Версiя для друку Обговорити в форумi

У січні композитору Василю Михайлюку виповнилося б 80 років...

Понад 200 чудових пісень – такий творчий ужинок співця рідного краю. А скільки колядок, щедрівок, обрядових творів... Хтось пригадає стрункі «Смерічки», а в когось зрине в уяві гірська «Стежечка», хтось почує «Кроки» коханої дівчини, а хтось пригорнеться душею до сумної «Верби», когось зачарують магічні «Вечори в Карпатах», у когось здригнеться серце від крику «Білих журавлів», а тисячам і тисячам моїх дорогих співвітчизників назавжди запала в душу «Черемшина».
На жаль, крім збірочки «Пісенний килим Василя Михайлюка», в якій вміщено всього 26 пісень, більше немає серйозного видання. А так хотілося б зібрати всі-всі пісні, написані батьком, і випустити збірку. Та поки що це тільки гарна мрія.
Радує те, що більшість пісень, написаних у співавторстві з Миколою Юрійчуком, Володимиром Григораком, Іваном Кутенем та багатьма іншими поетами, стали загальновизнаними, улюбленими.
Кілька слів про батька. Він народився в містечку Вашківці, що на Буковині. Дитинство було голодним, сірим і безрадісним. Як і всі сільські діти, змалку знав, що таке праця. Далі – війна... Маючи всього 11 років, став улюбленим сином полку, пройшов жахливими шляхами війни. Потім – строкова служба. Полюбивши музику, молодий солдат пише свій перший музичний твір «Марш Богунського полку», грає у військовому духовому оркестрі.
Після демобілізації повернувся у рідні Вашківці, став керівником хорового колективу в Будинку культури, створив також і духовий оркестр. Хор швидко почав посідати перші місця на обласних оглядах і конкурсах, пізніше отримав звання народного...
«Черемшина», що увійшла в десятку найкращих пісень України, народилася 5 травня 1965 року. У ній є все: довершеність, первісна краса, тепло лагідного сонечка, що йде на спочинок, срібний передзвін двох закоханих сердець... І щось таке непідкупне, просте, близьке, що глибоко западає в душу. «Черемшина» здолала тисячі кілометрів, даруючи людям радість українського дивотворення. А дав їй крила у широкий світ наш славетний Дмитро Гнатюк, який проніс цю красуню у своєму серці через усі континенти.
«Черемшина» була і є в репертуарі нашої улюбленої Софії Ротару, на жаль, покійної Квітки Цісик (США), Дзенки Войович (Чехія), Любові Білаш (Канада), квартету «Ройял Найтс» (Японія), ансамблю «Запорожці» (Франція). Співали «Черемшину» китайці та індійці, росіяни і монголи, вона квітла навіть у космічних просторах – її взяв на борт інтернаціонального космічного корабля «Шаттл» наш перший український космонавт, буковинець Леонід Каденюк.
Вона живе повсюди, гордо ступивши у XXI століття. 
...П’ятнадцятого грудня я мала щастя подивитися на Першому каналі концертну програму Валентини Степової й почула рідну «Черемшину». Я плакала, бо співав увесь зал – старші й зовсім молоді люди. Дякую щиро вам, дорогі люди, за вашу любов. Адже співаючи, ви ніби заново народжуєте пісню.
Лідія МИХАЙЛЮК,
дочка композитора.
Вашківці, Чернівецька область.
(«Україна молода»,
№ 16, 2009 р.)

ЧЕРЕМШИНА
Слова: Микола Юрійчук.
Музика: Василь Михайлюк.

Знов зозулі голос
чути в лісі,
Ластівки гніздечко
звили в стрісі.
А вівчар жене отару плаєм,
Тьохнув пісню
соловей за гаєм
Приспів:
Всюди буйно
квітне черемшина
Мов до шлюбу
вбралася калина.
Вівчара в садочку,
В тихому куточку,
Жде дівчина, жде.

Йшла вона в садок
повз осокори,
Задивилась на високі гори,
Де з беріз спадають
чисті роси,
Цвіт калини
приколола в коси.
Приспів.
Вже за обрій
сонечко сідає.
З полонини
 їй вівчар співає:
– Я прийду до тебе,
 як отару
З водопою зажену
 в кошару.
Приспів.
Ось і вечір,
 вівці біля броду
З Черемоша
 п’ють холодну воду,
У садочку вівчара стрічає
Дівчинонька,
 що його кохає.
Приспів.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #7 за 13.02.2009 > Тема "Душі криниця"