Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2882)
З потоку життя (6054)
Душі криниця (3354)
Українці мої... (1439)
Резонанс (1458)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1645)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
НА ВОЛИН╤ ЗНАЙШЛИ СТАРОВИННУ ╤КОНУ, ЯКУ РЕСТАВРУВАВ ТАРАС ШЕВЧЕНКО
Про ╕кону розпов╕в шевченкознавець, письменник, зав╕дувач кафедри журнал╕стики Нац╕онального...


ДРУГА ХВИЛЯ “СОЛОК╤╥”
Жодне ╕нтернет-видання не зам╕нить друкованого слова, тим паче, коли воно наповнене глибоким...


«СИН ВЛАШТУВАВСЯ В РУМ╤*, А ДОЧКА В КРИМУ»
Старовинний казахський висл╕в в╕добража╓ геопол╕тичне мислення наших пращур╕в.


КОЛИ НАСТА╢ «БАБИНЕ Л╤ТО»
Наш╕ традиц╕╖


БОРГ
Юл╕я ╤люха — укра╖нська письменниця, поетка, журнал╕стка, колумн╕стка.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 29.06.2018 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#26 за 29.06.2018
ПОЕТИЧНА СВ╤ТЛИЦЯ. ╤неса ДОЛЕННИК

Господиня сьогодн╕шньо╖ поетично╖ стор╕нки «КС» - ╤неса Доленник. Пан╕ ╤неса народилася й мешка╓ в Кривому Роз╕. За осв╕тою ф╕лолог. Член НСПУ.
З 1983 року ╖╖ в╕рш╕ друкувалися переважно у м╕сцев╕й пер╕одичн╕й прес╕. П╕зн╕ше публ╕кац╕╖ почали систематично з’являтися в альманахах «Саксагань», «Артефакт», «Символ», «Форум», «Склянка часу *Zaitglas», «Ск╕ф╕я», «Час любов╕», «Образ», «Литературные знакомства», «Звезда Рождества», «Степова Еллада», «З╕лля».
Ма╓ ш╕сть власних поетичних зб╕рок (чотири з яких рос╕йськомовн╕, дв╕ – укра╖номовн╕): "Ступени – высоки" ("Пороги", г. Днепропетровск, 1998 г., тираж 1000 экз.); "Иносказания" (Издательский дом, г. Кривой Рог, 2005 г., тираж 300 экз.); "Знаки внимания" (Издательский дом, г. Кривой Рог, 2010 г., тираж 300 экз.); "Гойдалки" (ФОП Чернявський Д.О., м. Кривий Р╕г, 2013 р., наклад 1050 прим.); "Родство" ("Дионис", г. Кривой Рог, 2014 г., тираж 300 экз.); "Навп╕л" ( "Д╕онат", ФОП Чернявський Д.О., м. Кривий Р╕г, 2016 р., наклад 200 прим.)
Авторка 15 колективних поетичних зб╕рок, серед яких – «Руд╕ тексти», «Чату╓ в стол╕ттях Чернеча гора», «Антолог╕я сучасно╖ новел╕стики та л╕рики Укра╖ни», «В╕н, вона ╕ в╕йна», «Опален╕ рими», «Понад усе нам – Укра╖на» та ╕н.
Брала участь, в тому числ╕ й призов╕ м╕сця в л╕тературних конкурсах та фестивалях – «Руд╕ тексти», «Поетичн╕ л╕нзи», «Pro Patria», «Лицар Карпат», «З╕рка Р╕здва», «╤нтереальн╕сть», л╕тературний конкурс Дн╕пропетровщини ╕м. Валер’яна П╕дмогильного, «Р╕дк╕сний птах», «Л╕тература на колесах» та ╕н.
З 2009 року по тепер╕шн╕й час – член редакц╕йно╖ колег╕╖ альманаху «Символ». На м╕жнародному фестивал╕ альманах╕в «Р╕дк╕сний птах» у 2015 роц╕ альманах «Символ» (№ 3) став лауреатом й отримав приз глядацьких симпат╕й. Випуски №4 ╕ №5 були видан╕ за кошти громадського бюджету.

╤неса ДОЛЕННИК

МОРЕ
А ╓ ╕ще море, у мене ╓ море, а МО
РЕве ╕ см╕╓ться ╕ бавиться барвами Л╤
ТАнок балерин б╕лих хвиль – антураж, а воно
хова╓ на дн╕ та╓мниц╕ мал╕ ╕ ВЕЛИ
К╤стки кладовища, русалчин╕ стог╕н ╕ зойк…
Тут Дана-богиня хмарини пере в╕д ПЕЧА
Л╤тають баклани, Митець ол╕вцями з╕рок
малю╓ свят╕ почуття п╕д туману вуаллю…
А море все марить про темн╕ любовн╕ шторми,
над╕╖ минул╕, розтрощен╕ вщент корабл╕,
про дух завеликий в малих, у великих – ма
ЛИЙ у м╕й келих по в╕нця вина, не жал╕й,
╕накше я жити не зможу в гармон╕╖ з СВ╤
ТОМу що я знаю секрет про скелети на дн╕,
та велич ╕ н╕жн╕сть – незм╕нн╕ нав╕к складоВ╤
ТЕР пита╓… Що в╕дпов╕дати мен╕?
Що це апр╕ор╕ ╕ нин╕ ╕ пр╕сно: «О, МО…»
РЕгоче… А я шепочу соб╕ дал╕: «Аморе…»

В╤ДЧАЙ
Я вже далеко, я вже так далеко…
Чи тут бував коли до мене хтось?
Н╕ потяг╕в, н╕ л╕так╕в… Лелеки –
╤ т╕ летять прискорено ╕ повз…
У ц╕й кра╖н╕ жодного туриста,
Н╕ храму, н╕ осел╕, н╕ кв╕ток.
Це м╕сце слабкост╕ – не сили… М╕сце,
Яке да╓ безсоння як квиток
В один к╕нець. ╤ я вже так далеко.
Не йди за мною – згубишся в ╕мл╕,
Бо це ж не ╓ ╢русалим чи Мекка,
Це – найстрашн╕ше м╕сце на земл╕.
Т╕, хто за нами споглядають зовн╕,
Не в╕дчувають страху висоти,
А у безодн╕ – все як у безодн╕:
Ти пада╓ш – зда╓ться, що летиш.
Зда╓ться лиш… Не заглядай у в╕ч╕.
Не небо – небо. ╤ р╕ка м╕лка.
Це в╕дчай, чу╓ш? Це – суц╕льний в╕дчай.
╤ зв╕дси краще ти т╕кай, т╕кай…

ОС╤НН╢
Ос╕нь, зваблива бест╕я, на см╕х курям
Гра╓ з В╕тром у карти, ╕ все ╖й мало.
А В╕тер – за означенням – знатний шулер.
У в╕дча╖ Ос╕нь: плаче, пиячить, палить…
Вогонь в очах – скажено-несамовитий,
Наче вона в полон╕ у зло╖ ман╕╖,
Та на к╕н ставити н╕чого й карта бита.
См╕╓ться В╕тер: «Гра╓м на роздягання».
Замерзнеш, красуне, граючи без упину:
Не народився той, кому В╕тер проду╓…
Тебе обдере, як липку, тод╕ покине,
Як будь-яку ╕ншу, будь-яку ╕ншу… Чу╓ш?
Прикрий строкатим шаликом звабн╕ перса,
Збери корал╕ гордост╕ у намисто…
Бо в карти з В╕тром, ╕з Туманом в наперстки –
Чи╖ ж тут витримають ╕ воля, ╕ м╕зки?..
Козирн╕ п╕ки б’ють… Краще б грала в шахи!
Давай, стриптизерко Осене! Особистий
Тв╕й армагеддець ╕з к╕ноф╕льму жах╕в
Почина╓ться з програшу, як кожна нова п╕сня.

ПРО ЛЮБОВ
М╕й тато завжди був чолов╕к-красень:
Високий, статний, оксамитоголосий…
╤ нав╕ть якщо, бува, не поголиться вчасно,
Це зовс╕м не вадить його яскравому образу.
Уяви соб╕ це – блондин з голубими очима
Ходить козирем, не зна╓, поч╕м к╕вш лиха;
Забезпечити – то святе, вже дал╕ сам╕, а
Ми й справд╕ знали, коли чий на сцену вих╕д…
Та ось б╕да в╕дчинила навст╕ж ворота,
Голубкою мама злет╕ла у небо син╓ –
╤ стало складним усе, що здавалось простим,
╤ тато насправд╕ був не таким вже й сильним:
Дививсь очима дитини, що ледь не плаче,
Кл╕пав, не розум╕ючи, хто в╕н ╕ де.
…Н╕зв╕дки тод╕ взялася у мене вдача
Вс╕ обряди виконати у поховальний день…
Той б╕ль не розчинивсь в сльозах надмогильних,
Та показав наочно страшенну пр╕рву,
Наск╕льки на ╖╖ – тенд╕тних – ╕ його – сильних –
Розпод╕лялась ноша нер╕вном╕рно.
Судження мо╖ зм╕нились, як в пол╕ в╕тер,
Бо тато п╕д мант╕╓ю спину тримав прямо
Не тому, що король (╕ ма╓ державу й ск╕петр),
А тому, що його над усе любила моя мама…

***
Так, я не поруч, але чую, чую,
Як хвил╕ в син╕м простор╕ кочують
╤ берегу старанно б’ють чолом…
У снах мо╖х ще сонячно ╕ легко,
А на вустах вже присмак диму терпкий,
Бо що було, те майже в╕дгуло.
На ритуальн╕м вогнищ╕ в об╕йст╕,
Немов листи тво╖, пала╓ листя –
Летить за димом л╕течка душа.
А я останн╕й л╕та лист тримаю –
Це пташеня в╕дбилося в╕д згра╖ –
╤ притискаю до грудей пташа…
Читаю лист ╕ вчу його напам’ять
Про все, що не було й було ╕з нами.
Н╕чого, що нема╓ вороття.
В останню мить лиша╓ться людин╕
Лиш пам’ять, що летить листком ос╕нн╕м
╤ на крил╕ несе усе життя.

***
Автовокзал. Я ╖ду в ╕нше м╕сто.
Ось ж╕ночка с╕да╓ до в╕кна.
╤ усм╕шка у не╖ промениста,
╤ оч╕ сяють зорями. Вона
╤ молода, й красива, ╕ нарядна.
В╕н – за в╕кном. Вокзальна су╓та…
В╕н з тих, хто ходить козирем, а справд╕
Не вартий ╜удзика з ╖╖ пальта.
В кишенях руки… Видно, що нудьгу╓…
Йому б вже попрощатися й п╕ти,
Але вона на скл╕ серця малю╓,
Продовжу╓ ╕ пахнути, й цв╕сти,
Мов майська ружа… Решта пасажир╕в
Увагою ╕ поглядами – тут.
Чолов╕ки в╕д заздрост╕ вже с╕р╕,
Ж╕нки соб╕ вже ради не дають…

Невже н╕хто не бачить фальш╕ в сцен╕?
Аж ось в╕н не витриму╓ – ╕де,
Махнув лиш – б╕лу руку ╕з кишен╕
Д╕став – ╕ знов туди ж ╖╖ кладе…

…Вона тод╕ нав╕ки з ним прощалась.
╤ знала це, та всл╕д дивилась лиш…
Серця у пасажир╕в розривались,
Неначе в них встромили гострий н╕ж.
╤ погляди потупили мужчини,
╤ ж╕ночки з╕тхнули, як одна…
Допомогти ╖й не могли н╕чим, ╕
Гн╕тила вс╕х розверста та╖на…

Вона застигла… Не лице, а маска.
Душа – убита, т╕ло – не вмира.
╤з головно╖ геро╖н╕ казки
Зробилась вмить нещасна ╕… стара.
Забути як оцю метаморфозу,
Гадаючи, чия була вина?
Ми вийшли трохи ╕нш╕ – весь автобус.
Ус╕. ╤ зовс╕м ╕ншою – вона.

МОКРИЙ БЛЮЗ
Комусь цей дощ – нудний штрих-код в╕кна,
Для когось це з╕псована гулянка…
А в╕н ╕де, ╕ жде його вона –
Земля – ця найвродлив╕ша коханка.
╤ в╕н ╕де, до не╖ йде, а ми
Лиш св╕дки ╖хн╕х пристрасних побачень,
В яких ╕ шеп╕т, й блискавки, й громи, –
╢ все, окр╕м байдужост╕… А значить,
Час вимкнути набридливий блютуз
╤ слухати земн╕ глибинн╕ ритми,
Як╕ ╓днають п╕сню ╕ молитву, –
Оце ╕ ╓ ос╕нн╕й мокрий блюз…

