Версiя для друку Обговорити в форумi

Жив-був театр...

Нещодавно Інтернет-ресурсу «Кримські українці» вдалося сконтактуватися з Оксаною Різниченко — донькою диригента Ігоря Різниченка, котрий свого часу, приїхавши зі Львова до Сімферополя, працював у Кримському українському театрі, пишучи музику до театральних вистав. Пані Оксана люб’язно погодилася надати кілька світлин з особистого архіву і коротенько розповісти про свого батька.

У лютому 1954 року Крим був долучений до Української РСР, після чого на півострові різко зросла зацікавленість українською мовою та культурою. Відтак виникла потреба в українському театрі, на який чекали кримські українці, що становили третину місцевого населення (за підсумками Всесоюзного перепису населення 1959 р., дані щодо УРСР). З огляду на це Наказом Президії Верховної Ради Української РСР № 1564 від 20 грудня 1954 року Третій київський обласний пересувний музично-драматичний театр був переведений з Києва на постійну працю до Криму, діставши нову назву — Кримський пересувний український музично-драматичний театр (спочатку планувалося перевести до Криму Білоцерківський театр). Офіційно життєпис українського театру в Криму починається у червні 1955 року.
Спочатку новий театральний колектив у Сімферополі не мав власного стаціонарного приміщення. 31 травня 1955 року рішенням виконкому Кримської обласної Ради трудящих № 457 театрові було тимчасово на орендних засадах надано будівлю клубу МВС ім. Дзержинського на вулиці Менделєєва, 5. У цьому приміщенні в 1990-х роках почав функціонувати Кримськотатарський, тепер вже академічний театр. Будівля була майже непридатною для праці, тривалий час вона не ремонтувалася. Малий розмір сцени, гардероб для обслуговування 300 глядачів (хоча в залі було 560 місць), брак спеціальних кімнат (гримерних, майстерень), безліч інших незручностей, а також відсутність власного оркестру, хору, балетної трупи — все це обмежувало творчі можливості театрального колективу.
Наприкінці 1956 року театр з пересувного обласного був перетворений на Кримський український музично-драматичний. Будівлю клубу МВС було офіційно передано театрові. У цьому приміщенні й залишилася історія справжнього українського театру в Криму. На превеликий жаль, всі документи театру під час переїзду до нової будівлі були втрачені в 1977 році; з цього ж часу театр починає відвикати і від української драматургії, і від української мови. Істинно українським театр був лише перші 10 років своєї праці, прагнучи залучити глядачів до скарбниці української класичної драматургії. Відсутність музею в театрі та брак місця в приміщенні завідувача літературної частини не дозволяли зберігати в театрі друковані матеріали, афіші, листування з авторами п’єс і постановниками.
У старому приміщенні Кримського українського театру працював диригент Ігор Різниченко, який писав музику до театральних вистав. Свого часу він навіть мешкав на території театру — через це для його доньки, Оксани Різниченко, старе приміщення театру є дорогим.
Ігор Петрович Різниченко в 1958 році скінчив Львівську консерваторію за спеціальністю «Диригування». Того ж року після випуску він вперше гастролює з Кримським українським театром: зібраний за короткий термін оркестр спочатку вирушив до Керчі, а потім до Севастополя.
Ігор Петрович працював головним диригентом Кримського українського театру до 1962 року, водночас виконуючи обов’язки голови Cпілки композиторів Криму.
В 1962 році в Сімферопольському педагогічному інституті (згодом ТНУ ім. В. І. Вернадського; зараз — «Кримський федеральний» університет) було засновано кафедру музики, завідувачем якої було призначено Ігоря Різниченка.

На фото: Ігор Різниченко складає консерваторський іспит. Оркестр виконує «Реквієм» Моцарта.

Нагадаємо, що Кримський академічний український музичний театр ще минулої осені втратив слово «український» у назві — тепер це Державний академічний музичний театр Республіки Крим.
Як вважає режисер перейменованого театру Володимир Косов, нова назва цілком виправдовує себе, оскільки напрямок роботи театру має визначати не «етнічна приналежність», а суто жанрова: один театр — музичний, другий — драматичний, третій — ляльковий.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #10 за 06.03.2015 > Тема "Душі криниця"