Версiя для друку Обговорити в форумi

Шановна редакціє "Світлиці", чого ж ти мовчиш? Бачиш, що знову в Криму про нас і про мову нашу рідну пишуть! "Желто-блакитные и бесцветные депутаты сразу же позаботились о том, чтобы насильственная украинизация шла своим чередом... Цинизм налицо и налицо полное извращение Европейской хартии в духе бандеровской ментальности". Це травнева "Крымская правда". А заголовки які: "Нечего на зеркало пенять, коли рожа крива" - це у відповідь на спробу групи українських патріотів притягти до суду редактора "Крымской правды" М. Бахарєва за те, що стверджував у своїй газеті, що, мовляв, такої нації, як українська, і мови такої в природі не існує.
Дорогі світличани, та маймо спокій! Не вперше це і не востаннє - хоча б Валуєвський циркуляр згадаймо. Не гоже нам опускатися до рівня "кривляння рожами" - ми ліпше опублікуємо матеріали, які ще раз засвідчують, що мова наша співуча жива, що вона кріпне, розвивається - уже на електронних носіях наші словники! Оце, напевне, найбільше й дошкуляє тим, хто бігає довкола каравану.
А він, знай собі, іде...

УКРАЇНСЬКА МОВА ОТРИМУЄ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ СТАТУС

Виступ Голови Верховної Ради України Володимира ЛИТВИНА на презентації лазерного диска "Словники України"
Поважне зібрання! Буквально кілька днів тому ми з вами зустрічалися під час роботи Інтелектуального форуму України. Сьогоднішню презентацію можна розглядати як його логічне продовження, адже саме мова є життєдайним джерелом інтелекту, а їхній зв'язок - одвічний і нерозривний.
По-перше, мені дуже приємно, що саме Національна академія наук демонструє сьогодні справді інноваційні і навіть унікальні наукові розробки в такій, здавалося б, архаїчній і консервативній до технологічних проривів ділянці, як мова. По-друге, ми зустрічаємося напередодні проведення парламентських слухань про функціонування української мови в Україні, які відбудуться 12 березня цього року і стануть, хочеться в це вірити, зацікавленою і професійною розмовою про сучасні шляхи розвитку української мови.
Знайомство з лазерним диском "Словники України" переконливо доводить масштабні і невичерпні можливості і мови, й інтелекту.
Вперше за всю історію вітчизняного мовознавства українська мова отримує свій технологічний статус - абсолютно рівноцінний з іншими мовами світу. Звичайно, цьому передувала багатолітня самовіддана праця наших учених-мовознавців, що увінчалася створенням цілісного ряду словників і словникових систем.
Саме на їх ґрунті й постав презентований сьогодні лазерний диск, а в недалекому майбутньому з'являться нові комп'ютерні словники та лінгвістичні системи.
Можна стверджувати, що цим електронним словником в Україні започатковано нову наукову галузь - лінгвотехнологію, здобутки якої матимуть принципові наслідки для розвитку нашої державності та інтелектуального потенціалу українського народу.
Судіть самі: у презентованому лазерному дискові "Словники України" на реєстрі близько 152 тисяч лексичних одиниць, зінтегровано функції побудови повної парадигми для повнозначних відмінюваних частин мови (всього це становить близько трьох мільйонів слів), транскрипції, фразеології, синонімії, антонімії.
Звичайно, кількісні критерії обговорюваного сьогодні словника ще не відповідають своїм західним аналогам, але вже неспівмірні з можливостями словників, підготовлених за традиційною технологією на паперових носіях.
Ця робота є фундаментом для створення системи автоматизованого перекладу з української на шість світових мов - англійську, німецьку, французьку, іспанську, російську, турецьку, і відповідно - зворотного перекладу та цілого ряду інтелектуальних систем опрацювання мови: семантико-синтаксичних аналізаторів, систем автоматичного редагування, безклавіатурного введення інформації тощо.
Сьогодні українська мова за своїми словниками має вихід менш ніж на 20 мов світу, тоді як російська, наприклад, - на 130.
Тому росіяни вже розробляють програми оптичного розпізнавання текстів, останні версії яких працюють з понад 170 мовами світу. Відтак, і лазерний диск "Словники України", і наступні кроки з розвитку національної словникової бази забезпечують гідний технологічний статус української мови у світовій мовній ієрархії і, без перебільшення, є однією з необхідних умов мовної інтеграції України до Європейського союзу.
Цей диск - справді інноваційна праця на вищому світовому рівні, здійснена на стику двох різних, на перший погляд непоєднуваних, галузей, а саме - мовознавства і технології.
Нині людська мова починає стрімко набувати технологічного статусу. Отже, кожен народ, який не бажає залишитися на узбіччі науково-технологічного прогресу, мусить сам подбати про розвиток своїх лінгвістичних технологій. Це особливо стосується нас, українців, - ніхто за нас цього не зробить.
В епоху формування інформаційного суспільства сфера комп'ютерних технологій набуває дедалі більшої ваги та значення. Саме інформатика є найбільш привабливою для молоді галуззю діяльності, саме тут є найбільший простір для науково-технологічного прогресу, для застосування своїх здібностей і талантів.
Але й пересічному, так би мовити, користувачеві комп'ютера необхідний авторитетний, і бажано - нормативний, вбудований довідник з мовних питань. Тому електронний словник, презентований тут, є працею більш ніж актуальною.
З особливою приємністю і вдяч-ністю розробникам хочу зазначити, що всі органи державної влади, а також українські школи, які отримали 10 тисяч примірників цього лазерного диска, тим самим одержали надійний дороговказ в офіційному діловодстві та освітянській практиці.
Сподіваюся, що від спілкування з цим словником рівень володіння рідною мовою, а за підсумками останнього Всеукраїнського перепису населення майже 70% опитаних визнали своєю рідною мовою саме українську, відчутно зросте, причому, природним шляхом, без "вольових рішень" згори. В цьому мене особливо переконала зустріч із студентською молоддю у м. Рівному.
Такий, справді академічний, підхід до справи на фоні часто-густо спекулятивних заяв і рішень з так званого мовного питання в Україні створює дієвий і ефективний інструмент у виробленні та реалізації мовної політики держави, посилює інформаційну безпеку України.
Тому, хочу запевнити в цьому всіх присутніх, саме ці напрями академічного мовознавства залишатимуться й надалі в полі зору Верховної Ради, отримуватимуть необхідне сприяння та підтримку.
"Голос України", № 43, 6 березня 2003 р.

