемо творити наше життя». Ваша оц╕нка як ╕сторика, багато це чи мало – 100 рок╕в – аби укра╖нц╕ все-таки зрозум╕ли ц╕нн╕сть можливост╕ самост╕йно творите сво╓ життя?
- Стол╕ття, яке минуло в╕д 1917 року, яскраво показало, що буде з народом, який втратить свою державу. Напевно, одн╕╓ю з причин того, чому ми не втримали сво╓╖ державност╕ тод╕ у 1917-1921 роках, була в╕дсутн╕сть серед укра╖нц╕в масового усв╕домлення щодо необх╕дност╕ сво╓╖ держави. Звичайно, були пол╕тичн╕ ел╕ти, як╕ це розум╕ли, але дуже багато людей не розум╕ли ц╕нност╕ сво╓╖ держави ╕ заплатили за це дуже дорого. Наступне стол╕ття було стол╕ттям б╕льшовицьких репрес╕й. Друга св╕това в╕йна також про╖халася по Укра╖н╕ – в мундирах чужих ╕мпер╕й укра╖нц╕ вбивали один одного, бо не мали сво╓╖ держави. Мен╕ зда╓ться, що зараз, через сто рок╕в, укра╖нц╕ справд╕ зрозум╕ли ц╕нн╕сть творити сво╓ власне життя. Тепер╕шня в╕йна найкраще демонстру╓, що укра╖нц╕ усв╕домлюють ц╕нн╕сть сво╓╖ держави ╕ готов╕ ╖╖ захищати. Це да╓ мен╕ радше позитивн╕ ╕ оптим╕стичн╕ настро╖, що ми вчимося в ╕стор╕╖.
- ╤нститутом нац╕онально╖ пам’ят╕ була п╕дготовлена нова редакц╕я закону про реаб╕л╕тац╕ю жертв пол╕тичних репрес╕й. Чому потр╕бна нова редакц╕я документу? Кого в╕н стосуватиметься? Якими ╓ його головн╕ положення?
- Нараз╕ в Укра╖н╕ д╕╓ закон, ухвалений ще в кв╕тн╕ 1991 року, тобто ще нав╕ть до незалежно╖ Укра╖ни. На той момент цей закон був достатньо прогресивний, адже принаймн╕ частину людей реаб╕л╕тував. Але, оск╕льки це був радянський закон, то здеб╕льшого були реаб╕л╕тован╕ т╕ особи, як╕ випадково потрапляли п╕д жорна пол╕тичних репрес╕й. Натом╕сть, якщо людина св╕домо боролася проти радянсько╖ влади, вона формально дос╕ вважа╓ться злочинцем. Готуючи зм╕ни до закону, одне з головних завдань, як╕ ми поставили перед собою – це розширити коло тих людей, як╕ потрапляють п╕д реаб╕л╕тац╕ю. Два найважлив╕ш╕ положення нашого закону полягають у наступному. По-перше, реаб╕л╕тац╕я поширю╓ться на вс╕х ос╕б, як╕ були засуджен╕ так званими позасудовими органами («дв╕йками», «тр╕йками», надзвичайними колег╕ями). ╤, по-друге, реаб╕л╕тац╕я поширю╓ться ╕ на тих ос╕б, як╕ св╕домо, зокрема, з╕ збро╓ю у руках, боролися проти радянсько╖ влади. Таким чином, врешт╕, будуть реаб╕л╕тован╕ учасники збройного повстанського руху 1920-х рок╕в ╕ учасники Укра╖нсько╖ повстансько╖ арм╕╖.
- Ран╕ше ви зазначали, що к╕нцева мета прийняття цього нового закону «зм╕нити уявлення укра╖нського сусп╕льства про радянське минуле, про власне минуле, про себе – це значно б╕льш глибокий ╕ довгий процес…» Яке м╕сце в цьому процес╕ займа╓ укра╖нська мова, навчання державною мовою?
