Версiя для друку Обговорити в форумi

TО ЯК ЖЕ НАМ "ЗАКОХУВАТИ" КРИМ В УКРАЇНУ - І НАВПАКИ?
Почнемо з поезії, до того ж - студентської (бо у нас сьогодні - номер майже весь студентський!). Коротше кажучи, є в одного, чомусь досі не визнаного поета, ось такі, ще у студентські роки, написані рядки:

На тебе цілий день молився,
І цілий день до тебе біг...
Я вже до того долюбився,
Аж серце б'ється не в той бік!
Тепер йому, щоб відновити
Нормальних ритмів круговерть,
На мить хоч треба зупинитись.
Але ж зупинка серця - смерть?!
Так і минають дні і ночі
Із серцем в дивній боротьбі:
Куди б не йшов - воно стукоче
Все не в той бік...
Все не в той бік...

А тепер від поезії ліричної перейдемо до політичної (то нічого, що вона в прозі!):

"Мы должны говорить о любви к Украине, своему Отечеству, любви, которая побеждает все предрассудки и мирит даже самых заклятых врагов, любви, которую нельзя разрушить спорами вокруг земельных наделов или языка школьного обучения. Потому что если нет такой любви, если нет такого чувства к своей большой и малой Родине, то мы перестаем быть обществом, перестаем быть единым целым. Мы становимся одиночками, которые временно проживают вместе на определенной географической территории и немедленно начинают воевать друг с другом. Иначе никак.
Об этом говорит история многих стран. Либо ты любишь, либо ты просто живешь по стечению обстоятельств на этой территории - и ты временщик. А когда я думаю о любви к своей стране, я думаю о том, что пора нам заниматься не украинизацией отдельных территорий, не подчинением всех прочих своим интересам. Сегодня мы должны продвигать идею украинства, в том числе и в наш Крым...
Что же такое продвижение идей украинства в Крыму? Сегодня я не хотел бы говорить о какой-либо особой программе действий, но вот о философии, внутреннем содержании хочу сказать несколько слов. Состоит она в том, чтобы медленно влюблять разные культуры друг в друга, носителей этих культур влюблять друг в друга, понимать и поддерживать это право. В Крыму, этом многонациональном крае, всегда должно быть право на любое культурное самоопределение. Но с другой стороны, Крым - это часть Украины, и мы, все ее граждане, ответственны за то, какой дом строим и как в нем будем жить. Это и есть суть идеи украинства, это и есть философия украинства. Хорошо Украине - хорошо Крыму. Хорошо Крыму - хорошо Украине".
З виступу голови Ради міністрів АРК Анатолія Матвієнка на урочистих зборах, присвячених 9-й річниці ухвалення Конституції України (Сімферополь,
24 червня 2005 року, подаємо мовою оригіналу).

Отже, теоретично, шановні читачі, все зрозуміло: щоб Криму і Україні було "хорошо", треба "залюблювати" їх одне в одного з усіх сил, але з однією політико-кардіологічною умовою: щоб серця у наших "закоханих" билися все-таки в одному напрямку - у бік держави (і, звісно ж, - своєї, а не сусідньої!).
Але всяка теорія, навіть найпоетичніше викладена, - "мой друг, суха". А тим часом оця мила львівська студенточка-практикантка Олен-ка Барчук, яку так приємно (погодьтеся!) споглядати на фоні нашої кримської Генуезької фортеці, за місяць її журналістської практики встигла зробити для утвердження в Криму "философии украинства", напевне, не менше, ніж усі разом взяті штатні і позаштатні урядові теоретики. Бо вже й наші читачі, мабуть, замилувалися-залюбилися нею. Бо Оленка і її львівські подруги (півтора десятка їх десантувалося цього літа в Сімферополі!) за цей місяць встигли покохати наш Крим усім серцем. І не тому, що тут найдревніші в Україні фортеці (хоч не всі галичани з цим погодяться), найгарячіше сонце і найсиніше у світі море. Найперше, через те, що нашим львівським гостям пощастило зустрічатися і спілкуватися в Криму із найкращими в світі людьми - нашими читачами!
Як рідних, прийняли дівчат у себе вдома  пенсіонери Валентина Федорівна та Петро Кузьмович Лісогори з Керчі, які неодноразово до цього матеріально підтримували "Світлицю". Запросило  практиканток погостювати до себе подружжя Шпильових з-під Феодосії (про художника-подвижника Пилипа Васильовича Шпильового наша газета не раз розповідала). Соборівець   Олексій Полікарпович Зуб організував дівчатам теплий прийом у Ялті і сам провів їх Боткінською стежкою. Допомогли студенткам вникнути в кримськотатарську тему редактор братньої нам газети "Къырым" Бекір Мамутов і "єдина та неповторна" знавець кримськотатарських обрядів Мунівер Темешева. Завдяки газеті, львівські гості налагодили контакти з кримською "Порою" (хлопці на чолі зі своїм лідером Іллею Роммом прийшли проводжати дівчат аж до поїзда). Ну, а наш кримськосвітличний студент-журналіст Андрій Івашко просто присвятив усі свої канікули (втім, хіба у журналістів буває відпустка?) львівським панянкам, добровільно взявши на себе обов'язки кримського екскурсовода.
І дівчата віддячили нам сповна! З жовтня минулого року через брак творчих і матеріальних ресурсів не виходив наш молодіжний додаток "Будьмо!". Львів'янки вдихнули у нього нове життя - сьогодні ви можете самі в цьому переконатися (див. стор. 5-12). До речі, сьогодні ж, о 20.00, на Кримському радіо ви можете послухати третю, прощальну радіопрограму "Два кольори", підготовлену до ефіру студентською командою.
Отже, кадри (українськомовні, журналістські, яких у Криму не готують) вирішують все? Безперечно. Але мучить сумління одне запитання: а якби "Світлиця" цієї весни взяла і все ж таки закрилася, - куди б ці кадри львівські в Криму "приземлилися", на яку українську духовну територію? З яким Кримом в душі вони повернулися б до своєї львівської альма матер після того, як їх на сімферопольських вулицях обзивали "іностранками"? І чи можливим було б взагалі оте продеклароване зверху "залюблення" Криму в Україну і навпаки, якби світлі, добрі, чуйні люди, які ще гуртуються довкола газети, не відкрили дівчатам той Крим, який бачать, люблять, творять вони?
...Цієї середи ми провели наших  дорогих львівських гостей, нашу українську надію кримськосвітличними "Вечорницями". На них прийшли отець Роман з нашої української церкви, заслужена артистка України Наталя Безкоровайна, професори Євген Регушевський, Петро Підгородецький, Роман Яремійчук, Петро Вольвач, радник глави кримського уряду Владислав Єрмаков, голова Кримського відділення Всеукраїнського об'єднання ветеранів Галина Афоніна (даруйте, якщо когось не згадав). Ми повідомимо читачам, коли на ДТРК "Крим" буде присвячена цій події телепередача - бо закохувати вас у львівських красунь заочно - це все одно, що комусь "залюблюватися" у Крим на відстані!
Наші юні колежанки зробили ще один крок, щоб цю відстань подолати. Гляньте на це прощальне фото - який же красивий був цей крок!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #31 за 29.07.2005 > Тема "Урок української"