"Кримська Свiтлиця" > #15 за 16.09.2011 > Тема "З потоку життя"
#15 за 16.09.2011
МИТТ╢ВОСТ╤ СЕРЦЯ
У творчост╕ ╓ одна властив╕сть, яка ╕стотно в╕др╕зня╓ ╖╖ в╕д ╕нших вид╕в д╕яльност╕ людини. Митц╕ художнього слова, живопису, музики створюють такий ╕нтелектуальний продукт, який за законами краси ╕ зм╕сту, нав╕ть без самого автора, з ╕ндив╕дуального ста╓ надбанням нац╕╖, кра╖ни ╕, перетнувши ╖╖ меж╕, здобува╓ планетарне визнання. В╕домого кримськотатарського поета, заслуженого д╕яча мистецтв Укра╖ни Юнуса Кандима не стало 20 березня 2005 року, а у Всеукра╖нському ╕нформац╕йно-культурному центр╕, де в╕н працював останн╕ чотири роки, по╓днуючи свою творчу ╕ видавничу роботу з викладацькою на факультет╕ кримськотатарсько╖ ╕ турецько╖ ф╕лолог╕╖ в Кримському ╕нженерно-педагог╕чному ун╕верситет╕, кожного року на початку вересня з нагоди р╕чниц╕ його народження (народився майбутн╕й поет 4 вересня 1959 року в с. Аккурган╕ Аккурганського району Ташкентсько╖ област╕ Республ╕ки Узбекистан) в╕дбува╓ться л╕тературний веч╕р. Цього разу на нього прийшли т╕, хто знав ╕ працював поруч ╕з ним ще в юност╕, колеги, учн╕, при╖хала з Туреччини донька Хат╕дже, яка навча╓ться в ун╕верситет╕ Анкари. Фрагментом першо╖ поеми Юнуса Кандима «Л╕си шумлять» з його першо╖ зб╕рки поез╕й «Ти на море схожа», що вийшла друком у 1988 роц╕, ведучий зустр╕ч╕ у л╕тературн╕й в╕тальн╕ В╤КЦ, заслужений артист Автономно╖ Республ╕ки Крим Аркад╕й Вакуленко почав розмову про поета, для якого слово було головним робочим ╕нструментом, науково-стил╕стичним засобом ╕ площиною для засво╓ння ╕стор╕╖ ╕ культури кримських татар, л╕топису сьогодення ╕ ф╕лософських роздум╕в в╕ршованими строфами про майбутн╓, Про серцю дорогий п╕востр╕в, Про наш Сиваш ╕ наш Салг╕р, Про моря лазуровий прост╕р, Про синь ╕ зелень Кримських г╕р. ╤з студентськими поез╕ями випускником в╕дд╕лення кримськотатарсько╖ мови ╕ л╕тератури Ташкентського державного педагог╕чного ╕нституту ╕м. Н╕зам╕ Юнус прийшов у редакц╕ю республ╕кансько╖ кримськотатарсько╖ газети «Лен╕нський прапор». - Ми працювали в одному в╕дд╕л╕, - згаду╓ поет Абляз╕з Вел╕╓в. - Наш╕ столи стояли поряд, ╕ я бачив, як в╕н освоював клав╕атуру друкарсько╖ машинки, готуючи в номер листи читач╕в ╕ свою першу статтю, як не приховував радост╕ в╕д ╖х публ╕кац╕╖ в газет╕. Пот╕к лист╕в у редакц╕ю став ще б╕льшим п╕сля опубл╕кування в 1988 роц╕ у газет╕, а в 1989-му – в журнал╕ «З╕рка» кримськотатарською мовою поеми «Л╕си шумлять». Читач╕ надсилали молодому автору сво╖ в╕дгуки ╕ враження в╕д прочитаного, а як онуку вчителя Та╖ра Умерова, головного героя твору (д╕дуся), - особист╕ спогади про роботу поруч ╕з ним, зустр╕ч╕ на педагог╕чних конференц╕ях ╕ сем╕нарах. Цей усп╕шний л╕тературний дебют з розмахом на поетичний тв╕р великого формату, який торкнувся серцевих струн ус╕х кримських татар у депортац╕╖, Юнус Кандим продовжив розвивати, наповнюючи новим зм╕стом, та експериментувати з в╕ршованою формою у наступних