- Закон про реаб╕л╕тац╕╓ю справд╕ ╓ частиною подальших процес╕в декомун╕зац╕╖, як╕ ми проводимо в Укра╖н╕. Разом з тим, ми розум╕╓мо, що для становлення Укра╖ни як сильно╖, незалежно╖ держави потр╕бна не т╕льки декомун╕зац╕я, але ╕ дерусиф╕кац╕я. Укра╖на протягом тривалого пер╕оду п╕ддавалася зумисн╕й пол╕тиц╕ русиф╕кац╕╖ та знищення всього укра╖нського, зокрема, нищилася укра╖нська мова. Це не був природн╕й процес в╕дмирання укра╖нсько╖ мови, а продумана держана пол╕тика спочатку Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖, а пот╕м Радянського союзу. В╕дпов╕дно, якщо сьогодн╕ ми хочемо говорити про в╕дродження укра╖нсько╖ мови, ма╓ так само в╕дбуватися ц╕леспрямована державна пол╕тика. Мен╕ зда╓ться, що врешт╕ вона почалася (маю на уваз╕ вже ухвален╕ закони про обов’язкову частку укра╖нсько╖ музики на рад╕о, на телебаченн╕). ╤ я п╕дтримую законопроект, який був розроблений групою громадських актив╕ст╕в, п╕дтриманий на ком╕тет╕ з питань культури, щодо укра╖нсько╖ мови як державно╖ (законопроект № 5670 «Про мову», – УН╤АН). Я вважаю, що це наступний важливий крок для утвердження укра╖нсько╖ мови.
- Ви в╕дчували себе коли-небудь радянською людиною?
- Мен╕ зда╓ться, що н╕. Я дуже мало зачепив всього цього «радянського». В 1991 роц╕ мен╕ було 14 рок╕в, при тому, що я жив на зах╕дн╕й Укра╖н╕, де розвал Радянського союзу почався, принаймн╕, у 1987-1989 роках. Але довкола себе я часто бачив ╕, на жаль, дос╕ бачу людей, як╕ ╓ достатньо «радянськими», сумують за радянським життям, зокрема за тим, що н╕бито радянська влада гарантувала якусь ╕люзорну стаб╕льн╕сть.
- Який в╕н – зб╕рний образ радянсько╖ людини? Це людина, яка пост╕йно живе в страху ╕ не готова брати на себе в╕дпов╕дальн╕сть. Спокуса радянського полягала саме в цьому: ви нам в╕дда╓те свою свободу, а ми вас позбавля╓мо в╕д в╕дпов╕дальност╕. На жаль, дуже багато людей ╕ дос╕ хот╕ли би такого життя заради можливост╕ не в╕дпов╕дати за власн╕ вчинки. Це одна ╕з найб╕льш негативних рис, як╕ розкладали укра╖нське сусп╕льство. Думаю, що навчити брати на себе в╕дпов╕дальн╕сть – це дуже важливий крок для подолання цього бачення, ╕ укра╖нц╕ поступово навчаються це робити.
- Хочу процитувати рядки ╕з книги Св╕тлани Алекс╕╓вич «Час-секонд-хенд» щодо под╕й 1991-року: «Б╕льш╕сть людей не були антирадянськ╕ налаштован╕, вони прагнули лише одного – добре жити. Аби була можлив╕сть придбати джинси, «в╕д╕к» ╕ межа мр╕й – автомоб╕ль». Тут мова йде про рос╕ян, вт╕м на той час вони, як ╕ укра╖нц╕, вс╕ ще були радянськими людьми. На вашу думку, наск╕льки зараз вм╕ння укра╖нц╕в зм╕нити сво╓ уявлення про радянське минуле залежить в╕д економ╕чного становища?
