Версiя для друку Обговорити в форумi

 Наша земля щедро обдарована талантами, особливо літературними. На сьогодні можна з певністю сказати, що Крим став справжнім осередком української культури. Нам слід пишатися цілою плеядою талановитих, творчих особистостей, для яких не байдуже рідне українське слово: Д. Кононенком, В. Гуменюком, М. Вишняком, С. Кочергою, Д. Черевичним та багатьма іншими. Але особливу увагу хочеться акцентувати на постаті відомого поета Ореста Корсовецького, якого, на жаль, сьогодні вже немає в живих.
 Ця особистість просто унікальна. Він відомий український поет, публіцист, фольклорист, педагог і ще, до речі, лауреат премії ім. І. Огієнка. Він жив тут, в Криму, боровся за розвиток української культури, літератури, поклав багато зусиль, аби досягти своєї мети. Тепер Ореста Корсовецького вже нема, але залишився його творчий доробок, в якому яскраво віддзеркалюються думки, почуття, настрої поета.
З нагоди вшанування пам’яті великої людини в стінах факультету української філології та українознавства ТНУ ім. В. І. Вернадського 11 вересня 2006 року була організована презентація збірки Ореста Корсовецького «Вітер часу».
 У заході взяли участь доктор філологічних наук професор, завідувач кафедри теорії та історії української літератури Віктор Іванович Гуменюк, Мирослава Орестівна Корсовецька - донька поета, Рустам Орестович Корсовецький - син поета, Ніла Андріївна Підпала - київський літературознавець, культуролог, директор літературно-меморіального музею М. Рильського в Києві, дослідник творчості М. Рильського, вдова відомого поета-шістдесятника Володимира Підпалого; Майя Олександрівна Губар, вдова професора О. І. Губаря.
 Запрошені гості ознайомили студентів ТНУ з життєвим та творчим шляхом
О. Корсовецького. У вступному слові професор Гуменюк В. І. окреслив стан розвитку сучасної української літератури в Криму, розповів про місце О. Корсовецького в літературному процесі.
 Далі Майя Олександрівна Губар продовжила розмову про поета. Вона ознайомила слухачів із взаєминами свого чоловіка - професора О. Губаря та О. Корсовецького. Розповіла про дружбу двох літераторів, яка тривала протягом багатьох років і підкріплювалась листуванням. Деякі листи були прочитані слухачам, що викликало значний інтерес в аудиторії, О. Губар дорожив дружбою з О. Корсовецьким, високо цінував його творчість, відзначаючи, що «ліричний герой О. Корсовецького - романтик, сповнений жаги незвичайного, невтолимо прагне «дивизни чуда»... Орест Корсовецький увійшов в літературу і як талановитий публіцист. Його повні пристрасті, емоційного спалаху і глибини думки статті скеровані на утвердження національної ідеї, присвячені різним сторонам відродження української культури, боротьбі за розквіт української мови» [1, 38]. В свою чергу О. Корсовецький з повагою ставився до О. Губаря, про що свідчить вірш «До 75-річчя професора О. І. Губаря», вміщений у презентованій книзі:

Не зреклись, не зчужилися,
Виривалися в лети,
Міцно духом кріпилися,
Невідомі поети.
Молоді є, задористі,
 Заповзяті, неспинні.
Щасний любить без користі,
І літа тут не чинні.
На дорогу направлені,
Наливаймо ж до пруга,
Славмо сили не вбавлені:
Хоч куди козарлюга!

 Наступним був виступ Ніли Підпали, яка ознайомила аудиторію зі змістом збірки «Вітер часу», куди увійшли кілька циклів: «Пагіння Шевченкового сіву», «Джерельна пам’ять», «Пилина», вірш «Життєйське море», «Ранкові медитації», «Бересток» та інші. У розповіді нашої гості прозвучало багато досить цікавих фактів із біографії Максима Рильського, який власне і став духовним наставником Ореста Корсовецького. Ніла Підпала зауважила, що саме Рильський одним із перших побачив риси таланту в ліриці поета Корсовецького. Він ретельно аналізував його вірші, давав доречні настанови. На сьогодні в збереженому епістолярії Максима Рильського можна знайти листи, адресовані О. Корсовецькому, які «світяться батьківською опікою і турботою, теплотою і любов’ю».
 Слово Максима Рильського відігравало неабияку роль у житті Ореста Корсовецького. Це була міцна дружба, творчий союз двох поетів. Досить промовистий вірш, проголошений на честь ювілею Максима Рильського (його прочитала Ніла Підпала):

Своє творить,
хай безвісти пропасти?
Розмисли, ще не куля в голові.
Є генії, у вічності живі,
Завабся їх у мову
 рідну впасти.
Наважуйся, мудрішого нема...
Скарби віків хлюпнули
 пребагато
В час пагуби
 (кого вночі узято?)
В час Рильського
 (пручнися - і тюрма!)

 Варто сказати, що М. Рильський бачив в Оресті Корсовецькому талановитого, обдарованого поета, про що свідчать такі слова із передмови М. Рильського до віршів поета: «Вірші його напоєні любов’ю до рідного краю, до вітчизни, до людей і до природи, показують безперечну здатність до свого бачення світу і до свого виявленні душі. А це - запорука того, що в особі Ореста Корсовецького росте справжній поет».
 Грані життя Корсовецького-людини перед аудиторією розкрила донька поета - Мирослава Орестівна Корсовецька. Її виступ був емоційно наснажений. Миро-слава Орестівна розповіла, якою цікавою та творчою людиною був її батько. Він любив музику, мав гарний голос, співав пісні. Оцю любов до мистецтва він прищепив і своїм дітям. В житті Орест Корсовецький завжди був оптимістом, сподівався тільки на краще. Його життєвим кредо було: все душею беру, на людину учусь. Мирослава Орестівна повідала, що, окрім вище згаданих талантів, Орест Корсовецький мав ще талант педагога. Його уроки в школі позначалися творчим підходом та новаторським забарвленням, вчили дітей добру, милосердю, гуманізму.
 Орест Корсовецький був людиною з тонкою і ніжною душею. Любив дітей, життя, прагнув до самовдосконалення, а головне - вболівав за долю української нації. Пані Мирослава побажала студентам успіхів, сподіваючись, що наші студенти - носії української культури - знайдуть своє місце в житті і реалізують себе як особистості. В презентації книги
О. Корсовецького «Вітер часу» взяли активну участь і студенти. Вони охоче декламували вірші поета, обговорювали їх. Слово О. Корсовецького дійшло до душ студентів, не залишило нікого байдужим. Заключним акордом прозвучали слова програмового вірша збірки «Вітер часу» (цей твір прочитав Віктор Гуменюк):

Вітер часу дме невгавуче,
За собою має потягти,
Котить порохами
 все минуче.
Вітер часу дме лиш супроти.
Вимітає оддури залишні,
Стоси книг дурисвітські
 горта.
Котить з’яви нинішні
 в колишні,
Сліпить очі курява густа.
Будуть переміни,
 марно ждані!
Вимете сміття нова пора!
Та й мене, пилину в урагані,
Понесе дорогою кура.....

 Хочеться сподіватися, що подібні презентації стануть традиційними на факультеті української філології та українознавства Таврійського національного університету
ім. В. І. Вернадського.
Ірина ТЕРЕХОВА, аспірант кафедри теорії та історії української літератури Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #41 за 06.10.2006 > Тема "Душі криниця"