У КИЄВІ НАГОРОДЖЕНО ПЕРЕМОЖЦІВ ТРЕТЬОГО МІЖНАРОДНОГО КОНКУРСУ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ІМЕНІ ПЕТРА ЯЦИКА

Урочистості з нагоди завершення ІІІ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика відбулися в Національному академічному театрі опери та балету імені Т. Г. Шевченка.
Конкурс тривав понад півроку, розпочавшись 9 листопада - в День української мови та писемності - на батьківщині Лесі Українки на Волині. Метою змагання, як зазначалося в наказі міністра освіти і науки України Василя Кременя, є "сприяння утвердженню державного статусу української мови, піднесення її престижу серед учнівської молоді та виховання пошани до культури і традицій українського народу".
У ІІІ Міжнародному конкурсі, що носить ім'я українського мецената Петра Яцика, змагалися понад 5 мільйонів школярів, учнів професійно-технічних училищ, технікумів, коледжів, студентів вищих навчальних закладів, а також молодь української діаспори зі США, Канади, Польщі, Росії та інших країн. В урочистій церемонії нагородження призерів взяли участь заступник Голови Верховної Ради України Олександр Зінченко, міністр освіти і науки України Василь Кремень, президент Освітньої фундації Петра Яцика Надія Яцик, гості свята.
"У час інтенсивного творення Української держави роль української мови є визначальною в культурному розвитку нації та збереженні для наступних поколінь інформації про набутки українського народу. А такий конкурс є відчутним кроком в розбудові суспільства і держави", - зазначив у своїму виступі Олександр Зінченко. Вітаючи переможців конкурсу, міністр освіти і науки Василь Кремень наголосив, що "проголошена Конституцією державною українська мова повинна справді стати такою в усіх регіонах України і серед усіх верств українського народу".
Нагороди отримали 30 школярів, які вибороли перше -третє місця у всіх вікових номінаціях (2 - 11-ті класи), 5 студентів, котрі вибороли перше місце по п'яти рівнях акредитації, та 10 вчителів, учні яких зайняли перші місця у загальнонаціональному етапі конкурсу. 5 школярам і студентам було вручено заохочувальні премії.
Конкурс профінансовано Освітньою фундацією Петра Яцика, до якої долучилося понад 200 меценатів із Канади, США, Австралії, Франції, а також України. Це, зокрема, - АБ "Експрес-Банк", АТ "Фармацевтична фірма "Дарниця", Всеукраїнське об'єднання "Держава".
"Українські меценати мають об'єднати зусилля, щоб забезпечити українській мові належний розвиток, бо мова - то є місто, до будування котрого кожна людина повинна додати свою цеглинку", - заявила на церемонії нагородження Надія Яцик - президент Освітньої фундації Петра Яцика.
(УКРІНФОРМ).

Резонанс
Чи не забагато "мовного вітаміну"?
Шановний пане редакторе!
На жаль, я не побачила свого відгуку на лист Катерини Русенко "Чи не забагато вітаміну "С"?", надрукований у вашій газеті вже давненько. Може, він загубився? Пишу ще раз, сподіваючись, що цього разу ви знайдете можливість надрукувати й мої думки.
Мене завжди турбувало питання: чому в Україні російська мова має бути державною? Чому депутати Верховної Ради замість того, щоб вирішувати важливі економічні проблеми, задурюють голови громадянам України необхідністю зробити російську мову державною? І чи не під впливом таких "горе-політиків" Катерина Русенко "плаче", що українська мова "ріже" їй вуха?
Я ровесниця Катерини, але такі думки, як у неї, не приходять у голову. Мені завжди здавалось, що так розмірковують дорослі, втомлені буденними проблемами. Адже моє покоління має своє обличчя, і це обличчя не пристосуванки до умов (як звучить у листі Катерини), а обличчя гордого будівничого великої держави.
Уже багато днів лист Катерини не дає мені спокою. Спочатку я страшенно розсердилась на неї: хто дав право цій дівчині заявляти від імені молодого покоління, що вона - майбутнє держави? Адже її лист ясно вказує на те, що вона абсолютно байдужа до того, буде ця держава існувати чи ні. Але згодом я пожаліла Катерину: вона стільки сил, здоров'я, часу вклала у вивчення української мови, стала переможницею всіляких конкурсів, а визначитися, задля чого все це робила, так і не змогла. Бо її пояснення, що треба вчити державну, тому що "без неї - нікуди", - це дикість.
Я ж особисто горда тим, що я українка. У нашій сім'ї свято зберігаються традиції мого народу, спілкуємось ми українською, але разом з тим поважаємо мови й традиції росіян та кримських татар. Мабуть, як і Дмитро Павличко, я націоналістка, тому що у цьому понятті бачу гордість абсолютно кожного народу за приналежність до своєї нації. На жаль, Катерина не може гордитись ні Україною, ні Росією, бо "співає з чужого голосу". Катерино, схаменися!
Марина ОСАДЧА, 16 років.
с. Ромашкіне Сакського району.
* * *
Я вважаю, що української мови, так само як і інших мов, не може бути "забагато". Мова - це найвеличніший дар, котрий дається людині від її народження і до кінця днів. Мовою потрібно захоплюватись, її треба відшліфовувати, щоб не соромитись нею розмовляти. Мені здається, що Катерина Русенко, пишучи свого листа, сама не розуміла, що пише. Спочатку вона захоплюється українською мовою, а потім каже, що та їй набридла. Я гадаю, що цим самим Катерина ганьбить себе як людину та й весь український народ. Якщо ти живеш в Україні, то повинен знати українську мову, бо чомусь в Росії не розмовляють турецькою. І я ще жодного разу не чув, що якомусь народу набридло чи стало забагато його мови. Я думаю, що Катерині треба було не писати цю нісенітницю, а хоч би промовчати...
Роман МОРОЗ, школа № 15, м. Євпаторія.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #23 за 06.06.2003 > Тема "Урок української"