- Книжка Алекс╕╓вич мен╕ дуже сподобалося. Вона дуже точно опису╓ образ «homo soveticus», з певною нав╕ть симпат╕╓ю авторки до цього образу. Можу погодитися, що б╕льш╕сть людей не були аж наст╕льки антирадянськими, але справа в тому, що в тому сусп╕льств╕ не б╕льш╕сть визначала розвиток, а активна менш╕сть. Власне, ця активна менш╕сть, станом на к╕нець 80-х рок╕в в Укра╖н╕, була саме антирадянською. Це були люди з певним громадським ╕ моральним авторитетом, саме вони повели кра╖ну до незалежност╕. Я переконаний, що ╕ зараз в Укра╖н╕, як ╕ в будь-як╕й ╕нш╕й кра╖н╕, частина людей байдужа до певних сусп╕льно-важливих процес╕в. Натом╕сть невелика менш╕сть, яка готова брати на себе в╕дпов╕дальн╕сть, визнача╓ розвиток сусп╕льства. Безперечно, ╕ тепер економ╕чне становище кра╖ни в╕д╕гра╓ важливу роль у ставленн╕ до кра╖ни. Безперечно, кра╖на ма╓ забезпечити достойний р╕вень життя для сво╖х громадян. Але, зна╓те, в тих екстремальних умовах, в яких тепер опинилася Укра╖на, в стан╕ в╕йни, стало зрозум╕ло, що нав╕ть для довол╕ незабезпечених укра╖нц╕в, матер╕альне не ╓ головним. Ми стали св╕дками того, як дуже небагат╕ укра╖нц╕, по сут╕, створили, вдягнути та озбро╖ли свою арм╕ю. Це приклад того, як сп╕льн╕ ц╕л╕ ╓ нав╕ть вижими, н╕ж ╕ндив╕дуальне матер╕альне благо.
- Ще одна цитата ╕з ц╕╓╖ книги: «У 91-му роц╕…Щасливий час! Ми в╕рили, що завтра почнеться свобода. Почнеться ╕з н╕чого, ╕з наших бажань». Чи варто проводити паралел╕ з почуттями, що породила Революц╕я Г╕дност╕? Адже ╕ через деякий час п╕сля революц╕йних под╕й 91-го, ╕ зараз, багато хто в╕дчув розчарування…
- Я думаю, що не можна проводити повних паралелей. Десь р╕к тому ми готували виставку про три укра╖нськ╕ Майдани – Революц╕ю на гран╕т╕, Помаранчеву революц╕ю, Революц╕ю г╕дност╕. Переглядали фотограф╕╖, в╕деоматер╕али з цих трьох революц╕й, ╕ я в╕дчув контраст. Справд╕, в 90-му роц╕ ми вважали, що свобода автоматично означа╓ якесь матер╕альне благополуччя, р╕зке покращення життя в кра╖н╕, моментальний порядок. В 2004 роц╕ ми сво╓ покращення якось дуже персонал╕зовано пов’язували з перемогою В╕ктора Ющенка. А зараз, мен╕ зда╓ться, ми набагато доросл╕ш╕. Б╕льш╕сть укра╖нц╕в розум╕ють, що попри перемогу ╢вромайдану, попри те, що ми живемо в кра╖н╕ без В╕ктора Януковича, яка не скочу╓ться в радянське минуле, нам ще треба дуже багато чого зробити. ╤ мен╕ зда╓ться, що укра╖нц╕ готов╕ до цього.
- Поговор╕мо про декомун╕зац╕ю. ╤ дос╕ залиша╓ться на слуху питання перейменування об’╓кт╕в. Ось у Ки╓в╕ з’явився проспект ╕мен╕ Шухевича. Оск╕льки нов╕ назви обира╓ м╕сцева влада, ц╕кава ваша оц╕нка щирост╕ ки╖всько╖ влади в цьому план╕. Чи можливо, що так╕ перейменування – це просто спроба в╕дпов╕дати певному нац╕онально-патр╕отичн╕й тенденц╕╖?
- Попри те, як╕ велик╕ об’╓ми роботи були проведен╕, мен╕ зда╓ться, що темпи ц╕╓╖ роботи могли би бути швидшими. Б╕льше десяти вулиць дос╕ залишаються не перейменованими (хоча пройшли вже вс╕ в╕дпов╕дн╕ етапи ╕ залиша╓ться т╕льки проголосувати в м╕ськ╕й рад╕). Тому хочу скористатися нагодою ╕ звернутися до депутат╕в м╕сько╖ ради з проханням завершити декомун╕зац╕ю в Ки╓в╕. Що стосу╓ться перейменування проспекту Ватут╕на на проспект Шухевича, то це перейменування не п╕дпада╓ п╕д закон про декомун╕зац╕ю. Але оск╕льки м╕сцева громада ма╓ повне право перейменовувати будь-як╕ топон╕ми, я особисто дуже радий, що ╕м’я Шухевича з’явилося на мап╕ Ки╓ва. Як на мене, це одна ╕з ключових особистостей в ╕стор╕╖ Укра╖ни 20-го стол╕ття. Мен╕ зда╓ться, що Ки╖вська м╕ська рада, як ╕ б╕льш╕сть м╕ських рад в Укра╖н╕, справд╕ в╕дбива╓ довол╕ сильн╕ патр╕отичн╕ настро╖ укра╖нського населення, як╕, м╕ж ╕ншим, п╕д╕гр╕ваються в╕йною з Рос╕йською Федерац╕╓ю. Тому мене не диву╓, шо так╕ ╕н╕ц╕ативи знаходять п╕дтримку як серед громадськост╕, так ╕ серед пол╕тик╕в.
- А як бути з ситуац╕ями, коли Московський проспект перейменовано, а вулиця Московська як була, так ╕ лишилась?
- ╤ Московський проспект, ╕ Московська вулиця не п╕дпадають п╕д д╕ю закону про декомун╕зац╕ю. Тобто питання ╖хнього перейменування також вир╕шу╓ м╕сцева громада. Ба б╕льше, мен╕ зда╓ться, що особлив╕сть декомун╕зац╕╖ поляга╓ ще й у тому, що врешт╕-решт укра╖нц╕ в╕дчули себе господарями в сво╖х м╕стах ╕ селах, в╕дчули можлив╕сть самим називати т╕ чи ╕нш╕ топон╕ми. Можливо, з часом це буде чекати ╕ вулицю Московську.
- Окр╕м декомун╕зац╕╖ постатей, назв╕мо це, першого порядку – як Лен╕н, Стал╕н тощо – в Укра╖н╕ залишаються м╕стечка, вулиць ╕ площ╕, назван╕ на честь комун╕стичних д╕яч╕в другого порядку, як╕ не наст╕льки в╕дом╕… Що робити з ними?
- Не згоден з вами. Серед населених пункт╕в не ма╓ жодного з назвою на честь якогось, хай нав╕ть другорозрядного комун╕ста. Можливо, десь ╓ якесь село, яке ми поки не виявили, умовного «Петренка», який насправд╕ м╕г бути ╖хн╕м м╕сцевим письменником, тому нам доведеться це питання досл╕джувати. Те само стосу╓ться вулиць. Ми укладали список перейменувань, ╕ це не стосувалося т╕льки комун╕ст╕в вищого рангу – Лен╕на, Стал╕на чи Дзержинського. Загалом по вс╕й Укра╖н╕ перейменовано близько 52 тисяч вулиць.
- Коли ж тод╕ декомун╕зац╕я д╕йде до станц╕╖ метро у столиц╕ «Червоний хут╕р»?
- Сам по соб╕ прикметник «червоний» не ╓ комун╕стичним. Тому ми досл╕джу╓мо топон╕ми, п╕дн╕ма╓мо документи, дивимося р╕шення тод╕шн╕х орган╕в м╕сцево╖ влади щодо перейменування. Якщо справд╕ в конкретному випадку топон╕м «червоний» пов’язаний ╕з б╕льшовицькою революц╕╓ю чи певними ╕ншими комун╕стичними святами, то так, в╕н п╕дпада╓ п╕д декомун╕зац╕ю. Опираючись на це, ми перейменували к╕лька населених пункт╕в з топон╕мами «червоний», а ╕нш╕ – не перейменовували. Я не готовий зараз конкретно в╕дпов╕сти про станц╕ю метропол╕тену «Червоний хут╕р», але мен╕ зда╓ться, що саме цей топон╕м не п╕дпада╓ п╕д д╕ю закону про декомун╕зац╕ю.
- Також ╕сну╓ проблема постамент╕в, як╕ залишаються п╕сля зносу пам’ятник╕в. Ви колись казали, що м╕сцева влада ма╓ вир╕шувати: що ставити на них. Ваш╕ спостереження, де цей процес вже п╕шов? Що ставлять?
- На р╕вн╕ районних м╕стечок чи с╕л, справд╕, на постаменти колишн╕х радянських вожд╕в ставлять нов╕ пам’ятники чи-то тому ж Шевченку, чи м╕сцевим д╕ячам. Чому вони використовують так╕ постаменти? – Тому що в невеличких населених пунктах колишн╕ комун╕стичн╕ пам’ятники стояли в якомусь ╓диному, придатному для цього м╕сц╕, наприклад, в центр╕ площ╕. В╕дпов╕дно, не використовувати зараз це м╕сце, фактично, означа╓ ставити нов╕ пам’ятники десь зовс╕м на околицях. Що стосу╓ться великих м╕ст, то тут ситуац╕я р╕зна. Такого роду постаменти демонтують, якихось приклад╕в, щоб ставили на них нов╕ пам’ятники я зараз не пригадаю. Насправд╕, я скептично ставлюся, щоб на м╕сц╕, де, наприклад, стояв пам’ятник Лен╕ну в Ки╓в╕ ставити ╕нший пам’ятник. Над цим м╕сцем ще довго буде вис╕ти «т╕нь», ╕ воно ще довго буде сприйматися як м╕сце, де стояв Лен╕н. Тому мен╕ зда╓ться, що сам╕ постаменти, так╕ соб╕ «пеньки» комун╕стичного минулого, теж треба прибрати. Ми зараз реал╕зову╓мо проект «М╕сця пам’ят╕ укра╖нсько╖ революц╕╖», для того щоб, м╕ж ╕ншим, пот╕м використати цю ╕нформац╕ю в р╕зного роду мемор╕альних таблицях, пам’ятниках на м╕сцях. Я переконаний, що ми ма╓мо чимало постатей з укра╖нсько╖ ╕стор╕╖, як╕ варт╕ вт╕лення.
- Скульптури утил╕зуються по-р╕зному – десь переплавляють, десь збер╕гають. Зда╓ться, на Закарпатт╕ одного Лен╕на зум╕ли нав╕ть продати. Чи зна╓те конкретн╕ приклади, де, наприклад, переплавили ╕ на що? Або де зум╕ли продати ╕ на що витратили отриман╕ за це кошти?
- Ми готу╓мося в╕дкрити в Ки╓в╕ спец╕альний Музей монументально╖ пропаганди СРСР, де будуть представлен╕ пам’ятники, як╕ мають мистецьку варт╕сть. Доля ╕нших пам’ятник╕в нас менше ц╕кавить, тому що вир╕шувати так╕ питання – повноваження м╕сцевих орган╕в самоврядування. Якщо як╕сь пам’ятники мають матер╕альну ц╕нн╕сть, то ╖х можуть продати, як зробили в Ужгород╕. Якщо ма╓ ц╕нн╕сть матер╕ал, з якого пам’ятники виготовлен╕, то, можливо, ╖х переправляють. Треба розум╕ти, що абсолютна б╕льш╕сть пам’ятник╕в, про як╕ ми говоримо, це стандарт╕ пам’ятники Лен╕ну, зроблен╕ за ╓диним, затвердженим парт╕╓ю зразком. Вони не мають жодно╖ мистецько╖ вартост╕ ╕, здеб╕льшого, матер╕ально╖ ц╕нност╕.
- Коли вже в╕дбудеться демонтаж пам’ятнику Щорсу? Куди його пот╕м?
- Я спод╕ваюсь, що вже до осен╕ Микола Олександрович разом з╕ сво╖м конем пере╖де на Виставку досягнень народного господарства (ВДНГ), де власне ╕ буде створено Музей монументально╖ пропаганди СРСР.
- Як╕ експонати мають бути в цьому музе╖?
- Мен╕ важко сказати, бо я не мистецтвознавець. Створю╓ться спец╕альна художня рада, яка в╕дзнача╓, як╕ пам’ятники мають художню ц╕нн╕сть. Знаю т╕льки, що про пам’ятник Щорсу мова йде.
- Щодо вербально╖ декомун╕зац╕╖. Ск╕льки потр╕бно часу, щоби вивести терм╕н Велико╖ в╕тчизняно╖ в╕йни з╕ вжитку?
- Я думаю, що в╕н досить давно вже виходить з ужитку, завдяки тому, що з друго╖ половини 90-х рок╕в зник ╕з п╕дручник╕в ╕стор╕╖. Його пот╕м штучно повернув у навчальн╕ матер╕али один ╕з попередн╕х м╕н╕стр╕в осв╕ти – Дмитро Табачник (очевидно, для того, щоб проводити певну рекомун╕зац╕ю Укра╖ни), але зараз цього терм╕ну знову в п╕дручниках нема╓. На оф╕ц╕йному р╕вн╕ також використову╓ться «Друга св╕това в╕йна». Мен╕ зда╓ться, що за к╕лька рок╕в терм╕н «Велика в╕тчизняна в╕йна» ми будемо зустр╕чати лише в старих радянських книжках ╕ ф╕льмах.
- В одному з укра╖нських видань прочитала ц╕каву авторську колонку, яка назива╓ться «Як образити ж╕ночку, назвавши ╖╖ пан╕». Мовляв, на звернення «пан╕» якась ж╕ночка може ╕ огризнутися. Кр╕м того, добра частина укра╖нц╕в вважають, що «пан» – то такий соб╕ титул ворожого буржуазного сусп╕льства. Тому у ц╕й колонц╕ автор доходить до висновку, що оф╕ц╕йн╕ звертання теж сл╕д п╕ддати декомун╕зац╕╖. А як ви дума╓те?
- Я думаю, що звернення «пан», «пан╕», вже прижилися. ╤ радше випадки, описан╕ авторкою, ╓ винятками. Думаю, що це традиц╕я нормального ╓вропейського звертання вже ╓ абсолютно незворотною в Укра╖н╕.
- А коли варто чекати заявлено╖ зм╕ни календаря? У якому вигляд╕ ми його побачимо ╕ коли? Чи буде 1 травня вих╕дним днем, чи н╕?
- Обговорення нашого нового закону про державн╕ свята в╕дбулося досить бурхливо ╕ результативно. Ми внесли певн╕ зм╕ни до нашого законопроекту. 1 травня залиша╓ться вих╕дним днем, щоправда ми запропонували зм╕нити назву «М╕жнародний день сол╕дарност╕ трудящих» на «День прац╕». Зараз законопроект обговорю╓ться в структурах уряду, пот╕м буде винесений в парламент. Спод╕ваюся, що восени ми отрима╓мо п╕дтримку депутат╕в, ╕ закон буде ухвалений.
- Не можу не запитати про 8 березня. Ви колись казали, що розчарувалися певними ж╕нками, як╕ позиц╕онують себе наче фем╕н╕стки, але не п╕дтримали вашу ╕дею переформатування «М╕жнародного дня ж╕нок» на «День боротьби за права ж╕нок».
- Так, п╕сля громадського обговорення ми залишилися на сво╖й позиц╕╖, що 8 березня не ма╓ залишатися вих╕дним днем. Кр╕м того, зам╕сть традиц╕йно╖ радянсько╖ назви «М╕жнародний ж╕ночий день» пропону╓мо перейменувати 8 березня на «День боротьби за права ж╕нок», тобто надати ч╕ткого правозахисного зм╕сту. Мене д╕йсно здивували позиц╕я деяких фем╕н╕сток, як╕ протестували проти скасування вих╕дного дня, наполягаючи, що н╕би статус вих╕дного ╓ маркером дотримання прав ж╕нок. На нашу думку, запровадження вих╕дного 8 березня було одним ╕з елемент╕в позбавлення цього дня будь-якого правозахисного зм╕сту ╕ перетворення його на звичайне «свято тортик╕в-букетик╕в».
- Ще один ц╕кавий нюанс з╕ святами, на вашу думку, наск╕льки справедливо у держав╕, яка позиц╕ону╓ себе як св╕тська, тобто коли церква в╕дд╕лена в╕д держави (╕ це закр╕плено в Конституц╕╖), на одному р╕вн╕ з оф╕ц╕йними вих╕дними в╕дзначати свята (або робити наступний за святом день – вих╕дним) т╕льки одн╕╓╖ рел╕г╕╖ – православ’я? Виходить, що ╕нш╕ рел╕г╕╖ дискрим╕нуються?
