Версiя для друку Обговорити в форумi

Мереживо паперової симетрії заповнило зал Кримського етнографічного музею, коли свою експозицію виробів витинальної техніки привезла до Сімферополя з Могилева-Подільського, що на Вінниччині, Оксана Городинська, директор міського Будинку народної творчості, заслужений працівник культури України. Це вже її другий приїзд до Криму. А дебют відбувся на міжрегіональному святі «Українська витинанка» у Всеукраїнському інформаційно-культурному центрі в липні минулого року.
Запросили її не випадково. Невеличке містечко на кордоні з Молдовою має в державі неофіційну назву «столиці української витинанки». У п’яти виставкових залах створеного в 2003 році громадського музею, який фактично діє в Будинку народної творчості з 1993 року, зібрано вироби найдревніших ремесел українського народу – тесання з каменю, гончарства, лозоплетіння, ткацтва, вишивання, флористики. Українська витинанка – це тисяча творів мистецтва, оволодіти яким можна в майстер-класах, що проводяться тут як професійними митцями різних жанрів, так і аматорами – членами об’єднання «Барви Поділля».
А відродилося із забуття ремесло витинанки у краї завдяки заслуженому працівнику культури України Марії Руденко, яка мешкала в селі Слобода-Яришівська Могилів-Подільського району. Дехто скептично усміхнеться: хіба це мистецтво – сніжинка з паперу? Її кожен школяр вирізує на новорічну ялинку.
— Можна, звичайно, назвати цю роботу ножицями з папером просто рукоділлям, а вирізаного з дерева коника – ремеслом, — погоджується з такою точкою зору О. Городинська. – Але наші предки це робили з такою любов’ю, вкладали у кожен виріб стільки сподівань, мрій і вірувань, що він набував у кожній окремо взятій сім’ї символічного, сакрального значення, ставав її талісманом та оберегом.
Великодні яйця, наприклад, розмальовували в чистому одязі біля вогню і води, щоб не порушити магію чистоти. Лінії та інші графічні знаки в орнаментах розташовували так, щоб при їхньому розгляді не виникало жодної поганої думки. Читаєш мову писанок сьогодні як відкритий лист з минулого нинішнім поколінням про радість, що приходить на зміну смутку, про щастя і дерево життя, яке повинно бути в кожній родині з відгалуженнями усіх її членів з діда-прадіда до внуків-правнуків.
Свої варіанти дерева малої батьківщини, дерева-сонця з міцним стовбуром і розкішною кроною О. Городинська розробила в кольорових композиціях «Сади цвітуть», «У тополиному краї», «Червоні дуби», «У зимовому лісі», «Ой у гаю-гаю» та інших, у візерунках святкових яєць – писанок і дряпанок, кольорових геометричних орнаментах рушників, вишитих складною двосторонньою технікою. Всього на виставці демонструється більше п’ятдесяти її виробів – лише маленька частинка з великої мистецької палітри художника, флориста, майстра декоративно-прикладного мистецтва, автора поезій і пісень. Багато з її робіт – картин, вишивок, гобеленів знаходяться в музеях і приватних колекціях світу, а писанки розміром з курячі і страусині яйця – в музеї королівської родини у Лондоні.
Своїм умінням О. Городинська щедро ділиться з учасниками Всеукраїнських свят народного мистецтва «Українська витинанка», які проводяться у Могилеві-Подільському раз на три роки. А у вересні цього року шостий за рахунком фестиваль розширив свої рамки до міжнародного. У ньому вперше взяли участь майстри декоративно-прикладного мистецтва майже з усіх регіонів України, Прибалтики, Білорусі, Молдови, Москви, Санкт-Петербурга, Новосибірська. Протягом чотирьох днів вони обмінювалися досвідом, проводили майстер-класи, відвідували музеї та історичні місця краю, ознайомлювалися з діяльністю інших підрозділів Будинку народної творчості. На його базі діють літературне об’єднання «Веселка дністрова», якому вже більше 70 років, спілка краєзнавців, клуб вишивальниць «Мальва», зразкова дитяча студія дизайну і прикладного мистецтва «Дивосвіт», народний хор ветеранів війни і праці, муніципальний духовий оркестр. До послуг майстрів – бібліотека, в якій налічується близько п’ятисот книг мистецького, історичного і народознавчого спрямування.
Заклад є комплексним мистецьким центром, творчою лабораторією, оазисом духовності в місті над Дністром, де встановлено єдиний в Україні пам’ятник витинанці. На фестивалі кожен майстер за традицією свята залишає свій мистецький автограф на загальному виробі у вигляді гілочки, розетки чи іншого символічного знаку. Є у цих спільних композиціях і штрих-коди кримських майстринь витинанки — Валентини Шитікової та Нелі Рощиної.
У Криму вони також доповнили експозицію подільських ремесел своїми новими виробами. В. Шитікова, старший викладач Національної академії природоохоронного і курортного будівництва, у створенні побутових речей і прикрас зі шкіри, декоративних панно і обкладинок для альбомів користується фольклорними джерелами культур народів півострова. А Н. Рощина, керівник студії «Колаж» Сімферопольського районного будинку культури, витинальну творчість поєднує з живописом і розписом по тканині і дереву.
До рівня мистецтва піднесли вирізування з паперу і дві наймолодші учасниці виставки народних ремесел – Ярослава Галькун із Луцька і студентка Кримської філії Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури Ганна Пушкарьова з Дніпропетровська. Їхні композиції з птахами – це поетичний гімн весні, сонцю і життю, в колі якого вони розгадують таємниці трав і слухають під яблунею в саду пісні.
Цей великий пласт представленого на виставці витинального мистецтва, за словами директора Етнографічного музею Юрія Лаптєва, буде взятий за основу при створенні наступного року в рамках музею української вишивки ім. Героя України Віри Роїк галереї декоративних виробів. Закладені в них давні культурно-ужиткові традиції, життєва спостережливість і мудрість народу продовжують розвиватися і наповнюватися новим філософським змістом, естетикою сучасного побуту і краси.

Валентина НАСТІНА
Фото О. Носаненка

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #27 за 21.10.2011 > Тема "Душі криниця"