Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3304)
З потоку життя (6538)
Душі криниця (3539)
Українці мої... (1473)
Резонанс (1510)
Урок української (992)
"Білі плями" історії (1684)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
З╤ СВЯТОМ!
Пропону╓мо уваз╕ читач╕в доб╕рку поез╕й Я. Шумляк╕всько╖, як╕ ран╕ше публ╕кувалися у...


ТРИ СВЯТА ПОКРОВИ
14 жовтня - свято Покрови Пресвято╖ Богородиц╕.


«МАР╤ЙКА ╤ КОСТИК»: ПЕРШИЙ ПОС╤БНИК З╤ ЗНАННЯ ЛЮДСЬКИХ СЕРДЕЦЬ ╤ ВИТОК╤В ПОЧУТТ╤В
Вс╕, кому близька проза Степана Процюка, звикли до глибоких ╕ складних матер╕й на стику художньо╖...


У ПОШУКУ СВО╢╥ АГАПЕ
Поетична матер╕я у проз╕ Петра Кухарчука


ПОЕТИЧНА СВ╤ТЛИЦЯ
Хтиво похиту╓ жад╕бн╕сть стегнами, дурня збагачу╓ думка, пер╕одичними модними трендами жаба в...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #25 за 19.06.2009 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#25 за 19.06.2009
Галина ЛИТОВЧЕНКО: «ДВ╤ ПЕРЛИНИ – КАРПАТИ ╤ КРИМ»

Л╤ТЕРАТУРА
«НЕ ЗАЙМАЙ МЕНЕ, ОСЕНЕ...»
Щойно у с╕мферопольському видавництв╕ «Тавр╕я» п╕д такою назвою побачила св╕т перша зб╕рочка поез╕й Галини Литовченко (Мороз). Це поетичне ╕м’я уже в╕доме читачам «Кримсько╖ св╕тлиц╕», на стор╕нках яко╖ не раз друкувались твори ц╕╓╖ зд╕бно╖ ╕, не побо╖мось зайвий раз похвалити, талановито╖ авторки. Галина Литовченко в╕днедавна стала пост╕йною жителькою Криму, мешка╓ вона у сел╕ В╕л╕ному Бахчисарайського району, то ж ╕ не дивно, що кримська тематика тепер стала для не╖ одн╕╓ю з головних.
А народилася Галина Григор╕вна в Рудому Сел╕ Володарського району Ки╖всько╖ област╕.
Веснян╕ замет╕л╕ вишневих пелюстк╕в, тепл╕ сонячн╕ озерця, як╕ залишали на левадах л╕тн╕ зливи, приходили до не╖ в снах далеко в╕д р╕дних кра╖в – в Рос╕╖, Азербайджан╕, Литв╕, де ╖й довелося жити тривалий час. В╕д╕рвана в╕д свого, р╕дного, Галина Литовченко не забула сво╓╖ мови, сво╓╖ р╕дно╖ Укра╖ни, дом╕вки, яка завжди, з ус╕х усюд наполегливо кликала ╕ кличе ╖╖ додому «у чергову в╕дпустку в село», де можна походити босон╕ж росяними травами, напитися прохолодно╖ ╕ смачно╖ води ╕з криниц╕, нарвати в саду для мами стиглих вишень ╕ в «пригорщ╕ в╕днести ╖х… на кладовище». Ск╕льки пекучого болю, смутку й зажури у цьому рядочку з ╖╖ в╕рша «Дом╕вка кличе». Так писати може т╕льки справд╕ талановита авторка. До реч╕, перший розд╕л зб╕рочки саме й ма╓ таку назву «Дом╕вка кличе». У цьому розд╕л╕ з╕брано кращ╕ в╕рш╕ про св╕й край, про село, про його мешканц╕в – р╕дних ╕ ровесник╕в, про тих, хто сво╓ю працею не да╓ полям зарости бур’янами, робить усе, аби вони родили хл╕б ╕ годували всю Укра╖ну. Та не лише хл╕бом ╓диним живе людина.
╤ вес╕льна музика, ╕ п╕сня – весела чи сумна, ╕ щемлив╕ рядки про перше кохання… Усе це ╓ у в╕ршах Галини Литовченко. А оск╕льки вона, як ми вже зазначали, стала жити в Криму, то й кримська тематика пос╕да╓ одне з ч╕льних м╕сць у ╖╖ поез╕ях. ╤ хоч про Крим написано р╕зними авторами багато в╕рш╕в, але чистий ╕ сво╓р╕дний голос Галини Литовченко не загубився в тому поетичному багатоголосс╕. Вона по-сво╓му змальову╓ словом ╕ красу моря та г╕р, ╕ багато ц╕кавих мальовничих куточк╕в Криму, де ╖й випало побувати. У ╖╖ в╕ршах кримсько╖ тематики, котр╕ склали розд╕л «П╕вденн╕ бризи», дельф╕н «на сурм╕ гра╓ вальс», а «чайки парами в танц╕ кружляють», а «сонце, вставши над горою, п╕рнуло стр╕мко з головою у вир г╕рського водограю», грайлива морська хвиля «злегка б’╓ в скеляст╕ плеч╕ Аю-Дага…».
Чимало гарних поетичних знах╕док можна зустр╕ти у зб╕рц╕ Галини Литовченко. Шкода лиш, що тираж книжечки м╕зерний (300 прим╕рник╕в) ╕ не кожному вдасться ╖╖ прочитати. Але, гада╓мо, той, хто передплачу╓ «Кримську св╕тлицю», зможе ознайомитись на стор╕нках газети з новими в╕ршами Галини Литовченко, котр╕ нин╕ ми й пропону╓мо шанувальникам р╕дного художнього слова.
Хай щастить Вам, пан╕ Галино, на поетичн╕й нив╕, хай р╕дне слово залиша╓ться назавжди Вашою долею! А долю, кажуть, ╕ конем не об’╖деш, якщо той к╕нь нав╕ть крилатий Пегас! А щодо Осен╕ душ╕ – то не сумуйте, вона ж т╕льки-т╕льки почина╓ться…

Данило КОНОНЕНКО, редактор в╕дд╕лу л╕тератури «Кримсько╖ св╕тлиц╕».


Галина ЛИТОВЧЕНКО: «ДВ╤ ПЕРЛИНИ – КАРПАТИ ╤ КРИМ»

ВЕСНА В ЛАГУН╤

Р╕чка станом гнучким вихиля╓ться,
Зводить стегна – крут╕ береги,
Поц╕лунком ╕з морем в╕та╓ться,
В╕дда╓ застар╕л╕ борги.
Повнить деб╕том щедро╖ повен╕,
Гладить стовбури сивих осик,
Б’╓ в кам╕ння, мов кон╕ п╕дкован╕,
Гра╓ краще завзятих музик.
Повнот╕лою в море влива╓ться,
Розпустивши в корсет╕ шнурок,
Роз╕мл╕ло з прибо╓м ╓дна╓ться,
П╕дстеливши гладенько п╕сок.

ПОВЕРНЕННЯ В ХЕРСОНЕС*

«Адью», барони й баронеси,
Мадмуазел╕ ╕ мадам!
Вернувся дзв╕н до Херсонеса,
Набрид до б╕са Нотр-Дам.
Пройшов знедолення ╕ плаху,
Полон – це, зв╕сно, не престиж.
В минулому лишився Зах╕д,
Давно у спогадах Париж.
Завис нав╕ки на обрив╕,
Де хвиля б’╓ берегова.
Рад╕ють базил╕ки сив╕,
П╕д сонцем Корсунь** виграва.
Здригнулись мармуров╕ сходи,
Як прозвучав забутий дзв╕н.
Тепер в╕та╓ теплоходи
З поверненням додому в╕н.

* Великий херсонеський дзв╕н було взято в «полон» п╕д час Кримсько╖ в╕йни в 1854 роц╕. Протягом 60 рок╕в перебував в╕н у Собор╕ Паризько╖ Богоматер╕. Повернутий в Херсонес на вимогу рос╕йського уряду.
** Назва Херсонесу Тавр╕йського за середн╕х в╕к╕в.

АБРИКОСОВИЙ СВ╤ТАНОК

Туркочуть дик╕ голуби.
(Вноч╕ достигли абрикоси...)
Дахи п╕дставили лоби
П╕д потепл╕лу неба просинь.
Ранкова з╕рка мерехтить.
(Садок п╕дготував сюрпризи...)
Пов╕тря св╕ж╕стю тремтить, –
Вдяга╓ ранок ср╕бну ризу.
На тл╕ ранково╖ пори
Спориш виблиску╓ у росах.
На небо вийшла з-за гори...
Жовтогаряча абрикоса.

РАНКОВА МЕТУШНЯ В П╤ВН╤ЧН╤Й БУХТ╤

Крут╕ береги, що в╕трами обсвистан╕,
Хвиля в мереживо рве.
З П╕вн╕чно╖ бухти
до Графсько╖ пристан╕
Катер квапливо пливе.
Баркас розгубився в причалов╕й
тисняв╕,
М╕ж катерами сну╓.
В ранковому натовп╕ оч╕ замислен╕, –
Кожен мовчить про сво╓.
Хитаються трапи гнучк╕
п╕д п╕дборами,
З морем гудуть в ун╕сон.
Гарцю╓ човнами, тр╕скоче моторами
Бухта, розв╕явши сон.

Н╤ЧНИЙ ШТОРМ

П╕д веч╕р море злегка заштормило,
Погнав на берег в╕тер баранц╕,
Рожев╕ мушл╕ хвиля перемила
Й перебира ретельно кам╕нц╕.
Десь в глибин╕ розпочалась бовтанка,
Зб╕силось море на заход╕ дня.
Закрила двер╕ на крючок на ╜анку –
В╕дразу стихла чайок метушня.
Бора люту╓, рветься за лаштунки,
За молом шхуна якорем гримить.
╫валту╓ галька вищого ╜атунку,
Др╕бна – з п╕ском потухло шарудить.
З╕бравши з хвиль потрощен╕ уламки,
На ранок в╕тер геть увесь ослаб...
На берег штормом викинуло камку,
В н╕й копошиться очман╕лий краб.

ВЕСНЯНЕ ЛАСТОВИННЯ

Чайки бухту лоскочуть крильми.
Вигра╓ акватор╕я синя,
Байдику╓м на берез╕ ми,
Я пок╕рно ловлю ластовиння.
Доки пальми широкий листок
Заховатись у зат╕нок кличе,
Сонце безл╕ч яскравих цяток
На мо╓ вис╕ва╓ обличчя.
Розкв╕тають веснянки рясн╕,
В╕д пром╕ння нема╓ в╕дбою.
Посила його сонце мен╕,
Зговорившись та╓мно з тобою.
Що ж, не буду ховатись п╕д грим,
Процедуру прийматиму справно.
Ти мене сво╖м сонцем рудим
Називатимеш не безп╕дставно.

П╤ВДЕННИЙ ПО╥ЗД

Чай, кросворди, анекдоти,
см╕х дзв╕нкий луна╓,
М╕сця в╕льного в вагон╕
жодного нема╓.

Рветься рад╕сть на поверхню,
б╕га╓ малеча.
На курорти в╕д будення –
довгождана втеча!
Маячать на горизонт╕ море, сонце,
пляж╕,
Ждуть аромотерап╕я, гряз╕ ╕ масаж╕.
У гостинному Джанко╖
буде по╖зд вранц╕.
На полиц╕ у вагон╕, н╕би на лежанц╕.
С╕ме╖з, Алушта, Ялта
у розмовах плинуть...
Можна витягнути ноги,
вир╕вняти спину,
Кам╕нець якийсь купити,
вибрати помаду,
Безкоштовно п╕дслухати
корисну пораду,
З кавунчика ув╕рвати
величезну скибу,
Надивитись у в╕конце,
нанюхатись риби.
Задоволення хлюпоче,
що там говорити,
Можна буде ц╕лий м╕сяць
мов у раю жити!

ВЕЧ╤РН╤Й РОК-Н-РОЛ

Веч╕р яхту колише на рейд╕,
Л╕хтарями поч╕су╓ мол.
Л╕тн╕й джентльмен з юною лед╕
Вдвох танцюють на б╕с рок-н-рол.
З-п╕д руки в╕ртуоза-маестро
Рветься заздр╕сть на волю, мов птах.
П╕дганя╓ партнер╕в оркестром,
Не зважа на р╕зницю в л╕тах.
Заохочу╓ публ╕ка: «Браво!»,
В жвав╕м темп╕ оркестр вигра╓.
Сяють д╕вчини оч╕ ласкаво,
Тепла посм╕шка сил дода╓.
Хвилювання розтанули в серц╕,
Рок╕в з двадцять п╕дошвами стер!
Вдячний юн╕й красун╕-партнерц╕
Знову став молодим кавалер.

ДВ╤ ПЕРЛИНИ

В запорошених шапках смереки...
Буковеля весела лижня...
Я л╕таю у мр╕ях далеко,
До Говерли мандрую щодня.
Запроси мене, друже, в Карпати
У котрусь ╕з засн╕жених зим.
Я тебе буду вл╕тку чекати
До сво╓╖ господи у Крим.
Набери в глек водиц╕ з-п╕д криги,
Не влаштовуй багат╕ столи.
Ти мен╕ навари мамали╜и,
Я тоб╕ привезу камбали.
До кордон╕в розсунемо ст╕ни
Ми з тобою бажанням одним.
Два найкращ╕ куточки кра╖ни,
Дв╕ перлини – Карпати ╕ Крим.

НА СХИЛ╤ ДНЯ

Теплий день дорахову╓ кроки,
Синьо стелить туман розмарин.
До п╕дкови морсько╖ затоки
Липне вечора ультрамарин.
Кинув поглядом м╕сяць на воду,
Хвиля злегка брову п╕двела,
П╕дливаючи в сквер прохолоди,
Темним листям блищить мушмула.
Солов╕ють замр╕ян╕ зор╕,
Котить колесо м╕сяць-свояк,
Понад морем в н╕чному дозор╕
Бродить променем сивий маяк.

ДИВНИЙ Г╤СТЬ

Так неспод╕вано влет╕в
в к╕мнату в╕тер.
У голов╕ думки перекрутив,
Розкидав аркуш╕
з╕ скупченнями л╕тер,
З╕брання сл╕в на волю в╕дпустив.
У шибку грюкнув,
якось наче ненароком,
Та вже забрав м╕й спок╕й у полон.
Пройшов повз мене,
зачепивши злегка боком,
Торкнувсь волосся
й вийшов на балкон.

Пов╕вся дивно, на м╕й погляд,
 нав╕ть дуже.
Немов з╕ мною в п╕жмурки пограв.
Я здогадалась, ╕нший нам╕р
 мав ти, друже,
Несм╕ло так до мене загравав.

Ударив в струни заспоко╓ного серця,
Проб╕гла кров аж к╕льканадцять к╕л...
...Це хто ж так чемно в╕дхилив
 балконн╕ дверц╕
Й кладе пелюстку
 на письмовий ст╕л?

СИВАШ В ТУМАН╤

Густий туман над Сивашем
Кортить, мов с╕ль, черпать ковшем.
Немов кис╕ль, ропа молочна
Висить в пов╕тр╕ непорочна.
Човни гуртом – що темна гать,
Доверху к╕лем м╕цно сплять.
В уяв╕: випачкан╕ в гряз╕
Хлоп’ята – чортики в екстаз╕.

В╤ТРИ

Мусони, бризи, трамонтани,
╤з г╕р, ╕з моря, ╕з степ╕в…
╤ небо вже давно багряне,
А час немов отороп╕в.

Дмуть зв╕дусюди, як на горе, –
Не роз╕братися в в╕трах.
Вт╕кати у в╕дкрите море?
Шукати захисту в горах?

М╕няють курс потужн╕ фени,
В╕д гулу мозок, аж набряк.
Чом не виходить на арену,
Мовчить на вигон╕ в╕тряк?

В╕трам н╕яким не пок╕рний,
П╕ймавши напрямок новий,
Лиш в╕н в╕дчу╓ подув в╕рний.
╤ зрушить кам╕нь жорновий.

с. В╕л╕не Бахчисарайського району.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #25 за 19.06.2009 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7407

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков