"Кримська Свiтлиця" > #8 за 24.02.2012 > Тема "Душі криниця"
#8 за 24.02.2012
«Господи, дай мен╕ мудрост╕ розп╕знати...»
Зустр╕ч для вас
На Р╕здвян╕ свята доля подарувала мен╕ можлив╕сть побувати в Нац╕ональному палац╕ мистецтв «Укра╖на» на ун╕кальн╕й п╕сенно-театрал╕зован╕й вистав╕ «Десять Господн╕х запов╕дей». П╕сн╕-запов╕д╕ лунали з╕ сцени у виконанн╕ справжн╕х корифе╖в укра╖нсько╖ естради — Дмитра Гнатюка, ╤во Бобула, ╤вана Поповича, Над╕╖ Шестак, Павла Дворського, Ольги Макаренко, Миколи Свидюка, Павла Мрежука, Фем╕я Мустафа╓ва та багатьох ╕нших. П╕сля концерту мен╕ пощастило посп╕лкуватися з автором цього ун╕кального духовного проекту, в╕домим поетом-п╕снярем, народним артистом Укра╖ни Вадимом Крищенком, завдяки якому Господн╕ запов╕д╕ стали п╕снями.
— Вадиме Дмитровичу, я дос╕ п╕д враженням концерту. Я бачила, як люди (як ╕ я) не могли стримати сл╕з. Якщо ╓ так╕ люди — а ╖х був повний зал — чому ж таке непросв╕тлене, неосвячене життя? Чому вулицями увечер╕ страшно ходити? Чи ╖х все-таки надто малий в╕дсоток — тих, хто живе за запов╕дями, хто здатний почути, просльозитися, просв╕тл╕ти, окрилитися в╕д Ваших п╕сень? — В╕дпов╕дь не може бути однозначною. В╕дверто кажучи, Укра╖на ще не в╕дбулася. Ма╓мо визнану ╕ншими кра╖нами державу, значимося на географ╕чн╕й карт╕, але чи визнали, усв╕домили ми сам╕ себе, ствердилися як народ? Духу укра╖нського браку╓. Абсолютно його не чути в Криму. Я в╕дпочивав недавно в ╢впатор╕╖ — жодно╖ укра╖нсько╖ газети, укра╖нсько╖ п╕сн╕ на танцювальних майданчиках, по рад╕о. ╢ дуже негативний вплив п╕вн╕чного сус╕да, вплив не т╕льки економ╕чний, а й ╕деолог╕чний, моральний, хоч правильн╕ше сказати — аморальний. Укра╖нський народ — роботящий, доброзичливий, ми були землеробами з давн╕х-давен, були доброчинними, великородинними, в╕руючими. Та ця моральн╕сть з часом щеза╓, як почалося за радянсько╖ влади, так, на жаль, не припиня╓ться й нин╕. Зараз править той, хто ма╓ багато грошей. Не той, хто справедливий, чесний, в╕ру╓ у Господа Бога, а той, хто нахапав грошей, в╕н дикту╓. Але ╓ все-таки у сусп╕льств╕ сили, ви сам╕ бачили зал, заповнений людьми, як╕ душею сприймають Господн╕ запов╕д╕ ╕ хочуть жити за ними. Наше телебачення, рад╕о накривають нас отими галасливими шоу, де не вимага╓ться думати. Ми ж представили той проект, де не треба п╕дстрибувати на ст╕льцях, репетувати ╕ махати в екстаз╕ руками ╕з запаленими л╕хтариками моб╕льник╕в чи запальничками. На нашому концерт╕ треба прислухатися, подумати, а чи правильно я живу? Чи роблю так, як Господь запов╕в у сво╖х 10 запов╕дях? У цьому вертеп╕ шоу-програм нам треба повернутися до духовност╕. Чому ми так╕? Тому що духовно гнобили нас в╕ками, як╕ вже там запов╕д╕... Людина, яка звикла жити нечесно, найвище ставить грош╕, ╖й переступити запов╕д╕ н╕чого не варте. Таких людей дуже багато. А б╕дн╕сть принижу╓ людину, коли дума╓ш, мен╕ ж треба якось жити, заробити десь коп╕йчину. Може, я вчиню ╕ не так, не по-Божому, але ж треба д╕тей годувати. А гр╕х маленький породжу╓ ще б╕льший... Кожен повинен поставити соб╕ мету – я почну з себе ╕ долучу до цього ще сво╖х товариш╕в. П’ять, десять, не треба вседержавних масштаб╕в, але в╕дшукати, з╕брати сво╓ коло чесних, праведних людей ма╓мо! Я для себе визначив дек╕лька момент╕в: нав╕ть коли г╕рко — не брехати, краще промовчати, якщо не хочеш казати, не злитися, не ображати. Де т╕льки можу, я говорю лише укра╖нською мовою, доброзичливо ставлюся до сус╕д╕в, якою б мовою вони не розмовляли. Треба нести ╕нтел╕гентн╕сть, справедлив╕сть, щоб образ укра╖нця не створювався як негативний, що зараз в╕дбува╓ться. В╕дпов╕д╕ на вс╕ ц╕ запитання можна знайти у Свят╕й Книз╕, але нам захот╕лося перекласти ╖╖ на нашу л╕ричну п╕сню. Щоб вона прозвучала не як якась канон╕чна догма, наказ, а доброзичливо, щиро, дов╕рливо, щоб люди почули запов╕д╕ мовою п╕сн╕. Ми оправили концерт танцями, як╕ передають динам╕ку, неспок╕й укра╖нсько╖ душ╕, в╕чну ╖╖ боротьбу. Кожна запов╕дь – це боротьба м╕ж тим, чого хоче Господь, ╕ тим, чого домага╓ться диявол. ╤ хай не буде в тебе ╕нших Бог╕в, не сотвори соб╕ кумира, не промовляй ╕м’я Господа всу╓, шануй батька ╕ мат╕р, не вбий (але не т╕льки ф╕зично, а й не вбий законом, не зажени ближнього в нужденн╕сть, яка вбива╓, не знищуй духовно), не укради, не чини перелюбу, не св╕дчи неправдиво проти ближнього свого. Ми запросили блискучих артист╕в, б╕льш╕сть з них народн╕, нав╕ть було дво╓ Геро╖в Укра╖ни – Дмитро Гнатюк ╕ Анатол╕й Паламаренко. Були й молод╕ ц╕кав╕ виконавц╕ – Михайло Брунський, Дмитро Андр╕╓ць, Ольга Ошитко. Мен╕ зда╓ться, саме завдяки ╖хньому талановитому виконанню цей дух Господн╕й передався залу ╕ наступило якесь просв╕тлення ╕ очищення.
— Ваш слухач – напевне ж, не т╕, хто «тащиться» в╕д епатажно-прим╕тивно╖ оголено╖ естради. А як залучити до цих в╕чних ц╕нностей якомога б╕льше людей – особливо молодь? Це мають бути як╕сь особлив╕ п╕сн╕ – щоб, як тепер кажуть, «д╕стало», зачепило, розбудило кожного? — Молодь, на жаль, вже вихована в традиц╕ях не зовс╕м моральних, ╕ винн╕ в цьому ╕ школа, ╕ ╕нститути, ╕, в першу чергу, родина. Мовляв, такий нин╕ св╕т, знай дисципл╕ну, будь наполегливим, нав╕ть жорстоким, щоб вижити. Але як бути громадянином сво╓╖ кра╖ни, людиною, з яко╖ можна брати приклад, як бути гарним с╕м’янином, як дотримуватися моральних принцип╕в, цьому, на жаль, не вчать. Нин╕ побуту╓ така тенденц╕я — бери сьогодн╕ все, що можеш взяти, бо завтра може не настати. ╤ ц╕ нестаб╕льн╕сть ╕ тимчасов╕сть п╕дтверджуються нашим життям. Сьогодн╕ вклав грош╕ у банк – завтра вони пропали, приватизував хату – завтра якийсь документ вийде, що ц╕ документи неправильн╕, треба ╕нш╕, взяв кредит – в╕дсотки раптом зросли. Хочеться стаб╕льност╕, визначеност╕ ╕ в держав╕, ╕ в душ╕! Тож нас б╕льше вихову╓ життя, н╕ж школа. Дай, Боже, якщо прикладами моральност╕ ╓ батько ╕ мати. Бо вчитель зараз не дуже «обдарований» зарплатою, за подарунок може зробити з посереднього учня в╕дм╕нника, а пот╕м ця посередн╕сть приходить до влади... Мен╕ дос╕ подоба╓ться книжка американського письменника Джека Лондона «Март╕н ╤ден». Як в╕н себе творив, гартував, як прагнув досягти мети. Людина мисляча повинна творити себе сама! ╤ усв╕домити, зрештою, що без в╕чних ц╕нностей, без тих же запов╕дей Господн╕х можна прожити все життя, але так ╕ не стати Людиною. На жаль, багато негативних фактор╕в прийшло з новим часом. Алкоголь, наркоман╕я, продажн╕сть, телебачення, яке пропагу╓ це. Але я от не уявляю, як може хлопець мати д╕вчину, а згодом дружину, яка палить? Був такий випадок, на якомусь мо╓му творчому вечор╕ одна народна артистка за сценар╕╓м п╕дходить до мене, запрошу╓ на танець ╕ сп╕ва╓ при цьому. Коли вона дихнула на мене — це був такий н╕котин, я думав, гепнуся на т╕й сцен╕. Тож, д╕вчата, береж╕ть хлопц╕в!
— Колись був «культ особи». Чомусь в╕чним залиша╓ться «культ грошей», золотого т╕льця. Чому нема ╕ чи визр╕╓ колись у сусп╕льств╕ «культ культури» — мистецтва, духовност╕, людсько╖ досконалост╕? Справжн╕ художники, музиканти, сп╕ваки, письменники, поети – ╕ Ви, зокрема, дуже багато робите для цього. А сусп╕льство, держава, влада – що роблять вони ╕ що повинн╕ робити, щоб «сон розуму ╕ душ╕ не породжував звиродн╕лих духовних чудовиськ», як╕ неспроможн╕ усв╕домити себе народом, мати державу, у яко╖ ╓ майбутн╓? — Кожен повинен в╕дпов╕дати за себе. В державних каб╕нетах у нас, на жаль, сидять здеб╕льшого не ╕нтел╕гентн╕ ╕ далек╕ в╕д культури люди. Вони не дуже п╕дтримують нац╕ональне, укра╖нське, культурне в╕дродження. А ми мусимо в╕дродитися як укра╖нська високодуховна нац╕я. Неприпустимо, щоб м╕н╕стри нав╕ть сумн╕валися у доц╕льност╕ укра╖нсько╖ мови в школах сх╕дно╖ Укра╖ни чи Криму, бо там, мовляв, багато «русскоязичних». Треба, щоб вони були переконан╕, що кожен громадянин укра╖нсько╖ держави, де б в╕н не жив — чи в Криму, чи на Донбас╕, мусить знати й шанувати укра╖нську мову. Мало у нас ╕стинних поборник╕в укра╖нства серед тих, хто «з портфелями», тому якщо й проводяться як╕сь патр╕отичн╕ духовн╕ заходи, вони не завжди п╕дтримуються державою. Та взяти нав╕ть наш╕ «Десять Господн╕х запов╕дей»: ╕ аф╕ш╕ були розкле╓н╕, ╕ реклама всюди була, здавалося б, чиновники повинн╕ зац╕кавитися, прийти, подивитися, нав╕ть приклад ╕ншим подати, тим б╕льше, у них в зал╕ ╓ безкоштовний ц╕лий ряд. Але ╖х не було... — То що ж нам, сьогодн╕шн╕м студентам ╥╖ Величност╕ Культури, робити? Телерад╕оеф╕р, естрада, сцена н╕ за якими Божими запов╕дями не живуть. Тепер у мод╕ т╕льки шоу, а хто контролю╓ естрадн╕ ╕ телев╕з╕йн╕ майданчики, тобто, хто платить – той ╕ замовля╓, але ж не т╕льки музику, а значно б╕льше – ╕деолог╕ю. Як спромогтися не танцювати п╕д чужу дудку (а за щось же треба жити), як вберегти душу – ╕ свою, ╕ народу, ╕ держави? — Дорогу життя, усп╕ху осилить оптим╕ст. Будьмо оптим╕стами з в╕рою у те, що ми можемо зробити, можемо осягнути, якщо ми будемо в╕рити, то обов’язково осилимо. Тяжко нин╕ Укра╖н╕, але давайте виховувати в соб╕ той оптим╕зм, яким ми ма╓мо керуватися. Треба дуже хот╕ти, незважаючи н╕ на що, не схилятися, шукати виходи. Шукати, де себе реал╕зувати. Мають бути хист ╕ велике бажання. Звичайно, добре, коли до цього приплюсован╕ грош╕, але якщо нема╓, треба шукати можливост╕, де можна виступити, щоб пропагувати, с╕яти в людськ╕ душ╕ справжн╓ мистецтво, в╕чн╕ ц╕нност╕. Треба себе виховувати, скаж╕мо, не т╕льки сп╕ваком, а й менеджером, вм╕ти запропонувати себе. Нав╕ть знаменит╕ з╕рки роками чекають запрошення, а ╖х нема╓, десь блиснуло — ╕ нема. Справд╕, ╕ндустр╕я випуску сп╕вак╕в, артист╕в працю╓, як конве╓р, але де ж вони? Десь п╕дтанцьовують, п╕дсп╕вують. Що тут порадиш. ╢ у мене така молитва, я завжди ╖╖ у скрутну хвилину згадую: Господи, дай мен╕ сили зм╕нити те, що я можу зм╕нити, дай мен╕ терп╕ння прийняти те, що я не можу зм╕нити, ╕ дай мен╕ розум╕ння ╕ мудрост╕ розп╕знати перше ╕ друге.
— Дякую за ╕нтерв’ю, за мудр╕ настанови!
Розмовляла Юл╕я КАЧУЛА, студентка Нац╕онально╖ академ╕╖ кер╕вних кадр╕в культури ╕ мистецтв
Вадим Дмитрович КРИЩЕНКО передав у дарунок для редакц╕йно╖ б╕бл╕отеки «Кримсько╖ св╕тлиц╕» нову книгу сво╖х поез╕й. Пропону╓мо уваз╕ читач╕в невеличку доб╕рку з розд╕лу книги, який назива╓ться
Дощинки на веч╕рньому в╕кн╕
ПИТАННЯ ╤ В╤ДПОВ╤ДЬ
Себе я запитаю сам – ╤ в╕дпов╕дь знайдеться поряд: Для мене Батьк╕вщина там, Де укра╖нською говорять.
В╤РЮ ╤ НЕ В╤РЮ
Людська душа до р╕зних сл╕в звика╓, Бо т╕ слова, лоскотн╕, н╕би шовк… Я в╕рю тим, хто ╕стину шука╓, Й не в╕рю тим, хто вже ╖╖ знайшов.
УС╤ МИ Р╤ВН╤
Накрався – ╕ зробився паном, В очах у нього т╕льки гривн╕. …Але за цвинтарним парканом Ус╕ ми р╕вн╕.
ПАТР╤ОТ
В╕н верещить отак надривно: — Я — правдолюбець, патр╕от! Але за долар а чи гривню Продасть ╕ мат╕р, ╕ народ.
ЛИШЕ ОТОЙ
Лише отой вкра╖нцем справжн╕м ╓, Хто в╕дкидаючи презирство ╕ страх╕ття, ╤ укра╖нство вроджене сво╓ Зум╕╓ передати власним д╕тям.
ЗАПАМ’ЯТАЙМО
Ц╕ слова не з╕в’яли ╕ нин╕, Повторяти ╖х сл╕д без упину: Не люб╕мо себе в Укра╖н╕, А в соб╕ полюб╕м Укра╖ну.
ТРОХИ П╤ЗН╤ШЕ
«Трохи п╕зн╕ше» — вкра╖нський дев╕з, Хоч дн╕ рокочуть бурхливо ╕ гр╕зно. Вираз цей в нашу ╕стор╕ю вр╕с… Боязно, щоб не було надто п╕зно.
УКРА╥НСЬКЕ ╢СТВО
Л╕та минають через кому… А що нащадкам залишити? Лише у слов╕ у живому ╢ство вкра╖нське може жити.
СТРАШН╤ ГРОШ╤
Цей украв – воздвиг палати, Той вершить так само… Грош╕ хочуть закопати Нашу правду в яму.
НАША Д╤ЙСН╤СТЬ
Змагаються – хто вищий, а хто кращий, Хто праведник, а хто з них лиход╕й? Та до сих п╕р Вкра╖на г╕рко плаче, Втираючись хустинкою над╕й.
НА ТЕМУ ДНЯ
Нахвалявсь, словами грюкав: Вм╕ю грать – не п╕дведу. Взяв соп╕лку… Ан╕ звуку, Лиш обслинив всю дуду.
ХОЧ НАВЧИЛИСЬ ГОВОРИТИ
Хоч навчились говорити, Та душа така пуста, Наче в╕ра – без молитви, Наче шия – без хреста.
РАБ
Раб той, хто хоче буть рабом, Хто спину гне, чека╓ повел╕ння… О, Господи, з просв╕тленим чолом, Ти в╕дведи в╕д нас оте хот╕ння
ЧОГО ТАК?
Чого повелось так? – шукаю поради, Питав не одного, не двох ╕ не трьох… Чим ближче до влади, тим дал╕ в╕д правди, Як ближча╓ трон – дален╕ша╓ Бог.
ЗАПИТАННЯ
Ой, що з неправдою поробиш? – Народ згина╓ться од мук. А де новий см╕ливець Довбуш? А де безстрашний Кармалюк?
ЯКЩО НЕМА╢ СОКОЛА
Ми вс╕ як╕сь залякан╕… Без вол╕ та без мр╕й, Все горбимось й кульга╓мо, в╕д промах╕в ╕ втрат. ╤ забува╓м ╕стину в байдужост╕ сво╖й: Якщо нема╓ сокола – не буде й соколят.
ЧАС ФАРИСЕ╥В
Час фарисе╖в. Празникують свято, Бо ╖х, куди не глянеш, — так багато. ╤ в праведн╕й душ╕ народжують вони Болюче в╕дчуття ╕ сорому, й вини.
ПЕРЕ╤НАКШИЛИСЯ
Пере╕накшилися на чужинський лад, ╤ на очах мов пелена велика… ╤ т╕льки п╕вень, виб╕гши у сад, ╤ще по-нашому щоранку кукур╕ка.
ЛЕДАЧА ЗВИЧКА
В╕джен╕мо вже ледачу звичку – Все не так… А скаржитись кому? Краще запалити тихо св╕чку, Ан╕ж гучно лаяти п╕тьму.
ПРАВДА ТА ╤СТИНА
У правд╕ ╕стину ти розп╕знай – Хоч схож╕ поняття, та цього мало… Бо правда – це н╕ма струна, А ╕стина – струна, яка заграла.
ДАЙ, БОЖЕ
Дай, Боже, встояти в борн╕, Що ц╕лить в душу, ломить кост╕, — ╤ не згор╕ти у брехн╕, ╤ не втопитися у злост╕.
ДОЛЯ ПОЕТА
В пошуках коп╕йки ст╕льки нагинався, Та ще нагинало ст╕льки р╕зних справ… Випрямитись хоче… К╕сточка зрослася, Н╕, уже не вдасться, бо горбатим став.
Я ЗРОЗУМ╤В
Я зрозум╕в у сяйв╕ сивини: В чиновник╕в метаморфоза дивна… Та вс╕ посади, ранги ╕ чини Не варт╕ ╕мен╕ Людина.
УМ╤ТИ ЖИТИ
Ум╕ти жити?.. Не пхай в кишеню грош╕, А в душу холод╕в не напусти. ╢ ц╕нност╕, як╕ за все дорожч╕, — Це оч╕ сов╕ст╕ ╕ серце доброти.
ДЕПУТАТ
Свят╕ший Папи Римського – коли послухать, Навчивсь ум╕ло в╕шать локшину на вуха. Коли ж придивишся близесенько ╕ прямо – ╤ злод╕й, ╕ брехун. Душа – як чорна пляма.
Р╤ДНА МОВА
Шануй р╕дну мову ти скр╕зь ╕ в усьому, Та ╕стину кропить морозяний душ… Ой, мамину мову схопили ╕з дому Й поклали за ╜рати сполоханих душ.
ТАКИ ДОЖИЛИ
Таки до вол╕ дожили, Бо рухнула ╕мперська глиба. Хоч ще пок╕рн╕, як воли… ╤ все ж душа варт╕ша хл╕ба.
ЗАПИТАННЯ
П╕шли в Москов╕ю в╕д мене письмена, Мо╖ м╕ста значим╕ш╕ у датах, М╕й край – колиска слова ╕ зерна… Але чому ж я звуся «меншим братом»?
ЧОГО ГАНЬБИШ?
Чого ганьбиш сво╓ ти так завзято, Чого губу копилиш у злоб╕?.. Н╕хто тебе не буде поважати, Якщо ти в душу сам плю╓ш соб╕.
ПРАВДА НЕ КРИЧИТЬ
Хай там брехня, мов гадюка, сичить, Гурка╓, н╕би лавиною гори. Правда н╕коли й н╕де не кричить. Правда – говорить!
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 24.02.2012 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9997
|