Версiя для друку Обговорити в форумi

 Таку назву має дванадцята книжка кандидата технічних наук, доцента Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», заслуженого працівника культури України Віталія Вадимовича Іващенка, котра нещодавно вийшла в Києві.
 В. В. Іващенко народився 12.12.1937 року в м. Сміла Черкаської області, там виріс, закінчив школу, потім закінчив Київський політехнічний інститут, де працює доцентом кафедри обробки металів тиском; має чотирьох доньок та чотирьох онуків.
 Про себе він каже так: «Ніколи не мріяв писати вірші чи стати поетом. Хотілося вивчитись на хорошого інженера чи науковця. Навчаючись в Київському політехнічному інституті, жив театром, який створив, для якого писав мініатюри і комедії, сам ставив і грав. І так більше 40 років.
 А поезії? Це був інтимний світ, в якому душа говорила з коханою душею. Лише сотні листів слухачів після читання віршів по радіо спонукали видавати їх.
 Можливо, давнішнє захоплення - рубаї Омара Хайяма, можливо, прискорений ритм життя і бажання зафіксувати у слові його солодкі і гіркі миттєвості, а скоріше, все це разом і створило цю поезію.
 Поезія для мене - це лаконічно виражена в слові одна з основ людського буття: емоція або думка.
 Напевне саме тому емоційні і розумні люди, як правило, люблять поезію. Вона допомагає нам усвідомлювати себе як частку вічного життя і як гідних дітей романтичної нації.
 Ми - українці! Я пишаюся цим. І хотів би, щоб якомога більше людей, які живуть на землі України і люблять її, і тих, кого доля занесла в чужі краї, теж пишалися. Ця книжка допоможе. В ній немає придуманих віршів, в ній думки і почуття, радість і горе, сміх і сльози, і, головне, дуже багато любові українця».
 Пропонуємо добірку віршів-мініатюр київського поета, заслуженого працівника культури України, кандидата технічних наук Віталія Іващенка з його книги вибраних поезій «Ми - українці».
 Якщо вам, любі читачі, сподобаються вірші Віталія Іващенка, ви зможете придбати їх в автора, зателефонувавши до Віталія Вадимовича в Київ (044) 270-06-42, або написавши йому лист-замовлення: вул. Олексіївська, 5, кв. 30, Київ-110, 03110, або електронною поштою Е-mail: vivashchenko@ukr.net, поетичний сайт в інтернеті: viiv.co.ua.

* * *
Нічого не буває без підстав.
Зробивши вибір, не кажи:
«Не хочу!»
Якщо ти плазуном
свідомо став,
То будь готовим,
що тебе розтопчуть!
* * *
Не жди моральності
від влади!
Там в основному
кар’єристи:
На Бога й совість
їм начхати!
Їм тільки б вище
й вище лізти!
* * *
Ідея демократії проста:
Щоб не страждати
від нахабства влади,
Яка сама не здасть
свого поста,
Всю владу треба раз
по раз міняти!
* * *
Та недаремно був майдан.
Він не для них,
для нас із вами.
Ми вже не будемо рабами.
Вже знаємо, що кожний клан
До влади рветься,
щоби красти.
Облишмо стогони й ниття!
Дай, Боже, розум,
волю, настрій
Міняти владу і життя!
* * *
Терпіли ми наруги різні.
Не раз тягли чуже ярмо.
Є в українців власна
гідність -
Ми цим жили і живемо.
* * *
Українці в Росії живуть,
Знають мову російську
як рідну,
Служать чесною працею
гідно.
Путь Росії - то власна
їх путь.
Росіян не збагнути ніяк:
Стільки років живуть
з нами поруч,
Але мови не вчать
принципово.
Росіяни, брати, як же так?
Чом поваги до брата нема?
Чи вважаєте нас другим
сортом?
Якщо так, то зневага ця -
сором!
Це не велич Русі, а ганьба!
* * *
Мене чарує мова
наша ніжна!
А підсікти як смачно
може зло!
Ви порівняйте: «лжотє»,
«лжєц», «лгунішка»,
І українське: «брешете»,
 «брехло!»
* * *
Нам просто ліньки вчити
рідну мову.
Національна гідність
спить іще.
Тому жуємо суржика
полову:
«Нам руська как-то лєгчє
і прощєй!»
* * *
Брати-українці, приходить
наш день!
За нього боролися,
а не просили.
У нас триста тисяч
народних пісень!
Хіба це не доказ
духовної сили?!
* * *
Чому така зневага
й нелюбов
До нас луна з російської
оселі?
Бо їх привчили: все це -
їхні землі,
В які хохол хто зна
чого прийшов.
* * *
Життя тяжке, але це
не руїна.
Усюди є багаті і пихаті.
Є ми, народ,
є ненька Україна,
Господарюймо ж добре
в рідній хаті!
* * *
Грабують Україну
владні клани,
Безкарністю навіюючи жах!
Час прийде - все таємне
стане явним,
І кожному воздасться
по ділах!
* * *
Чиновництво розквітло
в наші дні!
До влади завжди тягнеться
підлота.
Виховувати їх -
дурна робота.
Не так пани,
як підпанки страшні!
* * *
Вожді до щастя строєм
нас вели.
Самі ж сьогодні збилися
у зграї
І жили з нас, сердешних,
так мотають,
Щоб не свої,
то вже б і прокляли.
Нам думалося:
трохи нагребуть
І вгомоняться, і про нас
згадають.
Хіба вже Україну доконають
І нам по-людськи жити
не дадуть?
Хоч як би шахраї робили зле,
Хоч би яка була у нас руїна,
Чужинці правили -
не вмерла Україна.
І при своїх пройдисвітах
не вмре!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #32 за 10.08.2007 > Тема "Душі криниця"