Версiя для друку Обговорити в форумi

22 грудня у Києві, в Будинку письменників, відбулася презентація збірки віршів для дітей Тетяни Майданович «Країна Українія» (Криниця, 2016). Зустріч розпочала Марія Морозенко, голова творчого об’єднання дитячих письменників КО НСПУ, зачитавши лист-клопотання про висунення очолюваним нею об’єднанням та КО НСПУ презентованої книги, разом із збірником «Охоронниця Слова. Казки і казкові історії» (Криниця, 2013) Т. В. Майданович, на премію імені Лесі Українки 2017 року за твори для дітей та юнацтва. Вона і започаткувала розмову колег-письменників та численних гостей про особливості поезії і прози, яку створила для дітей дошкільного і шкільного віку ця досвідчена письменниця, що вже понад тридцять років трудиться на ниві української літератури. У своїх виступах про це говорили Тамара Коломієць, Валерій Герасимчук, Тамара Котеля, Станіслав Шевченко, Тетяна Тарасова, Надія Поліщук, Василь Дробот, Людмила Левченко (Бутуханова), Лариса Зязюн, Тетяна Струбчинська, Анатолій Фіглюк та інші гості.
Деякі виступи, скорочено чи повністю, ми наведемо нижче, але хочемо відзначити особливий музично-пісенний колорит цього свята виходу «Країни Українії» у світ, цих «хрестин» нової книжки, для яких Тетяна Майданович вибрала саме 22 грудня: в найдовшу ніч і в найкоротший день, як пояснила вона учасникам того дійства, необхідно зігрівати небо України дитячими піснями, добрими словами, світлою радістю, щоб швидше зникали із людських душ, із рідної землі Пітьма, Зло, Неправда.
Професійно і водночас зворушливо, по-дитячому безпосередньо між виступів гостей звучали пісні на вірші, вміщені у презентованій збірці Тетяни Майданович, музику до яких написала Людмила Левченко (Бутуханова), вчителька музики школи-інтернату № 17. Їх виконали учні Київської ДМШ № 33 ім. В. В. Пухальського. Розпочали заглавною піснею: «Країну Українію» підготував молодший хор «Сяйво», керівник Діана Жданова, концертмейстер Марія Козачище. Після цього піднесеного заспіву Марина Осадча, учениця 4 класу, проспівала «Дівчинка і клен», затим Ольга Тарасенко, учениця 5 класу, теж надзвичайно проникливо «озвучила у пісні» вірш «Жовта жоржина»; вокальний ансамбль «Girls band-33», дівчата у вишуканих чорних костюмах, – повели у багатоголосся «Колискову для сина», а Діана Тихонюк, учениця 8 класу, одягнена у барвисті шати, наче сама весна завітала на свято, представила пісенний образ вірша, що завершує «Країну Українію»: «Небеса над Києвом». Всі названі вище твори готувала з учнями викладач Діана Жданова, супроводжувала концертмейстер Марія Козачище, останній – Юлія Петриненко. А старші учні, об’єднані у дитячий хор «Сузір’я», яким керує Ірина Петрівна Жданова, заслужений діяч культури України, виконали складний твір, своєрідний сучасний кант: «У Град Святий» (концертмейстер Сергій Лукшин), і так само майстерно захопили зал життєрадісним народним наспівом «Іванку, Іванку». Під її ж керівництвом і в тому ж супроводі вокальний ансамбль дівчат «Фантазія» нагадав усім присутнім пору дзвінкої юності чудовим виконанням пісні «Рідна школа», а колишня випускниця Юлія Король – наче випустила у наповнений слухачами зал із казкового білого рукава «Калинового птаха» з однойменної кижки пісень, що вже десять років «літає» на крилах пісень по Україні і світу… А ще чудовим подарунком авторці «Країни Українії» стала пісня «Різдвяні троянди» від хору «Сузір’я» та композитора і водночас акомпаніатора Сергія Лукшина на слова дружини, Вікторії Микитенко, яка була присутня в залі. Серед живих троянд, що їх принесли на свято гості, напередодні Різдвяних свят і Нового року ці «музичні троянди» сприймалися особливо прекрасно і натхненно.
Представляємо вам уривки із деяких виступів учасників презентації.
Марія Морозенко зачитала лист до журі премії ім. Лесі Українки: «Серед творів сучасних авторів, які пишуть для дітей, творчість Тетяни Майданович виокремлюється особливо чуттєвим, як струна добре наладнаного музичного інструменту, авторським голосом. Творчість її увиразнює шляхетність, глибина, психологізм і любов до ближніх. У збірнику «Охоронниця слова» та у своїй новій книзі «Країна Українія» авторка не оминає основної своєї творчої властивості – зрілим художнім словом плекає майстерно неповторний, багатий, незрівнянний світ України, з його особливою принадою та красою. Вірші, казки, оповідання Тетяни Майданович – прості, доступні і водночас високохудожні. Тематика їх різноманітна; рідна Батьківщина, її історія, природа, життя дітей, любов до праці, високі людські якості. Книга про дітей, і книга для дітей. У ній є гра і мудра розмова, гумор і серйозність, легкість і глибина, музичність і чіткий стрій поетичних рядків. Книжка, з якою не пристало сумувати чи нудьгувати. Водночас, авторка у ній – не осторонь, за межею виписаних віршів та оповідок, а повсякчас відчувається поряд із читачем. Вона допомагає йому відкривати світ, що оточує, веде дбайливо стежиною життя, даруючи довірливо важливі підказки. Це – голос тієї небайдужою авторки, яка є порадницею, натхненницею, дбайливою і порядною Людиною. Вона не заграє з дитиною-читачем, а природно спілкується з нею, розуміючи важливість промовлених фраз, і розуміючи колосальну відповідальність за промовлене, сказане чи написане.
У творчості Тетяни Майданович переплітаються щільно витоки багатющої скарбниці української народної творчості та новітній світоглядний дискурс. Тому книжка «Країна Українія» може слугувати чудовим творчим посібником для навчання, як-от для уроків рідної мови, літератури, або й для співу, а чи для позакласного навчання. Цю книжку, за влучним визначенням широко знаного майстра пензля, народного художника України, Шевченківського лауреата Леоніда Андрієвського, можна назвати справжнім «дитячим гімном України», настільки цілісно авторка подає модель рідної країни, з різними відтінками барв почуттів та вражень у щоденному житті. Сама ж авторка заслуговує на високу відзнаку своєї багатогранної прозової і поетичної творчості для дітей та юнацтва. Маємо надію, Комітет премії Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки дослухається до нашого клопотання». Її виступ присутні підтримали схвальними оплесками.
Тамара Мефодіївна Котеля, завідувач відділу організаційно-масової роботи Будинку дитячої творчості Шевченківського району м. Києва, відмінник освіти України – передала привітання Тетяні Василівні з виходом нової книжки від колективу БДТ, з яким авторка активно співпрацює вже близько 5-ти років. Згадала найяскравіші віхи спільної праці, що розпочалася ще в Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна у 2011 році і продовжувалася у різних формах, а в 2016 році відзначилася в стінах цього ж навчального закладу проведенням відродженого всеукраїнського конкурсу військово-патріотичної пісні «Пам’ять серця». Повідомила, що вихованці та вихователі їхнього Будинку дитячої творчості готуються до презентації «Країни Українії» в Центральній дитячій бібліотеці м. Києва ім. Т. Г.  Шевченка, яка запланована на 26 січня вже наступного – 2017 року.
Тетяна Вікторівна Тарасова, старший науковий співробітник Інституту проблем виховання Національної академії педагогічних наук України, кандидат педагогічних наук, – як представник «Національної ради жінок України» вручила Тетяні Майданович найвищу нагороду цієї відомої громадської організації – срібний орден «Поступ миру і любові» за № 35, цим відзначивши кількарічну співпрацю письменниці у волонтерських та організаційних проектах цієї шанованої, знаної і в Україні, і в світі громадської організації як на Сході України, так і в столиці. А книжку «Країна Українія» проаналізувала не лише з патріотичного та естетичного погляду, але розглянула її виховні достоїнства як педагог, починаючи з найперших сторінок (вірш «Я гуляла у саду»), і до другого розділу, зачитавши уподобані в «Країні Українії» лічилочки про звуки та букви української абетки та інші твори, та назвавши й інші вірші «практичного» застосування.
Людмила Левченко (Бутуханова), композитор, вчителька музики школи-інтернату № 17 м. Києва, авторка музики до пісень, які прозвучали у виконанні учнів КДМШ № 33 імені В. В. Пухальського, нагадала історії створення перших спільних пісень, розповіла про те, що саме вірш-пісня «Країна Українія», що дала назву книжці, побачила світ значним тиражем (6000 примірників) у часописі «Учитель музичного мистецтва», № 05-06 за травень–червень 2015 року, який видавався за підтримки Міністерства освіти і науки України. В цьому журналі публікувалися й інші пісенні тексти, створені нею у співдружності із Т. В. Майданович.
Поліщук Надія Михайлівна, кандидат філологічних наук, доцент кафедри філології Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого, поділилася також досвідом використання цієї нещодавно випущеної книжки у власній педагогічній практиці, особливо засвоєнню студентами евфонічних засобів української мови, її милозвучності, всього обширу українського світогляду, традиційних цінностей українського народу, майстерно втілених на сторінках «Країни Українії». Актори-студенти легко й охоче вивчають тексти, створені Т. Майданович, бо це не просто матеріал для вивчення української мови, але високоемоційні, історично вивірені, морально-естетичні поезії, які важливі для формування, збагачення патріотичного світогляду як у дітей, так і в дорослих. Адже «Країна Українія» неповторне явище в дитячій літературі тим, що вона подає своєрідний алгоритм, поступовість розвитку української душі, – відзначила Надія Михайлівна.
Лариса Іванівна Зязюн, викладач Інституту філології НКУ ім. Т. Г. Шевченка, подарувала написану нею книжку про паломництво у Лурд, що на Півдні Франції, у Піренеях, до місця чудесного з’явлення Пречистої Діви Марії. Разом із Тетяною Майданович нагадала присутнім про те, що 22 грудня – це ще й (за церковним християнським календарем) день святої Анни, а саме зачаття нею довгожданої дитини, обітованої Богом – Діви Марії, що народить світу Сина Божого, Ісуса Христа – Спасителя роду людського. В «Країні Українії» згадується Вона у пісні-вірші «Пречиста Мати»… Ще в ХІ столітті князь Ярослав Мудрий, освячуючи церкву Благовіщення над Золотими Воротами Києва, передав Русь-Україну під опіку Божої Матері. А Золоті Ворота, символ славного розвою Київської Русі-України – на обкладинці збірника «Країна Українія».
Струбчинська Тетяна Михайлівна, очільниця ГО «Всеукраїнська організація «Інтелектуальна Україна», розповіла, як використовує вірші Тетяни Майданович у своїй діяльності, процитувала напам’ять деякі найяскравіші рядки, як-от із вірша «Синдром виживання», побажала авторці не зупинятися на досягнутому – написати і видати нові яскраві і змістовні книжки як для дітей, так і для дорослих.
Станіслав Шевченко, голова творчого об’єднання поетів КО НСПУ, свій відгук на збірник «Країна Українія», з яким виступив на презентації, оформив у вигляді статті, пов’язуючи цю книжку із «Охоронницею Слова» та всією творчістю авторки. Цими роздумами відомого письменника і пропоную читачам доповнити першознайомство із новою збіркою віршів для дітей Тетяни Майданович.

Зоя КУЧЕРЯВА,
письменниця, заслужений діяч мистецтв України

ОХОРОННИЦЯ СЛОВА І ДИТЯЧОЇ ДУШІ

Пам’ятаю романтичний засніжений Ірпінь, нараду молодих українських літераторів – наприкінці 70-х років минулого століття. Тоді 17-річна Тетяна Майданович зачарувала нас віршем «На одній із ущелин-просік», про те, як зустріла «між сосновими берегами» «живого лося…». Такими трепетними і гарячими були ті строфи, що вони досі відлунають у моїх вухах:
Не сказала б йому нічого,
Зазирнула б лише у вічі.
Там живе чорнота тривоги
В непотьмареному величчі…
…Остогидло жалів стоголосся,
Незначні себелюбні драми.
Хочу бачити справжнього лося
З отакенними-от рогами! 
Нині вона – відома письменниця, автор ряду вдалих художніх видань. Серед них: поетичні твори для дорослих, казки і вірші для дітей. А цей вірш із своєї першої поетичної збірочки «Голубий кришталь» (1980) вмістила і до третього розділу «Країни «Україні».
Залишається лиш дивуватись, як їй вдавалося так самозаглиблюватись, щоб
написати і наповнену соціальним змістом, драматичними реаліями, філософським дискурсом поему «Христос і Прометей», і, водночас, казки та вигадані й невигадані життєві історії, поезії дитячі й поеми, які увішли до справжніх фоліантів «Охоронниця слова» і «Країна Українія».
У поемі «Христос і Прометей» (Криниця, 1999) є вражаючі рядки:
Не падаймо на коліна,
Зробивши з держави тельця.
Така буде нам Україна,
Які у нас будуть серця.
І хоч ці рядки вже стали назвою для важливої післямови Леоніда Андрієвського до цього видання, хочу до них повернутись. Це ж ніби ключові рядки для втілення духу української національної ідеї, яку так тривожно і болісно шукає суспільство впродовж десятиліть... Недарма саме цей уривок із згаданої поеми вмістила Тетяна і в свій збірник «Країна Українія», що призначений як для дошкільнят, так і для дітей молодшого і середнього шкільного віку. Відповідні розділи «Калиновий птах», «Чорнобривець» і «До Києва» хоча і мають певну тематичну градацію, але все ж цікаві для читачів будь-яких вікових категорій, очевидно, залежно тільки від настрою та внутрішньої готовності, від різних життєвих обставин.
А казки з книги «Охоронниця Слова» (яку разом із презентованою збіркою творче об’єднання дитячих письменників подало на премію імені Лесі Українки за твори для дітей та юнацтва, – як щойно зачитала про це лист-клопотання голова цього об’єднання Марія Морозенко), були б цікавими і на європейському Заході. Якби їх достойно перекласти на зарубіжні мови. І читацький інтерес був би не меншим, ніж колись у нашому дитинстві до братів Грімм чи Андерсена. Бо дитячу літературу, на відміну від дорослої, добре ілюстровану, ще, на щастя, читають скрізь.
Але повернемось до нового, щойно презентованого видання «Країна Українія». Нею поетеса глибоко закорінена в українську традицію, а водночас подарувала чудове словотворення. Це я маю на увазі добре відомі рядки Павла Тичини: «Я – країна Україна– на горі калина» (вірш «Слово). А символ «калина» у Тетяни Майданович транформувався у назву першого розділу «Калиновий птах», який є своєрідним ключем до книги. У поетичній мініатюрі вражаюче просто і безпомильно пояснює мама синові, що таке мир:
Вона пригортає міцно
Своє веселе дитя.
– Мир – коли я з тобою!
Мир – це життя!
У такій глибокій простоті найбільші сенси нашого існування. Мимоволі згадується рядок вірша без назви Василя Симоненка, який стверджує: «Найскладніша людина – проста». Ще більше ці рядки западають у пам’ять дорослим у нашій країні, яка так заждалась повного миру.
У книзі багато поетичних вигадливих і реальних для дитячої уяви історій: «Вередлива мавпочка», «Іжачок і жучок», «Борсучок», «Зайці», «Кішка-медсестра» і ряд інших.
Особливо вишуканим є розділ «Чорнобривці». Тут незвичні форми поезій: і вірші у прозі, і лічилки, і мініатюри, і легенди, і казки. Ключовий вірш «Країна Українія» має пісенну структуру – із включеними речитативами, а поряд із ним – «українно-космічний» пейзаж «Барвінкові зорі»…
Яка ж у цій книзі вигадливість, ніжність, краса і барвистість українського слова, так вдало поєднаного з малюнками І. Е. Хомчак (Гереги)!
Дуже важливі в цій книжці духовні вірші, які торкаються тем релігійних, які були традиційними в українській літері, а зараз наче відновлюються на новому грунті. І Бог постає не суворим караючим суддею, а добрим, щирим, сердечним, справедливим Отцем, що допомагає своїм «Дітям світла» – людям. Книги «Охоронниця слова» і «Країна Українія» Тетяни Майданович, на мою думку, будуть стояти в першому ряду найвидатніших творів сучасної української дитячої літератури.

Станіслав ШЕВЧЕНКО,
заслужений діяч мистецтв України,
заслужений діяч Польської культури,
голова творчого об'єднання поетів КО НСПУ

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #47 за 30.12.2016 > Тема "Душі криниця"