Версiя для друку Обговорити в форумi

НАЙГОЛОВНІШЕ З МИСТЕЦТВ

ПІД ТАКОЮ НАЗВОЮ В РЕСПУБЛІКАНСЬКОМУ ІНФОРМАЦІЙНОМУ ЦЕНТРІ "КРИМ" (КОМІТЕТ З ІНФОРМАЦІЇ РАДИ МІНІСТРІВ АР КРИМ) ВІДБУЛАСЯ ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЯ З ОЛЬГОЮ ПРУДНІКОВОЮ-ЮШКОВОЮ, ГОЛОВОЮ СПІЛКИ КІНЕМАТОГРАФІСТІВ АРК
 Прес-конференція була приурочена професійному святу "людей кіно", яких надихає десята Муза. Справа у тім, що друга субота вересня у нашій державі згідно з Указом Президента і спільним рішенням усіх кінематографістів України стала професійним святом працівників кінематографії, а простіше цей день є Днем українського кіно. Він був обраний уже в роки незалежності не випадково. У часопросторі цей день найближчий до дня народження геніального українського кінорежисера, поета кіно, письменника Олександра Довженка, який з`явився на світ 10 вересня 1894 року. Свого часу один із геніїв німого кіно Чарлі Чаплін зазначив: "Слов’янство поки що дало світові в кінематографії одного великого митця, мислителя і поета - Олександра Довженка".
 Спілкування з пані Ольгою пройшло у формі бесіди. Вона коротко, але змістовно окреслила сучасний стан українського і кримського кінематографа зокрема. Кінематографу у розумінні одного з видів зображального мистецтва і цілої живої системи, яка творить свій продукт - фільм. Крім того, як людина творчої професії, пані Ольга не могла не внести певного своєрідного колориту у спілкування. Вона почала його з цитат відомих людей: "Здивування намічає кордони нашого пізнання і доводить частіше не стільки досконалість речей, скільки недосконалість розуму нашого" (Франсуа Ларошфуко, французький письменник-мораліст XVII століття). "Щоб здивуватися, достатньо однієї хвилини; щоб зробити дивовижну річ, необхідно багато років" (Клод Гельвецій, французький філософ-просвітитель XVIIІ століття). "Скажи мені, кому ти дивуєшся, і я скажу тобі, хто ти, хоча б відносно таланту, характеру і смаку" (Огюст де Сент-Бев, французький письменник ХІХ століття).
 Цитування відразу створило специфічний мікроклімат у залі інформаційного центру і дало зрозуміти, що мова піде про українське кіно, як таке, що здатне сьогодні дивувати своїм мистецьким рівнем, яке визнають поза межами держави і не завжди у ній. (Мова, наприклад, йде про фільм 2003 року режисера Олеся Саніна "Мамай", який не був гідно відзначений вдома і який, між іншим, запросили на Каннський фестиваль, а деякі творчі знахідки тандему Саніна-режисера - Михальчука-оператора уже почали використовувати закордонні колеги.)
 Крім того, на прес-конференції говорилося і про стрічки від України, які стали об’єктами подиву фестивалю "Кіно-Ялта 2007". Це картини: "Інді" режисера Олександра Кириєнка, "Аврора" - Оксани Байрак, "Два в одному" - Кіри Муратової, "Біля річки" - перша повнометражна робота Єви Нейман.
 Потім пані Ольга коротко охарактеризувала різні кінофестивалі, які проводяться в Україні. Вона зазначила, що фестиваль "Молодість" сьогодні є фестивалем категорії "А", тобто, він визнаний у світі. "Кришталеві джерела" - це фестиваль молодого кіно. "Кінокіммерія" - аматорського кіно, який проводиться уже втретє в Херсоні. А провідною темою кіноробіт на "Terra vita" є екологія природи і духовності.
 Закцентувала увагу пані Ольга на персоналіях і студіях, але вже наших, кримських. Це, звичайно ж, ЗАТ "Ялтинська кіностудія" на чолі з Дмитром Тараном, під чиїм началом працюють якісні кадри. ТОВ "Ялта-фільм" з Робертом Кромбі, Андрієм та Артуром Новиковими - і з сучасним технічним оснащенням. Студія "Отєчєство" Бориса Маєвського з високоякісним кінокраєзнавством. Студія "Н" Ігоря Нізамутдінова теж з гарним кінокраєзнавством. Студія "Кримкінохроніка" з Германом Таракановим. А ще кінооб’єднання "Муза Х" Валерія Погрібатька, якій уже 25 років, і з якої вийшло, за словами пані Ольги, багато талановитих і кваліфікованих тележурналістів.
 
ФІНАНСИ В КІНО
 Поговорили на прес-конференції і про державну підтримку кінематографу, про фінансову ситуацію. Розказали журналістам, що виділяють у нас на кіно в країні приблизно 50 мільйонів гривень. З них частина іде на фінансування масштабного проекту визнаного автора, а інша - на дебют молодого режисера. І є кваліфікована комісія, яка визначає тих щасливців, яких будуть фінансувати.
 Щодо АР Крим, то кожного року на кіно тут виділяється різна сума. Колись все починалося з 100 тисяч гривень, потім 300, а сьогодні це більше 600 тисяч. І математика тут така: приблизно 90 тисяч гривень заплановано витратити на оновлення відеопрокатної техніки, 50 тис. - на поповнення кінофонду, 60 тис. - на ремонт кіносховищ, і близько 350 тис. - це сума річної зарплатні 22-х працівників.
 
ЩЕ ДЕЩО ПРО ГРОШІ
 В Україні, крім усього, можна спостерігати частковий поступ комерційних кінопроектів. Так, український кінодистриб’ютор "Артхаус Трафік" відкрив нову сторінку у вітчизняному кіновиробництві - у квітні 2006 року в широкий кінопрокат вийшов перший український трилер "Штольня". Фільм за всіма ознаками досить цікавий. По-перше, він є першим незалежним 100% комерційним проектом. По-друге, знятий українською мовою для широкої глядацької аудиторії. По-третє, побудований на суто українських реаліях.
 
КІНО І ЗАКОН
 З 23 січня 2003 року в державі діє Закон України "Про загальнодержавну програму розвитку кіноіндустрії на 2003-2007 роки", завданням якого є створення належних умов для розвитку кінематографії України, відновлення ролі і впливу національного кінематографу у культурній, соціальній і духовній сферах життя українського народу, відновлення кінематографії як конкурентоспроможної галузі, вдосконалення механізмів позабюджетного фінансування та залучення в кінематографію України інвестицій.
 Витримки з підсумків соціально-економічного розвитку в галузі культури за 6 місяців 2007 року. За звітний період Міністерством культури з метою виконання завдань поставлених Кабінетом Міністрів України (№ 554 від 21 травня) "Про підсумки соціально-економічного розвитку України в 2006 році і основні завдання на 2007 рік" напрацьований комплекс засобів щодо реалізації державної політики у галузі культури. Так, в рамках Програми вдосконалення кінообслуговування в АР Крим на 2006-2007 роки, затвердженої Постановою Верховної Ради АРК (№283-56 від 20 грудня 2006 року), проведені такі заходи:
 - для студентів Коледжу економіки і управління проведені кіноуроки-лекції "Кіномаршрути Криму" з демонстрацією фільмів кримської тематики;
 - в навчальних закладах міст і районів Криму демонструвались фільми зі шкільних предметів у рубриці "Класний час в кінозалах", в загальноосвітніх школах № 22, 4, 43, 37, 5, 13, 15, 39, 27 відбулися покази фільмів на тему СНІДу, наркоманії з профілактичною метою тощо;
 - в Українській школі-гімназії і в Кримському університеті культури, мистецтв і туризму був проведений "Тиждень українського кіно".
 Варто зазначити, що кіноуроки на сьогодні - це явище, що переходить у традиційне. За словами Ольги Пруднікової-Юшкової, такі уроки проводяться сьогодні в Будинку кіно на площі Совєтській. Щодо "Тижня українського кіно", під час якого демонструвалися, зокрема, фільми про вояків УПА, то досить скандальну ситуацію, яка була з цим пов’язана у травні поточного року, пані Ольга прокоментувала так: "Треба кінострічку спочатку побачити, а вже потім критикувати. Хотілося б, щоб спочатку ви стали нашими глядачами, а вже потім критиками".

ГРОМАДСЬКА ДУМКА І КІНО. СПРОБА ДОСЛІДИТИ
 Коли ми говоримо про українське кіно, то найбільше описуємо певні недоліки, нестабільний сучасний стан, певну кризовість і таке інше. Згадуємо роки більшовицьких репресій і ті кіношедеври, які були створені тоді. Наприклад, феномен українського поетичного кіно ("Земля" О. Довженка). А яких митців світового масштабу подарувала кінематографу наша щедра земля: це і С. Параджанов, К. Муратова,
Р. Балаян, Ю. Іллєнко, І. Миколайчук, Л. Биков, Б. Ступка та багато-багато інших.
 Чомусь коли йдеться про наш кінематограф, то почасти не звертається увага на глядача. Ми забуваємо звернутися до нього, поцікавитися, що б йому хотілося бачити на екрані. Але ж саме вивчення суспільної думки, яке дозволяє зрозуміти зацікавлення і потреби реальних і потенційних кіноглядачів і є однією з найважливіших умов подолання кризовості в існуючій ситуації.
 Саме крок у цьому напрямку зініціював кінознавець Олександр Рутковський у 2003 році. Він не лише запропонував провести перше в Україні спеціалізоване дослідження у галузі соціології кіно, але й розробив проект "Українська альтернатива". У його рамках він підготував листи-опитування для експертів і масової аудиторії. Консультативну допомогу пану Рутковському надали співробітники Інституту соціології НАН України, зокрема, Євген Головаха, доктор соціологічних наук, і Наталія Паніна.
 Серед висновків і даних дослідження, зокрема, такі: ставлення до українського кіно склалося під впливом ретроспективних вражень щодо радянського кіно. На тлі цього у масовій свідомості існує досить висока оцінка художнього рівня українського кінофільму. Щодо питання "Які б фільми ви хотіли подивитися, якби у вас був вибір?", то 34% опитаних надали перевагу українському кінопродукту. Цікавим є і наступний факт - дослідження показали, що принаймні третина опитуваних проявила готовність дивитися сучасні вітчизняні стрічки, незважаючи на те, що критики писали зовсім інше. Щодо мови створюваних фільмів, то як би це було не парадоксально, але найбільш популярною серед глядачів виявилася позиція, яку складно реалізувати на практиці - дублювання. А от ліберальний варіант розв’язання даного питання - пропозиція надати авторам фільму право самим обирати мову для озвучування твору - не викликала великої кількості позитивних оцінок.

КРИМ - КІНО - ОКСЮМОРОН
 На планеті Земля сила-силенна прекрасних місць, які навіть стали національними візитівками у кіно. Швейцарію ми впізнаємо на екрані по гірських лісах, Фінляндію - по озерах, Туркменістан - за піщаними пустелями, США - по преріях... Але все це можна знайти і зняти у нас в Криму. Крим - це поєднання непоєднуваного, де можна пройтися стежками кінематографу у сиву давнину тисячоліть і у незвідане майбуття, у кожен куточок світу...
 Дійсно, українське кіно може і повинне дивувати не тільки нас, а й увесь світ, показуючи "світову гармонію життя". Тож хочеться вірити, що найбільше здивування у нас ще попереду - і навіть не дуже далеко за горизонтом!
Катерина КРИВОРУЧЕНКО.

ТИМ ЧАСОМ...
ЗЛОЧИНЦЯМ НЕ МІСЦЕ НА КИТАЙСЬКИХ ЕКРАНАХ!
 Державний комітет у справах радіо, кіно та телебачення КНР заборонив випускати на екрани телесеріали кримінального змісту. Це особливо стосується фільмів, в яких злочини скоюють представниці слабкої статі, повідомляє пекінський кореспондент УКРІНФОРМу.
 Держкомітет обрушив свій гнів на популярний у країні серіал "Червоний знак запитання", в основу сюжету якого лягли реальні події. "Екранізація погана і вульгарна, оскільки вона фокусує увагу і показує сам процес скоєння злочинів, що несе негативний соціальний ефект і ставить тавро ганьби на імідж всієї індустрії виробництва телевізійних драм", - йдеться в циркулярі держустанови.
 Цим органом створено 4-ступінчасту систему цензури знятих у Китаї телесеріалів. За системою, починаючи з лютого, кожна стрічка повинна отримати дозвіл Громадського Департаменту ЦК Компартії Китаю. Крім ігрових фільмів, суворої цензури зазнають і документальні сюжети про серйозні злочини, які несуть загрозу громадській безпеці. Заборонені до показу і репортажі, в яких розповідається про дії поліції щодо розкриття таких злочинів.
 Метою подібних заходів є "створення здорового і сприятливого соціального клімату, що особливо важливо для виховання підростаючого покоління", повідомляє Сіньхуа.
У вересні 2006 року Держкомітет наклав заборону на показ у прайм-таймі іноземних мультфільмів, а в січні нинішнього року заборонив показ по ТБ країни "вульгарного реаліті-шоу".

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #39 за 28.09.2007 > Тема "З потоку життя"