Версiя для друку Обговорити в форумi

Наші традиції

20 лютого вшановують Святого Партенія, єпископа Лампаску, який жив у IV столітті. І тепер біля його мощей зцілюються хворі. До речі, їхня часточка зберігається у Жовкві на Львівщині.
Колись за цим днем прогнозували погоду на найближчий час:
- Якщо на Партенія похмуро, то ще рано сватати весну.
- Мороз на Партенія нагадує про ранній прихід весни.
- Мороз і сонце на Партенія - сватайте весну!
- Розгулялися вітри - десять днів буде негода.
- Північно-західний вітер, а небо вкрите сірими хмарами - чекай мокрого снігу.
- Чим темніші хмари - тим щільніший снігопад.
- Побігли струмки - буде повінь.
- Сонце заходить у хмари - чекай опадів.
- Сонце заходить за обрій червоне - завтра буде мороз.
- Хмари білі великі - до завірюхи.
- Хуртовина вдень віщує мороз вночі.
- Якщо ялинові сухі гілочки згинаються - на хуртовину; розпрямляються - на гожу днину.
- Чути свист синиці - це вона весну вітає.
- Перед приходом весни жвавішають горобці.

ВЛАСОВІ МОРОЗИ

24 лютого вшановуємо священомученика Власія, єпископа Севастійського. Його стратили за Христову віру 316 року.
У народному побуті цей день має назву Святого Власа. На старих іконах він зображувався сидячим на коні, поруч нього теж коні, а в далечині - зелені поля. За народними віруваннями, Святий Влас - опікун домашніх тварин: коней, корів, кіз, овець, волів. Та й не тільки домашніх. В одному з переказів розповідається, коли він, як пустельник, проводив життя на самоті, дикі звірі приходили до нього і він... благословляв їх. Коли ж вони приходили під час молитви Святого Власія, то, ніби мислячі істоти, не турбували його, а стояли перед печерою і терпеливо очікували, коли він завершить молитву і вийде до них. Дотиком руки Власій навіть міг оздоровити звіра, загоїти рану. Тому Власа ще називають першим ветлікарем.
Колись у цей день селяни служили у дворах молебні, вносили у хлів ікони із зображенням Святого Власія, кропили худобу свяченою водою, щоб здорова була і добре плодилася.
За багатовіковими синоптичними спостереженнями день Власа знаменував початок останніх міцних морозів у році. У зв'язку з цим казали:
- Прийшов Влас - прийшли Власові морози.
- Прийшов Влас - бери рукавиці про запас.
- Святий Влас зіб'є ріг зими.
Цей день у минулих віках особливо шанували селяни. На Власа оминали «чорну» роботу, щоб не прогнівити святого та зберегти тварин від пошесті. А якщо виникла епідемія, то, найперше, з молитвою зверталися до Святого Власія.

У МЕЛЕТІЯ — СВОЇ ПРОГНОЗИ

25 лютого вшановують архієпископа-патріарха Антіохії Мелетія, який жив у IV столітті.
Це саме він висвятив на диякона майбутнього Отця Церкви Святого Василія Великого. Різко виступав проти аріанства, боровся за чистоту віри, за що його тричі проганяли з Антіохії. Помер 381 року у Царгороді, як глава Вселенського Собору.
Народний прогностик цього дня стверджує таке:
- На Мелетія ясна сонячна погода з потеплінням попереджає про тривалі морози та метелиці.
- Відлига - літо буде гарне, але погоду псуватимуть грози.
- На Мелетія падає дощ - квітень буде сухий, холодний, але дощитиме у травні.
- Якщо Мелетій зі снігом, то квітень буде з водою.
- На Мелетія захід сонця червоний при міцному морозі - мороз протримається мінімум три дні.
- На Мелетія місяць з ріжками, ясний, гарно світить - на хорошу погоду.
- Мелетій здатний на пакості - мороз і заметіль.
У давніші часи на Мелетія господині виносили на мороз льон і прядиво, щоб отримати білі нитки і мати гарне полотно. Щоправда, це вже належить до забобонів.
Хоч Мелетій любить дошкулити морозом, але весна-красна не за горами.

ЗАПУСТИ

На останньому тижні перед Великим постом (а цього року він розпочинається 2 березня, отож — з 24 лютого по 1 березня) відзначають Запусти, або ж М'ясницю, Сиропуст, Масляницю, Масляну (щоправда, в Галичині останнє слово вживається доволі рідко).
...Вже вступають у силу певні харчові обмеження. Не слід їсти м'ясні страви, яйця, а надавати перевагу молочним. За це тиждень назвали Сиропусним. Ходили один до одного в гості, частувалися. В кожному домі неодмінно стояла макітра з варениками, звареними з сиром, щедро политих сметаною, або розтопленим маслом. Тісто на вареники готували з пшеничного і гречаного борошна. Із пшеничного тіста, замішаного із сиром і яйцями, смажили на маслі сирники. Особливою популярністю користувалися налисники, начинені сиром.
У неділю збиралися великими гуртами на Запусти. Традиційно готували млинці, навіть котика ними частували. Цю гостину називали «полоскати зуби від скоромного».
У роки неврожаїв, не маючи змоги щедро святкувати, сумно жартували:
- Масляна-баламутка, обіцяла сира, масла та не хутко.
На Запусти жінки «волочили колодку». Прив'язували парубкам до ноги чи руки поліно за те, що вони протягом Запустів не вступили у шлюб. А у піст одружуватися не можна. Парубки, натомість, відкуповувалися могоричем, який також заїдали варениками з сиром. Тішилася, жартували, адже завтра - «жилавий понеділок», який і символізує початок Великого посту, тож розваги доведеться припинити.
Та найважливіша з усіх - християнська традиція: у неділю перед початком Великого посту просити один в одного прощення і простити. Першим це робить священик у церкві перед парафіянами!
Тарас ЛЕХМАН

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #8 за 21.02.2020 > Тема "Душі криниця"