Версiя для друку Обговорити в форумi

ЛІТЕРАТУРА

СИН

Як знищити потворну тінь війни?
Росте мій син і вчиться
розмовляти,
Вже вміє гарно сонце
малювати –
Мине два роки сину восени.
Лебідкою у космосі пливе
Земля натхненна,
час невпинно плине:
Майбутнє я
вимріюю для сина –
Завжди щасливе і завжди нове.
Ось він мерщій
до рук моїх біжить,
Ось він заплутавсь
у траві зеленій...
Притишило століття
біг шалений,
Шовковим листям
липа шелестить.
Як знищити
потворну тінь війни?

МОЇ ЧИТАЧІ

Мої читачі –
у майбутніх сторіччях,
Я їх впізнаю
по натхненних обличчях.
В моєму ж сторіччі –
не люди, а звіри:
Не мають в душі
ні шляхетства, ні віри.
Хіба поодинці,
подекуди, нишком
Читають „Псалтир”
і Шевченкову книжку.
В моєму сторіччі
повбивані люди –
Їм влада радянська
стріляла у груди.
Сибір загатили
дітьми і жінками.
Хто вижив –
набрався гріхів між катами.
Навіщо їм вірші –
духовній голоті?
Ховають хвости у грошах,
як в болоті.

ЗУПИНКА В ДОРОЗІ

Володимиру Барні, поету.
Я прийшла до моря,
А воно говорить,
Що пісні складає
Про любов без краю.
Пісня – це іскринка,
Для душі зупинка
На людській дорозі
В Божій допомозі.
Хочеш – приєднайся,
Голосом вплітайся:
Якщо ти при силі,
Перекрикуй хвилі.
Я сказала: — Море,
З вами я не спорю,
Бо натхнення знаю
І любов без краю.
Я ступала поряд,
Я співала морю
Щиро і завзято
Дискантом, бельканто.
Пісня – це іскринка,
Для душі – зупинка,
У житті, в дорозі
В Божій допомозі.

ЯК ЛИСТ ЗА ВОДОЮ
 
А я за тобою,
Як лист за водою,
Пливла і раділа,
Що мріяти вміла.
Роки і річниці...
Жага, наче криця,
Дихнути не дала,
Аж попелом стала.
Під попелом – слово –
Надія раптова,
Молитва гаряча!
Така моя вдача.
Бо я за тобою,
Як лист за водою,
Пливла в своїх мріях,
В журбі і в надіях.
1968

СЕРЦЕ

Ми радості не знали.
Взнали горе,
Коли прощались там,
Біля воріт.
Послухай серце,
Що воно говорить?
Чи, може, серце слухати
 не слід?

ПО СТЕРНІ

Босоніж по стерні –
Степ підошвами зранюю:
«Вже нехай хоч у сні,
Тільки бути твоєю коханою!»
А сонце
Знову спати лягає
В скошене жито.
Хто це?
Хто це ім’я твоє промовляє?
Вітер?
1967

ПІСНЯ
 
Сідало сонце,
І ти виходив з дому
Кохану зустрічати:
Йшов біля мого дому –
Не озирався.
Я припадала до старої вишні,
Тремтіло листя.
Я бачила,
Як ти кохану
Ведеш селом,
І я шукала пару,
Йшла за село,
Щоб ще раз подивитись
На вас удвох.
Ясніли зорі,
В дівочім серці
Нестримне горе
Складало пісню.

НА КОРОМИСЛІ РОЗЛУКИ

Похитуємось
На коромислі розлуки,
Мов сонячний захід
Й світанок:
Коли простягає
Промені ранок,
Щоб вечір обняти –
Сяйвом
На землю стікає мука.
А люди кажуть:
— Дивіться,
Як гарно
Світає.
І мало хто знає,
Що хлопчик
З села Заруддя
Бачив,
Як від зорі до зорі,
Від кінця до кінця розлуки –
Небо горіло,
Наче блискавка
Простір прошила.

ЗАГУБИЛА

Загубила, загубила
З пальця лівого обручку,
Як з коханим я ходила
Над ставами попід кручі.
Я ходила, як літала,
Світ в очах мені гойдався,
І в селі остання взнала,
Що вже любий відцурався.
Збоку стала і дивлюся,
Як він з іншою гуляє.
— Не дивись на них, Марусю, —
Так до себе промовляю.
— Як не вміла вибирати,
Вибирати як не вміла,
Навчи серце забувати,
Щоб воно з нудьги не мліло.
Взую нові черевики
Із шовковими шнурками.
Ти гадаєш, чоловіче,
Третя встала поміж нами?
Поміж нами – люта зрада,
Світ широкий поміж нами,
Сто доріг – під зорепадом,
Сто – під білими снігами.

ПРОЩАННЯ

Заколиши мій біль, коханий!
Стоїть прощання за дверима,
А над дорогами – тумани,
І невідомо, що – за ними?
Такий байдужий світ
 і грізний!
Обом нелегко буде жити.
Ми завтра будемо нарізно
Про щастя мріяти, любити.

ПО СИНІЙ ДОРОЗІ

Мить!
Я забула,
Що бачу малюнок,
Рвонулась,
Бігла по синій дорозі
В минуле:
— Де тополятко,
Що завжди в тривозі
Когось виглядало?
 — В полі,
Там, де коханого
Ти дожидала, —
Вітер промовив.
— Де мої друзі? –
Я знов запитала.
— Хіба ти не знаєш?
Мрії наздоганяють.
— Вітре,
Скажи мені, вітре,
Мене пам’ятають?
— Роки жорстокі,
Пам’ять, як мука,
Схоче – покине,
А схоче...
Послухай,
Бачиш ці двері?
Чому не заходиш?
Що заважає?
— Вітре,
Благаю,
Дай мені руку!
Тут надто високі сходи –
Я не здолаю.
с. Берегове біля Феодосії.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #18 за 01.05.2009 > Тема "Душі криниця"