Версiя для друку Обговорити в форумi

Телефонний дзвінок від сімферопольського художника Юрія Фастенка з повідомленням про те, що його дружина Маргарита Васильєва намалювала картину, присвячену Вірі Роїк, її син Вадим Михайлович і вся родина Роїків сприйняли з радістю. Портрети видатної кримської вишивальниці, Героя України, заслуженого майстра народної творчості України в різні роки ще за її життя намалювали народний художник України та Росії Валентин Бернадський, живописці В. Павлюченко (Полтава), О. Дудник (Луганськ), С. Корольова (Мелітополь), В. Брикулець (Миргород), художники І. Шевченко, А. Лойченко, Є. Матвеєва і П. Реус із Сімферополя, В. Шнейдер та І. Сукованченко з Ялти, нитками вишив народний майстер із Луцька Юрій Савка. Скульптурні бюсти створили Н. Кравченко з міста Єлець Липецької області та В. Гордєєв із Сімферополя.
І от нове полотно. Правда, довести його до кінця художниці завадила хвороба, від якої вона торік на початку лютого пішла з життя у віці 85 років. Тепер чоловік в пам’ять про дружину хоче завершити її картину, але для цього йому необхідна консультація сім’ї Роїків.

Вадим Роїк приїхав до живописця в майстерню, привіз йому авторську книгу Віри Сергіївни «Мелодії на полотні», і робота над картиною продовжилася.
Днями я стала першим глядачем уже завершеного варіанту великої, розміром 1х1,12 метра багатофігурної композиції. Вона займає майже всю площу в робочому кутку кімнати, що є для художника одночасно і житловою, і кабінетом. На столі поряд з книгами та альбомами – ноутбук. Над картиною на стіні – портрет дружини.
— Ми одружилися студентами на другому курсі Кримського художнього училища імені М. Самокиша, — розповідає художник. – І хоч навчалися разом, сфери інтересів були різні.
Для Ю. Фастенка, фронтовика, головною темою в творчості став подвиг народу у Великій Вітчизняній війні. Його 18-річним юнаком у 1944 році призвали в армію після визволення Криму від німецько-фашистських загарбників і відправили на ІІ Білоруський фронт. В його складі день за днем просувався на захід, видворяючи ворога за межі окупованої ним країни.
— Коли нам дали команду повернути в бік Кенігсберга, на танках так і залишився напис: «Вперед, на захід!», хоч насправді ми йшли тоді на схід, — згадує Ю. Фастенко.
За участь у цих боях нагороджений медаллю. Поряд з нею на піджаку прикріплені ордени «За мужність», Великої Вітчизняної війни. Після Перемоги ще шість років служив в армії. Вироблені на фронті та армійськими буднями навички дисципліни та порядку, чоловічого обов’язку бути захисником Вітчизни, свого народу, рідних і близьких людей стали сутністю його єства назавжди.
Під час роботи над дипломним проектом Юрій Фастенко поїхав у картинну галерею І. Айвазовського в Феодосії, де ще до війни навчався у художній студії. На її базі створив фігуративне полотно зі старим моряком у центрі, який розповідає юним нахімовцям про флотську славу. За щасливим для студента збігом обставин екзаменаційну комісію того року очолював Микола Барсамов, колишній директор художньої галереї І. Айвазовського і дослідник його творчості, який високо оцінив випускний проект свого колишнього учня.
А Феодосія ще довго потім живила пензель Ю. Фастенка своїм історичним минулим, зокрема періоду середньовічної Кафи. Репродукції двох його картин цієї тематики – «Взяття Кафи запорозькими козаками в 1616 році» та «Невільницький ринок у Кафі» опубліковані в академічному виданні Української радянської енциклопедії «Історія міст і сіл УРСР. Кримська область» 1974 року видання. Ще одна картина на цю тему зберігається в колекції Бахчисарайського історико-культурного заповідника.
Маргарита ж захопилася розробкою сюжетів на теми казок народів світу.
— Це — лише невеличка частинка того, що вона створила за своє життя, — показує художник розкладені до нашого приїзду в кімнаті кількома рядами замальовки і фотознімки матеріалізованих нею на папері казкових персонажів: царя Салтана, золотої рибки, курочки рябої та інших.
Вони демонструвалися на виставках, а сьогодні прикрашають багато дитячих установ півострова. Казкові сцени художниця обрамлювала орнаментами, які дуже любила. В процесі роботи над своїм великим композиційним полотном «Народна творчість» про майстриню, що передає своє вміння вишивки учням, познайомилася з Вірою Роїк для консультації щодо орнаментів. Це було давно, коли вишивальниця тільки започатковувала свої проекти з формування в Криму школи української вишивки, відкриття салону виробів народних умільців.
У поїздці по Закарпаттю М. Васильєва змальовувала з натури в музеях і селах гуцульські візерунки, один з яких згодом у художній композиції прикрасив киптарик з китичками юної вишивальниці на передньому плані. Картина деякий час демонструвалася в експозиції першого залу Сімферопольського художнього музею, а потім її було придбано колективним господарством «Дружба народів» у числі ста творів образотворчого мистецтва для оформлення будинку культури в селі Восход Красногвардійського району.
Коли в 2012 році в Сімферополі було відкрито Музей української вишивки імені Віри Роїк, у художниці виникла ідея повторити свою картину «Народна творчість» з реальною майстринею Вірою Роїк. Маргарита Георгіївна довго обирала вдвох з чоловіком фон для вишивальниць: приміщення чи природне середовище? Оглянувши меморіальну кімнату майстрині в музеї і колекцію народних костюмів у другому виставковому залі, вирішила однозначно: це буде весна в саду, коли цвітуть біло-рожевими квітами абрикоси. Три місяці над полотном і, здавалося, можна класти фарбами останні мазки. Не встигла…
За пропозицією Вадима Роїка своїм пензлем портретиста-професіонала Юрій Фастенко наблизив зображене дружиною на картині оточення героїні до її життєвих реалій. Тепер замість узагальнених образів учениць поряд з Вірою Роїк зацікавлено розглядають, прислухаючись до її коментарів, найрідніші люди: внучка Аліна, правнучки Юлія та Арина, а також вишивальниця з Сімферополя Світлана Лавренюк і киянка Мирослава Тарахан, яка родом із Канева, де й отримала під керівництвом відомої майстрині перші навички рукоділля.
Декоративний стиль картини продиктований, за словами Ю. Фастенка, орнаментами.
— На портреті Віри Роїк пензля Бернацького акцент зроблено на обличчі, а самі вишивки – немов у плямі, тому що вони для нього – другорядні, — говорить він. – А в нашій роботі вимальовані детально крупним планом як першочергові.
— Всі орнаменти – мамині, — додає Вадим Михайлович.
Однак співавтором картини Ю. Фастенко себе не вважає.
— Я просто закінчив роботу дружини, що є ілюстрацією творчості Віри Роїк, — пояснює своє рішення поставити один підпис внизу картини: М. Васильєва.
Підібрати багет для рами, що вдало гармоніює з життєрадісною атмосферою картини, ніжної і вишуканої, допомагав син Михайло, також художник. Він закінчив Національну академію образотворчого мистецтва та архітектури в Києві і малює здебільшого пейзажі, на які є попит на живописному ринку в курортний сезон. У художньому альбомі, випущеному до 70-річчя Кримської спілки художників, його картини «Морський прибій у Сімеїзі» і «Скелі Карадагу» розміщені поряд з батальною сценою старшого Фастенка «Партизанський бій» і портретом партизанського комбрига Федоренка. А цього року до їхнього тандема батька і сина на виставці, присвяченій 75-річчю кримського творчого об’єднання живописців, свій натюрморт «У майстерні» додала внучка Тетяна. Вона, здобувши вищу художню освіту в Харківській академії, малює натюрморти, за словами Юрія Петровича, на одному диханні, широко, розмашисто.
Багаторічну палітру своєї династії художник збирається незабаром представити глядачам на виставці до свого ювілею: 22 квітня йому виповнюється 90 років. Поряд з уже відомими картинами, що стали кращим надбанням кримського живопису, в експозиції будуть і нові, робота над якими, зокрема пошук в архівах фотознімків і малюнків костюмів історичних портретованих осіб, ще триває. Для нього важливо врахувати все до дрібниць, навіть колір рамки, в якій буде експонуватися живописний твір.
Наприклад, на багеті до картини про Віру Роїк поєднуються золотистий, коричневий і білий кольори. За словами Вадима Михайловича, Віра Сергіївна також любила такі рамки: неширокі й світлі.
Презентація цієї картини відбудеться 24 березня в Будинку художника Сімферополя на відкритті виставки до 105-річчя з дня народження майстрині. У квітні її вироби будуть відправлені в місто Нєвинномиськ Ставропольського краю, де сім’я Роїків проживала під час війни та в період до 1952 року. Звідти їхній шлях проляже по Кубані у Ставрополь.
Рукотворні вироби Віри Роїк, що увібрали в свою декоративну райдугу красу рідної землі, продовжують залучати до цього виду народного мистецтва нових шанувальників, надихати на творчість, є зразком високого професіоналізму майстра, педагога і патріота в культурно-мистецькому діалозі поколінь.

Ірина ЛІСНЕНКО
м. Сімферополь

Ю. Фастенко і В. Роїк біля завершеної картини

25 квітня 2016 року виповниться 105 років з дня народження нашої знаменитої землячки, Майстрині-вишивальниці, Героя України, незабутньої Віри Сергіївни Роїк. «Кримська світлиця» в пам’ять про цю видатну жінку продовжує публікацію матеріалів, присвячених її творчості і життєвому шляху. Ми звертаємося до читачів з проханням і пропозицією: надсилайте на нашу електронну адресу свої статті, спогади, вірші, присвячені Вірі Сергіївні, які ми з вдячністю опублікуємо.

ШАНОВНІ ЧИТАЧІ!
Оскільки жодних офіційних наказів або розпоряджень, що стосуються зміни формату випуску «Кримської світлиці», з моменту окупації Криму ми не отримували (а згідно з українським законодавством, такі рішення узгоджено приймаються лише співзасновниками засобів масової інформації або судом), продовжуємо готувати до друку щотижневі номери газети і направляти їх до київської друкарні. Як і раніше, починаючи з 2002 року, на редакційному сайті щоп’ятниці виставляється електронна версія тижневика, зокрема у pdf-форматі. Розміщену нижче інформацію про умови передплати «Кримської світлиці» та інших культурологічних видань продовжуємо публікувати як нагадування «борцям» за інформаційний простір України про їхні держслужбові зобов’язання перед читачами і державою.
Редакція «КС»

ОФОРМИТИ ПЕРЕДПЛАТУ на всеукраїнську загальнополітичну і літературно-художню газету «Кримська світлиця» та інші культурологічні видання ДП «Національне газетно-журнальне видавництво» (газету «Культура і життя», журнали «Українська культура», «Український театр», «Театрально-концертний Київ», «Музика», «Пам’ятки України: історія та культура») можна в будь-якому поштовому відділенні зв’язку України. У країнах далекого зарубіжжя оформити передплату на ці видання можна через сайт www.presa.ua на сторінці «Передплата On-Line». Передплатити та придбати окремі примірники видань в електронній версії можна за адресою - http://presspoint.ua/. Така послуга доступна в будь-якій країні світу. Довідки за тел.: (044) 498-23-64; e-mail: nvu.kultura@gmail.com

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #8 за 19.02.2016 > Тема "Душі криниця"