|
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 27.12.2002 > Тема "З потоку життя"
#52 за 27.12.2002
З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, "КРИМСЬКА СВІТЛИЦЕ"!
Данило КОНОНЕНКО
З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ, "КРИМСЬКА СВІТЛИЦЕ"!
Пишу "з днем народження", а в уяві, немов на кіноплівці, прокручуються роки виборювання першої україномовної газети в Криму. Так, саме роки, а не місяці чи дні. Бо шлях до виходу першого номера "Кримської світлиці" був нелегким і тривалим. І не дай, Боже, нам її нині втратити...
Перші активні кроки до відкриття в Криму справжньої україномовної газети, а не буквалістського дубля "Крымской правды", почалися з горбачовською перебудовою. Окремі представники творчої інтелігенції і деякі політичні партії та культурні осередки Криму виступали з вимогами до органів місцевої влади видавати для 700 тисяч українців, які проживають на півострові, свою україномовну газету.
З високої трибуни пленуму Кримського обкому КПУ, присвяченого національному питанню, дисонансом іншим виступам пролунав виступ автора цих рядків, тодішнього голови Кримського обласного Товариства української мови імені Тараса Шевченка, в якому говорилося, що тисячі кримських українців не мають національних засобів масової інформації, позбавлені можливості навчати дітей рідною мовою, розвивати свою національну культуру... Цей виступ, як відзначали очевидці, був справжнім проривом українського слова на півострові.
Постійні звернення до кримської влади з приводу відкриття україномовної газети не давали позитивних результатів. А час летів швидко, приносив все нові й нові переміни в житті: відбулося проголошення незалежності України, пройшов Всеукраїнський референдум, на якому народ України вільним волевиявленням підтвердив Акт проголошення незалежності України, було обрано першого Президента України... Але і в Криму з проголошенням автономії у політичному контексті все складалося не кращим чином. Не буду переповідати, читачі, певне, ще пам'ятають про ті події, особливо прихід до влади горезвісного Мєшкова...
13 січня 1992 року група представників українських культурних осередків Криму - учасників об'єднаного пленуму надіслала відкритий лист першому Президентові України Л. М. Кравчуку з проханням доручити урядові України розглянути питання про видання в Криму на державній основі україномовної газети, нагадавши, що ще в 1909 році в дореволюційному Криму видавалася українська газета "Рідна хата". До речі, згодом силами Товариства української мови в Криму під такою ж назвою вийшов один-єдиний номер газети. Ініціатори видання - А. Петрова і О. Польченко.
А на кінець літа 1992 року, коли з Києва приїхав представник Держкомвидаву (нині - Держкомінформ), аби конкретно розглянути питання про можливість видання української газети в Криму, ми, ініціативна група, до якої входили письменники і журналісти, зібравшись у приміщенні товариства "Україна" (заступник голови товариства - Василь Іванович Савенко), вирішили не переривати славні традиції видання української газети в Криму і назву "Рідна хата" зберегти, хоч дещо осучаснити. Не "Рідна хата", а "Кримська світлиця", вирішили ми. "Кримська" для того, аби зафіксувати географічно-територіальну приналежність, а дещо застаріле "хата" замінити більш сучасним, світлішим - "світлиця". Хай заходять гості до світлиці з усіх куточків Криму, України, землі... Хай їм усім тут буде світло і затишно...
Коли погодили з назвою, ще належало визначитись: чиїм же органом буде газета? Виявилось, що нікому з тодішніх владних структур Криму (як, до речі, й нині!) українська газета не потрібна, бо в них є російські. Тому й вирішено було в числі співзасновників виступити двом найбільш активним громадським організаціям - Всекримській "Просвіті" (потім було замінено на Всеукраїнську) та Кримській організації Спілки письменників України. Тоді ж і визначили, що газета носитиме просвітницький, гуманітарний характер, хоч не цуратиметься й громадсько-політичних тем. Очолити редакційний колектив було доручено письменникові, досвідченому журналістові та людині, яка мала досвід керівної роботи, - Олександру Кулику. Йому та іншим членам майбутнього колективу редакції доручалося провести всю необхідну реєстраційну та підготовчу роботу з випуску в світ першого номера газети.
Не буду в деталях описувати, якою виявилася складною й марудною ця робота, але слід віддати належне нашим майбутнім керівникам - із своїм завданням вони справились. Закінчувався 1992 рік. Ось-ось повинен був вийти перший номер газети...
В холодному, поки що не обладнаному приміщенні на вулиці Київській, 76 (був лише один старий стіл та один чи два поламаних стільці) ми, творчі працівники - головний редактор Олександр Кулик, заступник головного редактора Микола Семена, редактор відділу краєзнавства та народознавства Григорій Рудницький, редактор відділу літератури Данило Кононенко, літпрацівник Федір Степанов, редактор відділу з економічних питань Володимир Миткалик, відповідальний секретар Василь Богуцький, художник-ілюстратор Віталій Фесенко, фотокореспондент Костянтин Васильович Дудченко, комерційний директор Павло Власенко разом готували до виходу в світ перший номер. До речі, приміщення (одна велика кімната) нам було надане колишнім керівником Кримського обленерго, великим другом нашої газети Ярославом Федоровичем Шпаком.
Холодно, незатишно (бо ж був грудень), але серця всіх нас були зігріті однією спільною ідеєю - випустити у світ НАШУ, СВОЮ українську газету.
Всі були зайняті підготовкою матеріалів у перший номер. Почали надходити вітальні телеграми - урядова від тодішнього міністра культури України Івана Михайловича Дзюби, який відіграв неабияку роль в тому, щоб газета українська в Криму - була! Нас привітали правління "Просвіти", Народний Рух України, Спілка письменників України, письменницька газета "Літературна Україна"...
Мені було доручено взяти інтерв'ю-привітання в письменника-академіка Олеся Терентійовича Гончара. Телефоную в Київ. Валентина Данилівна, дружина письменника, дізнавшись про причину мого дзвінка, сказала, що Олесь Терентійович на дачі в Кончі-Озерній і дала номер телефону.
Почувши, що його турбує новостворена "Кримська світлиця", Олесь Терентійович зважується тут же, негайно, не кладучи телефонної трубки, експромтом продиктувати привітання. І продиктував. Бадьоро, упевнено, емоційно і щиро. Його палке привітання ми й опублікували в першому номері "Кримської світлиці", яка вийшла якраз під Новий 1993 рік, а саме: 31 грудня 1992 року.
Наступного ранку, не знаю як хто, а я обійшов кілька кіосків, аби пересвідчитись, що газета таки вийшла, що вона продається, що її зможуть купити (і купували!) усі ті, хто так давно на неї чекав!
Радості не було меж! Ми днювали і, образно кажучи, ночували в редакції, адже кожен наступний номер хотілося зробити кращим від попереднього. Згодом до нашого колективу приєдналися досвідчені журналісти Тамара Соловей, Тетяна Успенська, які й понині складають ядро газети.
Як воно, дорогі читачі, у нас тоді вийшло і виходило протягом 10 років - судити вам. Досконалості немає меж! - і ми про це пам'ятаємо.
В день народження газети хочеться сказати добре слово усім, хто стояв біля її витоків, хто її плекав, хто й нині продовжує нести вахту по випуску газети у світ. Дай, Боже, сили і наснаги нам і нашій "Світлиці" вистояти, пережити нелегкі часи становлення рідної Держави. Віриться, що вистоїмо! А поки що - з днем народження, "Кримська світлице"!
Данило КОНОНЕНКО,
один із співзасновників, редактор відділу літератури "КС", шеф-редактор дитячої газети "Джерельце".
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 27.12.2002 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=358
|
ПРЕЗИДЕНТ НА АСКОЛЬДОВ╤Й МОГИЛ╤ УШАНУВАВ ПАМ’ЯТЬ ГЕРО╥В КРУТ
«ЧЕСТЬ ДЛЯ МЕНЕ»
ВОЛЯ ДО ПЕРЕМОГИ
ТРИ ДЕСЯТИЛ╤ТТЯ ДОПОМОГИ
