Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4600)
З потоку життя (7298)
Душі криниця (4291)
Українці мої... (1719)
Резонанс (2369)
Урок української (1007)
"Білі плями" історії (1873)
Крим - наш дім (1481)
"Будьмо!" (273)
Ми єсть народ? (257)
Бути чи не бути? (479)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (284)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
МОВОВБИВСТВО – СКЛАДОВА РАШИЗМУ. АЛЕ МИ ПЕРЕМАГА╢МО
Науковц╕ з╕брали фактаж за понад 300 рок╕в про намагання знищити укра╖нську мову…


К╤ЛЬК╤СТЬ СКАРГ НА ДОТРИМАННЯ ЗАКОНУ ПРО МОВУ ЗРОСТА╢
Значний стрибок у ставленн╕ до мови стався власне п╕сля повномасштабного вторгнення Рос╕╖…


НА ХЕРСОНЩИН╤ В╤ДКРИВСЯ ПЕРШИЙ ФЕСТИВАЛЬ «Р╤ДНА МОВА - ШЛЯХ ДО ПЕРЕМОГИ»
Укра╖нська мова об’╓дну╓ укра╖нц╕в у боротьб╕ та в нац╕ональн╕й ╕дентичност╕…


УКРА╥НЦ╤ ВИЗНАЧИЛИСЬ, ЧИ ТРЕБА РОС╤ЙСЬКА У ШКОЛАХ
42% укра╖нц╕в п╕дтримують збереження вивчення рос╕йсько╖ мови в певному обсяз╕.


МОВА П╤Д ЧАС В╤ЙНИ СТАЛА ЗБРО╢Ю
В Укра╖н╕ в╕дзначають День писемност╕ та мови.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #31 за 28.07.2006 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#31 за 28.07.2006
ЛИСТИ ДО ЛЬВОВА, ЛИСТИ ПРО МОВУ...
Серг╕й ЛАЩЕНКО.

Вираз "наша сила в ╓дност╕" ма╓ крицеве п╕д╜рунтя - тисячол╕тн╕й людський досв╕д. Особливо в цьому перекону╓шся тепер, коли саме завдяки п╕дтримц╕ наших читач╕в "Кримська св╕тлиця" все ж вижива╓ попри продовження ф╕нансового голодомору. Нещодавно наш добрий приятель Богдан Михайлович Шевц╕в - заступник гендиректора льв╕всько╖ ф╕рми "ВЕЕМ Метал-автопром" попросив мене заповнити для зразка дек╕лька передплатних абонемент╕в. Йому вдалося заг╕тувати п╕дпри╓мц╕в дружньо╖ ф╕рми передплатити з десяток прим╕рник╕в "Кримсько╖ св╕тлиц╕" для сво╖х прац╕вник╕в. Льв╕в - не Севастополь, тут ╕ прац╕вники читатимуть; для них це не "бендеров-ская", а своя газета. Добре працю╓ ╕ Льв╕вське рад╕о; чого доброго, скоро завдяки його ╕нформац╕йн╕й п╕дтримц╕ реал╕зу╓ться гасло "Св╕тличку" - в кожну оселю!". Або ж, принаймн╕, в кожну б╕бл╕отеку.
Все част╕ше в поле зору льв╕вського корпункту потрапляють ц╕кав╕, небайдуж╕ люди. Та що там Льв╕в!
З ус╕╓╖ Укра╖ни люди тягнуться до нашо╖ "Св╕тлички". ╤ як╕ люди... Справжня ел╕та нац╕╖. В першу чергу тому, що небайдуж╕. А висока концентрац╕я небайдужих людей завжди гаранту╓ усп╕х.
Наводжу уривки з деяких лист╕в, що надходять до льв╕вського корпункту.
У них ╕ географ╕я Укра╖ни, ╕ наша ╕стор╕я; вони ╓ св╕дченням твердост╕, ст╕йкост╕ укра╖нц╕в ХХ╤ стол╕ття, ╖хнього палкого бажання зберегти мову. А ще - ум╕ння анал╕зувати, робити висновки.
Переважно це передплатники "Кримсько╖ св╕тлиц╕" з р╕зних рег╕он╕в, або ж люди, знайом╕ з багатьма ╖╖ публ╕кац╕ями.
В╕ктор Лев╕, внук кара╖мського письменника, м. Дн╕пропетровськ:
- Дек╕лька сл╕в про зв'язки м╕ж рег╕онами. Ви пишете, що Галичина н╕коли серйозно не займалася Закарпаттям. Не знаю, як щодо цього рег╕ону, але в 1988 - 1989 роках я часто бував у Черн╕вецьк╕й област╕ ╕ бачив, що все найб╕льш укра╖нське там було привезене з╕ Львова, дещо меншою м╕рою - з ╤вано-Франк╕вська. Саме туди, а не до нас, у Дн╕пропетровськ, ╖здили найб╕льш╕ гурти галичан.
Ми ж, дн╕пропетровц╕, ╖здили п╕дтримати кримських укра╖нц╕в, а нас "виховувала" не лише Терноп╕льська область, але й Харк╕в. Мо╓ враження в╕д Харкова 1987 року було таке: там я р╕дше чув укра╖нську, н╕ж удома, зате т╕, хто говорив нею, могли б бути прикладом для наших. Мова правильна, не "суржик". ╤ це були, до реч╕, прост╕ люди, а не ╕нтел╕генти. Отже, кожен рег╕он ма╓ свою специф╕ку. Нав╕ть на Сход╕ по-р╕зному...
Вам може це здатися дивним, але Ки╖в для нас, дн╕пропетровц╕в, був сво╓р╕дним Львовом. Нехай у столиц╕ переважали рос╕йськомовн╕, але за великого бажання там можна було ╕ укра╖номовним бути. А от у нас не можна було. У Ки╓в╕ були укра╖нськ╕ школи, у вуз╕вських б╕бл╕отеках були укра╖номовн╕ п╕дручники. Загалом, була в Ки╓в╕ Укра╖на, були й укра╖нц╕. Там ╕ на вулицях можна було почути правильну укра╖нську, а не "суржик".
А одного разу я був вражений, коли почув, як кияни з ноч╕ записувалися в чергу на передплатне видання Михайла Стельмаха. У Дн╕пропетровську такий аж╕отаж м╕г би бути х╕ба що на Дюма...

Валентина Коваленко, м. С╕мферополь:
- Народилася я на Дн╕пропетровщин╕, зак╕нчила школу в Кривому Роз╕. Школа № 26 тод╕ була укра╖нською. Навчалася на Донбас╕, в Горл╕вському пед╕нститут╕. Факультет ╕ноземних мов - французька ╕ н╕мецька. Тод╕, в 50-т╕ роки все викладалося укра╖нською, уяв╕ть соб╕!
╤ розмовляли ми вс╕ укра╖нською мовою, ╕ п╕сень сп╕вали... Це вже пот╕м розпочалася шалена русиф╕кац╕я.
Я змалку була привчена не в╕дступати перед труднощами. Мала порок серця, але "л╕кувалася" подорожами по Кавказькому хребту. Отримала перший розряд з╕ спортивно╖ г╕мнастики, маю значок "Турист СРСР".
Так же ст╕йко в╕дстоюю в Криму укра╖нську мову. Та й не я одна. Чолов╕к, син, донька - вс╕ вони викладають укра╖нську. Нещодавно в╕дсвяткувала сво╓ 70-л╕ття, але працюю, бо люблю школу, д╕тей.

Олекс╕й Бешуля, 14 рок╕в, с. ╢лизавет╕вка Донецько╖ област╕:
- Якщо говорити про ситуац╕ю на Донбас╕, то не так
вже все й погано. Б╕льш╕сть с╕л говорить укра╖нською, там же й школи укра╖номовн╕. Та да╓ться взнаки пол╕тика Парт╕╖ рег╕он╕в: "русск╕й язик" ста╓ модним, б╕льш╕сть населення в опозиц╕╖ до ки╖всько╖ влади, в м╕ст╕ пану╓ рос╕йська. За милу мо╓му серцю укра╖нську мову можуть ╕ образити, назвати "хахлом", "калхозн╕ком", "д╓р╓в╓нщ╕ной"...
╤ все ж, дивлюся, б╕льш╕сть аф╕ш друку╓ться укра╖нською, все б╕льше й вив╕сок укра╖номовних. ╢, наприклад, магазини "Хата", "Господа", "Хут╕рець" тощо. Було нав╕ть кафе "У ╜азди", яке через пол╕тичн╕ обставини закрили. Справжня б╕да - укра╖нська книга! ╥╖ надзвичайно мало; винятки - п╕дручники, хрестомат╕╖. Але все ж укра╖нство Донбасу ма╓ над╕ю вижити.
Ц╕каво було прочитати про Холодний Яр. До реч╕, повстанськ╕ загони розкуркулених селян д╕яли ╕ у нас.
А були ще загони самооборони, створен╕ колон╕стами: греками, поляками, н╕мцями.
Спита╓те, чи не галичанин я за походженням? Н╕. Я вже в четвертому покол╕нн╕ донеччанин; мо╖ предки прийшли на в╕льн╕ земл╕ ╕з Запорожжя та Слобожанщини.

Лада Осп╕щева, 25 рок╕в, м. Донецьк:
- Мо╓ дитинство пройшло в Б╕лорус╕╖. М╕й тато - колишн╕й оф╕цер, за нац╕ональ-н╕стю рос╕янин. Мама мала укра╖нське кор╕ння, але й вона дуже любила Рос╕ю. Там ╕ похована, до реч╕. Померла, коли я ще була малою. Не можу сказати, щоб мен╕ тод╕ подобалася б╕лоруська мова. А ось коли ми пере╖хали в Укра╖ну, я в╕дразу в╕дчула: укра╖нська - це мо╓! Чи материнськ╕ гени "об╕звалися", чи просто мова така гарна, а може, й ситуац╕я сут-т╓во в╕др╕зня╓ться в╕д б╕лорусько╖. В╕дчуваю, що без знань укра╖нсько╖ скоро буде важче реал╕зуватися у житт╕, адже за нею майбутн╓. Хочу, щоб донечка добре ╖╖ знала.
Але не вс╕ ставляться до державно╖ мови так, як я. Мало хто нею говорить. Дехто ╖╖ взагал╕ не терпить. Коли я одного разу в магазин╕ голосно прочитала укра╖нську етикету на якомусь товар╕ ╕ сказала, що купую це, продавщиця з╕ зл╕стю вигукнула: "Говорите со мной по-русски!" Ось така тут нетерпим╕сть.
На Донбас╕ менше укра╖номовних вив╕сок, н╕ж в ╕нших рег╕онах. В Донецьку ╖х не б╕льше 20 - 25%. Нав╕ть так╕ назви, як "Ки╖в" та "Укра╖на" подають рос╕йською. М╕сцеве рад╕о, може, й говорить коли укра╖нською, але його хвил╕ у мо╓му приймач╕ нема╓. Слухаю рад╕о "Мелод╕я", "Шансон" тощо. Там останн╕м часом пробують впроваджувати укра╖нську.
До реч╕, коли я возила донечку в Докуча╓вськ, то звернула увагу: чимало людей там розмовляють укра╖нською. Отже, укра╖нськ╕ "остр╕вц╕" ╓ ╕ у нас. Але в ц╕лому населення дез╕нформовано. Ходять нав╕ть чутки, що Ки╖в хоче поробити ус╕х донеччан католиками...

Василь Горбачук, професор ф╕лолог╕╖, м. Слов'янськ:
- Найкраще укра╖нська мова збереглася у нас в Краснолиманському район╕. Це П╕вденна Слобожанщина. Завжди слухаю ╖╖ з насолодою! А ще дуже скучив за мовою Берестейщини - землею мо╖х предк╕в. Незабаром збираюся по╖хати туди. П╕сля ц╕╓╖ по╖здки нам буде про що поговорити. А поки надсилаю вам для ознайомлення в╕дредаговану мною книгу Миколи Козловського "Укра╖нське в╕дродження на Берестейщин╕". Вона видана у Слов'янську. А ще пишу книгу про сепаратизм на Донбас╕. Хот╕лося б знати вашу думку - чи ╓ потреба в так╕й л╕тератур╕?

Галина Коваль, 20 рок╕в, м. Одеса:
- ...Щодо суржику, то скажу про сво╖ спостереження. Я знаю багато людей ╕ в Одес╕, ╕ в Ки╓в╕, ╕ нав╕ть на Волин╕, у яких язик не поверта╓ться розмовляти чистою мовою. Бажання ╓, а щось н╕би не пуска╓, сам╕ собою "п╕двертаються" рос╕йськ╕ в╕дпов╕дники, суржик н╕би не так р╕же вухо, як л╕тературна мова.
З ц╕╓ю проблемою я частково упоралася на Майдан╕. В перший же день ми з друзями, немов за командою, почали сп╕лкуватись лише укра╖нською. Сьогодн╕ в Одес╕ ми, п╕ддаючись обставинам, ╕нколи розмовля╓мо ╕ рос╕йською, та при нагод╕ легко переходимо знову на р╕дну мову. Сп╕вв╕дношення в середньому 50 на 50%.
Взагал╕, про все це я вам ще у Львов╕ розпов╕дала. Скаж╕ть, а чи проводяться тепер у Львов╕ як╕сь заходи на зразок р╕здвяного "круглого столу", орган╕зованого Укра╖нським католицьким ун╕верситетом? Було б ц╕каво ще раз зробити щось под╕бне наступного року. Але за участю ус╕х рег╕он╕в; вислухати вс╕ точки зору: ╕ радикал╕в, ╕ москвоф╕л╕в, ╕ кримських татар. Адже кожна точка зору ма╓ право на ╕снування.
Лариса Боратинець, Брод╕вський район Льв╕всько╖ област╕ (це вона у важкий для нашо╖ газети час вислала вишиту власноруч ╕кону Божо╖ Матер╕):
- К╕лька дн╕в тому я телефонувала Тан╕ Полубко у Черн╕вц╕. Мо╓ ╕м'я добре в╕доме ╖й з передач╕ "Чорним по б╕лому". Тепер у "Кримськ╕й св╕тлиц╕" радо читаю стор╕нки ╕з книги Роксолани Зор╕вчак "Бол╕ти болем слова нашого..." В╕дколи у рад╕оеф╕р╕ з'явилася
програма "Чорним по б╕лому" - все, що пов'язане з мовою, стало мене надзвичайно ц╕кавити. Мабуть, за покликанням я, скор╕ше, ф╕лолог, ан╕ж медик.
(...) Отримала лист╕вку в╕д Тан╕ Полубко. Зворушливо читати, як вона дяку╓ мен╕ за любов до р╕дно╖ мови. ╤ взагал╕, при╓мно, що "Св╕тлиця" знайомить ╕ об'╓дну╓ нас.
На стор╕нках газети натрапила ще на одне знайоме ╕м'я. У номер╕ за 24 березня була надрукована стаття Дмитра Дроздовського про поез╕ю Л╕ни Костенко. Тор╕к Дмитро та я були гостями програми "Чорним по б╕лому". Н╕на Жежера ╕ Дмитро вели мову про Помаранчеву революц╕ю.
А нин╕ з великим ╕нтересом читаю публ╕кац╕╖ про видатну вишивальницю В╕ру Ро╖к.

Тетяна Полубко, 15 рок╕в,
м. Черн╕вц╕:
- Розпов╕м вам трохи про наше м╕сто. У Черн╕вцях живуть люди багатьох нац╕ональностей. Рос╕йською (кр╕м самих рос╕ян) розмовляють румуни, молдавани, ╓вре╖. Часом ╕ укра╖нц╕ розмовляють ц╕╓ю мовою, нещадно перекручуючи ╖╖. Наприклад: "Сколько время?" зам╕сть "Который час?".
Наша школа була рос╕йськомовною. Взагал╕, вона найстар╕ша на Буковин╕. Тут навчалися Ем╕неску, Федькович, Осип Маковей. Коли Укра╖на стала незалежною, школа набула статусу укра╖нсько╖. Але дехто з учн╕в ╕ тепер на перервах розмовля╓ рос╕йською. У нашому клас╕ таких дво╓.
У одного батько був в╕йськовим, а другий - просто так...
А я лише в цьому роц╕ почала в╕дв╕дувати факультатив з рос╕йсько╖ мови. Осв╕чена людина повинна знати цю мову. Але н╕коли вона мен╕ не зам╕нить р╕дно╖, укра╖нсько╖!
*  *  *
Як бачимо, у кожному рег╕он╕ сво╖ проблеми. Чим ближче до заходу, до Львова, тим благополучн╕ша ситуац╕я. Але люди, як╕ вбол╕вають за укра╖нську, ╓ скр╕зь! Ми це бачимо по Донбасу, Одес╕, Дн╕пропетровську.
Прочитав назву статт╕ ╕ подумав: як же самовпевнено я, користуючись нагодою, "розкручую" св╕й рег╕он, сво╓ "в╕чне м╕сто" Льв╕в! Д╕йсно, вс╕ ниточки, що з'╓днують укра╖нськ╕ серця, перепл╕таються саме тут. Але, якщо говорити в╕дверто, жодна льв╕вська газета тепер не надрукувала б цього матер╕алу. Тема н╕би в╕д╕йшла на другий план. Це якби був 1989 р╕к! Тод╕ ╕нша справа.
А тепер... Тепер т╕льки "Св╕тличка" наша працю╓ за п╕в-"Просв╕ти". ╤ це непогана ╕дея - по╓днати величезн╕ людськ╕ ресурси Львова, Галичини ╕з п╕дходом до справи "Кримсько╖ св╕тлиц╕". Ми зна╓мо маленький секрет. Треба бути уважними до людей. Кожна небайдужа до справи людина - це маленьке золоте зернятко. А коли вона талановита, то й погот╕в!
А коли ще й працелюбна...
"Не б╕йся роботи, нехай вона тебе бо╖ться!" - так учила маленьку буковинку Таню Полубко ╖╖ прабабуся Оля. З такими предками ╕ з такими нащадками, як Танечка або як Олекс╕й Бешуля з Донбасу ми, д╕йсно, непереможн╕! ╤ мову свою, певен, збережемо.

м. Льв╕в.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #31 за 28.07.2006 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4011

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков