|
"Кримська Свiтлиця" > #24 за 12.06.2009 > Тема "Душі криниця"
#24 за 12.06.2009
«ВСЬОМУ СВ╤Й ЧАС, НА ВСЕ СВОЯ ГОДИНА...»
Говорити про Олексу Веретенченка – це говорити про одного з найкращих поет╕в укра╖нського закордоння. Його поетичний перв╕сток – зб╕рка «Перший гр╕м» – з’явилася ще в Укра╖н╕, але ╕ншими творами поета мали змогу насолоджуватися вже лише укра╖нц╕ ем╕грац╕╖. У вир╕ Друго╖ св╕тово╖ в╕йни поет опиня╓ться в Н╕меччин╕, згодом пере╖здить до США. Там окремими виданнями виходять його зб╕рки «Дим в╕чности» (1951) та «Заморськ╕ вина» (1974), поема «Чорна долина» (1953), переклад з англ╕йсько╖ поеми Байрона «Мазепа» (1959). Саме О. Веретенченко, вив╕зши з во╓нного Харкова рукописи Володимира Св╕дз╕нського, по сут╕, збер╕г для нас твори цього талановитого поета. На американському континент╕ жив ╕ працював в ╕ндустр╕альному Детройт╕. Коли точн╕ше, то жив зароб╕тковою працею (на автомоб╕льному завод╕ «Дженерал моторс») ╕ поез╕╓ю. Ц╕каво, що в тому ж Детройт╕ жила й чар╕вна укра╖нка, талановита оперна сп╕вачка, бандуристка, кума ╕ близька приятелька поета Валентина Радько-Биковець, яка стала сво╓р╕дною музою поета. Саме ╖й поет Веретенченко присвятив чимало поез╕й останнього пер╕оду життя, як╕ ще чекають на знайомство з читачем. Пропону╓мо читачам «Кримсько╖ св╕тлиц╕» к╕лька з них.
Публ╕кац╕я Серг╕я КОЗАКА.
* * *
Дн╕ мо╖ пливуть р╕кою,
Як п╕сень тво╖х луна,
╤ п╕сениться тобою
Вся душа моя сумна.
Кв╕ти мови нас навчали
На весн╕: я тв╕й чи н╕?
Валентино, ти ночами
Увижа╓шся мен╕…
Серце б’╓ться безупинно,
До життя вернувся я. –
Валентино, Валентино,
Ти нова любов моя!
* * *
Всьому св╕й час,
на все своя година,
╤ море вже мен╕ не по кол╕на,
Як маятник
притишу╓ться крок,
╤ з неба не зриваю я з╕рок.
Та що скарби тоб╕, моя кохана,
Ти скарб – сама,
у сновид╕нн╕ дана,
Чи можу я в╕ддати це комусь?
Дивлюсь на тебе
╕ не надивлюсь.
Я всю тебе люблю –
вуста неспит╕
╤ чар очей – нема н╕чого в св╕т╕
Мил╕шого за тебе, молоду, –
Скажи: «в╕зьми мене!» –
╕ я прийду.
* * *
Свого я щастя не захмурюю,
В п╕снях неспадних п╕днесу.
Дивлюсь на образ тв╕й
з бандурою,
П’ю красовулю – за красу.
Колись дорогою невпинною
Майну до тебе в дн╕ ясн╕.
Далека, з кожною хвилиною
Ста╓ш р╕дн╕шою мен╕.
╤ я п╕д музику Бетховена
Тоб╕ скажу так╕ слова:
Ти у житт╕, як намальована,
Ти на картин╕, як жива.
Олекса ВЕРЕТЕНЧЕНКО.
1987.
"Кримська Свiтлиця" > #24 за 12.06.2009 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7385
|
ПОЕЗ╤Я ╤ ПРОЗА НАШОГО ЖИТТЯ
КАРИКАТУРИ БАТЬКА Й ЖИВОПИС СИНА
