Версiя для друку Обговорити в форумi

Спочатку було Слово...

ГАЗЕТА «КРИМСЬКА СВІТЛИЦЯ» ОГОЛОШУЄ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС «МИ — ДІТИ ТВОЇ, УКРАЇНО!» ІМЕНІ КРИМСЬКОГО ПОЕТА ДАНИЛА КОНОНЕНКА

УМОВИ КОНКУРСУ:
— Мова конкурсу — українська.
— Вік учасників — учні 8-11 класів.
— Номінації конкурсу — «Поезія», «Проза», «Публіцистика».
— У номінацію «Поезія» конкурсант має надіслати 5-8 віршів.
— У номінації «Проза» та «Публіцистика» надсилаються роботи на вільну тему обсягом 4-8 сторінок.
Учасники конкурсу повинні вказати повністю своє прізвище, ім’я та по батькові, вік, адресу, навчальний заклад, телефон та електронну адресу.
Термін подачі конкурсних робіт — з 1 лютого до 10 квітня 2016 року на електронну адресу газети «Кримська світлиця» — kr_svit@meta.ua
Твори учасників Всеукраїнського літературного конкурсу «Ми — діти твої, Україно!» ім. Д. Кононенка публікуватимуться в газеті «Кримська світлиця».
Оцінюватиме творчість учасників компетентне письменницьке журі, до складу якого увійдуть, зокрема, й колишні переможці конкурсу «Ми — діти твої, Україно!».
Підбиття підсумків конкурсу та нагородження переможців відбудеться в м. Києві напередодні Великодніх Свят. На переможців чекають дипломи, подарунки та збірка творів молодих авторів — переможців та учасників конкурсу.
Оргкомітет

***

«ЯК ЖЕ БЕЗ НЬОГО?»
Так, минув рік без Данила Андрійовича. Та він із нами, бо творив добро і вірив у майбутнє — світле, мирне, щасливе — рідної України, вболіваючи за неї всім серцем вірного сина, щирим рідним словом, натхненною працею в єдиній на півострові україномовній газеті «Кримська світлиця». Він із нами і завдяки чудовій ініціативі засновників творчого конкурсу його імені на кращий літературний твір серед старшокласників. Бо це і є справжній пам’ятник поету-патріотові Данилу Кононенку, про якого і я зберігаю вдячну пам’ять, скільки жити! А в книзі «За журавлями», яка вийшла наприкінці 2015 року на Львівщині, є вірш «Як же без нього?» з присвятою Данилові Андрійовичу.
Поету Данилу Кононенку

Тюльпан, мов свічка та, горить:
Проклюнувся перед порогом.
І сонце вранішнє згори
Промінням лащиться до нього.
До нього й я за сонцем вслід.
Він – зашарілий – взявсь рум’янцем:
Кому б ту перевагу слід
Віддать – мені чи сонцю вранці?
Звичайно ж, сонцю в вишині.
Ти ж ба, як лащиться до тебе!
І він, повіривши мені,
Стоїть, задивлений у небо.
А сонце й справді угорі –
Таке ласкаве і привітне,
Немов потрапив я у Крим:
Той – вільний ще, торік, у квітні.
Так цвів тоді він, мов тюльпан,
Що в мене зріс перед порогом.
Дай, Боже, піде окупант,
І в Крим вернусь. Бо як без нього?
Милуюсь… Згадую той Крим…
І хоч утішитися нічим,
Так обнадійливо горить
Тюльпан, во здравіє — мов свічка.

Іван ЛЕВЧЕНКО
м. Київ

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #5 за 29.01.2016 > Тема "Душі криниця"