- В будь-якому випадку ми розум╕╓мо, що абсолютна б╕льш╕сть мешканц╕в Укра╖ни – це люди, як╕ належать до конфес╕й так звано╖ сх╕дно╖ церкви, православно╖ чи греко-католицько╖. В╕дпов╕дно, я вважаю нормальним, що на державному р╕вн╕ п╕дтримуються свята, як╕ ╓ елементом укра╖нсько╖ нац╕онально╖ традиц╕╖. Однак, думаю, що варто було би в Укра╖н╕ говорити про перех╕д на святкування Р╕здва за загальносв╕товим календарем (25 грудня, – УН╤АН). Але це питання мають вир╕шувати в першу чергу, церкви, а не держава.
- У Укра╖ни з Польщею розмова щодо УПА в╕дбува╓ться на п╕двищених тонах. «Волинь» Войцеха Смажовського називають ф╕льмом розбрату. Свого часу таким соб╕ лакмусовим пап╕рцем польсько-укра╖нських в╕дносин називали ╕ ф╕льм «Вогнем ╕ мечем» ╢жи Гофмана. Наск╕льки загалом мистецтво ма╓ силу бути ╕нструментом розбрату?
- Так, мистецтво д╕йсно може бути таким ╕нструментом. Слава богу, ф╕льм ╢жи Гофмана ним не став, це були радше побоювання, враховуючи л╕тературну основу – роман Генрика Сенкевича, який, справд╕, посилив антиукра╖нськ╕ настро╖ серед поляк╕в к╕нця 19 початку 20 стол╕ття. Так от, ф╕льм, завдяки мистецькому таланту ╢жи Гофмана, ╕нструментом розбрату не став, чого не можу сказати про Смажовського ╕ його «Волинь». Мен╕ зда╓ться, цей ф╕льм ╓ елементом пропаганди ненавист╕, в╕н просякнутий укра╖нофоб╕╓ю. ╤ це дуже прикро, що його вже побачили понад 1,5 м╕льйони глядач╕в, сеанси в╕дв╕дують школяр╕. Цей ф╕льм не намага╓ться розкрити, що справд╕ було м╕ж укра╖нцями та поляками у роки Друго╖ св╕тово╖ в╕йни, а, навпаки, використову╓ певн╕ м╕фи та стереотипи, часто в╕дверто не╕сторичного характеру. Я переконаний, що цей ф╕льм завдасть багато шкоди польсько-укра╖нському порозум╕нню.
- Як дума╓те, так╕ нюанси укра╖нсько-польських в╕дносин можуть якимось чином вплинути на д╕ю безв╕зового режиму?
- В будь-якому випадку, це р╕шення [безв╕з] вже ╓ незворотн╕м. Б╕льше того, я переконаний, що ц╕ непорозум╕ння м╕ж укра╖нцями ╕ поляками мають тимчасовий характер.
- Ви колись сказали, що ╤нститут нац╕онально╖ пам’ят╕ не ма╓ бути пост╕йно д╕ючим органом, ╕ назавжди в╕н не потр╕бен – «це л╕ки держав╕ аби позбавитися хвороб минулого». Ск╕льки ще потр╕бно часу, аби Укра╖на вил╕кувалася?
- Мен╕ важко однозначно сказати, адже час руха╓ться дуже непосл╕довно. За останн╕ три роки ми зробили значно б╕льше, н╕ж за попередн╕ двадцять п’ять. Якщо ми надал╕ будемо розвиватися такими ж швидкими темпами, якщо такими ж темпами в╕дбуватиметься переосмислення ╕стор╕╖, то, можливо, за п’ять рок╕в можна буде з впевнен╕стю говорити про як╕сь вже незворотн╕ зм╕ни. Про те, що Укра╖на знайшла себе в минулому та може впевнено рухатися в майбутн╓.
- А який в╕н, образ «здорово╖ Укра╖ни»?
- Це демократична кра╖на в╕льних людей, на яку ор╕╓нтуються ╕нш╕ кра╖ни. Кра╖на, яка ╓ зразком вт╕лення ╓вропейських ц╕нностей ╕ свободи, зокрема. ╤рина Шевченко
www.unian.ua

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #28 за 14.07.2017 > Тема "З перших уст"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=18774

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков