|
"Кримська Свiтлиця" > #24 за 09.06.2006 > Тема "Урок української"
#24 за 09.06.2006
Де шукати захисту?
М. К. МЕЛЬНИК.
Хочу под╕литися сво╖ми думками, нав╕яними статтею пана Валентина Бута «Г╕дн╕сть в обм╕н на консенсус». Я под╕ляю його розчарування в╕дпов╕ддю п. С. Вакарчука на запитання про випадок у С╕мферопол╕ дискрим╕нац╕╖ д╕тей за мовною ознакою. Випадок справд╕ дикий, але не дуже р╕дк╕сний. Думаю, що в Криму таке переживають вс╕, хто не хоче забути свою р╕дну укра╖нську мову, але нин╕ мовчать.
В╕дпов╕дь п. С. Вакарчука, я впевнена, була такою тому, що на в╕дстан╕ в╕н не розум╕╓ гостроти ц╕╓╖ проблеми для кримських укра╖нц╕в. Я й сама два роки тому (доки не проживала в Криму) знала про це лише з╕ ЗМ╤, що на в╕дстан╕ здавалось не дуже реальним та небезпечним явищем. Та за два роки проживання на п╕востров╕ мене вже не один раз проймав страх в╕д прояву шов╕н╕зму, тому що розмовляла тут ╕ писала укра╖нською, а ще на виборах п╕дтримувала «бандер╕вського президента».
Коли т╕льки при╖хала на п╕востр╕в, то в душ╕ дуже обурювалась, чому тут укра╖нц╕, яких не так уже й мало, не розмовляють р╕дною мовою, чому так скоро ╖╖ забули? Я засуджувала ╖х за це. Поживши тут, зрозум╕ла - не забули, а просто бояться, як боюсь тепер ╕ я. Уже стараюсь приховати, хто я ╕ зв╕дки. Хоча п╕зно спохватилась...
П╕сля того, як оф╕цер м╕л╕ц╕╖ вперем╕жку з брутальною лайкою гаркнув на мене: «А какого черта ты здесь сидишь? Езжай к чертовой матери на свою бандеровщину или к своему бандеровскому министру!», я зрозум╕ла, що в захист╕ мо╖х прав ╕ свобод, гарантованих мен╕ Конституц╕╓ю, вже в╕дмовлено, бо ж якраз м╕л╕ц╕я й покликана захищати мо╖ права. Б╕льше того, я тепер стала боятись, щоб ц╕ шов╕н╕стично налаштован╕ «захисники» мо╖х прав не зробили сам╕ мен╕ якогось зла, бо спроба сфальсиф╕кувати проти мене звинувачення уже була.
Мо╓ звернення з╕ скаргою до Президента ╕ м╕н╕стра МВС також було передано ╖м (м╕л╕ц╕╖), ну ╕, звичайно ж, ними висм╕яне.
В азарт╕ безкарност╕ вони й мо╖м знайомим з Терноп╕льщини без зайвого сорому прямо в оч╕ вказали шлях «в свою бандеровщину».
Де ж мен╕ шукати захисту? У Криму в ус╕х органах влади м╕цно сидять пророс╕йськ╕ кер╕вники, як╕ голосно заявляють, що «их родной язык русский, а мова им не нужна».
Я розум╕ю тепер, що вони мен╕ не допоможуть, бо маю вже досв╕д, нажитий в Криму.
На Зах╕дн╕й Укра╖н╕ прожила 55 рок╕в ╕ н╕коли не знала н╕якого страху, а тепер боюсь пост╕йно. Тому виправдаймо легковажну в╕дпов╕дь пана С. Вакарчука. Зв╕дки йому знати, що це таке - страх пост╕йно╖ дискрим╕нац╕╖?
В душ╕ п╕дтримую пропозиц╕ю Володимира В╕тковського з╕ Львова «Як воювати з шов╕н╕змом», надруковану в номер╕ «КС» за
12 травня, ╕ нав╕ть хот╕ла б брати участь у таких акц╕ях, та для цього, в╕н правильно пише, потр╕бно об`╓днатися. Якби ж то знайшовся такий сильний, грамотний, досв╕дчений л╕дер!
Можливо, я здалась вам великою песим╕сткою? Думаю, що, скор╕ше, я реал╕стка. ╤стор╕я не раз показувала, що об’╓днуватись у нас погано виходить...
м. Алушта.
"Кримська Свiтлиця" > #24 за 09.06.2006 > Тема "Урок української"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3905
|
МОВОВБИВСТВО – СКЛАДОВА РАШИЗМУ. АЛЕ МИ ПЕРЕМАГА╢МО
МОВА П╤Д ЧАС В╤ЙНИ СТАЛА ЗБРО╢Ю
