Версiя для друку Обговорити в форумi

Учитель пише президенту...

Доброго дня!
Довго і терпеливо слідкувала за тим, що діється з "Кримською світлицею". Душа кричала, серце рвалось, але розум зупиняв сісти  і написати листи Ющенку, Тимошенко чи Томенку.
Чому? Та тому, що торік я уже відправляла листи до Києва щодо цієї газети, а відповіді  приходили із Сімферополя, а результати сьогодні - на них слів уже нема не тільки у працівників редакції, а й в її читачів.
Ось уже 30 років минуло, як я приїхала зі своєї синьоокої Волині в Крим працювати вчителькою української мови та літератури.
В свою професію була закохана до безтями. В знаннях була упевнена, вимову мала чисту. І ось перші прикрості, які мене спіткали, - на уроках сиділи "звільнені" від української мови. Можна було почути від учнів розв'язне "Я нє розумєю вашей мови". Ба, навіть від вищих посадовців чула: "Ты мне прекрати на этом языке разговаривать" чи "Ой, кому он нужен - этот украинский?"
Півтора року, повірте, плакала і ніколи не думала, що залишусь так надовго в цьому Криму. Я настільки ревно сприймала все це, що вершиною уроку для себе вважала, коли "звільнені" сиділи, мов заворожені. Ось тоді моя душа співала і торжествувала. Це було моєю найвищою насолодою.
Багато часу вже минуло з тих пір. За цей період були різного роду постанови і укази щодо української мови, але я Вам, як вчителька з багаторічним стажем, скажу: "Прищепити справжню любов і щиру повагу до української мови в російськомовному Криму, де на тиждень учні зустрічаються з вчителем української мови і літератури чотири рази, а то й тільки три - нелегко".
І коли з високих трибун великі посадовці говорять про безмежну любов до рідного слова, про роль української мови і її широкий вжиток, - я давно вже нікому не вірю, бо це тільки слова.
Прищеплювати дітям справжню любов і щиру повагу до української мови мені всі ці роки допомагала єдина україномовна газета в Криму - це "Кримська світлиця". І читають її не тільки учні, але й батьки. А ще наша "Світличка" інколи мандрує з дідусем чи бабусею в далеку Вірменію, Узбекистан чи Росію, бо в ній внук чи внучка розповідають про свою родину чи просто склав вірш або казочку. І байдуже, якою мовою написано, аби були хороші думки і слова. Ось саме це і переслідує "КС", щоб українське слово було близьке кожній людині будь-якої національності, яка живе в Криму.
Упродовж скількох років мужньо й терпеливо проводить "КС" мовно-літературно-історично-пісенно-комп'ютерний конкурс. Мужньо, бо сама ж бідна як та сирітка, а ощасливлює щороку випрошеними десь і в когось комп'ютерами три - чотири школи. Терпеливо, бо не знаю іншої газети, яка б взяла на свої плечі отаку безкінечну мороку.
Якби я була впевнена, що Ви ознайомитесь з моїм листом, я б не пожаліла надіслати Вам єдині екземпляри "КС", що бережемо в школі від 6 і 30 січня 2004 року. Ви б самі побачили щасливі обличчя діток нашої школи, які вперше мали змогу до-торкнутись до власного комп'ютера. Виграного, а не подарованого! Виграного у великому і цікавому конкурсі, де треба було протягом року добре працювати над різноманітними завданнями з мови, літератури, історії, народознавства і т. д. Конкурс був нелегким, бо в ньому брали участь 34 команди з різних шкіл не тільки Криму, але й інших областей України.
Два дні учні кожного класу по черзі розглядали його, спілкувались з ним. Було смішно, а заодно і плакати хотілось за обділених наших сільських діток.
Добре мені запам'ятались слова, сказані тоді вчителем історії Нурі Аджійовичем Аджієвим: "Так це справжні подвижники, справжні патріоти - всі працівники "Кримської світлиці". Ось як треба пропагувати своє рідне слово, прагнення глибше пізнати мову, літературу, історію свого народу. Це саме такі люди не на словах, а на ділі доводять свою любов до рідної мови, країни, її історії та залучають інших".
Нас так зацікавила ця гра, що в цьому році у нас було вже три команди. Скільки знову довелось перечитати літератури, якої не завжди можна знайти в наших застійних сільських бібліотеках! Та вже тільки те, що сільський бібліотекар поскаржилась мені, що її уже за-мучили мої учні в пошуках різних матеріалів, говорить про велике бажання наших сільських діток до пізнання нових знань. Скільки ж їм знову довелось перечитати! Та не тільки їм. Працювали разом з ними всі члени їх родин, родичів і навіть сусідів, бо треба  ж було щось правильно почути по радіо або упізнати когось по телевізору на Першому національному каналі.
Навіть бабусі, що "бізнесують" у центрі села своєю мізерію, сперечались навколо деяких питань з народознавства, бо літератури у нас такої нема і доводилось звертатись до них. А народних українських пісень скільки вивчили! Понад 50! І це не примусово, а із задоволенням.
Через хворобу я деякий час не була на роботі, а коли прийшла, то перше, що мене питали дорослі й діти з тривогою в очах: "А що з "Кримською світлицею"?
То яких ще треба до Вас дібрати слів і фактів, щоб Ви нас почули і зрозуміли?
Євдокія ОСТАПЧУК,
старший вчитель Славнівської ЗОШ Роздольненського району АР Крим.

Устами дитини...

*  *  *

Здрастуйте, шановний Вікторе Андрійовичу!
Я учениця 6-го класу. Мене турбує, що не виходить як слід газета "Кримська світлиця", а з нею наше улюблене "Джерельце". В цій газеті друкуються наші і наших ровесників вірші, казки, історії. Батьки, дідусі, бабусі та й ми самі радієм, що в "Джерельці" надрукували наші розповіді про матусь. Зараз ми починаємо збирати команду для участі у конкурсі, щоб збагачувати свої знання, а як пощастить - виграти приз. У нашому класі завжди щось цікаве
можна дізнатися із "Кримської світлиці". Та ось уже кілька місяців на місці матеріалів із газети - пустота.
Верніть, будь ласка, нам газету і всі ті конкурси, що вона проводила!
Султаніє МЄФАЄВА,
учениця 6-го класу.

*  *  *

Добрий день, шановний Вікторе Андрійовичу! Пишуть Вам Іван Гаврилов і Олексій Мартинков з невеличкого степового села Славне, що в Криму. В учнів нашого класу була мрія, що коли ми підростемо та перейдемо до сьомого класу, будемо брати участь у конкурсах газети "Кримська світлиця" і виграємо комп'ютер. Але наша мрія, мабуть, не здійсниться, тому що ось уже скільки часу ця газета має такі великі проблеми і брати участь у конкурсі неможливо.
Від усього нашого класу прохаємо Вас посприяти вирішенню цієї проблеми.
Ми розуміємо, що у Вас багато закордонних поїздок, але може знайдеться вільна хвилина, щоб прочитати цей лист.
Іван ГАВРИЛОВ і Олексій МАРТИНКОВ -
від учнів 6-го класу Славнівської школи Роздольненського району АР Крим.

На фото - "бронзова" призерка мовно-комп`ютерного змагання у "Кримській світлиці" 2003 року - команда "Славноцвіт" із Роздольненського району з виграним для своєї школи комп'ютером.

№ 19-5 від 14.04  2005 р.
Голові Ради міністрів
Автономної Республіки Крим
КУНИЦИНУ С. В.

Шановний Сергію Володимировичу!
Для того, щоб вже у квітні відновити випуск повнокольорової українськомовної кримської дитячої газети "Джерельце", на видання якої у 2005 році передбачена дотація з бюджету АРК у розмірі 30 тис. грн., просимо терміново розпочати фінансування цього проекту.
Але враховуючи те, що видавець "Джерельця" - трудовий колектив редакції газети "Кримська світлиця" нині перебуває у скрутному фінансовому становищі (люди з початку року працюють без зарплати), просимо невідкладно виділити на реанімацію "Джерельця" щонайменше 15 - 20 тис. грн. Це дозволить запустити видавничий механізм до відновлення фінансування "Світлиці" з Держбюджету України, що буде зроблено у найближчий час.
Шановний Сергію Володимировичу, якщо "Джерельце", яке через фінансові проблеми не друкується з жовтня минулого року, раптом прийде до своїх маленьких кримських читачів перед Великоднем - це буде не лише ілюстрацією турботи кримської влади про наше майбутнє, про добру, щиру, світлу кримсько-українську дитячу газету, яка на це майбутнє працює. Це, може, й справді стане ще одним свідченням Воскресіння...
Головний редактор Віктор КАЧУЛА.

P. S. На жаль, колишній керівник кримського уряду, а нині - позаштатний радник Президента С. Куницин не встиг (не зміг? не захотів?) сотворити маленьке передвеликоднє диво - воскресити для кримських дітей "Джерельце" (причому, не із власної ж кишені, а просто спонукавши своїх підлеглих виконувати положення основного фінансового документа автономії). Не допомогло і це наше звернення: з початку року редакція не отримала ЖОДНОЇ ГРИВНІ із запланованих у кримському бюджеті "джерельчаних" 30 тисяч. Не знаємо, з яких питань буде у Глави держави радником колишній кримський прем`єр, але якщо йому в Криму тепер не вірять навіть діти, шкода того Президента, котрий дослухатиметься до його порад...

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #18 за 29.04.2005 > Тема "Урок української"