Версiя для друку Обговорити в форумi

ОБЛИЧЧЯ ВЛАДИ

Доля сім’ї Погребенків, що склалася на диво трагічно (троє її членів загинули від туберкульозу), продовжує залишатися у фокусі нашого зору. Звернувшись в Представництво Президента, внаслідок його турботи ми одержали листа з Сімферопольської міськради від начальника управління з питань квартирного обліку і розподілу житла Ольги Бородіної, яку Зінаїда Погребенко вважає головною винуватицею того, що, простоявши 16 років у квартирній черзі, вони так і не одержали житло, де була б можливість ізолювати її хворого чоловіка.
У копії листа та ж сама Ольга Бородіна запросила її на прийом. А згодом і за адресою вул. Училищна, 9, прийшла комісія оглянути теперішні умови життя Зінаїди Петрівни з двома внуками, теж інфікованими на туберкульоз.
Господиня (втім, не зовсім і господиня, бо власність на це приміщення (своє розвалилося) вона має доводити через суд, незважаючи на те,
що належало воно матусі Зінаїди і не є спірним) довідалась від представників міськвиконкому, що не такі у неї вже й критичні умови життя, і, якби вирубати виноградний кущ, стало б навіть трохи світліше, а центр міста для багатьох - рожева мрія.
Але Зінаїда Петрівна, яка щодня омиває цю "мрію" сльозами, чекала не втіхи, а конструктивної розмови.
І таки дочекалася: їй запропонували зібрати всі довідки про хворобу та передчасну загибель членів її сім’ї та вирішити питання з власною пропискою, а потім з усім цим звернутися в міськвиконком для відновлення черги (вже на її ім’я, а не померлого чоловіка).
Тобто, найгірші мої припущення про те, що "немає людей - немає проблем", поки що не підтвердилися. І насправді ж ось внучок Ваня - в день, коли я завітала востаннє до цієї родини, йому виповнилося 7 років - веселий, гомінкий. Сергійко виглядав значно дорослішим - має навіть мобільник. Бабуся Зіна робить все, щоб дітлахи менше відчували своє сирітство. А ще більше - аби не заворушилася в їхніх легенях жахлива хвороба, що вже звила там собі кубельце. Адже вона так полюбляє порох, вологість, плісняву, від чого в квартирі практично задихаєшся.
А не приведи, Господи, захворіти по-справжньому, то хто ж його знає, чи вийдуть з дітлахів "ідеальні" хворі, чи успадкували вони від дідуся, матері і дядька оті негативні риси, що дуже детально описуються в листі міністра охорони здоров’я АРК Сергія Донича. Ідея така: "лікувався нерегулярно", "хіміопрофілактику одержувала неакуратно", "лікування самовільно перервала" тощо.
Чесно кажучи, цього листа ми взагалі не очікували - така була воля заступника Постійного Представника Президента України в АРК В. Пробий-Голови. Бо знаємо: коли лікуватись доводиться все життя і роками лежати в лікарні, тут будь-яка жива душа може збунтуватися: адже і харчування в стаціонарі одноманітне, і ліки дуже токсичні - іноді ускладнення дошкуляють більше за саму хворобу, а до того ж, туберкульоз сьогодні сприймається рядовими громадянами майже як проказа, треба маскуватися.
А в молодості хочеться жити, попри все, як живуть інші. Тому лист, який ми одержали від міноздорову, для нас - не свідчення того, що ці люди самі підписали собі вирок, тобто, як кажуть, - туди їм і дорога. Ми не маємо і жодних претензій до лікарів, що в тій чи іншій ситуації не виконали своє медичне призначення. Тим більше, таке знання усіх подробиць перебігу хвороби цих людей свідчить про те, що родина не була покинута напризволяще.
Дуже б хотілося, щоб і в майбутньому Сергій Погребенко та Ваня Кородкін не були забуті нашою медициною.
Але все ж таки знайомство з листом викликає якесь подвійне почуття. Тому дозволимо собі навести його повністю. Не етично? А смерть, взагалі, етична? Можливо, він послугує пересторогою для когось, хто не має досить волі, аби боротися за своє здоров’я: боротися з самим собою, боротися з людьми і обставинами, що заважають цій боротьбі.

Главному редактору
газеты "Крымская светлица"
Качуле В. В.

Уважаемый Виктор Владимирович!
По поручению Совета министров Автономной Республики Крым Министерство здравоохранения Автономной Республики Крым рассмотрело Ваше обращение в Представительство Президента Украины в Автономной Республике Крым по поводу отказа в медицинской помощи жителям по ул. Училищная, 9 в г. Симферополе и сообщает.
Погребенко Александр Петрович состоял на учете в гортубдиспансере с 1991 г. Лечился нерегулярно, процесс трансформировался в хронический. Больному неоднократно выдавались медицинские заключения согласно приказа МЗ СССР от 28.03 1983 г. № 330 на первоочередное получение жилья: № 1750 от 13.05 1991 г., № 1816 от 02.06 1992 г., № 1861 от 16.06 1993 г., № 1916 от 04.11 1994 г. Погребенко А. П. от лечения отказывался. Процесс прогрессировал, в 1996 году больной умер.
Погребенко Александра Александровна 1975 г. р. наблюдалась в детском отделении гортубдиспансера с 1991 года. Химиопрофилактику получала неаккуратно, нерегулярно. Лечилась в стационаре, санатории "Горная здравница". Основной курс закончила эффективно. В последующем диспансер не посещала до декабря 1994 г., неоднократно вызывалась медперсоналом для осмотра и лечения. При обследовании в декабре 1994 г. в связи с ухудшением общего состояния начато лечение амбулаторно, продолжила лечение в санатории "Горная здравница". В мае 1995 г. выписана из санатория на амбулаторное лечение. Лечение самовольно прервала, неоднократно вызывалась медицинским персоналом. 07.05.96 больная родила ребенка в роддоме, скрыв от врачей свое заболевание и заболевание деда. Участковым фтизиатром совместно с горСЭС было приложено много усилий, чтобы изолировать ребенка из тубочага.
В октябре 1996 г. больную удалось привлечь к обследованию, но отмечалась отрицательная динамика, от амбулаторного лечения уклонялась.
Погребенко А. А. 21.01 1997 г. выдано медзаключение № 18
на первоочередное получение жилья.
1997 - 1998 - 1999 диспансер не посещала, от лечения уклонялась.
В ноябре 2000 г. больная родила второго ребенка в роддоме № 2, не сообщив о болезни. После родов состояние ухудшилось. В это время проживала по Краснознаменной улице. От изоляции ребенка в стационар
3 детской больницы отказалась (имеется расписка).
С больной и ее матерью неоднократно проводились беседы о необходимости лечения. С 21.11 2000 г. по 19.01 2001 г. она лечилась в урогенитальном отделении гортубдиспансера. В
дальнейшем уклонялась от лечения, категорически отказывалась от стационарного лечения.
В марте 2004 г. (01.03) посещена в очередной раз участковым фтизиатром, категорически отказалась от лечения, однако 25.03 2004 г. дано направление на стацлечение в РПТД № 2, куда больная легла лишь через месяц.
В стационаре находилась до 05.05 2005 г., когда самовольно ушла из стационара, но была возвращена, 16.05 2005 умерла.
Отказ, уклонение от лечения на фоне асоциального образа жизни привели к формированию у больной устойчивости к антибактериальным препаратам, что повлекло летальный исход.
Погребенко Сергей Александрович 1978 г. р. на учете в тубдиспансере с 1991 г. Химиопрофилактику получал нерегулярно, неаккуратно. С родителями неоднократно проводилась беседа о необходимости профилактического лечения.
С 1996 года взят на учет во взрослом отделении поликлиники гортубдиспансера. Жил по разным адресам, тубдиспансер не посещал.
В 2003 г. состояние ухудшилось. В это время вернулся жить к матери. С 08.04 2003 г. по 15.05 2003 г. лечился в урогенитальном отделении гортубдиспансера, выписан за нарушение больничного режима - самовольный уход, лечение прервал, многократно вызывался. В январе 2004 г. начал амбулаторное лечение, от госпитализации отказывался. Лечился с большими перерывами. Состояние ухудшилось. Находился на стацлечении в РПДТ № 2 с 21.09 2004 г. по 08.04 2005 г., самовольно ушел из стационара. Амбулаторно не лечился, в диспансер не являлся, несмотря на неоднократные вызовы.
В июле-августе 2005 г. от госпитализации в РПДТ № 2 отказался, состояние ухудшилось. С матерью больного проводились беседы о необходимости лечения. Госпитализирован в РПТД № 1 лишь 07.10 2005 г., где 08.10 2005 г. больной умер.
Погребенко Сережа 1996 г. р. на учете в РТД с рождения. Получал химиопрофилактику.
С 2005 г. по 2007 г. находился в школе-интернате г. Алупка. В июле 2007 г. - оздоровлен в санатории "Горная здравница".
Кородкин Ваня 2000 г. р. с рождения на учете. Лечился амбулаторно, 2004 г. - оздоровлен в санатории "Ласточка"; с октября по декабрь 2006 г., июль 2007 г. - в санатории "Опушки".
Много усилий прилагалось
участковым фтизиатром для проведения детям химиопрофилактики.
В настоящее время согласно приказа МЗ СССР от 28.03 1983 г. № 330 медицинских показаний для первоочередного получения жилья семья не имеет.
С. ДОНИЧ,
министр.

А тепер слово до тих працівників міськвиконкому, від яких залежить майбутнє Сергія і Вані. Чи не всі ми вже переконалися, що закон - це дишло. Тільки повертається воно, як правило, в той бік, куди це потрібно чиновникам (вони ж на "ти" з усіма законами і всі механізми знають). Але з правил теж бувають винятки. Панове, пожалійте цих нещасних дітей!
Тамара СОЛОВЕЙ.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #40 за 05.10.2007 > Тема "З потоку життя"