Версiя для друку Обговорити в форумi

Зовні Нижньогірська школа I-III ступенів № 2 нічим не відрізняється від інших двох. Але коли ви завітаєте до кабінету № 10, будете приємно вражені — побачите намальований сільський пейзаж: хата під солом’яною стріхою, невеличка церква, річка, млинок, мальви і соняшники. Але основне надбання кабінету – маленький історико-етнографічний музей, в якому зібрані предмети побуту і культури народу з усіх куточків України.
Це і баранці з Харківської і Рівненської областей, і глечики, і банячки з Житомирської області, горщики, тарілки, куманці. У колекції представлені вироби як із дерева, так і з глини. Особливо цінний рубель початку ХІХ століття з Рівненської області. Є справжня прядка, подарована місцевою жителькою селища Нижньогірського, і веретена. Велика колекція дерев’яних ложок з різних регіонів. На лавці простелений кольоровий килим з Гуцульщини.
Декоративні вироби з глини прикрашали побут будь-якого селянина, так само, як і наш музей. Це і баклага «Козак», різні статуетки, іграшки, свистульки… За кожною річчю — своя історія. Так, макітра початку ХХ століття потрапила до музею як подарунок Синюка О. П., директора Уварівської школи, до 40-річного ювілею нашої школи. Але не всі експонати — це подарунки, більша частина їх знайдена, привезена з інших областей завдяки гуртківцям.
Що робили українські дівчата на вечорницях? Вишивали. Вiчною є i буде українська вишивка. Вона – наш давнiй символ, прадавня традицiя, символ гостинностi i доброзичливостi. I хоч сьогоднi вже не зустрiнеш вишивку в кожнiй оселi, але вона супроводжує нас все життя: з народження до небуття. А яке весілля без вишитого рушника? Перший крок подружнього життя молодята роблять на весільний рушник. У деяких регіонах, як весільний обряд, зв’язували рушником руки молодятам. Тому дівчина до весілля повинна була вишити не менше 12 весільних рушників.
У нашому музеї зібрана багата колекція вишивок: вишиті картини, серветки, скатерті, вишиті рушники, серед яких є кілька весільних. Найстарішими і найціннішими є рушники Шереметьєвої А. М. з міста Городня Чернігівської області (1938 р.), Мураховської М. Ф. з Вінницької області, Суминої З. П. з Полтавської області (1941 р). Крім весільних, є ще обрядові, подарункові, покутники, плечові, утирачі. Кожен візерунок на рушнику, кожен колір має своє символічне значення. Розшифровкою цих значень займаються члени гуртка «Народознавство» під моїм керівництвом.
Колекція рушників та інших експонатів постійно поповнюється. Гуртківці займаються пошуком вишивальниць нашого краю, ознайомлюються з історією та культурою народів Криму.

Світлана Миронюк,
вчителька української мови та літератури Нижньогірської школи № 2.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #20 за 15.05.2009 > Тема "Душі криниця"