Версiя для друку Обговорити в форумi

У Києві Володимирська гірка над річкою Дніпром завжди приваблювала і приваблює до себе багатьох митців — художників, поетів, композиторів... Вона зачаровує своєю нерозгаданою загадковістю та мальовничим, затишним парком з оригінальними скульптурами, відчутним подихом минулих століть, образно кажучи — правічністю. У різні часи і пори року Володимирська гірка надихала на творчість видатних класиків української літератури, таких, як: Леся Українка, Олександр Олесь, Володимир Сосюра, Андрій Малишко, Микола Вінграновський, а також талановитих композиторів: Данила Крижанівського, Левка Ревуцького, Платона Майбороду, Ігора Шамо, Олександра Білаша, Ігора Поклада...
Це з Володимирської гірки вчитель гімназії з міста Одеси, композитор Данило Крижанівський, вперше побачив восени розгніваний, могутній Дніпро, що все котив валами спінені хвилі, гуркотів, бився в береги, над якими рвучкий вітер нахиляв високі верби. Від побаченого тоді у нього народилася могутня мелодія на слова геніального українського поета Тараса Шевченка. Так виникла пісня «Реве та стогне Дніпр широкий».
А в квітневу ніч під дзвінкі переливи та жагуче тьохкання невгамовних солов’їв молодий Олександр Олесь на одному диханні створив «Чари ночі», що невдовзі стали неперевершеною перлиною української ліричної пісні, відомою нам під назвою «Сміються, плачуть солов’ї».
...Вже у далекому 1975 році весною стояв на Володимирській гірці заступник головного редактора журналу «Україна», відомий український поет-пісняр, гуморист Василь Юхимович. Він любив часто навідуватися на гірку. Одного дня ставний, синьоокий, замріяний колишній фронтовик довго дивився на Дніпро, який своїми дужими грудьми тільки-но розірвав тісний льодовий панцир злої зими. Прудко кудись у синю даль відносили сиві хвилі великі і малі крижини. На одній з них Василь Лукич побачив птаха. Йому здалося, що то в самоті, з невимовної туги б’ється об крижину журавка. Подумав, може, як летів журавлик додому, не втримали натомлені крила, впав безсилий на воду, — і там зник назавжди? А, може, птах знайшов собі іншу журавку? Саме в образі журавки поет уявив жінку, її щемке, нерозділене кохання з омріяним чоловіком. Самі собою виринули з глибини душі поета тоді такі рядки:
Чом журавка об крижину
Забилась грудьми?..
Не взяв мене за дружину —
В світилки візьми...
Вірш «Журавка» написав Василь Юхимович опівдні ранньої весни на Володимирській гірці. Літом 1975 року поет прочитав цей вірш на своєму творчому вечорі в столичній філармонії в Колонному залі імені Миколи Лисенка. У залі, у першому ряду, сидів близький його товариш, композитор Олександр Білаш. Цей вірш справив на композитора велике враження. Тому наступного дня вранці він зателефонував Василеві Юхимовичу:
— Ти знаєш, Васю, я ніч не спав, все думав і думав про твою «Журавку». Дуже гарний вірш. Як він у тебе починається?
Василь Юхимович прочитав:
— Чом журавка об крижину
Забилась крильми?..
— Почекай хвилиночку. Я візьму ручку, папір і запишу увесь вірш, — промовив Олександр Білаш.
Він записав вірш і того ж дня вже під вечір була створена мелодійна лірична пісня. Розгорнутий вступ до цієї пісні нагадував помахи крил птаха. Слова і музика злилися в одне ціле. І народилася щемка і гарна пісня «Журавка», пісня про мрію жінки, котра прагне знайти вірного друга в житті, одного єдиного для неї визначеного долею коханого чоловіка. Отже, це твір про щирі почуття, глибоке і водночас драматичне кохання, твір хвилюючий за своїм емоційним напруженням. Тому «Журавку» часто співають саме жіночі ансамблі. Постійно виконують її на концертах співачки.
Пісні «Журавка» дала крила талановита народна артистка колишнього Радянського Союзу Діана Петриненко.
Понад двадцять жартівливих і ліричних пісень на слова поета Василя Юхимовича створив композитор Олександр Білаш. Найбільш відомі з них: «Їхав я по гравію», «Ластовинки», «Пісня шофера», «Річко моя мила», «Ой, чого ти, Черемоше» та пісня «Розлюбить не сила» з художнього кінофільму «Сейм виходить з берегів». Та все ж найбільшої слави зажила «Журавка», ставши улюбленою піснею в народі.
…Відійшов у вічність мій добрий товариш Василь Юхимович і зупинилося співуче серце видатного українського композитора, лауреата Національної премії України імені Т. Г. Шевченка Олександра Івановича Білаша. Та створена талановитими митцями «Журавка» житиме вічно.

Володимир КАПУСТІН,
поет, публіцист, член Національної Спілки письменників України

ЖУРАВКА
Музика Олександра Білаша
Слова Василя Юхимовича

Чом журавка об крижину
Забилась крильми?..
Не взяв мене за дружину, —
В світилки візьми.
Де ж отого розрив-зілля
Ти не обминув,
Що не кликав на весілля
Лиш мене одну?
Може, місяць на ту пору
За хмару зайшов,
Що ти вже до мого двору
Шляху не знайшов?
Та як з нею, не зі мною
Будеш ти в журбі —
Я веселкою ясною
Засвічу тобі.

На фото: композитор Олександр Білаш

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #14 за 04.04.2014 > Тема "Душі криниця"