ВИШИВАНКА
Поп╕д хатою в садочку
Шию милому сорочку,
Шию, рясно вишиваю,
Н╕жн╕сть з ниткою м╕шаю.
Сто раз╕в перехрестила:
Будь з коханим, вища сило.
У дороз╕ й пол╕ битви
Будь ╕з ним, моя молитво,
Щоби не лишень красивий –
Був для кул╕ невразливий.
╤ невидимий м╕й сок╕л
Для лихого злого ока.
Хай звитяжно б’╓ться серце:
Хрестик, хрестик, ще раз хрестик.
А в╕дступить вража рать –
Буде тиша, буде й гладь:
Гладдю вишию я гожу
Вишиванку переможну…
Поки ж хрестики в рядочок:
Жолудь ось, а ось листочок…
Хай в╕н бачить в снах коротких
Мою ласку ╕ турботу.
Хай верта з ус╕х дор╕г
На родинний наш пор╕г.
╤з любов’ю, ╕з любов’ю
Жертву в храм в╕ддам безкровну.
Стань у пом╕ч, херувим, –
Най повернеться живим.

***
Мо╓ плече, жилетка, камасутра,
На ши╖ кам╕нь, крила осяйн╕,
╤ день ╕ н╕ч, ╕ л╕ки ╕ отрута,
Спокусник м╕й ╕ охоронець м╕й…
Ця сила, що над нами, позамежна...
Вона ╕ ╓ основою буття.
Обох розплавить у сво╖й пожеж╕:
Ти станеш мною, ╕ тобою – я.
Ми вже одне до одного прикут╕,
Як древка до освячених корогв,
╤ кинут╕ в об╕йми, щоб в╕дчути
В земн╕м коханн╕ неземну любов,
Хоч часточку, хоч скибку короваю,
Бодай хоч крихту ╕з ╖╖ стола…
╤, якщо так, йдучи в п╕тьму безкраю,
Ти скажеш: жив… ╤ я скажу: жила…

ВИНОГРАД
Виноградн╕ грона стигл╕
Ледве втриму╓ рука…
Вже не м╕й, козаче милий,
Тож ╕ не дивись отак –
Наче ╜удзики л╕чити
Ц╕кав╕ше, н╕ж з╕рки,
Наче в пелени сповиту
Душу зв╕льниш залюбки…
Знаю, знаю: ти – безхатник
З кредо "см╕ти ╕ могти".
Пам’ять шк╕ри маю в спадок,
Пам’ять пальц╕в ма╓ш ти…
Хай була б вона коротша,
Та повзе, немов зм╕я.
По соб╕ лиша╓ корч╕
Клята запов╕дь твоя.
Мчиться колесо Сансари
Перехрестям сп╕льних драм:
Пахощ╕ колишн╕ й барви,
Т╕ сам╕ безодня й храм…
Знов три крапки ставлять кроки,
╤ загадувать не варт,
Та який же в╕н солодкий
Виноград тв╕й, виноград…

***
Ця нитка пом╕ж нас така
М╕цна ╕ щира, як об╕йми.
Хоча невидима й тонка,
Та лишенько, коли об╕рвем, –
Бо з тиш╕ вже вона зрина,
Нап’ята й гостра, наче бритва.
Отак ╕ виникла струна,
╤ п╕сня склалася, й молитва…
Не в╕даю, у чому р╕ч,
Чому без страху ╕ упину
Ми ╕демо ур╕зноб╕ч –
Спина до спини.
Я зупинюсь за мить, за крок…
Бо краще вже нехай луна╓
Сумна мелод╕я, де Бог,
Ан╕ж весела, де нема╓,
Де зам╕сть прани – гар ╕ смог,
А зам╕сть тиш╕ – ╜валт ╕ морок.
Але й для болю ╓ св╕й строк,
╤ пам’ять зупиня╓ оберт, –
╤ ти, мов казка наяву,
Як звук сп╕ваючо╖ чаш╕,
В мен╕ – допоки я живу –
Завжди звучатимеш без фальш╕.

***
В. Стецюку
Те дитя недогодоване
Нин╕ – сивий чолов╕к.
Крок за кроком над безоднею
Балансу╓ ц╕лий в╕к…
Крок за кроком – над безоднею
День за днем, за н╕ччю н╕ч
Серед острах╕в природних ╕
Нерозв’язних протир╕ч…
Н╕ страховки, н╕ батута, н╕...
Геть н╕чого... Лиш канат.
Р╕вновагу нав╕ть в смутн╕ дн╕
Ма╓ хоч один тримать.
Вниз летять монетки з кошика.
До мети ╕ще хоч крок.
Що та доля, що т╕ грошики,
Як веде людину Бог…

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #26 за 29.06.2018 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20125

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков