Версiя для друку Обговорити в форумi

Біля мису Тарханкут яхта «Кароліна», на якій плив Адам Міцкевич із Одеси до Криму, потрапила в сильний шторм, що тривав дві доби. Поет зустрів бурю мужньо. Вона збудила його уяву.
«О щастя! Дух летить услід моїй мрії», - написав він перші віршовані рядки, що поклали початок його всесвітньовідомим кримським сонетам.
«Кароліна» причалила до берега в Євпаторії. Звідти А. Міцкевич разом із Генріхом Ржевуським, істориком і письменником, продовжив подорож кіньми. Першим на їхньому шляху постав Севастополь. Вони оглянули Балаклаву, залишки генуезьких укріплень, Байдарську долину і через Кікінеїз потрапили на Південний берег. Якщо
О. Пушкін у 1820 році піднімався по Чортових сходах, тримаючись за хвіст татарського коня, то А. Міцкевич через п’ять років після нього по них спускався. А внизу розстилалося море.
Мандрівники минули Сімеїз, Алупку, маленьке рибальське поселення Ялту і зупинилися під Аю-Дагом у помешканні польського поета Густава Олізара, що на території сучасного «Артеку». Відпочивши, вони продовжили подорож до Алушти, здійснили підйом на Чатир-Даг. Милуючись з гори долиною, А. Міцкевич назвав її одним із прекрасних місць Криму. 
З Алушти його шлях проліг у Сімферополь, а звідти – до Бахчисарая, в якому давно мріяв побувати, бо тільки це поселення, за свідченнями сучасників, зберігає у чистоті відбиток і слід Сходу, як і печерне місто Чуфут-Кале.
Два місяці - з 14 серпня до 14 жовтня 1825 року пробув А. Міцкевич у Криму. Вісімнадцять поезій, написаних під час цієї подорожі, вийшли у грудні 1826 року в Москві під назвою «Кримські сонети».
Про цей, кримський період, у творчості великого польського поета Адама Міцкевича, якого своїм вважають три країни, бо народився він у польській родині на хуторі Заосся поблизу міста Новогрудка, що нині знаходиться на території Білорусі, а раніше входило до складу Литви, написала філолог і краєзнавець з Алушти Лія Попова у недавно виданій книзі «Переді мною країна дивовижної краси...», назвою для якої стали рядки одного з його сонетів. Вона ж була гідом в одному з місць перебування А. Міцкевича у Криму – колишньому будинку генерал-губернатора Новоросії герцога А. Рішельє у Гурзуфі, де нині розташовано музей О. Пушкіна, для учасників відзначення 210-ї річниці від дня народження поета – членів кримських товариств поляків і білорусів та представників організацій білорусів із Києва, Чернігова, Дніпропетровська, Запоріжжя і Вінниці. Вони поклали квіти до бюста А. Міцкевичу (див. фото) на алеї пам’ятників у старовинному, посадженому на початку ХІХ століття в англійському стилі парку поряд з пам’ятником О. Пушкіну.
- Цей бюст – єдиний пам’ятник Адаму Міцкевичу у Криму, - сказала голова Кримського товариства поляків Юзефа Кравець. – А от пам’ятних знаків його імені – три.
Перебування в одному з цих місць на набережній Балаклави і севастопольські маршрути поета залишаться у пам’яті всіх, хто цього разу проїхав його дорогами за програмою триденного туру у рамках Днів польської та білоруської культур у Криму. Польською, українською, російською, білоруською та іншими мовами звучали вірші поета, як і слова вітання учасників поїздки у Севастопольській асоціації національно-культурних товариств, що об’єднує людей 34-х національностей. А народнопісенні мелодії землі, де він народився, де минули його дитинство і юність, і сьогодні входять до репертуару місцевого ансамблю білоруської пісні «Біла Русь».
Крим нині багато в чому відрізняється від того, яким колись подорожував
А. Міцкевич. Але природа, море і гори залишаються незмінними. У цьому ще раз переконуєшся, коли дивишся на картини його сучасника, італійського художника К. Боссолі, які зберігаються у фондах Кримського республіканського краєзнавчого музею і спеціально до цього ювілею були виставлені у фойє для експонування.
Звучали уривки з творів поета, пісні на його слова у виконанні колективів самодіяльного мистецтва польського і білоруського товариств Криму, а Всеукраїнський інформаційно-культурний центр нагородив грамотами і пам’ятними подарунками переможців конкурсу «Чи знаєш ти А. Міцкевича?». Ними стали представники театральної студії «Світанок» Кримського республіканського центру дитячої та юнацької творчості, сімферопольських гімназій № 2 і № 11, загальноосвітніх шкіл № 20 і № 42.
Кримські сонети, за словами кандидата філологічних наук Ірини Свириденко, і сьогодні, майже через два століття після їхнього написання, хвилюють читача. Про це говорили у своїх виступах на симпозіумі, присвяченому його сучасним перекладам, і голова Всеукраїнської спілки білорусів при Посольстві Республіки Білорусь в Україні Ірина Оржеховська, генеральний директор Всеукраїнського інформаційно-культурного центру Владислав Єрмаков, декан факультету журналістики Таврійського гуманітарно-екологічного інституту Григорій Жуковський, кандидат історичних наук Володимир Поляков та інші.

Валентина НАСТІНА.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #48 за 28.11.2008 > Тема "Душі криниця"