Версiя для друку Обговорити в форумi

На півострові зареєстровані сотні періодичних видань, які друкуються не лише російською мовою (їхня кількість переважає), але й мовами етнічних груп. Цікаво, якою є кримська преса в очах молоді? Які існують, в її розумінні, відмінності між патріотичними та національними виданнями? Тому я і вирішила звернутися до студентів-журналістів (ТНУ ім. В. І. Вернадського), яким скоро доведеться працювати в ЗМІ, щоб дізнатися, що вони взагалі думають про кримське інформаційне поле.
На жаль, першокурсники виявилися абсолютно байдужими не тільки до поставленого питання, але й, зокрема, до всієї преси півострова. Як з'ясувалося, студентів такі питання, пов'язані з патріотичністю, втомлюють, бо це не цікаво для них. Матимемо надію, що вони переростуть свою байдужість до оточуючого їх суспільного життя. От як, наприклад, відповіла Даша Т. про своє ставлення до кримської преси, яка висвітлює проблеми національностей, що проживають на півострові: "Ця преса призначена для тих, хто цим цікавиться. А мені, вибачте, це не цікаво".
А що здебільшого читають старшокурсники, чи задовольняє їх зміст кримських газет? Найскладнішим для студентів журфаку було визначитись з напрямком публікацій в національній пресі. Яке видання вони вважають патріотичним і що вкладають в це поняття?

Катя (ІІ курс): "Патріотичними є видання кожної етнічної групи в Криму для неї ж самої. А на півострові проживає чимало людей різних національностей. Напри-клад, для кримських татар - газета "Голос Криму". Під національними виданнями я розумію такі, які виходять українською мовою, тобто державною. В Криму - це "Кримська світлиця", яку я хоч і не читаю, проте знаю, що продають її лише в трьох - чотирьох місцях у Сімферополі. У нас в Криму є окремі видання, які, маючи визначене коло читачів, не хочуть його розширювати, ведучи різку шовіністичну політику. Я, та й, зрештою, мене підтримають багато хто з молодих, не вбачаю в цьому сенсу. Потрібно не виокремлювати будь-які з національностей, а навпаки, співіснувати, співпрацювати - це характерно для нашого півострова".

Ася (ІІІ курс): "В Криму майже всі видання патріотичні, тільки окремі російськомовні виступають за "чистоту" своєї, на їхню думку, єдиної нації. Бо, на мій погляд, патріотизм - це стан душі, а націоналізм - громадський рух за чистоту нації. "Кримську світлицю" зараховую до національних видань патріотичного характеру, проте не до націоналістичних. "Голос Криму" - патріотичне видання для кримських татар".

Сашко (ІІІ курс): "В Криму всі видання, напевно ж, політичні, окремі - національні для кожної окремої народності, що проживає в Криму. Багато газет складаються на 90 відсотків з нудних статей, що дуже важко читати, я такі газети називаю "пенсіонерськими". От "Кримську світлицю" можна віднести до національних видань, бо друкується вона українською мовою, і тому, напевне, їй дуже складно існувати в Криму".

Настя (ІV курс, заочниця): "Ні патріотизм, ні націоналізм я не поважаю, тому для мене особливої різниці немає. Щодо кримських газет, то складається таке враження, що деякі з них розраховані на осіб лише пенсійного віку. Про "Кримську світлицю" чула. На мою думку, вона - це слабка спроба комусь щось протиставити".
Як не дивно, багато хто зі студентів взагалі нічого не знає про існуючі в Криму видання, навіть про тиражні, відомі. Тому й виходить, що на жодне питання не було дано серйозної відповіді, окрім "не знаю" та "не читаю". Ось найтиповіший приклад:

Діма (ІІ курс): "Я не читаю кримських видань взагалі, нудно і нецікаво"...

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #16 за 18.04.2003 > Тема "З потоку життя"