"Кримська Свiтлиця" > #25 за 19.06.2020 > Тема "Душі криниця"
#25 за 19.06.2020
ТИЖДЕНЬ СОНЦЕСТОЯННЯ
Наш╕ традиц╕╖
Ще наш╕ предки заприм╕тили (╕ то без жодних астроном╕чних прилад╕в), що найкоротш╕ ноч╕ починаються з 18 червня - у свято мученика Дорофея. Але л╕тн╓ сонцестояння припада╓ на 22 червня. Це - найдовший день року та найкоротша н╕ч, яку називають Кириловою, на вшанування пам'ят╕ Святого Патр╕арха Кирила Олександр╕йського (його якраз поминають у церквах). Тиждень сонцестояння - найсв╕тл╕ша пора року. П╕сля 25 червня (свята преподобного Петра Афонського) сонце поверта╓ на зиму, а л╕то поверта╓ на спеку. Колись у Кирилову н╕ч малов╕рн╕ люди боялися лягати спати, щоб не потрапити п╕д вплив лихих сил. Т╕льки сонного вони в╕зьмуть. Отож с╕дали на лавчин╕ чи кр╕сл╕ б╕ля в╕конця ╕ чекали св╕танку. У народ╕ кажуть: - Прийшов Дорофей - прив╕в горобин╕ ноч╕ (можуть бути грози ╕ блискавиц╕). - Погода на Дорофея тепла ╕ ясна - зерно буде велике. - Кирилова н╕ч св╕тла, зоряна, без дощу - довго протрима╓ться гарна погода. - Кирилова н╕ч з дощами - п╕дуть гриби. - Варфолом╕й ╕ Варнава (24 червня) дня ув╕рвали, а ноч╕ доточили. Адже, хоч непом╕тно, але починаючи з цього дня сут╕нки сповивають землю ран╕ше. Завершу╓ тиждень л╕тнього сонцестояння Петро-сонцеворот (25 червня- свято Петра Афонського), коли сонце скорочу╓ х╕д, а м╕сяць ╕де на зростання. Тарас ЛЕХМАН
ТВЕРДИНЯ (Невигадана ╕стор╕я)
Сво╓╖ прабабус╕ Параскев╕╖ Васько я, на жаль, як то кажуть, ”не застав”. Народився тод╕, коли вона вже в╕д╕йшла у В╕чн╕сть. Але, зда╓ться, таки добре знаю ╖╖ з фотограф╕й, розпов╕дей д╕дуся ╕ бабус╕ (сина ╕ нев╕стки), батьк╕в. Тому повсякчас в╕дчуваю ╖╖ присутн╕сть, молюся за не╖. Одна розпов╕дь, почута в╕д мами (тобто внучки мо╓╖ прабабус╕) мене особливо вразила ╕ запам'яталася. У роки в╕йни фашистськ╕ окупанти вивезли прабабусю, тод╕ ще зовс╕м молоду д╕вчину, з р╕дного села Реклинець, що на Сокальщин╕, на примусов╕ роботи у Н╕меччину. Така доля сп╕ткала багатьох д╕вчат-укра╖нок, зокрема з Галичини. Найперше, що вони брали з╕ собою у незв╕дану дорогу, то це ╕кону чи хрест з розп'яттям, молитовник, Святе Письмо, вишиту сорочку, грудочку земл╕ з-п╕д отчого порога... Разом з к╕лькома д╕вчатами-галичанками прабабуся стала найманкою в одного фермера у невеличкому н╕мецькому сел╕. Доводилася важко працювати у пол╕, на с╕нокос╕, доглядати за коровами, в╕вцями. Одна овечка так «заприятелювала» з прабабусею, що н╕ на крок не в╕дходила в╕д не╖. У нашому с╕мейному альбом╕ нав╕ть збереглося старе пожовкле в╕д часу фото - д╕вчина з овечкою. Вт╕м, господар ╕ його с╕м'я лояльно ставилися до укра╖нських д╕вчат. Для них вид╕лили у будинку окрему к╕мнату, дозволили почепити на ст╕н╕ привезен╕ ╕кони та розп'яття. (Хоча сам╕ спов╕дували лютеранство). У велик╕ рел╕г╕йн╕ свята за сх╕дним церковним календарем не змушували ╖х до прац╕, мовляв, хай цей час буде в╕дведено для молитви. Так само, коли лютерани в╕дзначали й сво╖ свята. ...Тим часом в╕йна наближалася до завершення. По селу била артилер╕я союзник╕в, падали ав╕ац╕йн╕ бомби. Господар з╕ с╕м'╓ю ╕ д╕вчатами-галичанками сховалися у просторому п╕двал╕ будинку, який водночас слугував пивницею. Що не каж╕ть, але це виявилося над╕йним бомбосховищем. Кожен молився по-сво╓му п╕д звуки вибух╕в. Страшно було... Дв╕ ав╕абомби потрапили у будинок, однак з людей н╕хто не постраждав. Вибралися з п╕двалу, коли канонада вщухла. Моторошно стало в╕д побаченого: повсюди глибок╕ ями, вирви в╕д бомб та снаряд╕в, будинок вщент зруйновано. Залишалася неушкодженою т╕льки одна ст╕на, ота з ╕конами та розп'яттями (вони також не були пошкоджен╕), привезеними д╕вчатами-галичанками. Оговтавшись, господар промовив до д╕вчат: - Твердиня! Яка сила у ваших ╕кон ╕ яка сильна ваша в╕ра та молитва!.. Марк╕ян ЛЕХМАН, студент факультету мед╕акомун╕кац╕й та п╕дпри╓мництва Укра╖нсько╖ академ╕╖ друкарства м. Льв╕в
"Кримська Свiтлиця" > #25 за 19.06.2020 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=22427
|