"Кримська Свiтлиця" > #18 за 01.05.2015 > Тема "Урок української"
#18 за 01.05.2015
НАТАЛКА КНЯЗ╢ВА: «ТЕПЕР НЕ МЕНШЕ 70 В╤ДСОТК╤В КРАМАТОРЦ╤В — ЗА УКРА╥НУ…»
Ми ╓сть народ!
Перед по╖здкою на Донбас я спец╕ально зустр╕вся у Львов╕ з представниками молодо╖ донбасько╖ «д╕аспори», оск╕льки хот╕в визначитися з маршрутом. Актив╕сти громадсько╖ орган╕зац╕╖ «Кра╖на в╕льних людей» (частина з них тепер прожива╓ у столиц╕ Галичини) наст╕йно радили мен╕ в╕дв╕дати Центр допомоги переселенцям, що знаходиться в Краматорську по вулиц╕ Транспортна, 20. Вир╕шив з нього й почати. На жаль, це не в самому центр╕ м╕ста, тому пошуки забрали трохи часу. Зате по дороз╕ туди зробив дек╕лька ц╕кавих зн╕мк╕в. Скаж╕мо, вперше в Укра╖н╕ побачив рекламний щит такого зм╕сту: «Бытовой сепаратист»: оскверняет национальные символы, ждет прихода русского мира». Наказание — 7-12 лет лишения свободы (ст. 110 УК Украины). Увидел, услышал – звони». А дал╕ подано телефон гарячо╖ л╕н╕╖ СБУ. Не знаю, чи часто телефонують, але сам рекламний плакат вигляда╓ досить сол╕дно. А ось ╕ Центр допомоги переселенцям. Зовн╕, при вход╕, великий щит з написом: «Храм святого духа». А поряд ╕нший: «Спасение! Освобождение! Исцеление! Благословение!».
БЛИЗЬКО 80 В╤ДСОТК╤В ГУМАН╤ТАРНО╥ ДОПОМОГИ ЗБИРАЮТЬ ХРИСТИЯНИ
Пригадав св╕дчення волонтер╕в, що майже 80% гуман╕тарно╖ допомоги для наших б╕йц╕в ╕ б╕женц╕в збирають християни. Причому це переважно в╕руюч╕ протестантських церков, бо прихожани УПЦ МП до «укроп╕в» ставляться досить прохолодно. А в╕руючих УПЦ КП ╕ УГКЦ у Краматорську зовс╕м небагато. Отже, нос╕ями проукра╖нського християнства на Донбас╕ ╓ переважно протестанти. Ну, що ж, значить, я не помилився у сво╖х висновках, коли в 2009 роц╕ ╖здив по Донбасу (тод╕ ще мирному, ющенк╕вському) ╕ вивчав це питання. З ц╕кав╕стю об╕йшов ус╕ два поверхи Центру. Мо╖м г╕дом була старший координатор Центру допомоги переселенцям Наталка Княз╓ва. Поясню╓, що оск╕льки зараз у прифронтов╕й зон╕ не стр╕ляють гармати ╕ «Гради», ╕ там пану╓ в╕дносне затишшя, то й людей тут небагато. К╕лька хлопчак╕в бавляться в невеличкому спортзал╕. В к╕мнатах гарн╕, акуратно застелен╕ л╕жка. Скр╕зь зроблено ремонт, тому перебувати в Центр╕ при╓мно – це не якийсь там похмурий роб╕тничий барак стал╕нсько╖ епохи. При╓мн╕ емоц╕╖ викликала ╕ спок╕йна, умиротворена ж╕нка з немовлям, яке народилося тут же, в Центр╕, не б╕льше м╕сяця тому. Видно, народжувати в зон╕ бо╖в було небезпечно, тому довелося ╖хати в Краматорськ. Зда╓ться, на момент мого в╕зиту ╕ мама, ╕ малюк задоволен╕. Хочеться взяти миле, спок╕йне дитинча на руки, але ж моя м╕с╕я в Краматорську – вивчати проблеми шахтарського краю, а не бавити д╕тей. Заходимо у каб╕нет, де працю╓ Наталка Княз╓ва. Звернув увагу на патр╕отичну наклейку на ╖╖ ноутбуц╕: «Правий сектор – сила, яка захища╓». Пояснила, що це подарували наш╕ б╕йц╕. Ц╕каве по╓днання: д╕яльне християнсько-протестантське середовище ╕ ось таке нац╕онал╕стичне гасло. Все ж «Правий сектор» ще зовс╕м недавно вважався занадто радикальною орган╕зац╕╓ю. Тепер же в╕н сприйма╓ться просто як д╕яльна проукра╖нська сила, яка не кида╓ться словами ╕ гаслами, а займа╓ться конкретною справою – захистом В╕тчизни. Отже, на Донбас╕ ╕ християни, ╕ нац╕онал╕сти перебувають в союз╕, принаймн╕ не ворогують. Та й що ╖м д╕лити, якщо з точки зору рос╕йського православ’я ╕ протестанти ╓ ворожою силою, ╕ «правос╓ки» сприймаються як виплодки пекла? Чому б не об’╓днатися на грунт╕ патр╕отизму ╕ демократичних ц╕нностей? В╕дчувши зовс╕м близько злов╕сне дихання «русского мира», укра╖нц╕ Донбасу об’╓днуються значно охоч╕ше. Запитую у Натал╕ про те, про що ╕ мене неодм╕нно запитають друз╕ в Ки╓в╕, ╤вано-Франк╕вську та у Львов╕: який тепер в╕дсоток лояльних, патр╕отичних, а також антиукра╖нськи налаштованих громадян у Краматорську? — Вважаю, що ╕ в пер╕од Майдану, ╕ п╕д час деенер╕всько╖ окупац╕╖ в Краматорську було не менше 40% патр╕отично налаштованих громадян, — в╕дпов╕да╓ молода ж╕нка. — Ми знайомилися в соцмережах, виходили на м╕тинги в п╕дтримку Укра╖ни ╕ приблизно ор╕╓нтувалися – ск╕льки нас. Пот╕м, коли вже ополченц╕ показали сво╓ справжн╓ обличчя (у краматорц╕в «в╕джимали» автомашини, брутально в╕дбирали б╕знес), у багатьох в╕дкрилися оч╕, ╕ ми отримали додатково ще близько 30% сп╕вчуваючих. Отже, тепер у нас не менше 70% краматорц╕в — за Укра╖ну. Але решта 30% — це «зал╕зобетонно» антиукра╖нський електорат. ╥х не перекона╓ш ╕ не перевихова╓ш. Це — люди, як╕ сам╕ налаштували себе проти Укра╖ни. Що б Рос╕я з ними не витворяла, як би не руйнувала Донбас сво╓ю агресивною ╕мперською пол╕тикою, для них вона все одно буде р╕дн╕шою ╕ ближчою, ан╕ж Укра╖на. Вони, як бугай на червону ганч╕рку, агресивно реагують нав╕ть на укра╖нську символ╕ку. Поки що терплять, мовчать, але чекають свого часу.
БОМЖ╤В-«ВЕЛИКОРОС╤В» ЗВОЗЯТЬ У ДНР?
В╕д м╕сцевих актив╕ст╕в я почув, що на територ╕ю ДНР ╕ ЛНР з Рос╕╖ масово завозять бомж╕в. Мовляв, таким чином Пут╕н очища╓ сво╖ м╕ста ╕ водночас заселя╓ «великоросами» окуповану частину укра╖нсько╖ територ╕╖. Не зм╕г не запитати про це у Наталки. — Н╕чого не можу сказати про масштаби такого переселення, — каже краматорчанка, — але чула й я про таке. Б╕дний Донбас… Ск╕льки ця земля, починаючи з Голодомору 1932-1933 рок╕в, витримала м╕грац╕йних поток╕в! Ск╕льки кор╕нного люду тод╕ померло, ск╕льки зек╕в сюди привезли з Рос╕╖! А пот╕м пово╓нна в╕дбудова, ╕ндустр╕ал╕зац╕я… А тепер ще бомж╕ ╕ родини чеченських бойовик╕в вселяються у в╕льн╕ квартири. Адже б╕женц╕в з окупованих територ╕й уже сотн╕ тисяч, ╕ житла, в якому н╕хто не живе, вистача╓. Як пот╕м виселити чужинц╕в? Шкода мен╕ нашу Донеччину… На мо╓ запитання, чи не страшно жити тут, Наталка в╕дпов╕ла: — Коли я бачила в ╤нтернет╕, як принижували наших в╕йськовополонених, як били беззахисну ж╕нку, прив’язану до стовпа в Донецьку, я не раз думала так: нехай вже в╕ддадуть Пут╕ну цей Донбас, я не хочу жити в такому рег╕он╕! Ви╖ду в Центральну або в Зах╕дну Укра╖ну, бо не хочу жити з такими огидними людьми. А чолов╕к мен╕ й говорить: ну, що ти, Наталю… Адже це наша укра╖нська земля, ╖╖ не можна в╕ддавати! Мабуть, в╕н ма╓ рац╕ю. Справд╕, не можна в╕ддавати жодного клаптика укра╖нсько╖ територ╕╖. Бо Пут╕ну ск╕льки не в╕ддай, все одно буде мало. Йому потр╕бна вся Укра╖на. * * * Слухаючи Наталку Княз╓ву, я пригадав свою минулор╕чну по╖здку на Луганщину. М╕сцев╕ патр╕оти запевняли мене, що п╕сля перемоги на Донбас╕ (а вони в не╖ свято в╕рять) треба буде серйозно зайнятися Кубанню та укра╖нськими етн╕чними землями Воронежчини, Ростовщини та Б╓лгородщини. Аргументи були приблизно такими: «Пасивна ╕ беззуба пол╕тика стосовно сво╖х етн╕чних територ╕й зовс╕м не гаранту╓ Укра╖н╕ миру, а, навпаки, ╓ п╕дгрунтям для майбутн╕х збройних конфл╕кт╕в ╕ анекс╕й. Тим паче, що ма╓мо такого непередбачуваного сус╕да на сход╕. Ось, скаж╕мо, донськ╕ «казачк╕» справд╕ в╕ддавна проживають у деяких районах Луганщини. ╤ вони добре зберегли свою окрем╕шн╕сть ╕ самобутн╕сть. Наст╕льки добре, що тепер втягнули в сво╖ лави багато етн╕чних укра╖нц╕в. Але ж у сус╕дн╕х з нами Воронежчин╕, Б╓лгородщин╕ також проживають нащадки козак╕в! Т╕льки вже укра╖нських. То чому нащадки запорожц╕в мають менше прав, ан╕ж нащадки донських козак╕в? Чому приречен╕ на асим╕ляц╕ю? ╥хн╕ структури давно поруйнован╕, а у донських козак╕в вони плекалися, п╕дтримувалися як у дореволюц╕йн╕й Рос╕╖, так ╕ тепер. Переможемо Пут╕на ╕ займемося розвитком нашого козацтва. Коли будуть усп╕хи на Луганщин╕ й Донеччин╕, то й значна частина населення Ростовщини, Б╓лгородщини та Воронежчини з часом згада╓ про сво╖х предк╕в. Оце й буде найкращим буфером м╕ж Укра╖ною та Рос╕╓ю, найефективн╕шим захистом в╕д рос╕йсько╖ експанс╕╖…».
СПРАВА НЕ В УКРА╥НСЬКИХ ГЕНАХ
Ц╕кавлюся у сп╕врозмовниц╕, зв╕дки родом ╖╖ чолов╕к? Чи не земляк з Льв╕вщини? Може, волинянин чи буковинець? Все ж ставлення до територ╕ально╖ ц╕л╕сност╕ Укра╖ни у нього непохитно-державницьке. Наталка в╕дпов╕да╓: — Н╕, м╕й чолов╕к вир╕с на Донбас╕. В╕н — наполовину поляк, а наполовину кубанець. ╤ в мо╖х жилах тече не лише укра╖нська, а й рос╕йська, татарська кров… Патр╕отизм залежить не лише в╕д етн╕чного походження. Скаж╕мо, моя бабуся родом з В╕нниччини, але чека╓ повернення СРСР. Вона мен╕ пост╕йно поясню╓, якими поганими були бандер╕вц╕, як вони п╕дтримували фашист╕в... А ось та бабуся, яка родом з Рос╕╖, вишива╓ укра╖нськ╕ рушники, вивча╓ з мо╖ми д╕тьми укра╖нський г╕мн, сама сп╕ва╓ його, тримаючи руку на серц╕. Заклика╓ ус╕х любити Укра╖ну. Отже, справа не в етн╕чност╕, а в систем╕ ц╕нностей. * * * Ходячи вулицями Краматорська, Слов’янська, Дружк╕вки, я бачив багато патр╕отичних напис╕в на гаражах, парканах, ст╕нах будинк╕в. Серед них не лише досить поширене: «Донбас — це Укра╖на!» або: «Слава Украине!», а й так╕, що стосуються ╕нших рег╕он╕в, наприклад: «Крым – Украина», «Кубань, Б╓лгород – це Укра╖на» та багато ╕нших. ╤ укра╖нська, ╕ рос╕йська мови м╕сцевими патр╕отами використовуються приблизно однаковою м╕рою. Це якщо говорити про написи, а не про мову сп╕лкування. Укра╖нсько╖ нав╕ть трохи б╕льше. То як же сталося, що при так╕й велик╕й к╕лькост╕ небайдужих людей м╕сто рад╕сно в╕тало рос╕йськ╕ триколори та озбро╓них до зуб╕в стр╓лкових-г╕рк╕них? А тепер зам╕сть об╕цяного раю отримало нап╕взруйновану економ╕ку, ще й оп╕ку╓ться тисячами б╕женц╕в? Якоюсь м╕рою в╕дпов╕дь на це запитання да╓ в╕рш Серг╕я ╢сен╕на, розм╕щений на великому б╕лборд╕ в центр╕ м╕ста. Там ╓ такий уривок:
Что ж вы ругаетесь, дьяволы? Иль я не сын страны? Каждый из нас закладывал За рюмку свои штаны…
Тут н╕би виправдовування — мовляв, «б╕с поплутав…» або «з ким не бува╓…». Думаю, в╕рш сп╕взвучний настроям багатьох краматорчан. ╤накше його б не вив╕сили на виднот╕.
«СЕПАРАТИСТ╤В МИ ПЕРЕВИХОВУ╢МО ТЕРПЛЯЧЕ, ПО-ХРИСТИЯНСЬКИ…»
Все було б добре, якби краматорчани швидше л╕кувалися в╕д сепаратизму. Але ж нав╕ть вищезгадан╕ 30% сепар╕в ╓ неабиякою проблемою для визволеного м╕ста. Наталя з деяким сумом говорить: — М╕й син тепер навча╓ться в 5 клас╕. ╤ у нього вже ╓ конфл╕кти ╕з однокласниками та учнями 6-7 клас╕в. В╕н не прихову╓ того, що за Укра╖ну. ╤ на курточку свою накле╖в нашивку «к╕борг», ╕ на рюкзаку у нього патр╕отична наклейка, ╕ на руках жовто-голуб╕ «браслетики» — в╕н ╖х у Ки╓в╕ купив. Деяк╕ учн╕ називають його «нациком» та «укропом», уже п’ять раз╕в «браслетики» зривали з рук... В╕н безстрашно каже школярам-сепаратистам: «Так, я — патр╕от Укра╖ни. Я тут народився, тут живу, я люблю цю землю. А ви кого п╕дтриму╓те? Кажете – Рос╕ю? Ану, засп╕вайте рос╕йський г╕мн!». Ось тут ╕ замовкають його опоненти... Я прошу, щоб син не встрявав у пол╕тичн╕ суперечки, але в╕д цього, видно, н╕як не застраху╓шся. * * * Мен╕ боляче слухати слова Наталки Княз╓во╖. Це ж чому проукра╖нськ╕ громадяни Краматорська повинн╕ страждати в╕д 30% зрадник╕в? Де ефективна робота спецслужб ╕ силових структур? А може, варто д╕яти ╕накше – позбавляти пенс╕й, соц╕альних виплат, зрештою, – укра╖нського громадянства? Зам╕сть погодитися з╕ мною, Наталка наводить ще один приклад з життя Центру допомоги переселенцям: — Якось ми вивезли родину з Вод╕ново (це село б╕ля Донецького аеропорту) – чолов╕к, його дружина, син-восьмикласник ╕ т╕тка. Ус╕ четверо живуть у нас близько трьох м╕сяц╕в. Так ось, у принцип╕, це — непоган╕ люди, допомагають нам... Але якось ╕з соцмереж ми д╕зналися, що син симпатизу╓ сепаратистам. А дитина – це ж в╕ддзеркалення внутр╕шнього св╕ту батьк╕в! Стало прикро, адже б╕женц╕ не можуть не бачити, що ми тут вс╕ — патр╕оти, не можуть не ц╕нувати того, що допомага╓мо ╖м, намага╓мося вир╕шити ╖хн╕ проблеми. Але ж вперто п╕дтримують протилежну сторону! Ми вир╕шили не перейматися такими випадками. Адже наше завдання – просто допомагати людям. А якщо й перевиховувати сепаратист╕в, то робити це треба терпляче, по-християнськи… Тепер цей хлопчик по╖хав до Львова за програмою «Сх╕д ╕ Зах╕д разом». ╤ ми спод╕ва╓мося, що в╕н, поживши тиждень в як╕йсь галицьк╕й родин╕, посп╕лкувавшись з╕ сво╖ми однол╕тками, сам перекона╓ться, що на Льв╕вщин╕ живуть гарн╕ люди. Дуже хочеться в╕рити в добрий результат по╖здки.
Серг╕й ЛАЩЕНКО
"Кримська Свiтлиця" > #18 за 01.05.2015 > Тема "Урок української"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=15165
|