Версiя для друку Обговорити в форумi

29 жовтня не стало Павла Глазового - Людини, Поета, Громадянина... Не встиг Павло Прокопович проголосувати ні в першому, ні в другому турі, не дочекався тієї України, яку він так хотів бачити щасливою.
Сподіваємося, шановні читачі, що ось ці передвиборні сатиричні поезії Павла Глазового допоможуть нам 21 листопада зробити такий вибір, щоб з нас потім не сміявся весь світ...

ВІЧНА УКРАЇНА

Дивлюся я телевізор.
Виступа мужчина,
А за ним - великі букви
НОВА УКРАЇНА.
Після нього другий, третій
З жаром молодецьким
Викладають кислі мислі
Суржиком донецьким.
Що ж це, браття, за країна -
Нова Україна?
Із якого вона роду,
Племені й коліна?
Чом про неї не чував я
На школярській парті?
Де вона, в якій півкулі,
Покажіть на карті.
Покажіть мені, будь ласка,
Де її столиця.
Виявляється, на карту
Нічого дивиться.
Це зібрались на конгресі
Ринкові герої,
Щоб творити Україну
Нову зі старої.
Так, немовби Україна -
То для них як шапка.
Зняв з макітри рвану-драну,
Викинув і - крапка. 
Люблять щирі українці
Україну-неньку,
А комусь вона набридла,
Подавай новеньку...
Діячі всіляких партій,
Члени й активісти!
Улаштовуйте конгреси
І збирайте з'їзди,
Засідайте, викидайте
Гроші на наради,
Щоб пробитись, проштовхатись
Ліктями до влади,
В боротьбі за привілеї
Лізьте хоч на стіни,
Та при тім не поминайте
Всує України.
Вас не стане, й нас не буде
В цім безладнім світі,
А Земля її нестиме
По своїй орбіті,
Бо вона - не знак на карті,
А творіння Боже.
Ні новою, ні старою
Звать її негоже.
Що для неї колотнеча
Ваша політична?
Ви тут гості тимчасові,
Україна - вічна.

КОЗАЦЬКИЙ КАНДИДАТ

Це вже вп'яте чи вдесяте
Сон мені приснився,
Що до мене Тарас Бульба
В гості сам явився.
Зайшов такий зажурений,
Аж мало не плаче.
Я питаю: - Що стряслося,
Дорогий козаче?
- Україну, - каже Бульба, -
Треба рятувати.
Попросили запорожці:
- Іди в кандидати.
Там двадцятим чи тридцятим
Будеш претендентом,
Переможеш супостатів,
Станеш президентом.
У твоїх порохівницях
Не відсирів порох.
Говори там правду в вічі,
Виступай на зборах...
Я скликаю парубоцтво
І пенсіонерів,
Викриваю чинодралів,
Корупціонерів.
Обікрали Україну
Нечисть і сволота,
А тепер до влади пруться,
Як чорти з болота.
І за те, що так правдиво
Я з людьми балакав,
Якийсь москаль у газетці
Мене обкалякав.
- Чому москаль? - дивуюся.
- Може, він з татарів?
- Він статейку, - каже Бульба, -
По-московськи вшкварив.
Газет же тут українських
Скоро вже не стане.
Ти послухай, що тут пише
Стерво окаянне.
"Бандеровец, Тарас Бульба
Разумом не блещет.
Превозносит казачество,
На других клевещет.
Не имея документов
О дате рожденья, 
Свое отчество скрывает
И происхожденье.
О делах его геройских -
Выдумки и враки,
Он с родными сыновьями
Затевает драки,
А старуху заставляет
Принести горелки
И, нажравшись, бьет посуду,
Горшки и тарелки.
Если сказанное выше
Для кого-то новость,
Пусть по Гоголю проверит,
Прочитает повесть".
Дочитав замітку Бульба,
Витяг самопала.
- Покажи мені ту нечисть,
Що таке писала.
Дай мені адресу точну,
Де сидять писаки.
Покажу їм, окаянним,
Де зимують раки.
Я упрошую Тараса
Заховати зброю,
Не вступати до двобою
З нечистю дурною.
Говорю: - Такі статейки
Звуться компроматом.
Ти скажи їм ще спасибі,
Що не криють матом.
Ти на виборах, козаче,
Облизня ухопиш,
Якщо свого конкурента
У багні не втопиш.
- Тепер мені, - мовив Бульба,
Усе зрозуміло.
Така війна серед лайна -
Не козацьке діло.
Піду просить пробачення
Перед козаками.
Не хочу я з придурками 
Битись кізяками.

Турок

Збирається мій знайомий
В далеку мандрівку.
Придбав собі в Туреччину
На тиждень путівку.
Костюм справив
ультрамодний,
Вчить турецьку мову,
Уже знає, як звуть турки
Свиню і корову,
Як спитати в магазині,
Почім у них шуби,
Де дістати мило й пасту,
Яка чистить зуби.
Голова гуде у нього
Від отих уроків...
Він, між іншим, на Вкраїні
Живе тридцять років.
Ходить всюди, як хазяїн,
Аж дверима гурка,
Хоча мову українську
Знає гірше турка.

ДАМОЧКА-КИЯНОЧКА

До крамниці мамочка
Увійшла з дитям.
- Купи книжку, мамочко,
Он вона, отам..
Мама здивувалася:
- Кніжечку ти хошь?
Ето на украінском.
Что ти в ней поймешь?
Кніжкі, моя дєточка,
Нада понімать,
А на етой запросто
І язик сломать.
Трохи згодом мамочка
В булочну зайшла.
- Купі, мама, хлєбушек, -
Мовила мала.
Мама не сказала їй:
Хлєбушек ти хошь?
Ето же украінскій,
Он же нєхорош.
Ні, тривоги в дамочки
У душі нема,
Що дитя об хлєбушек
Язика злама.

ФАКТИ Й АРГУМЕНТИ

- Кажуть, наших у Росії
Є мільйонів п`ять.
- А вони там по-російськи
Вміють розмовлять?
- Ну звичайно. Володіють
Мовами двома.
- Є там школи українські?
- Ні, таких нема.
- А Росія скільки руських
Дарувала нам?
- Їх тут, певне, втричі більше,
Аніж наших там.
- А чи добре їм живеться?
- "Требуют" весь час,
Щоб по-руськи їхні дітки
Вчилися у нас.
А чому таке виходить,
Пояснив один
Убеждьонно руськомовний
Вчений гражданин:
- Всем известно
 из древнейших
Писаных трудов
То, что Киев - мать родная
Русских городов.
Ну, а кто же чаще русских
Поминает мать?
Не мешало бы бандерам
Это понимать!

ЗАМОРСЬКІ ГОСТІ

Прилетіли на Вкраїну
Гості із Канади.
Мандруючи по столиці,
Зайшли до міськради.
Біля входу запитали
Міліціонера:
- Чи потрапити ми можем
На прийом до мера?
Козирнув сержант бадьоро:
- Голови немає,
Він якраз нові будинки
В Дарниці приймає.
Здивуванням засвітились
Очі у туриста.
- Ваша мова бездоганна
І вимова чиста.
А у нас там, у Канаді,
Галасують знову,
Що у Києві забули
Українську мову.
Козирнув сержант і вдруге.
- Не дивуйтесь, - каже, -
Розбиратися у людях -
Перше діло наше.
Я вгадав, що ви культурні,
Благородні люди,
Бо шпана по-українськи
Розмовлять не буде.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #47 за 19.11.2004 > Тема "Смішного!"