|
"Кримська Свiтлиця" > #35 за 31.08.2007 > Тема "З потоку життя"
#35 за 31.08.2007
╤НТЕГРАЦ╤Я ШЛЯХЕТНА, ПО-ПОЛЬСЬКИ
У цю школу я зав╕тав у кв╕тн╕. Так сп╕впало, що якраз перебував п╕д враженням зам╕тки: «З такими «братами» нам не по дороз╕...» Точн╕ше - нав╕ть не зам╕тки, а колективного листа, п╕дписаного десятьма укра╖нцями («Кримський майдан» в╕д 6.04.2007 р.). Йшлося там про непрост╕ укра╖нсько-рос╕йськ╕ стосунки в Криму.
Тому, заходячи до Мостисько╖ середньо╖ школи № 3 (а це школа з польською мовою викладання), я ще перебував п╕д враженням «св╕тличанського» матер╕алу. Ц╕каво, а як же тут живуть люди, недалеко в╕д польсько-укра╖нського кордону? Чи не сваряться, як в Криму?
Начебто н╕. Враження в╕д учител╕в ╕ в╕д учн╕вського контингенту добр╕. Хоча м╕сцева специф╕ка в╕дразу в╕дчува╓ться: д╕ти на перервах сп╕лкуються р╕дною польською (не те, що в укра╖нських школах Ки╓ва), а на мо╖ запитання в╕дпов╕дали гарною укра╖нською (не те, що в рос╕йських школах Львова).
Тод╕ ж я познайомився з Терезою Тетерич - директором школи, можна сказати, ╖╖ засновницею, «хрещеною мамою», душею великого колективу.
Передав ╖й деяк╕ «св╕тличанськ╕» матер╕али на польську тематику, зокрема: «Укра╖нц╕ - поляки. Почати б з чисто╖ стор╕нки», а ще статтю Василя Мака про польського поета з Армянська Зигмунта Левицького.
Не об╕йшлося ╕ без ц╕кавих зустр╕чей. Кор╕нна галичанка Марися Кляйн встигла 7 рок╕в пожити в Криму (а саме в Джанко╖), там ╖╖, незважаючи на польське походження, називали «бандер╕вкою». А вчителька заруб╕жно╖ л╕тератури Св╕тлана Чех виявилася... чистокровною укра╖нкою. Наш╕ з нею батьки були земляками - народилися в Щорському район╕ Черн╕г╕всько╖ област╕! ╤нтерв’ю з нею я подаю в╕дразу п╕сля розмови з пан╕ Тетерич. Бо перше слово все-таки ╖й, директорц╕:
- Пан╕ Терезо, як збер╕галася польськ╕сть на територ╕╖ Мостиського району у радянськ╕ роки? Знаю, що багато поляк╕в почали вважати укра╖нську мову р╕дною?
- Найб╕льш патр╕отичн╕ поляки ви╖хали п╕сля в╕йни до Польщ╕, а т╕, що залишилися, були готов╕ сприйняти нов╕ реал╕╖. Звичайно, живучи серед укра╖нц╕в, не можна не вивчити ╖хньо╖ мови; можливо, десь ╕ польська почала забуватися, зокрема у зм╕шаних с╕м’ях, але в ц╕лому р╕дно╖ мови поляки не забули. Допомагало те, що поряд Польща, можна було спок╕йно дивитися польськ╕ телеканали, слухати рад╕опередач╕, читати пресу.
- А яка перед╕стор╕я в╕дкриття польсько╖ школи?
- У 1988 роц╕ в Мостиськах було створене Товариство польсько╖ культури. Кер╕вником було обрано Ванду Петрагу. ╤ в╕дразу ж ми почали думати про польськ╕ класи. У 1989 роц╕ було створено перший польський клас при укра╖нськ╕й середн╕й школ╕ № 2.
Коли цих клас╕в стало чотири (вони були досить великими, по 25 - 25 д╕тей), ми почали думати про в╕дкриття школи. Я ходила до голови держадм╕н╕страц╕╖ (бо з 1994 року саме я очолила Товариство), аби нам вид╕лили якесь прим╕щення. Зупинилися на такому вар╕ант╕: нам вид╕ляють колишню майстерню школи № 2. Точн╕ше, майстерня у цьому прим╕щенн╕ була давно - рок╕в двадцять буд╕влю н╕хто не використовував.
За внески Товариства ми в╕дбудували, реконструювали це прим╕щення. Коштами допомогли ╕ польський консул, ╕ м╕сцевий священик. У ц╕й буд╕вл╕ було т╕льки ш╕сть к╕мнат, але ми були задоволен╕.
Згодом льв╕вська влада дозволила нам в╕дкрити ╕ п’ятий клас. Допомогло те, що дуже активними були батьки, вони також ╖здили з╕ мною до Львова, добивалися.
- Але ж вир╕шальною була ваша активн╕сть?
- Можливо. Адже могла б ╕снувати т╕льки початкова польська школа, а дал╕ д╕ти йшли б до укра╖нсько╖...
- Влада гальмувала в╕дкриття п’ятого класу?
- Н╕, я б не сказала. Просто треба було показати нам╕ри батьк╕в вчити дал╕ сво╖х д╕тей польською мовою.
- Д╕ти планували продовжувати сво╓ навчання у Польщ╕?
- Може, й були у декого так╕ нам╕ри, але це не масово. Просто було бажання краще знати р╕дну мову.
- А якою була мовна ситуац╕я у 60 - 70-т╕ роки? Йшла асим╕ляц╕я?
- Н╕хто не забороняв розмовляти по-польськи. М╕ж собою розмовляли р╕дною мовою, з укра╖нцями - укра╖нською. Добре ╕ рос╕йську знали. М╕жнац╕ональн╕ стосунки були нормальними. Моя донька вийшла зам╕ж за укра╖нця, у родин╕ розмовляють укра╖нською, але внук ходить до польсько╖ школи.
До реч╕, у школ╕ навча╓ться чимало укра╖нц╕в ╕ рос╕ян.
- Що ╖х приваблю╓, високий р╕вень викладання?
- ╤ р╕вень викладання, ╕ те, що д╕ти п╕сля зак╕нчення школи добре волод╕ють трьома мовами: укра╖нською, польською ╕ англ╕йською. Важливо й те, коли д╕ти вступають до ВНЗ, то отримують досить високу стипенд╕ю в╕д Польщ╕ в розм╕р╕ трьохсот гривень.
- Вступають тут, в Укра╖н╕?
- Так.
- Тод╕ це приклад для Укра╖ни - як ф╕нансово можна п╕дтримувати становлення укра╖нськост╕ в Криму. А коли було збудоване прим╕щення нин╕шньо╖ школи?
- Мен╕ ш╕сть рок╕в доводилося переконувати м╕сцеву владу. А ще зустр╕чалася з президентами Кучмою, з Квасн╓вським, з депутатом ╤ваном Б╕ласом, з Дмитром Павличком, який був тод╕ послом Укра╖ни в Польщ╕. В╕н дуже посприяв, щоб нам вид╕лили прим╕щення колишньо╖ казарми.
- На м╕сц╕ колишньо╖ в╕йськово╖ частини?
- Так. Протягом двох рок╕в ми ту школу добудовували. Дуже допомогла ф╕нансово Польща, сам╕ ми не змогли б завершити реконструкц╕ю.
- Ситуац╕я знайома. Прикро т╕льки, що не часто кримськ╕ укра╖нц╕ можуть розраховувати на аналог╕чну допомогу з боку Укра╖ни. Хоча Крим знаходиться ╕ в межах держави, не ╓ чужиною, заруб╕жжям.
- До реч╕, Польща й меблями ус╕ма забезпечила! Я, як голова польського товариства, сп╕впрацювала з товариством з Познан╕ (при одн╕й школ╕), то вони нам спонсорували комп’ютерний клас. ╤нший клас виник уже завдяки укра╖нцям - допом╕г в╕дд╕л осв╕ти. На днях буде ╕нтернет, ми вже оформили вс╕ документи. Тепер ми ма╓мо вже сво╖ учительськ╕ кадри - викладають т╕ наймолодш╕ актив╕сти Товариства, як╕ тод╕ ще зак╕нчували укра╖нську школу, але, зак╕нчивши, по╖хали на навчання до Польщ╕.
- А як╕ ще ╓ польськ╕ школи в област╕, Укра╖н╕?
- ╥х ╓ дек╕лька, хоча повн╕стю польськими ╓ лише дв╕ школи у Львов╕ ╕ наша у Мостиськах. ╢ ще школа у Стр╕лецькому - це ш╕сть к╕лометр╕в зв╕дси - але там б╕льш╕сть предмет╕в викладають укра╖нською мовою. Чиновницького тиску тут не було - батьки ╕ д╕ти сам╕ так вир╕шили. Справа в тому, що в Стр╕лецькому компактно проживають поляки; вони добре зберегли свою, але г╕рше знають укра╖нську л╕тературну мову. Тому вир╕шили, що викладання б╕льшост╕ предмет╕в укра╖нською для них було б добре. ╢ ще школа в Городку Хмельницько╖ област╕. Хоча цю школу побудувала Польща, але там т╕льки два уроки на день - польською мовою. Решта - укра╖нською.
- Знаю, що польська школа ╓ ще у ╤вано-Франк╕вську; а у Львов╕ ╓ дек╕лька шк╕л, де польську мову як окремий предмет вивчають укра╖нц╕. Я сп╕лкувався з такими учнями, знаю, що предмет ╖м подоба╓ться. ╤ це головне. Радий, що темна смуга в ╕стор╕╖ наших вза╓мостосунк╕в зак╕нчилася. ╤ кожна польська школа в Укра╖н╕ могла б стати сво╓р╕дним маленьким штабом ╕ «кузнею кадр╕в» для тако╖ сп╕впрац╕. Те ж саме стосу╓ться ╕ укра╖нських шк╕л в Польщ╕.
- Тож тримаймо зв’язок! Спод╕ваюся, що нове покол╕ння учн╕в генеруватиме ╕ нов╕ ╕де╖...
* * *
Розмовляючи з╕ Св╕тланою ╤ван╕вною Чех, я пригадав про придбану нещодавно книгу «С╕верщина у склад╕ Реч╕ Посполито╖. 1618 - 1648 рр.»
Як я вже говорив, С╕верщина (давня ╕сторична назва Черн╕г╕вщини) - це земля наших з нею батьк╕в. «Польський сл╕д», виявля╓ться, ╕ там ╓. Маса ц╕кавого матер╕алу! Спод╕ваюся трохи згодом написати анал╕тичну статтю для «Кримсько╖ св╕тлиц╕». А поки що запитання до вчительки:
- Пан╕ Св╕тлано, якими в╕трами закинуло сюди ваших батьк╕в-«сх╕дняк╕в»?
- В 1946 роц╕ сюди, на Льв╕вщину, пере╖хало багато людей з╕ Сх╕дно╖ Укра╖ни. Такою була пол╕тика парт╕╖. Тож зм╕нили сво╓ м╕сце проживання ╕ батько-черн╕г╕вець, ╕ мама-сумчанка. Тато був прикордонником, мама - вчителькою, викладала укра╖нську мову. Тут вони й познайомилися, одружилися. Я вже за м╕сцем народження - галичанка.
- А зв╕дки так добре вивчили польську мову?
- Серед сус╕д╕в було багато поляк╕в. Взагал╕, Мостищина ╓ одним з рег╕он╕в Галичини, де польськ╕сть збереглася непогано.
Мало того, ми щодня брали воду з костьолу, де була криниця з доброю водою. Сп╕лкувалися з╕ священиком, який був дуже добрим. Стосунки м╕ж людьми були загалом толерантними. До реч╕, нав╕ть в радянськ╕ часи поляки спок╕йно ходили до костьолу; а ось м╕й тато-оф╕цер ╕ мама-вчителька не могли ходити до церкви, бо отримали б «наганяй».
Поляки на тиждень ран╕ше в╕дзначали сво╖ свята, то завжди запрошували укра╖нц╕в до себе в гост╕. Тому початков╕ знання польсько╖ мови у мене були.
А пот╕м, коли я зак╕нчила ╕нститут, то знову потрапила в польськомовне середовище - в село Пн╕кут. Жила в польськ╕й родин╕, господар╕ ставилися до мене дуже доброзичливо, але розмовляли по-польськи. Коли я казала, що чогось не розум╕ю, то господар говорив: «То вчися! Не зашкодить...»
- Ця наполеглив╕сть не залишила вибору? От би нам, укра╖нцям, узяти на озбро╓ння цю «м’яку тверд╕сть»!
- А я ╕ не чинила н╕якого опру. Хот╕ла оволод╕ти польською добре. Тод╕ ж був ще один великий стимул до вивчення мови: у Мостиськах в к╕осках «Союздруку» можна було купити чимало ц╕кавих газет польською мовою: «Жиц╓ Варшави», «Трибуна люду» або часопис╕в «Коб╓та ╕ жиц╓», «Польська кухня» тощо. Зв╕дти можна було почерпнути масу корисно╖ ╕нформац╕╖! ╤ нам дуже хот╕лося йти в ногу з часом, в ногу з ╢вропою.
А вже п╕зн╕ше, коли я познайомилась з пан╕ Тетерич, вона мен╕ сказала: «Якщо хочеш «шл╕фувати» польську мову, то можна по╖хати на курси до Варшави або до Любл╕на. Базис у тебе ╓, читати й писати ум╕╓ш, тоб╕ буде неважко...»
- А школа вже була тод╕?
- Н╕, польсько╖ школи в Мостиськах ще не було. Але пан╕ Тереза, мен╕ зда╓ться, дивилася на перспективу. Вона давно виношувала цю ╕дею - в╕дкрити польську школу в м╕стечку, де в╕дсоток поляк╕в досить великий. Може, на ╖╖ позиц╕ю вплинуло те, що м╕ж нами ╕снувала якась симпат╕я, вза╓моповага.
- Укра╖нський ╕ польський народи здавна жили по-сус╕дству. ╤ тепер у Польщ╕ ╓ чимало укра╖нц╕в, а в Укра╖н╕ - поляк╕в. Тож ╕ шк╕л повинно бути б╕льше. Але враження таке, що ╕ «соц╕ал╕стичн╕» поляки, ╕ «радянськ╕» укра╖нц╕ побоювалися нац╕онального питання, а тому не хот╕ли велико╖ к╕лькост╕ шк╕л. Тому ╕ була жменька з кожного боку. Як, на вашу думку, чи ╓ в╕ддалена загроза у в╕дкритт╕ польських шк╕л в Укра╖н╕, а укра╖нських в Польщ╕? Адже ми ╓ св╕дками того, що нав╕ть в укра╖нському Криму м╕сцеве населення ╕ значна частина м╕сцево╖ ел╕ти не сприйма╓ ╕де╖ в╕дкриття укра╖нських шк╕л для укра╖нц╕в...
- Не знаю, як в Криму, а в Мостиськах наша школа ╓, я б сказала, нейтральною стосовно нац╕онального питання. Все залежить в╕д ╕сторично╖ пам’ят╕, в╕д виховання у родинах. А вони, звичайно, р╕зн╕. ╢ так╕ батьки, як╕ не схвалюють зм╕шаних шлюб╕в. Проте з кожним покол╕нням тако╖ упередженост╕ ста╓ все менше.
А в школ╕ у нас глибоко вивчають творч╕сть Шевченка, Франка, Лес╕ Укра╖нки, добре орган╕зовують шк╕льн╕ вечори. Так що д╕ти люблять цю землю, у них нормальн╕ стосунки з укра╖нцями. ╤ нема тут таких проблем, як в Криму. Зауважте, мо╖й подруз╕ Марис╕ Кляйн, яка прожила в Криму с╕м рок╕в, в╕дразу ж довелося перейти на рос╕йську мову. Н╕ полькою, н╕ укра╖нкою вона там бути не могла. Це вплив ╕деолог╕╖. Очевидно, потр╕бен час, аби населення стало б╕льш терпимим.
До реч╕, Польща надзвичайно багато уваги прид╕ля╓ збереженню ╕сторично╖ пам’ят╕. В кожному м╕стечку ╕ нав╕ть при монастирях ╓ невеличк╕ ╕сторичн╕ музе╖, панорами, д╕орами, присвячен╕ певним ╕сторичним под╕ям. ╢ дуже великий музей Варшавського повстання. Все це форму╓ високу нац╕ональну св╕дом╕сть поляк╕в.
Була я ╕ на Запор╕жж╕, точн╕ше, на остров╕ Хортиця. Це одне з небагатьох в Укра╖н╕ м╕сць, де вихову╓ться ╕сторична пам’ять укра╖нц╕в. Можна назвати ще два-три м╕сця... У поляк╕в набагато б╕льше!
- Ось бачите, певн╕ «перекоси» все-таки ╓.
- Можливо. Але хочу сказати, що нове покол╕ння поляк╕в до укра╖нц╕в ставиться толерантн╕ше. Нав╕ть з’явля╓ться якийсь дух вза╓модопомоги. Якось була мимов╕льною слухачкою розмови. Д╕ти з Укра╖ни, сп╕лкуючись з поляками, сказали: «Як╕ у вас гарн╕ дороги!» На що ╖хн╕ польськ╕ ровесники в╕дпов╕ли: «А хто вам не да╓ будувати так╕ дороги? Адже укра╖нц╕ - хорош╕ буд╕вельники! Де з’являються укра╖нц╕, там обов’язково почина╓ться якесь буд╕вництво!» Це був маленький урок п╕знання одне одного. Дуже товариський урок, без пихи ╕ зверхност╕.
* * *
Я подякував Терез╕ Тетерич ╕ Св╕тлан╕ Чех за розмову. ╤ вир╕шив для повноти картини навести деяк╕ цитати з уже згадуваного мною колективного листа с╕мферопольських укра╖нц╕в:
«...укра╖нц╕ Криму живуть у сво╖й держав╕, тому ображаючи сво╖х «брат╕в-слов’ян», пророс╕йськ╕ сепаратисти ╕ шов╕н╕сти ображають всю Укра╖ну, укра╖нський народ, його мову ╕ культуру...»
«Хочемо застерегти, що будь-як╕ провокац╕йн╕ заяви стосовно будь-яко╖ нац╕╖, держави ╕ Криму зокрема вносять загострення у м╕жнац╕ональн╕ стосунки, напруження в соц╕ально-побутовому житт╕ (...) шов╕н╕зм ╕ сепаратизм засуджу╓ться у всьому св╕т╕, не виключенням ╓ ╕ Крим...»
«У Криму нема╓ б╕льшост╕ ╕ меншост╕, кращих ╕ г╕рших нац╕ональностей, ми вс╕ тут р╕вн╕. Треба не м╕тингувати ╕ ображати, а домовлятись ╕ шанувати одне одного...»
«Давайте не паплюжити могили наших предк╕в, не обливати фарбами пам’ятники нац╕ональним поетам, а приходити до них ╕з кв╕тами, добрими словами ╕ д╕лами. Коли одна нац╕я буде шанувати ╕ншу, тод╕ кримчани не будуть з╕ страхом думати про майбутн╓ сво╖х д╕тей...»
Чи не правда - в╕дразу впада╓ у в╕ч╕, що проблеми на заход╕ нашо╖ держави ╕ на п╕вдн╕ (себто в Криму) ╓ просто несп╕вм╕рними по сво╖й серйозност╕? Невже рос╕яни щось втратили б, якби ╕нтегрувалися в життя Укра╖ни шляхетно, по-польськи?
Тож читачам нашо╖ газети, спод╕ваюся, ╕ без додаткових роз’яснень стане зрозум╕ло, що рух в зах╕дному напрямку ╓ б╕льш перспективним, ан╕ж подальше сповзання у ╓враз╕йське болото.
Серг╕й ЛАЩЕНКО.
"Кримська Свiтлиця" > #35 за 31.08.2007 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5070
|
ПРЕЗИДЕНТ НА АСКОЛЬДОВ╤Й МОГИЛ╤ УШАНУВАВ ПАМ’ЯТЬ ГЕРО╥В КРУТ
«ЧЕСТЬ ДЛЯ МЕНЕ»
ВОЛЯ ДО ПЕРЕМОГИ
ТРИ ДЕСЯТИЛ╤ТТЯ ДОПОМОГИ