поез╕ях. За фотозн╕мками свого азербайджанського друга Решада Меджида про ╖хн╓ перебування на Апшерон╕ – п╕востров╕, де розташоване м╕сто Баку, в╕н створю╓ поему «На берегах Хозару» (так азербайджанц╕ називають Касп╕й) у форм╕ тринадцяти в╕ршованих св╕тлин. У них в╕н розм╕ркову╓ про вза╓мосхож╕сть поета ╕ фотографа. Якщо фотограф ув╕чню╓ зовн╕шню мить людського життя, яко╖ б╕льше не буде, то в╕рш – мить у серц╕ поета, яка вбира╓ в себе шляхи, моря, смуток, радощ╕, сльози, добро ╕ зло, гр╕х ╕ справи всеблаг╕ нашого Всесв╕ту. - В╕д св╕тлин, як╕ ти над╕слав мен╕, в╕╓ духом ╕стор╕╖, - пише Ю. Кандим у лист╕-в╕дпов╕д╕. - А я адресую тоб╕ сво╖ св╕тлини – зазн╕мкован╕ мо╖м серцем мит╕, назавжди неповторн╕ мит╕: М╕цн╕ ми, непоборн╕, нездоланн╕, - ╤ крила наших доль – у розгортанн╕. Ми – велетенськ╕ корабельн╕ сосни, Що вкоренились м╕ж згромаддя скель. Ми – н╕жн╕, а проте ст╕йк╕ у бур╕, - Прозоросерд╕ й чист╕, мов кришталь... Цей творчий пер╕од Баку – С╕мферополь дату╓ться груднем 1989 – травнем 1990 року. А в 1997 роц╕ у Ки╓в╕ була видана двома мовами – кримськотатарською та укра╖нською - друга книга поета «Жовта мить», третя «Нитка над╕╖» (кримськотатарською мовою) – у 2001 роц╕ в С╕мферопол╕. Пишучи в жанр╕ в╕зуально╖ ╕ зорово╖ поез╕╖, Ю. Кандим в╕дродив так╕ його види, як пал╕ндром ╕ акров╕рш. Наприклад, акров╕рш останн╕й раз до нього був написаний кримськотатарським поетом Ю. Тем╕ркая в 1938 роц╕. Сп╕льно з ки╖вським поетом М. М╕рошниченком Ю. Кандим п╕дготував до друку три томи антолог╕╖ кримськотатарсько╖ л╕тератури: поез╕╖ – «Окрушина сонця» та прози – «Молитва ласт╕вок», як╕ вийшли вже п╕сля його смерт╕. В╕н написав понад тридцять наукових статей, у тому числ╕ науково-публ╕цистичний нарис «Курултай: як це було» ╕ монограф╕ю про першого голову кримського уряду Кримсько╖ Демократично╖ Республ╕ки (1917–1918 рр.) Н. Челеб╕джихана «Не заросте травою поле бою...», ╓ укладачем ╕ редактором майже двадцяти художн╕х, науково-популярних книг, п╕дручник╕в, навчальних пос╕бник╕в ╕ словник╕в. Творчу спадщину Ю. Кандима складають також переклади кримськотатарською мовою твор╕в укра╖нських, рос╕йських, б╕лоруських, узбецьких, азербайджанських, казахських, каракалпацьких поет╕в ╕ проза╖к╕в. В╕н брав участь у багатьох конференц╕ях, симпоз╕умах, як╕ проводилися в Туреччин╕, Румун╕╖, кра╖нах СНД. Його зусиллями повернуто в культуру кримськотатарського народу творч╕сть великого роман╕ста тюркського св╕ту, який живе у Велик╕й Британ╕╖ ╕ пише турецькою мовою, кримського татарина за нац╕ональн╕стю Дженг╕за Дагджи. У пер╕од з 1992 до 2001 року Ю. Кандим переклав п’ять його роман╕в. На початку 2005 року в╕н прив╕з ╕з Лондона дев’ять касет ╕з записами розмов ╕з Д. Дагджи. - Треба розшифрувати, - сказав в╕н. Не встиг. Смерть, про яку в╕н, за словами А. Вел╕╓ва, у художньому трактуванн╕ написав найб╕льше з кримськотатарських поет╕в, ╕ в його власну долю внесла чорн╕ корективи. - Можливо, тепер за батька виконають цю роботу сини Тимур та Ем╕р, як╕ вже зак╕нчили ун╕верситети? – висловив в╕н сво╓ припущення-побажання. Такий досв╕д роботи з арх╕вом поета вже ╓ у с╕м’╖. У 2009 роц╕ вийшла друком кримськотатарською мовою книга Ю. Кандима «Нема╓ сну в очах», в як╕й опубл╕ковано його опов╕дання, в╕рш╕, п╕сн╕, л╕тературн╕ статт╕ ╕ спогади, що знаходилися в рукописах, та фотограф╕╖. ╥╖ уклала його дружина Сабр╕╓ Кандимова, пров╕дний редактор редакц╕йно-видавничого в╕дд╕лу В╤КЦ. Юнус Кандим з╕брав майже весь втрачений за роки депортац╕╖ кримськотатарський фольклор, був знавцем хансько╖ поез╕╖. А коли йому одного разу в Л╕з╕ кримськотатарських ж╕нок висловили зауваження, що сучасн╕ поети мало в╕рш╕в присвячують ж╕нкам, в╕н заперечив: це не так. А для п╕дтвердження сво╖х сл╕в наступного разу прин╕с великий список тако╖ л╕тератури. З книжковим фондом Кримськотатарсько╖ республ╕кансько╖ б╕бл╕отеки ╕м. ╤. Гаспринського поет працював щодня. ╥╖ прац╕вники згадують, як на кожне запитання, яке б йому не поставили, в╕н, знявши окуляри, завжди давав об╜рунтовану вичерпну в╕дпов╕дь. Коли у заклад╕ започаткували проведення конкурс╕в дитячо╖ творчост╕, Ю. Кандим написав Положення про нього, а пот╕м багато рок╕в за ╕ншим його творчим проектом в╕в молод╕жний поетичний клуб «╤льхам» («Натхнення»). Учасник клубу - талановитий молодий поет Сейран Сулейман, його нин╕шн╕й кер╕вник Шер’ян Ал╕, мистецтвознавець Ельм╕ра Черкезова згадували, як, очолюючи Фонд кримськотатарсько╖ культури, Ю. Кандим реал╕зував один ╕з масштабних нац╕ональних проект╕в – Дн╕ кримськотатарсько╖ культури в Ялт╕. Так зд╕йснилася ╕ його давня власна мр╕я: на берез╕ Чорного моря, яке в╕н так любив ╕ якому присвятив багато поетичних рядк╕в, його р╕дною мовою звучали поез╕╖, п╕сн╕, ставилися спектакл╕, експонувалися живописн╕ полотна ╕ вироби майстр╕в нац╕онального декоративно-прикладного мистецтва. ╤ сам в╕н в той момент у сво╓му довгому чорному пальт╕ з в╕дчуттям гордост╕ за св╕й народ декламував на набережн╕й: Благословен я, Чорномор’я син, Бо маю материзну ╕ в╕тчизну. Не кожен ╕з л╕тератор╕в ╕ за с╕мдесят рок╕в життя зможе зробити ст╕льки, ск╕льки, за словами голови Сп╕лки кримськотатарських письменник╕в Р╕зи Фазила, встиг за сво╖ сорок п’ять Юнус Кандим, хоч сам автор уже на той час класично╖ поез╕╖, що вивчалася у школах ╕ вищих навчальних закладах, оц╕нював сво╖ заслуги скромн╕ше: ╕ в╕рш╕ були для нього лише хоб╕, ╕ текст╕в для п╕сень ще написано мало, ╕ л╕тературознавчу публ╕цистику треба видати окремою книгою. В╕н був у сво╓му близькому оточенн╕ джерелом оптим╕зму ╕ житт╓рад╕сност╕, а для свого народу – людиною-всесв╕том, космосом. З ╕скринки, що гор╕ла в ньому, продовжують св╕тити сьогодн╕ промен╕ глибоко╖ ф╕лософсько╖ думки мислителя, мистецтва досконалост╕ художнього слова ╕ звучати в п╕снях музикою серця. Валентина НАСТ╤НА
На фото: Юнус Кандим.
"Кримська Свiтлиця" > #15 за 16.09.2011 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9356
|