Версiя для друку Обговорити в форумi

(Мрія)

Жагучі мрії - це велика сила, це, мабуть, потужні потоки біоенергії мозку і серця, як магічні струмені линуть у простір - у космос і своєю силою здатні зрушувати плинні закони буття. Вони як священні молитви линуть у Всесвіт до самого Бога...
І тоді стається чудо. Я в це вірю
і чекаю такого чуда.
Іще минулого року у газеті "Кримська світлиця" була опублікована моя стаття - "В моєму серці і Волинь, і Крим". І це дійсно так. Я родом з Волині, але моє життя дуже пов'язане з Кримом: тут багато років жив
мій дорогий племінник Руслан (який для мене був як рідний син) і я тут часто бувала. Крім того, відомо з літератури, що усіх поетів, митців завжди манило море. Так для мене море було немов якийсь живий велетень - що вічно у русі: то грає, то гримить, то сміється, то зітхає і навіває про море мрії і пісні. Тому багато написала тут віршів, які видала у перекладі на російську мову у книжечці "С радуги букет", в перекладі на польську мову "Taъezк z wiatrem", в перекладі на італійську мову видані книжкою поезій "Срібна троянда" - "La Rosa argentea", а українською мовою у книжці "Прибій". Отак моя душа пов'язана з морем, з Кримом.
А крім цього, я багато доклала зусиль для відкриття і становлення музею Лесі Українки в Ялті, багато роздарувала книг у різні установи Криму, у бібліотеки, інтернати для дітей-сиріт, і навіть у бібліотеку корабля "Луцьк" (1992 р.), у бібліотеку порту в Ялті, де виступала. В Криму у мене багато друзів, з якими ми співпрацюємо, тільки тяжко мені, що Руслана там уже немає, то ж моя душа іще більше летить у Крим.
А от в останні роки я багато займаюсь справою вшанування видатного воїна-лицаря нашої історії - Івана Богуна. З цього приводу часто подавала свої звернення-заклики до громадськості, прохання до державних інстанцій, щоб за 3,5 століття врешті встановити пам'ятник Іванові Богуну або на полі битви під Берестечком, або над могилою Героя край Сіверська, або в столиці України на терені військового ліцею ім. Івана Богуна. Але все трудно - все упирається в кошти - державні інстанції все відкладають, а від громадськості - то тільки дехто із старшого покоління, тільки убогі та пенсіонери подають свої мізерні вклади.
А багатим усього світу замало - то і не подають нічого. І так за чотири роки на рахунку у банку числиться 5 200 гривень. Вони так недоторканно лежать і без допомоги держави неможливо
оплатити роботи скульпторів, які уже працюють над створенням пам'ятника. За цей час створено тільки бюст Івана Богуна з переведенням за кошти фонду у гіпс і подаровано у музей на Козацькі могили у с. Пляшевій Рівненської області - чим і починається експозиція виставки у музеї. То нічого, що про це ні завідувач музею
п. Леонід Галабуз ніде не написав ні слова, але важливо, що цей, хоч малий промінчик засвічено на честь Героя, і те, що приїжджі завжди приносять квіти і ставлять перед Іваном Богуном і там про нього розповідають прибулим працівники музею.
Іще в 2002 р. при відкритті фонду "Богун" я відразу звернулась з про-ханням до видавництва "Марка України", щоб видати марку, конверт з портретом Івана Богуна на знак пошанування Героя. Спочатку обіцяли подякувати за презентацію, а потім це відхилено. Я переживала, але безнадійно сподівалась.
І врешті діждались приємного пові-домлення про те, що включено в план видавництва "Марка України" на 2006 рік видання марки з портретом Івана Богуна, і, крім цього, з графічним зображенням Івана Богуна на полі битви.
Та ось тепер з великими труднощами при частковій допомозі друзів я видала своєю снагою багатолітню працю фото-поезію-альбом "Вічність Івана Богуна" з багатьма портретами Героя, присвяченими йому піснями та іншими мистецькими творами. І хоч маю іще багато сплачувати за друкування, але весь цей малий тираж я розіслала головним чином в історичні музеї України (обл. підпорядкування) і деякі університети, військові частини звідкіль отримала високі оцінки книги, які опублікували багато статей: "Книга-Меморіал", "Книга-Пам'ятник", "Духовний Пам'ятник Іванові Богуну" та ін.
Душа палає і мені мріється, що оскільки немає коштів для оплати скульпторам початих робіт - пам'ятника Іванові Богуну - то якби сформувати якийсь чарівний корабель і назвати його на честь геніального лицаря воїнства - ІВАН БОГУН - на честь Героя - на славу України!
О, як би то було гарно! Пам'ятник на морі! І нехай весь світ бачить нашу славу - славу України... Але море штормить, Севастополь політично штормить!.. А де ж правда?!
Чому така нетерпимість до України,  до української мови, до всього українського в Україні?
У чім злочинність,
що звуть націоналісти?
У нас і так аж в серці полиново...
У нас знамено,
серце й руки чисті!
Лиш в себе хочем
мовить рідне слово...
Тож іще раз скажу те, що говорила раніше на своїх виступах у Криму: "Кожна пташечка має своє гніздо і співає своїм голосом. То в чім справа?.. І росіяни, й інші народи мають свої держави, де ніхто їм не чинить ніяких протистоянь. То чому таке ставлення до України, української мови... Де закони всесвітньої моралі? Вдумаймось, Люди! Тим більше, як ми говоримо про братерство, про слов'янську приближеність"...
Ми ж не ідемо на чужі землі жити...
Чому Севастополь і Крим політично штормить?.. Та я вірю в те, що все-таки ті шторми втихнуть і здійсниться моя і всенародна мрія про пам'ятник Іванові Богуну на морі.
О, як би то було гарно і справедливо!
Великий подвижник Криму Юрій Колєсніков зі своєю групою митців уже завершив бронзову фігуру Петра Сагайдачного, яка планується на головну площу Севастополя.
А з пристані відпливав би у світ корабель-красень - "Лицар ІВАН БОГУН"! Ось де слава - слава України...
Я вірю в те, що Президент України Віктор Ющенко, з козацьким складом душі, допоможе здійснити таку всенародну мрію.
І на місці його підтримають голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим Анатолій Матвієнко, і адмірал Українського Чорноморського флоту з таким символічним і казковим прізвищем - Ігор Князь - очолить цю КАРАВЕЛУ!
І БОГ БЛАГОСЛОВИТЬ...
А книги на цей вимріяний корабель уже підписано і пісня бандуриста Віктора Лісовола на мій вірш "Голос моря" разом з чайкою буде лунати над морем...
Над морем квилить чайка біла,
Якби могла душа пташина -
То всьому світу розповіла б,
Що Крим прадавня Україна...
І над усім Кримом на високому гірському шпилі над Ластівчиним гніздом, над будмістечком на чатах стоятиме "Козацька Вежа" XVII століття, раніше зруйнована, а зараз відновлена патріотами Криму - про що я іще раніше просила своїх ялтинських друзів, написавши вірш "Козацька Вежа Криму", в якім представила її уже відновленою...
Б'ють прибої - то море так грає...
І на "струнко" отут кораблі -
Україні Присягу складають
Козаченьки нові, молоді.
А вона - до небес - височенна
У тривозі на чатах в імлі,
Синьо-жовті голубить Знамена,
Виряджає свої Кораблі.
Ось так багато значить для мене Крим. Адже в моєму серці і Волинь, і Крим.
Євгенія ЛЕЩУК,
голова доброчинного фонду "Богун", поетеса, лауреат Міжнародної премії миру.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #27 за 01.07.2005 > Тема "Душі криниця"