Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4452)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4125)
Українці мої... (1661)
Резонанс (2122)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1052)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (242)
Бути чи не бути? (323)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (207)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВЕРБНА НЕД╤ЛЯ
Наш╕ традиц╕╖


ПОЕЗ╤Я ╤ ПРОЗА НАШОГО ЖИТТЯ
Третя зб╕рка поез╕╖ - «╥╖ написала в╕йна»…


НЕ ХОДИ НА ЛИСУ ГОРУ…
Наш╕ традиц╕╖


КАРИКАТУРИ БАТЬКА Й ЖИВОПИС СИНА
Карикатури батька викривають агресивну пол╕тику Москви, показують, що вона ╓ загрозою для всього...


РОЗПУСКА╢ТЬСЯ Л╤ЩИНА
Наш╕ традиц╕╖




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 24.02.2012 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#8 за 24.02.2012
«Господи, дай мен╕ мудрост╕ розп╕знати...»

Зустр╕ч для вас

На Р╕здвян╕ свята доля подарувала мен╕ можлив╕сть побувати в Нац╕ональному палац╕ мистецтв «Укра╖на» на ун╕кальн╕й п╕сенно-театрал╕зован╕й вистав╕ «Десять Господн╕х запов╕дей». П╕сн╕-запов╕д╕ лунали з╕ сцени у виконанн╕ справжн╕х корифе╖в укра╖нсько╖ естради — Дмитра Гнатюка, ╤во Бобула, ╤вана Поповича, Над╕╖ Шестак, Павла Дворського, Ольги Макаренко, Миколи Свидюка, Павла Мрежука, Фем╕я Мустафа╓ва та багатьох ╕нших. П╕сля концерту мен╕ пощастило посп╕лкуватися з автором цього ун╕кального духовного проекту, в╕домим поетом-п╕снярем, народним артистом Укра╖ни Вадимом Крищенком, завдяки якому Господн╕ запов╕д╕ стали п╕снями.

— Вадиме Дмитровичу, я дос╕ п╕д враженням концерту. Я бачила, як люди (як ╕ я) не могли стримати сл╕з. Якщо ╓ так╕ люди — а ╖х був повний зал — чому ж таке непросв╕тлене, неосвячене життя? Чому вулицями увечер╕ страшно ходити? Чи ╖х все-таки надто малий в╕дсоток — тих, хто живе за запов╕дями, хто здатний почути, просльозитися, просв╕тл╕ти, окрилитися в╕д Ваших п╕сень?
— В╕дпов╕дь не може бути однозначною. В╕дверто кажучи, Укра╖на ще не в╕дбулася. Ма╓мо визнану ╕ншими кра╖нами державу, значимося на географ╕чн╕й карт╕, але чи визнали, усв╕домили ми сам╕ себе, ствердилися як народ?
Духу укра╖нського браку╓. Абсолютно його не чути в Криму. Я в╕дпочивав недавно в ╢впатор╕╖ — жодно╖ укра╖нсько╖ газети, укра╖нсько╖ п╕сн╕ на танцювальних майданчиках, по рад╕о. ╢ дуже негативний вплив п╕вн╕чного сус╕да, вплив не т╕льки економ╕чний, а й ╕деолог╕чний, моральний, хоч правильн╕ше сказати — аморальний.
Укра╖нський народ — роботящий, доброзичливий, ми були землеробами з давн╕х-давен, були доброчинними, великородинними, в╕руючими. Та ця моральн╕сть з часом щеза╓, як почалося за радянсько╖ влади, так, на жаль, не припиня╓ться й нин╕. Зараз править той, хто ма╓ багато грошей. Не той, хто справедливий, чесний, в╕ру╓ у Господа Бога, а той, хто нахапав грошей, в╕н дикту╓.
Але ╓ все-таки у сусп╕льств╕ сили, ви сам╕ бачили зал, заповнений людьми, як╕ душею сприймають Господн╕ запов╕д╕ ╕ хочуть жити за ними. Наше телебачення, рад╕о накривають нас отими галасливими шоу, де не вимага╓ться думати. Ми ж представили той проект, де не треба п╕дстрибувати на ст╕льцях, репетувати ╕ махати в екстаз╕ руками ╕з запаленими л╕хтариками моб╕льник╕в чи запальничками. На нашому концерт╕ треба прислухатися, подумати, а чи правильно я живу? Чи роблю так, як Господь запов╕в у сво╖х 10 запов╕дях?
У цьому вертеп╕ шоу-програм нам треба повернутися до духовност╕. Чому ми так╕? Тому що духовно гнобили нас в╕ками, як╕ вже там запов╕д╕... Людина, яка звикла жити нечесно, найвище ставить грош╕, ╖й переступити запов╕д╕ н╕чого не варте. Таких людей дуже багато. А б╕дн╕сть принижу╓ людину, коли дума╓ш, мен╕ ж треба якось жити, заробити десь коп╕йчину. Може, я вчиню ╕ не так, не по-Божому, але ж треба д╕тей годувати. А гр╕х маленький породжу╓ ще б╕льший...
Кожен повинен поставити соб╕ мету – я почну з себе ╕ долучу до цього ще сво╖х товариш╕в. П’ять, десять, не треба вседержавних масштаб╕в, але в╕дшукати, з╕брати сво╓ коло чесних, праведних людей ма╓мо! Я для себе визначив дек╕лька момент╕в: нав╕ть коли г╕рко — не брехати, краще промовчати, якщо не хочеш казати, не злитися, не ображати. Де т╕льки можу, я говорю лише укра╖нською мовою, доброзичливо ставлюся до сус╕д╕в, якою б мовою вони не розмовляли. Треба нести ╕нтел╕гентн╕сть, справедлив╕сть, щоб образ укра╖нця не створювався як негативний, що зараз в╕дбува╓ться.
В╕дпов╕д╕ на вс╕ ц╕ запитання можна знайти у Свят╕й Книз╕, але нам захот╕лося перекласти ╖╖ на нашу л╕ричну п╕сню. Щоб вона прозвучала не як якась канон╕чна догма, наказ, а доброзичливо, щиро, дов╕рливо, щоб люди почули запов╕д╕ мовою п╕сн╕. Ми оправили концерт танцями, як╕ передають динам╕ку, неспок╕й укра╖нсько╖ душ╕, в╕чну ╖╖ боротьбу. Кожна запов╕дь – це боротьба м╕ж тим, чого хоче Господь, ╕ тим, чого домага╓ться диявол. ╤ хай не буде в тебе ╕нших Бог╕в, не сотвори соб╕ кумира, не промовляй ╕м’я Господа всу╓, шануй батька ╕ мат╕р, не вбий (але не т╕льки ф╕зично, а й не вбий законом, не зажени ближнього в нужденн╕сть, яка вбива╓, не знищуй духовно), не укради, не чини перелюбу, не св╕дчи неправдиво проти ближнього свого.
Ми запросили блискучих артист╕в, б╕льш╕сть з них народн╕, нав╕ть було дво╓ Геро╖в Укра╖ни – Дмитро Гнатюк ╕ Анатол╕й Паламаренко. Були й молод╕ ц╕кав╕ виконавц╕ – Михайло Брунський, Дмитро Андр╕╓ць, Ольга Ошитко. Мен╕ зда╓ться, саме завдяки ╖хньому талановитому виконанню цей дух Господн╕й передався залу ╕ наступило якесь просв╕тлення ╕ очищення.

— Ваш слухач – напевне ж, не т╕, хто «тащиться» в╕д епатажно-прим╕тивно╖ оголено╖ естради. А як залучити до цих в╕чних ц╕нностей якомога б╕льше людей – особливо молодь? Це мають бути як╕сь особлив╕ п╕сн╕ – щоб, як тепер кажуть, «д╕стало», зачепило, розбудило кожного?
 — Молодь, на жаль, вже вихована в традиц╕ях не зовс╕м моральних, ╕ винн╕ в цьому ╕ школа, ╕ ╕нститути, ╕, в першу чергу, родина. Мовляв, такий нин╕ св╕т, знай дисципл╕ну, будь наполегливим, нав╕ть жорстоким, щоб вижити. Але як бути громадянином сво╓╖ кра╖ни, людиною, з яко╖ можна брати приклад, як бути гарним с╕м’янином, як дотримуватися моральних принцип╕в, цьому, на жаль, не вчать. Нин╕ побуту╓ така тенденц╕я — бери сьогодн╕ все, що можеш взяти, бо завтра може не настати. ╤ ц╕ нестаб╕льн╕сть ╕ тимчасов╕сть п╕дтверджуються нашим життям. Сьогодн╕ вклав грош╕ у банк – завтра вони пропали, приватизував хату – завтра якийсь документ вийде, що ц╕ документи неправильн╕, треба ╕нш╕, взяв кредит – в╕дсотки раптом зросли. Хочеться стаб╕льност╕, визначеност╕ ╕ в держав╕, ╕ в душ╕!
Тож нас б╕льше вихову╓ життя, н╕ж школа. Дай, Боже, якщо прикладами моральност╕ ╓ батько ╕ мати. Бо вчитель зараз не дуже «обдарований» зарплатою, за подарунок може зробити з посереднього учня в╕дм╕нника, а пот╕м ця посередн╕сть приходить до влади...
Мен╕ дос╕ подоба╓ться книжка американського письменника Джека Лондона «Март╕н ╤ден». Як в╕н себе творив, гартував, як прагнув досягти мети. Людина мисляча повинна творити себе сама! ╤ усв╕домити, зрештою, що без в╕чних ц╕нностей, без тих же запов╕дей Господн╕х можна прожити все життя, але так ╕ не стати Людиною.
На жаль, багато негативних фактор╕в прийшло з новим часом. Алкоголь, наркоман╕я, продажн╕сть, телебачення, яке пропагу╓ це. Але я от не уявляю, як може хлопець мати д╕вчину, а згодом дружину, яка палить? Був такий випадок, на якомусь мо╓му творчому вечор╕ одна народна артистка за сценар╕╓м п╕дходить до мене, запрошу╓ на танець ╕ сп╕ва╓ при цьому. Коли вона дихнула на мене — це був такий н╕котин, я думав, гепнуся на т╕й сцен╕. Тож, д╕вчата, береж╕ть хлопц╕в!

— Колись був «культ особи». Чомусь в╕чним залиша╓ться «культ грошей», золотого т╕льця. Чому нема ╕ чи визр╕╓ колись у сусп╕льств╕ «культ культури» — мистецтва, духовност╕, людсько╖ досконалост╕? Справжн╕ художники, музиканти, сп╕ваки, письменники, поети – ╕ Ви, зокрема, дуже багато робите для цього. А сусп╕льство, держава, влада – що роблять вони ╕ що повинн╕ робити, щоб «сон розуму ╕ душ╕ не породжував звиродн╕лих духовних чудовиськ», як╕ неспроможн╕ усв╕домити себе народом, мати державу, у яко╖ ╓ майбутн╓?
— Кожен повинен в╕дпов╕дати за себе. В державних каб╕нетах у нас, на жаль, сидять здеб╕льшого не ╕нтел╕гентн╕ ╕ далек╕ в╕д культури люди. Вони не дуже п╕дтримують нац╕ональне, укра╖нське, культурне в╕дродження. А ми мусимо в╕дродитися як укра╖нська високодуховна нац╕я. Неприпустимо, щоб м╕н╕стри нав╕ть сумн╕валися у доц╕льност╕ укра╖нсько╖ мови в школах сх╕дно╖ Укра╖ни чи Криму, бо там, мовляв, багато «русскоязичних». Треба, щоб вони були переконан╕, що кожен громадянин укра╖нсько╖ держави, де б в╕н не жив — чи в Криму, чи на Донбас╕, мусить знати й шанувати укра╖нську мову. Мало у нас ╕стинних поборник╕в укра╖нства серед тих, хто «з портфелями», тому якщо й проводяться як╕сь патр╕отичн╕ духовн╕ заходи, вони не завжди п╕дтримуються державою. Та взяти нав╕ть наш╕ «Десять Господн╕х запов╕дей»: ╕ аф╕ш╕ були розкле╓н╕, ╕ реклама всюди була, здавалося б, чиновники повинн╕ зац╕кавитися, прийти, подивитися, нав╕ть приклад ╕ншим подати, тим б╕льше, у них в зал╕ ╓ безкоштовний ц╕лий ряд. Але ╖х не було...
— То що ж нам, сьогодн╕шн╕м студентам ╥╖ Величност╕ Культури, робити? Телерад╕оеф╕р, естрада, сцена н╕ за якими Божими запов╕дями не живуть. Тепер у мод╕ т╕льки шоу, а хто контролю╓ естрадн╕ ╕ телев╕з╕йн╕ майданчики, тобто, хто платить – той ╕ замовля╓, але ж не т╕льки музику, а значно б╕льше – ╕деолог╕ю. Як спромогтися не танцювати п╕д чужу дудку (а за щось же треба жити), як вберегти душу – ╕ свою, ╕ народу, ╕ держави?
— Дорогу життя, усп╕ху осилить оптим╕ст. Будьмо оптим╕стами з в╕рою у те, що ми можемо зробити, можемо осягнути, якщо ми будемо в╕рити, то обов’язково осилимо. Тяжко нин╕ Укра╖н╕, але давайте виховувати в соб╕ той оптим╕зм, яким ми ма╓мо керуватися. Треба дуже хот╕ти, незважаючи н╕ на що, не схилятися, шукати виходи. Шукати, де себе реал╕зувати. Мають бути хист ╕ велике бажання. Звичайно, добре, коли до цього приплюсован╕ грош╕, але якщо нема╓, треба шукати можливост╕, де можна виступити, щоб пропагувати, с╕яти в людськ╕ душ╕ справжн╓ мистецтво, в╕чн╕ ц╕нност╕. Треба себе виховувати, скаж╕мо, не т╕льки сп╕ваком, а й менеджером, вм╕ти запропонувати себе. Нав╕ть знаменит╕ з╕рки роками чекають запрошення, а ╖х нема╓, десь блиснуло — ╕ нема.
Справд╕, ╕ндустр╕я випуску сп╕вак╕в, артист╕в працю╓, як конве╓р, але де ж вони? Десь п╕дтанцьовують, п╕дсп╕вують. Що тут порадиш. ╢ у мене така молитва, я завжди ╖╖ у скрутну хвилину згадую: Господи, дай мен╕ сили зм╕нити те, що я можу зм╕нити, дай мен╕ терп╕ння прийняти те, що я не можу зм╕нити, ╕ дай мен╕ розум╕ння ╕ мудрост╕ розп╕знати перше ╕ друге.

— Дякую за ╕нтерв’ю, за мудр╕ настанови!

Розмовляла Юл╕я КАЧУЛА,
студентка Нац╕онально╖ академ╕╖ кер╕вних кадр╕в культури ╕ мистецтв

Вадим Дмитрович КРИЩЕНКО передав у дарунок для редакц╕йно╖ б╕бл╕отеки «Кримсько╖ св╕тлиц╕» нову книгу сво╖х поез╕й. Пропону╓мо уваз╕ читач╕в невеличку доб╕рку з розд╕лу книги, який назива╓ться

Дощинки на веч╕рньому в╕кн╕

ПИТАННЯ ╤ В╤ДПОВ╤ДЬ

Себе я запитаю сам –
╤ в╕дпов╕дь знайдеться поряд:
Для мене Батьк╕вщина там,
Де укра╖нською говорять.

В╤РЮ ╤ НЕ В╤РЮ

Людська душа до р╕зних сл╕в
 звика╓,
Бо т╕ слова, лоскотн╕, н╕би шовк…
Я в╕рю тим, хто ╕стину шука╓,
Й не в╕рю тим, хто вже ╖╖ знайшов.

УС╤ МИ Р╤ВН╤

Накрався – ╕ зробився паном,
В очах у нього т╕льки гривн╕.
…Але за цвинтарним парканом
Ус╕ ми р╕вн╕.

ПАТР╤ОТ

В╕н верещить отак надривно:
— Я — правдолюбець, патр╕от!
Але за долар а чи гривню
Продасть ╕ мат╕р, ╕ народ.

ЛИШЕ ОТОЙ

Лише отой вкра╖нцем справжн╕м ╓,
Хто в╕дкидаючи презирство
╕ страх╕ття,
╤ укра╖нство вроджене сво╓
Зум╕╓ передати власним д╕тям.

ЗАПАМ’ЯТАЙМО

Ц╕ слова не з╕в’яли ╕ нин╕,
Повторяти ╖х сл╕д без упину:
Не люб╕мо себе в Укра╖н╕,
А в соб╕ полюб╕м Укра╖ну.

ТРОХИ П╤ЗН╤ШЕ

«Трохи п╕зн╕ше» — вкра╖нський дев╕з,
Хоч дн╕ рокочуть бурхливо ╕ гр╕зно.
Вираз цей в нашу ╕стор╕ю вр╕с…
Боязно, щоб не було надто п╕зно.

УКРА╥НСЬКЕ ╢СТВО

Л╕та минають через кому…
А що нащадкам залишити?
Лише у слов╕ у живому
╢ство вкра╖нське може жити.

СТРАШН╤ ГРОШ╤

Цей украв – воздвиг палати,
Той вершить так само…
Грош╕ хочуть закопати
Нашу правду в яму.

НАША Д╤ЙСН╤СТЬ

Змагаються – хто вищий, а хто кращий,
Хто праведник, а хто з них лиход╕й?
Та до сих п╕р Вкра╖на г╕рко плаче,
Втираючись хустинкою над╕й.

НА ТЕМУ ДНЯ

Нахвалявсь, словами грюкав:
Вм╕ю грать – не п╕дведу.
Взяв соп╕лку… Ан╕ звуку,
Лиш обслинив всю дуду.

ХОЧ НАВЧИЛИСЬ ГОВОРИТИ

Хоч навчились говорити,
Та душа така пуста,
Наче в╕ра – без молитви,
Наче шия – без хреста.

РАБ

Раб той, хто хоче буть рабом,
Хто спину гне, чека╓ повел╕ння…
О, Господи, з просв╕тленим чолом,
Ти в╕дведи в╕д нас оте хот╕ння

ЧОГО ТАК?

Чого повелось так? – шукаю поради,
Питав не одного, не двох ╕ не трьох…
Чим ближче до влади, тим дал╕ в╕д правди,
Як ближча╓ трон – дален╕ша╓ Бог.

ЗАПИТАННЯ

Ой, що з неправдою поробиш? –
Народ згина╓ться од мук.
А де новий см╕ливець Довбуш?
А де безстрашний Кармалюк?

ЯКЩО НЕМА╢ СОКОЛА

Ми вс╕ як╕сь залякан╕…
 Без вол╕ та без мр╕й,
Все горбимось й кульга╓мо,
 в╕д промах╕в ╕ втрат.
╤ забува╓м ╕стину
 в байдужост╕ сво╖й:
Якщо нема╓ сокола –
 не буде й соколят.

ЧАС ФАРИСЕ╥В

Час фарисе╖в. Празникують свято,
Бо ╖х, куди не глянеш, — так багато.
╤ в праведн╕й душ╕
 народжують вони
Болюче в╕дчуття ╕ сорому, й вини.

ПЕРЕ╤НАКШИЛИСЯ

Пере╕накшилися
 на чужинський лад,
╤ на очах мов пелена велика…
╤ т╕льки п╕вень, виб╕гши у сад,
╤ще по-нашому щоранку кукур╕ка.

ЛЕДАЧА ЗВИЧКА

В╕джен╕мо вже ледачу звичку –
Все не так… А скаржитись кому?
Краще запалити тихо св╕чку,
Ан╕ж гучно лаяти п╕тьму.

ПРАВДА ТА ╤СТИНА

У правд╕ ╕стину ти розп╕знай –
Хоч схож╕ поняття, та цього мало…
Бо правда – це н╕ма струна,
А ╕стина – струна, яка заграла.

ДАЙ, БОЖЕ

Дай, Боже, встояти в борн╕,
Що ц╕лить в душу, ломить кост╕, —
╤ не згор╕ти у брехн╕,
╤ не втопитися у злост╕.

ДОЛЯ ПОЕТА

В пошуках коп╕йки
 ст╕льки нагинався,
Та ще нагинало
 ст╕льки р╕зних справ…
Випрямитись хоче…
 К╕сточка зрослася,
Н╕, уже не вдасться,
 бо горбатим став.

Я ЗРОЗУМ╤В

Я зрозум╕в у сяйв╕ сивини:
В чиновник╕в метаморфоза дивна…
Та вс╕ посади, ранги ╕ чини
Не варт╕ ╕мен╕ Людина.

УМ╤ТИ ЖИТИ

Ум╕ти жити?.. Не пхай в кишеню грош╕,
А в душу холод╕в не напусти.
╢ ц╕нност╕, як╕ за все дорожч╕, —
Це оч╕ сов╕ст╕ ╕ серце доброти.

ДЕПУТАТ

Свят╕ший Папи Римського – коли послухать,
Навчивсь ум╕ло в╕шать локшину на вуха.
Коли ж придивишся близесенько ╕ прямо –
╤ злод╕й, ╕ брехун. Душа – як чорна пляма.

Р╤ДНА МОВА

Шануй р╕дну мову ти скр╕зь ╕ в усьому,
Та ╕стину кропить морозяний душ…
Ой, мамину мову схопили ╕з дому
Й поклали за ╜рати сполоханих душ.

ТАКИ ДОЖИЛИ

Таки до вол╕ дожили,
Бо рухнула ╕мперська глиба.
Хоч ще пок╕рн╕, як воли…
╤ все ж душа варт╕ша хл╕ба.

ЗАПИТАННЯ

П╕шли в Москов╕ю в╕д мене письмена,
Мо╖ м╕ста значим╕ш╕ у датах,
М╕й край – колиска слова ╕ зерна…
Але чому ж я звуся «меншим братом»?

ЧОГО ГАНЬБИШ?

Чого ганьбиш сво╓ ти так завзято,
Чого губу копилиш у злоб╕?..
Н╕хто тебе не буде поважати,
Якщо ти в душу сам плю╓ш соб╕.

ПРАВДА НЕ КРИЧИТЬ

Хай там брехня, мов гадюка, сичить,
Гурка╓, н╕би лавиною гори.
Правда н╕коли й н╕де не кричить.
Правда – говорить!

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #8 за 24.02.2012 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=9997

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков