"Кримська Свiтлиця" > #52 за 26.12.2003 > Тема "З потоку життя"
#52 за 26.12.2003
Звідки беруться Снігурочки?
Віктор СТУС.
Незвичайні професії
А пригадайте себе в дитинстві. Хоча б зараз - на Новий рік. Напевно, кожному колись хотілося, щоб новорічний подарунок, про який так довго мріяли, вручили саме Дід Мороз та Снігурочка. Витягли б його з величезного мішка і... Акторка Кримського українського музичного театру Лариса Соколова, яка, крім усіх інших ролей, понад півтора десятиліття перед Новим роком перетворюється у чарівну Снігурочку, переконана: - Хто б що не казав, а Новий рік - свято дитинства. Наскільки я знаю, малята його чекають з нетерпінням, як дива. Вони так переживають, щоб зустріч з Дідом Морозом і Снігурочкою не зірвалася. Вони готові співати, танцювати, читати вірші і робити що завгодно, аби одержати жаданий подарунок - найкращий на світі. Лариса пригадала чимало веселих казусів. Якось у театрі (тут, у фойє, на другому поверсі зустрічі з дітьми починаються задовго до Нового року і закінчуються тільки під Різдво) дівчинка-колобок наприкінці новорічного ранку підкочується до Діда Мороза та Снігурочки і на всю залу заявляє: "Давайте домовимося, я вам читаю вірші, а ви мені даєте подарунок". Так хто ж проти - на те й свято. Але закавика в тім, що кількість подарунків обмежена, на той час не залишилося навіть завалящого. Ларису від хвилювання навіть у жар кинуло: як бути? Не можна ж розчарувати дитинча. Певно, її стан помітила матуся дівчинки, тихенько підійшла ззаду, вийняла з-під поли дарунок і непомітно втиснула Снігурочці. І в такий спосіб бажання дитини було задоволено. - Бачили би ви вираз оченят дитини! - захоплено продовжувала Лариса. - Вони світилися радістю, як зірки. З тих пір ми з Дідом Морозом домовляємося, щоб у нас у "резерві" був хоча б один запасний подарунок. До речі, до такого висновку її підштовхнув і особистий досвід. Кілька років тому тоді ще трирічний синок Женя підійшов до іграшкового Діда Мороза під ялинкою і почав вимагати від нього дарунки. Один одержав, другий (зрозуміло, за батьків). Хлопчиську здалося мало і він почав клянчити третій. Дід Мороз, природно, не реагував на прохання. І тоді Женя знайшов серед іграшок шаблю та почав нею "рубати" "жадібного старигана". Для Лариси це був шок. Але вона зрозуміла, як важливо дитині одержати новорічний подарунок від улюблених казкових героїв і який це може бути виховний момент. - На жаль, у нинішній час не кожна родина може собі дозволити побалувати дитину з чисто фінансових міркувань. А обділеними залишаються діти, - зауважила Л. Соколова. І додала, що за час новорічних свят їй доводиться грати разом з дітьми до 50 новорічних казок. При цьому всі сценарії, як правило, летять шкереберть через виникнення непередбачених ситуацій. Часом доводиться виявляти таку винахідливість, що ні в казці сказати, ні пером описати. А запрошують Снігуроньку та Діда Мороза для вручення подарунків удома своїм нащадкам люди багаті. І дарують вони своїм дітям речі, про які незаможні можуть тільки мріяти. Скажімо, в одній родині батьки попросили вручити своїй дитині комп'ютер... Звичайно, приємно виконувати таку місію, але було б набагато приємніше, якби придбати подібні подарунки могло багато родин. На жаль... Деякі можуть розщедритися хіба що на пакунок з цукерками. Але ж, як зауважила Лариса, дуже багато дітей воістину талановиті. Незалежно від матеріального становища батьків. Вони тягнуться до прекрасного. Їм хочеться, щоб Дід Мороз та Снігурочка помітили їхні здібності, побажали усіляких гараздів. Якось їх запросили поздоровити дівчинку. Угледівши бажаних гостей, та ледве не з порогу почала напам'ять декламувати поему Пушкіна - 5 хвилин, десять, п'ятнадцять... Справжня артистка! Гості, які мліли у надто теплій кімнаті, вловивши паузу, тільки й встигли сказати: "Вибачте, але ми живемо там, де холодно. Інакше розтанемо". Маля розуміюче на прощання пообіцяло на наступний Новий рік дорозповісти "довгий вірш". Свята наївність! Але ж чекатиме. Діти так вірять обіцянкам Діда Мороза та Снігуроньки. Звичайно, Снігурочки, як і Діди Морози, на свята нарозхват. В останні роки Лариса працює в парі з досвідченим Дідом Морозом з 35-річним стажем - заслуженим артистом АРК Олександром Шейком. Вбрання їм зшила досвідчений театральний художник-модельєр Людмила Веренкіотова. Чого тільки не доводиться "витворяти" на прохання замовників! Веселити - само собою зрозуміло. Але іноді просять заспівати пісню чи романс, скажімо, з фільму "Жорстокий романс". Добре, що багато жителів не впізнають Соколову в образі Снігурочки, а то могли б попросити виконати фрагменти з "Маріци", "Сільви", "Стассі" Кальмана чи "Принцеси цирку", "Баядери" та інших спектаклів, у яких грала артистка. Театр удома, звичайно, добре, але тоді б чимало жителів міста залишилося без новорічних поздоровлень і подарунків. А Лариса, за її словами, любить їх вручати майже так само, як і грати на сцені. Приємно дарувати людям радість.
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 26.12.2003 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1590
|