Версiя для друку Обговорити в форумi

Історія Всеукраїнського інформаційно-культурного центру в м. Сімферополі склалася непросто. Довгі роки він діяв швидше формально, ніж реально, а кримські українці відверто заздрили севастопольцям, у яких ситуація склалася дещо по-іншому, та росіянам. Останні півтора року ВІКЦ очолює Владислав Енверович Єрмаков – впродовж тривалого часу беззмінний голова Кримського осередку УРП «Собор», який нині через перенавантаження склав свої керівні партійні повноваження.
Про життя ВІКЦу сьогодні – моя розмова з Владиславом Єрмаковим та завідувачем культурно-освітнього відділу, заслуженим працівником культури України Богданом Безкоровайним.

– Владиславе Енверовичу, у якому стані ви прийняли ВІКЦ від попередньої керівниці і яким він є сьогодні?
– На жаль, на початок 2008 року Центр не мав своєї ніші в громадсько-політичному просторі Криму. Київське керівництво наголошувало на незадовільній інформаційній складовій в його роботі. Ми одразу ж врахували це зауваження. Відкрили свою ВЕБ-сторінку, налагодили стосунки зі ЗМІ, а саме: з газетами «Кримська світлиця», додатком до «Крымских известий» – «Кримський діалог», «Голосом Крыма», хоча останню приваблює переважно кримськотатарська тематика. А ось кримськотатарський телеканал АТР час від часу готує україномовні передачі, тут цікавляться поглядом на проблеми сьогодення саме української спільноти. Кримчани могли побачити, зокрема, україномовну передачу, підготовлену Богданом Безкоровайним до річниці гетьмана Мазепи, де її герой поставав у нетрадиційному ракурсі – як культурний діяч, дипломат, меценат. Взагалі стосунки з ДТРК «Крим» поліпшилися. Телеглядачі вже добре знайомі з позицією В. Кисельова, О. Родивілова, А. Мальгіна та їм подібних, є попит і на інші думки. «Чорноморку» цікавлять виключно культурологічні сюжети, але вона – теж важливе для нас джерело поширення інформації.

– Це й не дивно, адже слово «культура» міститься і у назві самого Центру…
– Так. Наше головне завдання – діяльність, пов’язана з розвитком української національної культури та посіданні нею гідного місця в поліетнічному просторі Криму. У нас на півострові рекордна кількість етнічних груп, і деякі з них мають по кілька товариств. Тож хоча на передньому плані залишається відродження і розвиток української культури, ми не забуваємо й про потреби інших народів. Тісно співпрацюємо з асоціацією національної єдності (керівник Володимир Олексійович Кім). А деякі традиційні для нас заходи завжди підтримуються Рескомітетом у справах міжнаціональних відносин і депортованих громадян.
Щоосені подією для дітей і молоді стає фестиваль «Україна – мати». Тут лунають вірші і пісні про Україну. А перемагають, як правило, вихованці Алли Петрової. Та й останній фестиваль «Пісня – душа народу» відкрили і завершили українці. Українському культурно-етнографічному центру Пожарського Будинку культури, який представляв ансамбль «Барвінок» (керівник Любов Грицишина), в. о. голови кримського осередку УРП «Собор» Володимир Кунцов навіть подарував відеомагнітофон, що був їхньою давньою мрією.
Владислав Єрмаков розповів також про постійні зв’язки Центру з українськими школами, а на моє запитання, чи змінюється з часом ставлення кримчан до української мови і взагалі українства, прокоментував ситуацію так:
– З боку пересічних громадян спостерігаються значні позитивні зрушення. Хіба не показник цього той факт, що НВК «Українська школа-гімназія» щойно набрала 4 українські перші класи по 30 учнів, а у школі № 43 сформовано 3 перші українські класи? Ми постійно відвідуємо україномовні навчальні заклади з культурною програмою та подарунками.
А ось що стосується кримської влади, тут ситуація зовсім інша. До всього українського у неї негативне ставлення. Влада залишається на позиціях російськомовної резервації в АРК. Вона не хоче випускати зі своїх рук те, що надбала за роки незалежності. Але утримувати свої позиції стає дедалі важче.
Нещодавно мене вразив виступ депутата ВР АРК Григорія Іоффе, коли той зустрічався в Сімеїзі з молодими українськими політологами. Молодь закинула йому, що кримська влада не зорієнтована на українську ідею і перебуває на проросійських позиціях. Тоді голова Постійної комісії ВР АРК мандатної, з депутатської етики та з організації роботи ВР і ЗМІ не витримав і почав говорити «правду», тобто те, що він насправді думає. Дісталося на горіхи і Українській гімназії, і ВІКЦу, а «Кримська світлиця» з «жалюгідним» тиражем була репрезентована ним як «попрошайка» з постійно простягнутою рукою. Даруйте, але «Світлиця» не просить, а вимагає належної державної уваги до проблем українськомовного інформаційного простору. І пропонує, зокрема, й кримській владі долучитися хоча б до видання додатка до «КС» – єдиної українськомовної кримської дитячої газети «Джерельце». Але знаю, що ось уже півроку ніякої допомоги з кримського бюджету «Джерельце» не отримує. Жодної копійки!
Боляче було спостерігати такі прояви ксенофобії у, здавалося б, поважної і авторитетної в Криму людини. «Крымчанам снятся русские сны», – зауважив депутат. Але ж далеко не всім. Тож навіщо узагальнювати?
Розповіли гості «Кримської світлиці» і про видавничу діяльність Центру. Нещодавно ВІКЦом видана збірка творів обдарованих школярів «Мої перші рядочки». А Богдан Безкоровайний щиро опікується поширенням музичної професійної культури. Його стараннями вже підготовлено для публікації другу науково-дослідну збірку з творчої спадщини Василя Безкоровайного. Минулого року відбулася презентація фортепіанних сонат цієї непересічної людини.
Зростає і кількість виставок, організованих ВІКЦом. Свої роботи виставляють художники, фотомайстри, фахівці з декоративно-прикладного мистецтва. Та чільне місце належить все ж таки вишивці. Особливе враження на відвідувачів справила виставка українського рушника з колекції о. Віктора Гуменюка, настоятеля сімферопольської греко-католицької церкви, що проводилася на честь Великодня. Традиційними вже стали конкурс «Кримська красуня» та заходи, пов’язані з відображенням національних традицій в національному костюмі. Як зазначив Владислав Енверович, сьогодні в моді – національний колорит. Його елементи охоче використовуються як у святковому, так і у буденному вбранні. У Тернополі молодь навіть вирішила, що замість білої випускної сукні дівчата в цей урочистий день одягатимуться в національний одяг. Тож у Всеукраїнському інформаційно-культурному центрі всіляко сприяють такому підходу.
Але, як вважає керівник ВІКЦу, його можливості ще далеко не вичерпані. Багато в чому перешкоджає «зовнішній» фактор. Це – тісне, вологе, напівпідвальне приміщення, де немає ні виставкового залу, ні навіть можливості зібрати разом увесь колектив, не кажучи про гостей. Вже давно є постанова Кабінету Міністрів про забезпечення ВІКЦу власними квадратними метрами та пристойними умовами для існування. Але кримський Радмін вирішувати доручення не поспішає. Сьогодні у керівництва Центру вже склалася вимушена традиція – підшуковуючи вільне приміщення, фотографувати його і надсилати кримській владі. У влади – теж своя традиція. Відмовляти. Бо будь-яке пристойне приміщення легко знаходить грошовитого господаря. Схоже, оця своєрідна «фотосесія» закінчиться ще не скоро. Тепер пропозиції готуватимуться у двох примірниках – один комплект надходитиме до Києва. У такий спосіб Кабінет Міністрів України бажає полегшити ВІКЦу ці виснажливі пошуки «домівки», аргументовано рекомендуючи кримським урядовцям придатні варіанти для розташування Центру.
Бо, хоча Владислав Єрмаков і знайшов спільну мову з усіма національними товариствами, у тому числі російськими культурними організаціями, та це не стало визначальним для тих, хто з високих трибун говорить про «процвєтаніє в єдінствє», але віддає перевагу «почуттю ліктя» як протиконкурентному засобу.

Тамара СОЛОВЕЙ.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #26 за 26.06.2009 > Тема "З потоку життя"